Рішення № 61225555, 05.09.2016, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2016р. Справа№ 914/2054/16

За позовом: Науково-виробничого підприємства «ХАРТРОН-ЕКСПРЕС ЛТД» (Товариство з обмеженою відповідальністю), м. Харків

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод», м. Львів

про стягнення 2 919 616 грн. 84 коп.

Суддя Мазовіта А.Б.

Секретар Юрків М.Г.

Представники:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився

Науково-виробниче підприємство «ХАРТРОН-ЕКСПРЕС ЛТД» (Товариство з обмеженою відповідальністю), м. Харків звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод», м. Львів про стягнення 2919616грн. 84 коп.

Розглянувши матеріали справи, суд визнав представлені матеріали достатніми для прийняття позовної заяви до розгляду і ухвалою від 09.08.2016р. призначив розгляд справи на 22.08.2016 р. Розгляд справи відкладався з підстав, викладених в ухвалі суду.

Представнику роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст. 22 ГПК України, заяв про відвід суду не поступало.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки, на виконання умов якого відповідачу було передано у власність товар. Однак, відповідач свої зобов’язання щодо оплати вартості отриманого товару виконав частково, заборгованість становить 2 347 200 грн. 00 коп. У зв’язку з порушенням строків оплати відповідачу нараховано пеню в сумі 503 101 грн. 49 коп., 3% річних в сумі 69 312 грн. 35 коп.

Відповідач в судове засідання явку представника не забезпечив, проти позову не заперечив, доказів погашення заборгованості не надав, вимог ухвали суду не виконав, повідомлення про дату, час та місце розгляду справи надсилалися на адресу, вказану позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що згідно ст. 64 ГПК України є врученням належним чином.

У відповідності до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» за змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв’язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

10 лютого 2015 року між Науково-виробничим підприємством «ХАРТРОН-ЕКСПРЕС ЛТД» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «Львівський локомотиворемонтний завод» (замовник) було укладено договір поставки №ВЗК-015/15.

За цим договором постачальник (позивач) зобов’язувався поставити замовникові (відповідачу) товари, зазначені в специфікації, а замовник – прийняти і оплатити такі товари.

Найменування (номенклатура, асортимент) товару: комплект електрообладнання «БАРС» для модернізації електровоза ВЛ11М ААОТ.468000.001 (п. 1.2. договору).

На виконання умов вищевказаного договору, позивач поставив відповідачу згідно видаткових накладних №8 від 11.03.2015 р., №19 від 28.05.2015 р., №23 від 26.06.2015 р., №25 від 29.07.2015 р., №36 від 11.09.2015р., №3 від 30.03.2016 р. та довіреностей на отримання ТМЦ №204 від 10.03.2015 р., №562 від 28.05.2015 р., №693 від 25.06.2015 р., №842 від 28.07.2015 р., №991 від 02.09.2015 р., №276 від 24.03.2016 р. (оригінали видаткових накладних та довіреностей оглянуті в судовому засіданні, завірені копії долучені до матеріалів справи) товар на загальну суму 2 996 640 грн. 00коп.

Відповідно до п. 4.1. договору розрахунки за товар проводяться в безготівковій формі на рахунок постачальника протягом 60 календарних днів після поставки продукції.

Відповідач оплатив вартість товару частково в сумі 649 440 грн. 00 коп., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача.

У зв’язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов’язків щодо оплати вартості товару, позивач просив суд стягнути з відповідача 2347200грн. 00 коп. основного боргу, 503 101 грн. 49 коп. пені, 69 312 грн. 35 коп. 3% річних.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Відповідно до ст. 11 ЦК України, однією з підстав виникнення зобов’язань, є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов’язаний сплатити продавцеві повну ціну товару (ч. 1 ст. 692 ЦК України).

Згідно ст. 530 ЦК України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до частини 5 ст. 626 ЦК України, договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Стаття 599 ЦК України вказує на те, що зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічні вимоги встановлені ст. 193 ГК України.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання.

За таких обставин, суд дійшов висновку про прострочення виконання зобов’язання боржником, що в свою чергу є підставою для стягнення суми боргу, оскільки, відповідно до ч. 7 ст. 193 ГК України, одностороння відмова від виконання договору не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Частиною 4 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Згідно п. 7.3. договору, у разі порушення строків оплати замовник сплачує постачальнику пеню в розмірі облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочення, включаючи день оплати.

Позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню в сумі 503 101 грн. 49 коп.

Пунктом 6 ст. 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано.

Як зазначено у п. 2.5. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань», щодо пені за порушення грошових зобов’язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов’язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов’язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов’язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Таким чином, у відповідності з вимогами п. 6 ст. 232 ГК України, нарахування пені за порушення відповідачем строків оплати вартості товару згідно видаткової накладної №8 від 11.03.2015 р. припиняється 10.11.2015 р., згідно видаткової накладної №19 від 28.05.2015 р. – 29.01.2016 р., згідно видаткової накладної №23 від 26.06.2015 р. – 27.02.2016 р., згідно видаткової накладної №25 від 29.07.2015 р. – 29.03.2016 р., згідно видаткової накладної №36 від 11.09.2015 р. – 12.05.2016 р., тобто через шість місяців з дня коли зобов’язання мало бути виконаним. Після проведеного судом перерахунку ((499440,00 х 30% / 365 х 78 (з 11.05.2015 р. по 27.07.2015 р.) + (998 880,00 х 30% / 365 х 29 (з 28.07.2015 р. по 25.08.2015 р.) + (1 498 320,00 х 30% / 365 х 2 (з 26.08.2015 р. по 27.08.2015 р.) + (1 498 320,00 х 27% / 365 х 28 (з 28.08.2015 р. по 24.09.2015 р.) + (1 498 320,00 х 22% / 365 х 3 (з 25.09.2015 р. по 27.09.2015р.) + (1 997 760,00 х 22% / 365 х 44 (з 28.09.2015 р. по 10.11.2015 р.) + (1 997 760,00 х 22% / 365 х 79 (з 11.11.2015 р. по 28.01.2016 р.) + (1 498 320,00 х 22% / 365 х 29 (з 29.01.2016 р. по 26.02.2016 р.) + (998 880,00 х 22% / 365 х 31 (з 27.02.2016р. по 28.03.2015 р.) + (499 440,00 х 22% / 365 х 24 (з 29.03.2016 р. по 21.04.2016р.) + (499 440,00 х 19% /365 х 20 (з 22.04.2016 р. по 11.05.2016 р.) + (499 440,00 х 18% / 365 х 25 (з 30.05.2016 р. по 23.06.2016 р.) + (499 440,00 х 16,5% / 365 х 35 (з 24.06.2016 р. по 28.07.2016 р.) + (499 440,00 х 15,5% 365 х 4 (з 29.07.2016 р. по 01.08.2016 р.) = 312 327,89), розмір пені за прострочення оплати вартості товару повинен становити 312 327 грн. 89 коп.

Згідно 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З врахуванням цих положень позивачем нараховано 3% річних в сумі 69312грн. 35 коп.

Судом перевірено розрахунок 3% річних та встановлено, що розмір 3% річних, який підлягає до стягнення, становить 67 863 грн. 23 коп. ((499 440,00 х 3% / 365 х 78 (з 11.05.2015 р. по 27.07.2015 р.) + (998 880,00 х 3% / 365 х 29 (з 28.07.2015 р. по 25.08.2015 р.) + (1 498 320,00 х 3% / 365 х 33 (з 26.08.2015 р. по 27.09.2015 р.) + (1 997 760,00 х 3% / 365 х 44 (з 28.09.2015 р. по 10.11.2015 р.) + (2 497 200,00 х 3% / 365 х 106 (з 11.11.2015 р. по 24.02.2016 р.) + (2397200,00 х 3% / 365 х 20 (з 25.02.2016 р. по 15.03.2016 р.) + (1 997 760,00 х 3% / 365 х 75 (з 16.03.2016 р. по 29.05.2016 р.) + (2 497 200,00 х 3% / 365 х 38 (з 30.05.2016 р. по 06.07.2016 р.) + (2 447 200,00 х 3% /365 х 20 (з 07.07.2016 р. по 26.07.2016р.) + (2 347 200,00 х 3% 365 х 6 (з 27.07.2016 р. по 01.08.2016 р.) = 67 863,23).

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані поданими доказами, а загальна сума заборгованості, яка підтверджена матеріалами справи та підлягає до задоволення, складає 2347200грн. 00 коп. основного боргу, 312 327 грн. 89 коп. пені, 67 863 грн. 23коп. 3% річних. В задоволенні решти позовних вимог слід відмовити.

Оскільки спір виник з вини відповідача, судові витрати по розгляду справи відповідно до ст. 49 ГПК України необхідно покласти на відповідача пропорційно до задоволених вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 11, 215, 216, 218, 509, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 625, 626 ЦК України, ст. 193, 230, 231 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 75, 80, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Львівський локомотиворемонтний завод», м. Львів, вул. Залізнична, 1-А (ідентифікаційний код 00740599) на користь Науково-виробничого підприємства «ХАРТРОН-ЕКСПРЕС ЛТД» (Товариство з обмеженою відповідальністю), м. Харків, вул.Академіка Проскури, 1 (ідентифікаційний код 30430120) 2 347 200 грн. 00коп. основного боргу, 312 327 грн. 89 коп. пені, 67 863 грн. 23 коп. 3% річних, 40 912 грн. 58 коп. судового збору.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

В судовому засіданні 05.09.2016 р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 12.09.2016 р.

Суддя Мазовіта А.Б.