Постанова № 61225800, 08.09.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2016 р. Справа № 922/1602/16

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В. І. , суддя Ільїн О.В.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 договір № 1 (про внесення змін до договору про надання правової допомоги від 20 січня 2016 року) від 05 вересня 2016 року;

ОСОБА_2, за додатковою угодою до договору про надання правової допомоги від 08.04.2015р.

1-го відповідача - ОСОБА_3 за довіреністю від 29 червня 2016 року.

2-го відповідача - ОСОБА_3 за довіреністю № 04/07-7 від 04 липня 2016 року.

3-го відповідача - ОСОБА_3 за довіреністю від 10 травня 2016 року.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю агропромислова асоціація Агросвіт, м. Харків (вх.№2233Х/1-18)

на рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2016р.

у справі №922/1602/16

за позовом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю агропромислова асоціація Агросвіт, м. Харків

до 1-го відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Граківські комбікорма, смт. Чкаловське

до 2-го відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Новаагро Україна, м. Харків

до 3-го відповідача ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Торгівельний Дім Агросвіт, м. Харків

про визнання недійсними правочинів

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 02.08.2016р. у справі №922/1602/16 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Добреля Н.С., суддя Байбак О.І., суддя Хотенець П.В.) в задоволенні позову відмовлено.

ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю агропромислова асоціація Агросвіт, м. Харків з рішенням місцевого господарського суду не погодилось та звернулось до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2016р. у справі №922/1602/16 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апелянт, в обґрунтування своєї правової позиції зазначає про те, що спірні договори про відступлення права вимоги від 16.07.2015р. та від 08.08.2015р. були виготовлені 09.03.2016р. особою, яка не мала повноважень діяти від імені ТОВ «Граківські комбікорма», а тому, на думку апелянта, вказані правочини підлягають визнанню недійсними на підставі частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України.

Також, апелянт вказує на те, що місцевим господарським судом безпідставно не було взято до уваги те, що рішення загальних зборів учасників ТОВ «Граківські комбікорма» від 14.04.2015р. та рішення загальних зборів учасників ТОВ «ТД «Агросвіт» від 14.04.2015р. прямо суперечать приписам статті 145 Цивільного кодексу України та положенням статуту ТОВ «Граківські комбікорма» та ТОВ «ТД «Агросвіт».

Крім того, посилається на те, що у провадженні господарського суду Харківської області перебуває справа №922/1029/16 за позовом ТОВ «Новаагро Україна» до ТОВ «АПА «Агросвіт» про стягнення коштів за договором позики №25/12-ФП від 25.12.2014р., який було укладено між ТОВ «Граківські комбікорма» та ТОВ агропромислова асоціація «Агросвіт» .

На думку апелянта, ТОВ «Новаагро Україна» є неналежним кредитором та не набуло права вимоги за договором позики №25/12-ФП від 25.12.2014р., який було укладено між ТОВ «Граківські комбікорма» та ТОВ агропромислова асоціація «Агросвіт», оскільки оскаржувані в даній справі договори є недійсними.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.08.2016р. у справі №922/1602/16 визначено суддю доповідача Терещенко О.І. та сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Ільїн О.В.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 17.08.2016р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Терещенко О.І., суддя Сіверін В.І., суддя Ільїн О.В.) прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 06.09.2016р.

06.09.2016р. на адресу суду від представника апелянта ОСОБА_1 надійшли письмові пояснення, з додатками по тексту, в яких останній зазначає про те, що представляти інтереси позивача в суді, зокрема, при розгляді даної справи, можуть виключно особи, які наведені в переліку, затвердженому рішеннями Загальних зборів учасників від 20.01.2016р. та директор ОСОБА_5 (вх.№8713)

06.09.2016р. представник апелянта ОСОБА_1 звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про виклик в судове засідання працівників ТОВ Агропромислова асоціація «Агросвіт» ОСОБА_6 і менеджера по адміністративній роботі ОСОБА_7, працівників ТОВ «ТД «Агросвіт»: директора товариства, працівників ТОВ «Граківські комбікорма»: директора товариства та зобовязати їх сповістити про відомі їм обставини, що мають значення для справи, зокрема, щодо проведення загальних зборів учасників ТОВ «ТД «Агросвіт» від 14.04.2015р., оформлення результатів цих зборів та складення відповідного протоколу від 14.04.2015р., щодо проведення загальних зборів учасників ТОВ «Граківські комбікорма» від 14.04.2015р., оформлення результатів цих зборів та складення відповідного протоколу від 14.04.2015р., а також зобовязати їх надати письмові пояснення з зазначених питань (вх.№8712)

Стаття 30 Господарського процесуального кодексу України передбачає участь у судовому процесі осіб, які повинні сприяти суду в установленні обставин справи. Посадові особи та інші працівники підприємств, установ, організацій, державних та інших органів можуть бути викликані в судове засідання для дачі пояснень із питань, що виникають під час розгляду справи. Йдеться про посадових осіб і працівників перелічених субєктів, які не беруть участь у справі як сторони або треті особи. Посадові ж особи та працівники сторін і третіх осіб дають суду пояснення як представники, виходячи з процесуального статусу сторін та третіх осіб та їх зацікавленості у результаті розгляду справи.

Метою участі посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів є вирішення питань щодо обставин справи, дослідження наявних у справі доказів чи збирання нових доказів, інших питань, що виникають під час судового розгляду.

Виклик до суду посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів можливий як за клопотанням сторін, третіх осіб, прокурора, так і з ініціативи суду. Якщо подано клопотання про виклик посадових осіб та інших працівників підприємств, установ, організацій, державних та інших органів, суд повинен зясувати, з яких питань можуть дати пояснення ці особи.

Колегія суддів, розглянувши клопотання про виклик працівників ТОВ Агропромислова асоціація «Агросвіт», працівників ТОВ «ТД «Агросвіт» та працівників ТОВ «Граківські комбікорма» не вбачає підстав для його задоволення, оскільки пояснення зазначених осіб не можуть вплинути на вирішення питань щодо обставин справи, які підтверджені відповідними письмовими доказами.

У судовому засіданні 06.09.2016р. представник апелянта ОСОБА_1 звернувся до суду з письмовими клопотаннями про відкладення розгляду справи, у звязку з необхідністю надання доказів, які підтверджують відсутність повноважень у осіб, які представляють інтереси ТОВ «ТД «Агросвіт» та ТОВ «Граківські комбікорма» діяти від імені вказаних товариств та з клопотанням про призначення експертизи, в якому просив призначити у справі технічну експертизу документів, проведення якої доручити експертам Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз, для проведення експертизи витребувати у відповідачів оригінали договорів про відступлення права вимоги від 16.07.2015р. та 08.08.2015р., оригінал протоколу загальних зборів учасників ТОВ «ТД «Агросвіт» від 14.04.2015р., оригінал протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Граківські комбікорма» від 14.04.2015р., на вирішення експертизи поставити питання, вказані у клопотанні (вх.№8711).

Також, 06.09.2016р. на адресу суду від представника ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю агропромислова асоціація Агросвіт ОСОБА_1 надійшла заява про відвід всього складу колегії суддів (вх.№8720), яка обґрунтована, зокрема, тим, що колегією суддів до початку розгляду апеляційної скарги по суті не було вирішено клопотання про призначення судової експертизи, що на думку апелянта, викликає сумнів у неупередженості колегії суддів.

В судовому засіданні 06.09.2016р. оголошено перерву до 08.09.2016р.

07.09.2016р. на адресу суду від представника 1-го, 2-го та 3-го відповідачів ОСОБА_3 надійшли заперечення на апеляційну скаргу, в яких останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського залишити без змін (вх.№8794), які долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2016р. відмовлено представнику апелянта ОСОБА_1 в задоволенні заяви про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Терещенко О.І., судді Сіверіна В.І., судді Ільїна О.В. (т.3, а.с.175-176)

08.09.2016р. на адресу суду від представника апелянта ОСОБА_1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових письмових доказів, які долучені до матеріалів справи (т.3, а.с.132-142)

08.09.2016р. на адресу суду від представника апелянта ОСОБА_1 надійшло клопотання про призначення експертизи (вх.№8807), в якому останній просить призначити у справі технічну експертизу документів, проведення якої доручити експертам Одеського науково - дослідного інституту судових експертиз, на вирішення експертизи поставити питання, які зазначені у відповідному клопотанні (т.3, а.с.125-128)

Також, в судовому засіданні 08.09.2016р. від представника апелянта ОСОБА_1 надійшли заяви про відвід всього складу колегії суддів та головуючого судді у справі (вх.№8816, №8819, №8820), які обґрунтовані, зокрема, тим, що незаконно допущено до участі у справі сторонню особу у якості представника ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю агропромислова асоціація Агросвіт ОСОБА_2, що на думку заявника, викликає сумнів у неупередженості колегії суддів та головуючого судді у справі та не вирішені заявлені ним клопотання до початку розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалами Харківського апеляційного господарського суду від 08.09.2016р. у справі №922/1602/16 було відмовлено представнику ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю агропромислова асоціація Агросвіт ОСОБА_1 у задоволенні заяв від 08.09.2016р. про відвід колегії суддів у складі: головуючого судді Терещенко О.І., судді Сіверіна В.І., судді Ільїна О.В. та головуючого судді Терещенко О.І. (т.3, а.с.177-182)

Приписами пункту 1.2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» передбачено, що право на подання заяви про відвід судді є однією з гарантій законності здійснення правосуддя і об'єктивності та неупередженості розгляду справи, оскільки статтею 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини закріплено основні процесуальні гарантії, якими може скористатися особа при розгляді її позову в національному суді і до яких належить розгляд справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Водночас згідно з частиною третьою статті 22 ГПК сторони (так само як і інші учасники судового процесу) зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи. Тому слід розцінювати як зловживання учасником судового процесу своїми процесуальними правами, зокрема, подання ним другої і наступних заяв про відвід судді (суддів) господарських судів з одних і тих самих підстав (у тому числі з викладенням відповідної заяви в іншій стилістичній формі), або, хоча й з інших підстав, ніж у первісній заяві, але з таких, що з урахуванням обставин справи були або мали бути відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, і, отже, повинні були зазначатися саме в ній.

Якщо спір вирішується (справа розглядається) колегіально, то відповідним зловживанням процесуальними правами може вважатися послідовне заявлення відводів суддям, що входять до складу відповідної колегії, з одних і тих самих підстав, хоча первісну заяву про відвід одного з цих суддів з тих же підстав залишено без задоволення.

У таких випадках суд не позбавлений права, відмовивши в задоволенні наступної заяви (клопотання), продовжити розгляд справи, в якій заявлено такий відвід, із зазначенням про це в протоколі судового засідання та в описовій частині судового рішення з наведенням в останньому відповідних мотивів; додатково ухвала як окремий процесуальний документ у такому разі не виноситься.

Крім того, у судовому засіданні 08.09.2016р. представником апелянта ОСОБА_1 було подано заяви про відвід всього складу колегії суддів та головуючого судді, які обґрунтовані фактично тими самими підставами, зокрема, не вирішенням клопотань до початку розгляду апеляційної скарги по суті, що на думку позивача, викликає сумнів у неупередженості колегії суддів та головуючого судді, які долучені до матеріалів справи (т.3, а.с.157-174).

За таких обставин, колегія суддів, розцінюючи дії представника апелянта як зловживання своїми процесуальними правами, зокрема, послідовне подання заяв про відвід всього складу колегії суддів так і головуючого судді з одних і тих самих підстав, за яких попередні заяви було залишено без задоволення, дійшла висновку про відмову в їх задоволенні, без винесення окремих процесуальних документів.

Також, колегія суддів, розглянувши клопотання представника апелянта ОСОБА_1 про призначення у справі судової технічної експертизи документів (вх.№8711, №8807), дійшла висновку про відмову в їх задоволенні, з огляду на наступне.

Приписами статті 41 Господарського процесуального Кодексу України встановлено, що для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до пункту 1 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 27.11.2006р. № 01-8/2651, судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Відповідно до п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 року "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду. Водночас і згідно з частиною першою статті 41 ГПК України експертиза призначається для з`ясування питань, що потребують спеціальних знань. Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо. Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто, у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

В обґрунтування зазначених клопотань представник апелянта посилається на те, що спірні договори про відступлення права вимоги (від 16.07.2015 року та від 08.08.2015 року) фактично були підписані після укладення угод про зарахування зустрічних однорідних вимог від 03.03.2016 року та від 09.03.2016 року, а протоколи загальних зборів від 14.04.2015 року підписані після 01.07.2015 року, однак, доказів в обґрунтування своєї позиції ним не надано.

А отже, доводи, викладені в клопотаннях про призначення у справі судової технічної експертизи документів ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені належними та допустимим доказами, а тому в задоволенні вказаних клопотань слід відмовити.

Окрім того, у судовому засіданні 08.09.2016р. представник апелянта ОСОБА_1 звернувся до суду з письмовими клопотаннями про витребування наступних доказів, а саме просив витребувати у ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ТД «Агросвіт» та у ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Граківські комбікорма» оригінал договору №16/07-ВПВ про відступлення права вимоги від 16.07.2015р., укладеного між ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Граківські комбікорма» та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ТД «Агросвіт». Також, просив витребувати у ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Новаагро Україна» та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ТД «Агросвіт» оригінал договору у №08/08-ВПВ про відступлення права вимоги від 08.08.2015р., укладеного між ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ТД «Агросвіт» та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Новаагро Україна».

Крім того, просив витребувати у ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «ТД «Агросвіт» та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Граківські комбікорма» оригінали протоколів загальних зборів учасників «ТД «Агросвіт» від 14.04.2015р. та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Граківські комбікорма» від 14.04.2015р.

Колегія суддів, розглянувши клопотання представника апелянта ОСОБА_1 про витребування у відповідачів доказів, дійшла висновку про відмову в їх задоволенні, з огляду на наступне.

Статтею 38 Господарського процесуального кодексу України передбачено право сторони у разі неможливості самостійно надати докази подати клопотання про витребування доказів господарським судом.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме з документів, долучених до позовної заяви - копій зазначених договорів від 16.07.2015р. та 08.08.2015р., останні засвідчені представником апелянта ОСОБА_1 та містяться в матеріалах справи (т.1, а.с.18-19, 27-29)

Нотаріально засвідчені копії протоколів загальних зборів учасників «ТД «Агросвіт» від 14.04.2015р. та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю «Граківські комбікорма» від 14.04.2015р., також, містяться в матеріалах даної справи (т.1, а.с.233-234)

Також, представник апелянта ОСОБА_1 у судовому засіданні 08.09.2016р. підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі та просив її задовольнити, а саме рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2016р. у справі №922/1602/16 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення позову. Крім того, просив не допустити до участі у справі представника позивача ОСОБА_2, оскільки на думку позивача, останній не наділений повноваженнями брати участь у судовому засіданні.

Колегія суддів, розглянувши клопотання представника апелянта ОСОБА_1 про недопущення до участі у судовому засіданні представника ОСОБА_2 дійшла висновку про відмову в його задоволенні, оскільки представники ТОВ агропромислова асоціація Агросвіт ОСОБА_8 та ОСОБА_1 мають різні правові позиції стосовно даного спору, а в матеріалах справи відсутні докази які б спростовували повноваження одного з представників.

Представник позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні 08.09.2016р. просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Представник 1-го, 2-го та 3-го відповідачів у судовому засіданні 08.09.2016р. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду даної справи судом апеляційної інстанції, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, колегія суддів встановила наступне.

16.07.2015р. між ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Граківські комбікорма та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Агросвіт було укладено договір №16/07-ВПВ про відступлення права вимоги (заміну кредитора).

Відповідно до умов даного договору, первісний кредитор ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Граківські комбікорма відступає право вимоги, а новий кредитор ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Агросвіт набуває право вимоги та здійснює розрахунок на користь первісного кредитора у спосіб, в порядку, розмірі та строки, визначені договором (п.1.1).

Згідно п.1.2. договору, його предметом є відступлення права вимоги первісного кредитора ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Граківські комбікорма ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Агропромислова Асоціація "Агросвіт", на підставі договору позики №25/12-ФП від 25.12.2014р. укладеного між ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Граківські комбікорма та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю агропромислова асоціація Агросвіт.

У п. 1.4. договору сторони погодили, що новий кредитор - ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Агросвіт набуває право вимагати від боржника ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю агропромислова асоціація Агросвіт сплати грошових коштів у розмірі строки та порядку, які визначені в основному договорі та передбачені чинним законодавством України у разі порушення. Право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання цього договору.

Пунктом 1.5 договору загальний розмір права вимоги, який передається за цим договором становить 8 145 955,32 грн. та суми фінансових, штрафних санкцій, збитків, які підлягають стягненню з боржника, у разі невиконання чи неналежного виконання зобовязання за основним договором.

Також, 08.08.2015р. між ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Агросвіт та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Новаагро Україна було укладено договір №08/08-ВПВ про відступлення права вимоги (заміну кредитора).

Відповідно до умов п.1.1. договору, первісний кредитор ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Агросвіт відступає право вимоги, а новий кредитор ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Новаагро Україна набуває право вимоги та здійснює розрахунок на користь первісного кредитора у спосіб, в порядку, розмірі та строки, визначені договором.

Згідно п.1.2. договору, предметом договору є право вимоги, яке перейшло первісному кредитору ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ТД Агросвіт до ТОВ агропромислова асоціація "Агросвіт", на підставі договору про відступлення права вимоги (заміну кредитора) №16/07/-ВПВ від 16.07.2015р. за договором позики №25/12-ФП від 25.12.2014р. укладеного між ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Граківські комбікорма та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю агропромислова асоціація Агросвіт.

У п. 1.4. договору сторони дійшли згоди, що новий кредитор ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Новаагро Україна набуває право вимагати від боржника ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю агропромислова асоціація Агросвіт сплати грошових коштів у розмірі строки та порядку, які визначені в основному договорі та передбачені чинним законодавством України у разі порушення. Право вимоги переходить до нового кредитора з моменту підписання цього договору.

Пунктом 1.5 договору загальний розмір права вимоги, який передається за цим договором становить 8 145 955,32 грн. та суми фінансових, штрафних санкцій, збитків, які підлягають стягненню з боржника, у разі невиконання чи неналежного виконання зобовязання за основним договором.

ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю агропромислова асоціація Агросвіт звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою, в якій просило визнати недійсним договір № 16/07-ВПВ про відступлення права вимоги (заміну кредитора) від 16 липня 2015 року укладеного між ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Агросвіт" та договір № 08/08-ВПВ про відступлення права вимоги (заміну кредитора) від 08 серпня 2015 року укладеного між ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Торгівельний Дім "Агросвіт" та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна".

На думку останнього, договір №16/07-ВПВ про відступлення права вимоги (заміну кредитора) від 16.07.2015р. є недійсним, оскільки був вчинений виконавчим органом ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Граківські комбікорма з перевищенням наданих йому повноважень з огляду на те, що загальними зборами ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Граківські комбікорма рішення щодо погодження укладення виконавчим органом цього товариства із ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ТД "Агросвіт" договору відступлення права вимоги за договором позики №25/12-ФП від 25.12.2014р. не приймалося.

В обґрунтування визнання недійсним даного договору, також посилається на те, що на загальних зборах учасників ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ТД "Агросвіт" від 14.04.2015 року рішення щодо надання повноважень на укладення виконавчому органу спірного договору не приймалось, а протокол загальних зборів ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" було виготовлено та підписано ОСОБА_9, як директором ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю агропромислова асоціація "Агросвіт" вже після 01.07.2015 року, тобто після звільнення з посади директора.

Також, договір №08/08-ВПВ про відступлення права вимоги (заміну кредитора) укладений між ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Торгівельний дім Агросвіт та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Новаагро Україна є недійсним з огляду на те, що загальними зборами учасників ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ТД Агросвіт рішення щодо погодження укладення виконавчим органом цього товариства із ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Новаагро Україна договору відступлення права вимоги за договором позики №25/12-ФП від 25.12.2014р. не приймалося.

Крім того, посилається на те, що на загальних зборах учасників ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна" від 14.04.2015 року рішення щодо надання повноважень на укладення виконавчому органу спірного договору не приймалось, а протокол загальних зборів ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Новаагро Україна" було виготовлено та підписано ОСОБА_9, як директором ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю агропромислова асоціація "Агросвіт" вже після 01.07.2015 року, тобто після звільнення з посади директора.

02.08.2016р. господарським судом Харківської області прийнято оскаржуване рішення, з підстав наведених вище.

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Після ратифікації Верховною радою України Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, остання, відповідно до статті 9 Конституції України набула статусу частини національного законодавства.

З прийняттям у 2006 році Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», Конвенція та практика Суду застосовується судами України як джерело права.

Відповідно до частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.

Приписами статті 143 Цивільного кодексу України передбачено, що установчим документом товариства з обмеженою відповідальністю є статут. Статут товариства з обмеженою відповідальністю крім відомостей, передбачених статтею 88 цього Кодексу, має містити відомості про: розмір статутного капіталу, з визначенням частки кожного учасника; склад та компетенцію органів управління і порядок прийняття ними рішень; розмір і порядок формування резервного фонду; порядок передання (переходу) часток у статутному капіталі.

Частина 5 статті 62 Закону України "Про господарські товариства" передбачає, що генеральний директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства.

Відповідно до п. 4.1. статуту ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма", органами управління товариством є загальні збори учасників і директор.

Згідно п. 4.12. статуту ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма ", виконавчим органом товариства є директор, обраний загальними зборами учасників. Директор здійснює поточне керівництво діяльністю товариства і є підзвітним загальним зборам учасників.

У п. 4.12.1. статуту ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" передбачено, що директор вирішує усі питання діяльності товариства, крім тих, котрі входять до виключної компетенції загальних зборів учасників.

Відповідно до пп. 5 п. 4.3. статуту ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить погодження укладання правочинів щодо переведення боргу, відступлення права вимоги, надання або отримання консультаційних послуг.

Згідно п. 4.1. статуту ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ТД Агросвіт, органами управління товариством є загальні збори учасників і директор.

Відповідно до п. 4.12. статуту ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ТД Агросвіт виконавчим органом товариства є директор, обраний загальними зборами учасників. Директор здійснює поточне керівництво діяльністю товариства і є підзвітним загальним зборам учасників.

Згідно п. 4.12.1. статуту ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ТД Агросвіт директор вирішує усі питання діяльності товариства, крім тих, котрі входять до виключної компетенції загальних зборів учасників.

Відповідно до п. 5 п. 4.3. статуту ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ТД Агросвіт до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства належить погодження укладання правочинів щодо переведення боргу, відступлення права вимоги, надання або отримання консультаційних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, договір про відступлення права вимоги від 16.07.2015 року № 16/17-ВПВ підписаний з боку ТОВ Граківські комбікорма директором ОСОБА_10, а з боку ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ТД Агросвіт директором ОСОБА_11

Договір про відступлення права вимоги № 08/08-ВПВ від 08.08.2015 року був підписаний з боку ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ТД Агросвіт директором ОСОБА_11, а з боку ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ТД Агросвіт виконавчим директором ОСОБА_9

Згідно частини 3 статті 92 Цивільного кодексу України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначені підстави виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, цивільно-правовий договір, який є основною правовою формою договору, що опосередковує рух цивільного обороту. За своєю правовою природою будь-який цивільно-правовий договір є правочином.

Відповідно до положень статті 92 Цивільного кодексу України, правоздатність юридичної особи реалізується через її органи, які формують і виражають її волю зовні. Органи юридичної особи не тільки здійснюють управління, а й виступають у майновому обороті від її імені. Тобто дії органів визнаються діями самої юридичної особи.

За змістом пункту 4 даної статті, якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов'язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції викладеній в постанові Вищого господарського суду України від 03.11.2011 р. у справі № 51/113.

Відповідно до п. 3.5 постанови пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними від 29 травня 2013 року № 11, відповідно до пункту "і" частини п'ятої статті 41 і статті 59 Закону України "Про господарські товариства" до компетенції загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю віднесено затвердження договорів, укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства.

Вказаними нормами передбачено не укладення договорів, а їх затвердження. Тому якщо господарським судом буде з'ясовано, що статутом товариства з обмеженою відповідальністю право виконавчого органу цього товариства на укладення договору не обмежено, тобто такий орган уклав договір без порушення наданих йому повноважень, то сам лише факт не затвердження договору після його підписання не може бути підставою для визнання договору недійсним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 19.08.2014 року по справі № 5013/492/12.

Крім того, приписами статті 241 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою.

Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.

Із аналізу змісту частини першої статті 241 Цивільного кодексу України випливає, що законодавець не ставить схвалення правочину в обов'язкову залежність від наявності рішень окремих органів управління товариства, оскільки підтвердженням такого схвалення закон визначає вчинені на його виконання дії особи, в інтересах якої його було укладено. Такі дії повинні свідчити про прийняття правочину до виконання.

Відповідно до висновків викладених у постановах Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-38гс14 та від 19 серпня 2014 року у справі № 3-59гс14, за змістом статті 241 Цивільного кодексу схвалення правочину не залежить від прийняття юридичного рішення про таке схвалення, підтвердженням схвалення правочину можуть бути дії з його виконання, вчинені особою, в інтересах якої його укладено; схвалення може також відбутися у формі мовчазної згоди чи у вигляді певних поведінкових актів (конклюдентних дій) особи - сторони правочину (наприклад, прийняття оплати за товар за договором купівлі-продажу).

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного суду України від 06.04.2016 року по справі № 922/796/15, .

Приписами статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Разом з тим, пояснення представника апелянта ОСОБА_1 щодо відсутності погодження учасниками ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ТД "Агросвіт" та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" на надання повноважень на укладення договорів відступлення права вимоги, спростовуються наступним.

В матеріалах справи наявний протокол загальних зборів учасників ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Торгівельний Дім Агросвіт від 14.04.2015 року, який відповідачем було надано до господарського суду першої інстанції в якості доказу погодження учасниками товариства про надання повноважень директору товариства на укладення договору про відступлення права вимоги (т.1, а.с. 233).

Як вбачається зі змісту вказаного протоколу від 14.04.2015 року, ним було погоджено надання директору ОСОБА_12 повноважень на укладення з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Новаагро Україна та ТОВ "Граківські комбікорма" договорів відступлення права вимоги на будь-яких умовах без обмежень.

Також, в матеріалах справи наявний протокол загальних зборів учасників ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Граківські комбікорма від 14.04.2015 року, наданий до місцевого господарського суду відповідачем (ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю Граківські комбікорма) в якості доказу на підтвердження погодження учасниками товариства укладення договору про відступлення права вимоги між ТОВ Граківські комбікорма та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю ТД Агросвіт за договором позики № 25/12-ФП від 25.12.2014 року (т.1, а.с. 234).

Як вбачається зі змісту наданого протоколу від 14.04.2015 року, ним було погоджено надання директору ОСОБА_10 повноважень на укладення договору про відступлення права вимоги між ТОВ "Граківські комбікорма" та ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "ТД "Агросвіт" за договором позики № 25/12-ФП від 25.12.2014 року, укладеного між ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю "Граківські комбікорма" і ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю агропромислова асоціація "Агросвіт".

Щодо посилань представника апелянта ОСОБА_1 на те, що дата складання та підписання спірних договорів та протоколів не відповідає дійсності, колегія суддів зазначає, що вказані посилання є припущенням, які не підтверджені належними та допустимими доказами.

Стосовно порушеного права позивача, укладенням відповідачами спірних договорів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, за змістом ст.ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Проте, наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації, встановленого зазначеними нормами права. Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд має встановити, чи є особа, за позовом якої порушено провадження по справі, належним позивачем, тобто, звертаючись до суду із вимогами про визнання недійсним спірного договору, укладеного між відповідачами, позивач має довести, яким чином оспорюваний правочин порушує або оспорює права і охоронювані законом інтереси позивача.

З матеріалів справи вбачається, що позивач не є стороною спірних правочинів.

Разом з тим, вказані правочини, укладені відповідачами відповідно до приписів цивільного законодавства, регулюють правовідносини, що склалися саме між відповідачами, та учасником яких не є позивач.

У відповідності до ст. 15, 16 Цивільного кодексу України визнання правочину недійсним є одним із способів захисту цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Аналогічно ст.20 Господарського кодексу України передбачає можливість визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом з метою захисту прав і законних інтересів суб'єкта господарювання.

Отже, господарський договір, в тому числі спірні договори, може бути визнано недійсним за наявності двох умов: перша це порушення ним прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача; друга це наявність передбачених законом підстав для визнання договору недійсним.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується.

У відповідності до ч.1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину (або його окремої частини) є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Пунктом 7 та п. 5 постанови пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009р. №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. Відповідно до статей 215 та 216 ЦК України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно п. 2.11. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 р. №11, за загальним правилом статті 217 ЦК України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину. Недійсними частини правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання. Якщо недійсна частина правочину виконана будь-якою із сторін, господарський суд визначає наслідки такої недійсності залежно від підстави, з якої вона визнана недійсною.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про те, що позивач зобов'язаний довести за допомогою належних та допустимих доказів порушення спірним правочином прав та/або охоронюваних законом інтересів позивача та наявність передбачених законом підстав для визнання спірного договору недійсними, а саме норм права, який цей правочин суперечить і доведення факту невідповідності змісту спірного договору цим нормам.

Проте, позивачем цей тягар доказування не витримано.

Так, приписами статті 512 Цивільного кодексу України передбачені підстави заміни кредитора у зобовязанні, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.ст. 514, 516 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків.

З аналізу наведених норм вбачається, що за загальним правилом заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, оскільки не впливає на характер, обсяг і порядок виконання ним своїх обов'язків, не погіршує становище боржника та не зачіпає його інтересів, однак сторони мають право додатково врегулювати порядок заміни кредитора у договорі.

Тобто відсутність згоди боржника на заміну кредитора у зобовязанні, якщо обовязковість такої згоди передбачено договором, є підставою для визнання недійсним на підставі ч. 1 ст. 203 ЦК України договору про відступлення права вимоги, оскільки він суперечить вимогам ч. 1 ст. 516 ЦК України.

Вказаної правової позиції дійшов Верховний суд України у постанові від 15.04.2015р. у справі №3-43гс15.

Відсутність факту порушень прав або охоронюваних законом інтересів означає відсутність підстав для задоволення позовних вимог, адже встановлення такого факту у відповідності до ст. 16, ЦК України, ст. 20 ГК України є обов'язковою передумовою застосування судом передбачених цими нормами способів захисту права.

Крім того, колегія суддів вважає, що апелянтом не доведено факту невідповідності умов договорів вимогам чинного законодавства України, а тому, відсутні правові підстави для визнання недійсними договору про відступлення права вимоги від 16.07.2015 року № 16/04-ВПВ та договору про відступлення права вимоги від 08.08.2015 року № 08/08-ВПВ.

Отже, висновок місцевого господарського суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог відповідає принципам справедливого судового розгляду у контексті частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010р.)

Апелянту була надана можливість спростувати достовірність доказів і заперечити проти їх використання.

Питання справедливості розгляду не обовязково постає у разі відсутності будь-яких інших матеріалів на підтвердження отриманих доказів, слід мати на увазі, що у разі, якщо доказ має дуже вагомий характер і якщо відсутній ризик його недостовірності, необхідність у підтверджувальних доказах відповідно зменшується (рішення Європейського суду з прав людини у справі Яременко проти України, no. 32092/02 від 12.06.2008р.)

Таким чином, доводи викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження при апеляційному перегляді рішення, у звязку з чим апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю агропромислова асоціація Агросвіт, м. Харків слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Харківської області - без змін.

Отже, на думку колегії суддів, під час розгляду справи її фактичні обставини були встановлені судом першої інстанції на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів; висновки суду відповідають цим обставинам, юридична оцінка надана їм з вірним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що свідчить про відсутність підстав для скасування або зміни оскаржуваного рішення.

Окрім того, виходячи зі змісту заявлених вимог та керуючись приписами пункту 2.23 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» від 21.02.2013 року №7, слід стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю агропромислова асоціація Агросвіт, м. Харків судовий збір в сумі 1515,80 грн. за подання апеляційної скарги до Державного бюджету України, з урахуванням приписів частини 1-4 статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 49, 99, 101, ч.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю агропромислова асоціація Агросвіт, м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 02.08.2016р. у справі №922/1602/16 залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_4 з обмеженою відповідальністю агропромислова асоціація Агросвіт, м. Харків (вул. Маршала Бажанова, буд. 5, літ. Б-3, м. Харків, 61002, код ЄДРПОУ 32949661, ІПН 329496620371, р/р 26007962504824 в ПАТ ПУМБ, МФО 334851) до Державного бюджету України (одержувач коштів - Управління державної казначейської служби України у Дзержинському районі м. Харкова, вул. Бакуліна, 18, м. Харків, 61166, код ЄДРПОУ 37999654, рахунок 31215206783003, банк одержувача - Головне управління державної казначейської служби України у Харківський області, МФО 851011, код бюджетної класифікації 22030001) 1515,80 грн. за подання апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 12.09.2016 року.

Головуючий суддя Терещенко О.І.

Суддя Сіверін В. І.

Суддя Ільїн О.В.