Рішення № 61225298, 05.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2016

Справа №914/1808/16

За позовом: комунального підприємства "ЧЕРВОНОГРАДТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО";

до: публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГАРАНТ-АВТО";

про: стягнення 12.219,38 грн.

Суддя Балац С.В.

Представники:

позивача: не з’явилися;

відповідача: не з’явилися.

С У Т Ь С П О Р У :

Комунальне підприємство "ЧЕРВОНОГРАДТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" звернулося до господарського суду Львівської області із позовом до публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГАРАНТ-АВТО" в особі Львівської філії публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГАРАНТ-АВТО" про стягнення 12.219, 38 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач на підставі укладеного між сторонами спору типового договору про постачання теплової енергії в гарячій воді від 26.09.2011 № 518 поставив відповідачеві теплову енергію в гарячій воді, натомість, відповідач своє грошове зобов’язання за вказаним договором не виконав. Наведена обставина призвела до виникнення у відповідача перед позивачем заборгованості за спожиту теплову енергію в сумі 12.219,38 грн., з яких: 7.399,59 грн. - основна заборгованість, 1.975,87 грн. – пеня, 310,92 грн. – 3 % річних та 2.533,00 грн. – інфляційні втрати.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.07.2016 позовну заяву прийнято до розгляду та порушено провадження у справі № 914/1808/16. Розгляд справи призначений на 26.07.2016.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 26.07.2016, враховуючи, що Львівська філія публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГАРАНТ-АВТО" не має статусу юридичної особи, справу № 914/1808/16 направлено за підсудністю до господарського суду міста Києва.

В результаті автоматичного розподілу справу № 914/1808/16 передано на розгляд судді Балац С.В.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 11.08.2016 справу № 914/1808/16 прийнято до провадження судді Балац С.В. Розгляд справи призначено на 05.09.2016.

Ухвала про призначення справи до розгляду надсилалася учасникам процесу на адресу їх місцезнаходження, яка відповідає відомостям, внесеним до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, відтак, у розумінні ст. 64 Господарського процесуального кодексу України, учасники процесу повідомлені про дату, час та місце розгляду справи належним чином.

Відповідач правом, наданим ст. 59 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, відзиву на позов від останнього до суду не надходило. Відповідно до положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 05.09.2016 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши наявні у матеріалах даної справи докази, господарський суд міста Києва,

В С Т А Н О В И В :

Між комунальним підприємством "ЧЕРВОНОГРАДТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО", (далі – позивач) та публічним акціонерним товариством "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГАРАНТ-АВТО", (далі – відповідач) укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді від 26.09.2011 № 518 (далі – Договір) відповідно до предмету якого позивач бере на себе зобов’язання постачати відповідачу теплову енергію в гарячій воді в потрібних йому обсягах, а останній зобов’язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни передбачені цим Договором (розділ 1 Договору).

Пунктом 6.4 Договору визначено, що якщо відповідач розраховується за показами приладів обліку:

- при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявлене та сплачене до початку розрахункового періоду, це перевищення окремо сплачується відповідачем не пізніше двадцять п’ятого числа поточного місяця;

- у випадку, коли фактичне використання теплової енергії нижче від заявленого та сплаченого до початку розрахункового періоду, залишок (сальдо) розрахунків за фактичними показниками приладів обліку.

Положеннями п. 7.2.3 Договору передбачено, що відповідач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію – пеня в розмірі 0,5 % належної до сплати за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 10.4 Договору, даний Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до статей 11, 509 Цивільного кодексу України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків (зобов'язань), які повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до вказівок закону, договору (ст. 526 Цивільного кодексу України), а одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 275 Господарського кодексу України встановлено за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі – енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Так, позивач в період з листопада 2014 по квітень 2015 на підставі Договору здійснив на користь відповідача постачання теплової енергії в гарячій воді в загальній сумі 7.399,59 грн., що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг з теплопостачання від 01.12.2014 № 618, від 30.12.2014 № 729, від 30.01.2015 № 52, від 27.02.2015 № 149, від 31.03.2015 № 274 та від 23.04.2015 № 404, які наявні в матеріалах справи у вигляді засвідчених копій.

Спір між сторонами судового процесу виник внаслідок неналежного виконання відповідачем його грошового зобов'язання за Договором, відповідач оплату поставленої теплової енергії в гарячій воді в період з листопада 2014 по квітень 2015 на користь позивача не здійснив, що призвело до виникнення у відповідач перед позивачем заборгованості за Договором в сумі 7.399,59 грн.

Крім того, враховуючи, що у правовідносинах сторін даного спору має місце допущене з боку відповідача порушення грошового зобов’язання за Договором, позивачем заявлені вимоги про застосування до відповідача господарської санкції у вигляді пені в сумі 1.975,87 грн., а також відповідальності на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України шляхом стягнення 3 % річних сумі 310,92 грн. та інфляційних втрат в сумі 2.533,00 грн.

Виходячи з викладених вище обставин та наявних у матеріалах даної справи доказів, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з урахуванням такого.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України встановлено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.

Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію (ч. 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання").

Суд відзначає, жодного підтвердження факту сплати відповідачем вартості поставленої теплової енергії в гарячій воді в період з листопада 2014 по квітень 2015 сторонами спору до суду не подано.

Таким чином, факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем належним чином доведений, документально підтверджений і в той же час відповідачем не спростований, відтак, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача основної суми заборгованості в розмірі 7.399,59 грн. підлягає задоволенню повністю.

Вирішуючи спір в частині стягнення з відповідача неустойки за порушення строків виконання робіт суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

У відповідності ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 253 ЦК України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Виходячи з наведених вище норм права, перебіг періоду прострочення відповідачем грошового зобов'язання за Договором починається з першого дня, за терміном, коли зобов'язання мало бути виконано, а також виходячи з припису ч. 6 ст. 232 ГК України, пеня нараховується за шість місяців прострочення виконання зобов'язання, починаючи з першого дня такого прострочення.

Суд, дослідивши здійснений позивачем розрахунок пені, визнав його арифметично невірним.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача неустойки у вигляді пені підлягає задоволенню в сумі 1.973,96 грн., за таким розрахунком суду, здійсненого за період, на який позивачем нараховувалася пеня:

Акт виконаних робіт

Сума боргу

(грн.)

Період прострочення

Кількість днів прострочення

Розмір подвійної облікової ставки НБУ

Сума пені за період прострочення

01.12.2014

№ 618

934,72

26.11.2014 - 05.02.2015

72

28 %

51,63

01.12.2014

№ 618

934,72

06.02.2015 - 03.03.2015

26

39 %

25,97

01.12.2014

№ 618

934,72

04.03.2015 - 24.05.2015

82

60 %

126,00

30.12.2014

№ 729

1.626,74

26.12.2014 - 05.02.2015

42

28 %

52,41

30.12.2014

№ 729

1.626,74

06.02.2015 - 03.03.2015

26

39 %

45,19

30.12.2014

№ 729

1.626,74

04.03.2015 - 24.06.2015

113

60 %

302,17

30.01.2015

№ 52

1.770,09

26.01.2015 - 05.02.2015

11

28 %

14,94

30.01.2015

№ 52

1.770,09

06.02.2015 - 03.03.2015

26

39 %

49,17

30.01.2015

№ 52

1.770,09

04.03.2015 - 24.07.2015

143

60 %

416,09

27.02.2015

№ 149

1.339,57

26.02.2015 - 03.03.2015

6

39 %

8,59

27.02.2015

№ 149

1.339,57

04.03.2015 - 24.08.2015

174

60 %

383,15

31.03.2015

№ 274

942,64

26.03.2015 - 27.08.2015

155

60 %

240,18

31.03.2015

№ 274

942,64

28.08.2015 - 23.09.2015

27

54 %

37,65

23.04.2015

№ 404

785,83

27.04.2015 - 27.08.2015

123

60

158,89

23.04.2015

№ 404

785,83

28.08.2015 - 24.09.2015

28

54

32,56

23.04.2015

№ 404

785,83

25.09.2015 - 25.10.2015

31

44

29,37

Загальна сума пені складає

1.973,96 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

А тому, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних та інфляційних втрат є законними та обґрунтованими.

Надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат є арифметично вірними, а тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат у розмірі 2.533,00 грн. та 3 % річних у розмірі 310,92 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Обов’язок доказування відповідно до пункту 4 частини третьої статті 129 Конституції України та статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

З огляду на те, що даний спір виник внаслідок неправильних дій з боку відповідача, суд, в порядку передбаченому ч. 1 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладає судовий збір на публічне акціонерне товариство "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГАРАНТ-АВТО" в сумі 1.378,00 грн.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 44, 49, статтями 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКА СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ГАРАНТ-АВТО" (01042, м. Київ, провулок Новопечерський, буд. 19/3; ідентифікаційний код 16467237, з будь-якого його рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання рішення суду) на користь комунального підприємства "ЧЕРВОНОГРАДТЕПЛОКОМУНЕНЕРГО" (80100, Львівська обл., м. Червоноград, вул. Промислова, буд. 1; ідентифікаційний код 23966248, на будь-який його рахунок, виявлений державним виконавцем під час виконавчого провадження) основну заборгованість в сумі 7.399 (сім тисяч триста дев’яносто дев’ять) грн. 59 коп.; пеню в сумі 1.973 (одна тисяча дев’ятсот сімдесят три) грн. 96 коп.; 3 % річних в сумі 310 (триста десять) грн. 92 коп.; інфляційні втрати в сумі 2.533 (дві тисячі п’ятсот тридцять три) грн. 00 коп.; витрати по сплаті судового збору в сумі 1.378 (одна тисяча триста сімдесят вісім) грн. 00 коп.

3. В іншій частині позову відмовити повністю.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 12 вересня 2016 року

Суддя С.В. Балац