Постанова № 61225844, 09.09.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

09 вересня 2016 року № 826/4711/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

приватного акціонерного товариства «Виробничо-будівельний комбінат «Кібер»

до

Державної екологічної інспекції у місті Києві

про

визнання протиправними дій, рішення та скасування рішень,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Виробничо-будівельний комбінат «Кібер» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної екологічної інспекції у місті Києві, в якому просить (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 19.05.2014):

- визнати протиправними дії Державної екологічної інспекції у місті Києві, а саме:

а) складання претензії від 09.12.2013 №124 та розрахунку розміру шкоди, зумовленої забрудненням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства неполярними вуглеводнями (нафтопродуктами), хлоридами приватного акціонерного товариства «Виробничо-будівельний комбінат «Кібер»;

б) в частині порушення процедури складання акту відбору проб ґрунтів від 11.04.2013 №01 та протоколу від 17.04.2014 №01-13 вимірювань показників складу та властивостей проб ґрунтів;

- визнати протиправними та скасувати:

а) претензію від 09.12.2013 №124 та розрахунку розміру шкоди, зумовленої забрудненням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства неполярними вуглеводнями (нафтопродуктами), хлоридами приватного акціонерного товариства «Виробничо-будівельний комбінат «Кібер»;

б) протокол від 17.04.2014 №01-13 вимірювань показників складу та властивостей проб ґрунтів, складений Державною екологічною інспекцією у місті Києві.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24.06.2015 за результатами розгляду касаційної скарги приватного акціонерного товариства «Виробничо-будівельний комбінат «Кібер» у даній адміністративній справі скасовано постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.05.2014 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.10.2014, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції. У мотивувальній частині даної ухвали вказано, що судами попередніх інстанцій не досліджувались підстави для здійснення відносно позивача згаданої позапланової перевірки щодо виконання вимог припису, і в судових рішеннях відповідні висновки відсутні. До того ж, зі змісту викладених у акті та претензії висновків вбачається різне тлумачення виявленого за результатом перевірки позивача порушення та вказано про різні порушення ним норм чинного законодавства, що позбавляє суд встановити яке саме порушення було виявлено Державною екологічною інспекцією у місті Києві за результатом проведення перевірки позивача. Крім того, наголошено, що судами попередніх інстанцій не досліджувалось питання про те, чи є складені Державною екологічною інспекцією у місті Києві розрахунок розміру шкоди та протокол вимірювань показників складу та властивостей проб ґрунтів рішеннями суб’єкта владних повноважень у розумінні вимог статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України та чи є вони такими, що породжують обов'язкові юридичні наслідки для позивача.

Розгляд справи здійснено з врахуванням частини п’ятої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, у відповідності до якої висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при розгляді справи.

У свою чергу, позовні вимоги обґрунтовано тим, що у Державної екологічної інспекції у місті Києві були відсутні правові підстави для проведення позапланової перевірки, за результатами якої складено претензію від 09.12.2013 №124 з відповідним розрахунком, а також акт відбору проб ґрунтів від 11.04.2013 №01 та протокол від 17.04.2014 №01-13 вимірювань показників складу та властивостей проб ґрунтів від 17.04.2014. При цьому, позивачем наголошено, що вимоги припису від 01.02.2013 №08/92, який став підставою для проведення перевірки, станом на момент її проведення був виконаний, оскільки відповідача було повідомлено листом від 01.04.2013 №049-1/55 про відсутність відповідей державних установ щодо надання дозволів у строки, передбачені чинним законодавством. Також, за твердженням позивача, відповідачем порушено процедуру складання акту відбору проб ґрунтів від 11.04.2013 №01 та протоколу від 17.04.2014 №01-13 вимірювань показників складу та властивостей проб ґрунтів від 17.04.2014.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних дій та рішень, вчинених (прийнятих) у межах наданих Державній екологічній інспекції у місті Києві повноважень.

Розгляд справи здійснено у письмовому провадженні, відповідно до приписів частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, Державною екологічною інспекцією у місті Києві у період з 02 по 12 квітня 2013 року проведено перевірку приватного акціонерного товариства «Виробничо-будівельний комбінат «Кібер», за результатами якої складено акт №08/460А перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря, водних і земельних ресурсів щодо поводження з відходами та небезпечними хімічними речовинами, відповідно до висновків якого перевіряючими встановлено невиконання в установлені терміни вимоги пунктів 1, 2, 5 припису від 13.12.2012 №08/790п про усунення виявлених порушень, а саме:

- не отримано дозвіл на розміщення відходів у 2013 році, ліміти на утворення та розміщення відходів на 2013 рік;

- не ведеться первинний облік кількості, типу і складу відходів, що утворюються, збираються, перевозяться, зберігаються чи утилізуються за формою №1-Вт;

- порушуються умови зберігання відходів, а саме: розміщення відходів у не відведених для цього місцях (шини відпрацьовані, ємності з-під мастильних матеріалів без накриття, склобій, відходи будівництва, деревина).

У той же час, під час судового розгляду даної справи представником відповідача повідомлено, що реквізити невиконаного припису (від 13.12.2012 №08/790п) були зазначені помилково в акті №08/460А, а вірним є припис від 01.02.2013 №08/92п.

На підставі вказаного Державною екологічною інспекцією у місті Києві складено припис від 12.04.2013 №08/306п, яким приватне акціонерне товариство «Виробничо-будівельний комбінат «Кібер» зобов’язано усунути виявлені у ході перевірки порушення у сфері природоохоронного законодавства, протокол від 12.04.2013 №002081 про адміністративне правопорушення, а також прийнято постанову від 12.04.2013 №002081 про накладення адміністративного стягнення, якою на начальника приватного акціонерного товариства «Виробничо-будівельний комбінат «Кібер» накладено штраф у розмірі 255,00 грн.

Також, у ході перевірки здійснено вимірювання показників складу та властивостей проб ґрунтів, відібраних на території позивача, про що складено акт від 11.04.2013 №01, на підставі якого відділом інструментально-лабораторного контролю Державної екологічної інспекції у місті Києві складено протокол вимірювань показників складу та властивостей проб грунтів від 17.04.2013 №01-13.

Надалі, Державною екологічною інспекцією у місті Києві на адресу приватного акціонерного товариства «Виробничо-будівельний комбінат «Кібер» направлено претензію від 09.12.2013 №124, якою позивача повідомлено про необхідність у добровільному порядку сплатити шкоду у розмірі 138 921,00 грн., зумовлену забрудненням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства неполярними вуглеводнями (нафтопродуктами), хлоридами на території приватного акціонерного товариства «Виробничо-будівельний комбінат «Кібер».

В якості додатку до вказаної претензії вказано розрахунок розміру шкоди, зумовленої забрудненням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства неполярними вуглеводнями (нафтопродуктами), хлоридами на території приватного акціонерного товариства «Виробничо-будівельний комбінат «Кібер» за адресою: місто Київ, вулиця Новокостянтинівська, 4-А, який здійснено виходячи з Методики визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 04.04.2007 №149.

Вважаючи факт складання претензії від 09.12.2013 №124 та доданого до нього розрахунку, а також акту відбору проб ґрунтів від 11.04.2013 №01 та протоколу від 17.04.2014 №01-13 вимірювань показників складу та властивостей проб ґрунтів протиправним, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Нормативно-правовим актом, який визначає правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю), є Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.

У силу частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», підставою для здійснення позапланових заходів, зокрема є перевірка виконання суб'єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю).

З системно-логічного тлумачення вказаних положень частини першої статті 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» вбачається, що вираз «виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю)» стосується виключно інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства. Відтак, перевірка виконання субєктом господарювання (у даному разі позивачем) приписів може бути здійснена у межах здійснення органом нагляду (контролю) позапланових заходів.

Про вказане додатково свідчить той факт, що припис – обов'язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб'єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства (частина восьма статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»). Крім того, положеннями Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» не передбачено обмежень для органу нагляду (контролю) щодо складення приписів виключно під час здійснення планових заходів.

Також, слід зазначити, що у разі наявності у позивача причин вважати захід контролю таким, що не відповідає положенням законодавства, останній приписами статті 10 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» наділений правом не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходів державного нагляду (контролю). Разом з тим, з наявних у матеріалах справи доказів, не вбачається, що останній скористався таким правом, а фактично допустив перевіряючих до проведення досліджуваної перевірки.

З огляду на викладене вбачається, що твердження позивача про відсутність у Державної екологічної інспекції у місті Києві повноважень на проведення досліджуваної перевірки не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду даної справи.

У той же час, приписами пункту «ґ» частини першої статті 20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» визначено, що до компетенції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, у сфері охорони навколишнього природного середовища належить пред'являти претензії про відшкодування збитків і втрат, заподіяних державі в результаті порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Таким органом, у відповідності до положень Указу Президента України від 13.04.2011 №454/2011, є Державна екологічна інспекція України, яка здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, морські екологічні інспекції (Азовська, Азово-Чорноморська, Північно-Західного регіону Чорного моря).

Як вбачається зі змісту оскаржуваної претензії від 09.12.2013 №124, остання направлена позивачу у відповідності до положень статті 222 Господарського кодексу України, згідно з частиною першою якої учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

У разі необхідності відшкодування збитків або застосування інших санкцій суб'єкт господарювання чи інша юридична особа - учасник господарських відносин, чиї права або законні інтереси порушено, з метою безпосереднього врегулювання спору з порушником цих прав або інтересів має право звернутися до нього з письмовою претензією, якщо інше не встановлено законом (частина друга статті 222 Господарського кодексу України).

З огляду на викладене, саме при вирішенні спору про відшкодування збитків та втрат, заподіяних навколишньому природному середовищу, суд, до компетенції якого належить розгляд спорів (у даному випадку господарський суд) встановлює наявність чи відсутність підстав для відшкодування збитків, склад та розмір відшкодування збитків тощо.

Отже, питання щодо підстав, складу та розміру відшкодування збитків має вирішуватися тим судом, який розглядає спір про відшкодування таких збитків.

У даному випадку, оскільки претензія є досудовим порядком врегулювання спору, претензія від 09.12.2013 №124 не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні положень статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду від 28.07.2016 у справі №К/800/62690/14 (ЄДРСР №59538851).

Щодо вимоги позивача про визнання протиправним та скасування протоколу від 17.04.2014 №01-13 вимірювань показників складу та властивостей проб ґрунтів, складеного Державною екологічною інспекцією у місті Києві, суд зазначає про таке.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Приписами пункту 8 частини першої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач – особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подана позовна заява до адміністративного суду.

Згідно з частиною першою статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.

З огляду на викладене вище, рішення суб'єкта владних повноважень є такими, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а, по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.

Зі змісту оскаржуваного протоколу від 17.04.2014 №01-13 вимірювань показників складу та властивостей проб ґрунтів, складеного Державною екологічною інспекцією у місті Києві, вбачається, що в останньому виключно зафіксовано результати проб ґрунтів, відібраних відповідно до акту відбору проб ґрунтів.

Отже, вказане рішення саме по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, відтак, вказаний протокол безпосередньо не порушує права та інтереси позивача, з огляду на що суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.

При цьому, можливі процедурні порушення, вчинені відповідачем під час складення акту відбору проб ґрунтів від 11.04.2013 №01 та протоколу від 17.04.2014 №01-13 вимірювань показників складу та властивостей проб ґрунтів, не створюють додаткових підстав для визнання таких рішень протиправними та їхнього скасування, з огляду на викладене.

Разом з тим, зазначення у протоколі від 17.04.2014 №01-13 вимірювань показників складу та властивостей проб ґрунтів посилань на акт відбору проб ґрунтів від 12.04.2013 №01, замість акту від 11.04.2013 №01, копія якого наявна у матеріалах справи, є свідченням можливої описки, оскільки зі змісту вказаних акту та протоколу вбачається причинно-наслідковий зв'язок одного з іншим. Інші твердження позивача про допущення відповідачем процедурних порушень при складанні акту відбору проб ґрунтів від 11.04.2013 №01 та протоколу від 17.04.2014 №01-13 вимірювань показників складу та властивостей проб ґрунтів ґрунтується на припущеннях останнього, які не підтверджені належними та допустимим доказами.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відсутність підстав для задоволення останніх.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.