Рішення № 61225190, 08.09.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.09.2016р. Справа № 905/1299/16

Господарський суд Донецької області у складі: головуючого судді Філімонової О.Ю., суддів: Шилової О.М., Паляниці Ю.О., розглянувши розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Алваріум м. Дніпропетровськ

до Приватного акціонерного товариства Доріс м. Маріуполь Донецька область

про стягнення боргу у розмірі 410159,10 грн., 3 % річних у розмірі 9325,91 грн., пені у розмірі 25233,03 грн. та інфляційних витрат у розмірі 106343,22 грн.

Представники сторін:

від позивача: Директор ТОВ Алваріум ОСОБА_1 - тимчасове посвідчення на постійне проживання №4329 серія ДП.;

від відповідача: ОСОБА_2 довіреність № 136-16 від 05.05.2016р.

ОСОБА_3 довіреність №240-16 від 06.09.2016р.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Алваріум м. Дніпропетровськ звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства Доріс м. Маріуполь Донецька область про стягнення боргу у розмірі 410159,10 грн., 3 % річних у розмірі 9325,91 грн., пені у розмірі 25233,03 грн. та інфляційних витрат у розмірі 106343,22 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору про надання телекомунікаційних послуг № ВМ-01 від 01.11.2012р. позивач зобовязався надавати відповідачу телекомунікаційні послуги, а відповідач зобовязався своєчасно здійснювати розрахунки за надані телекомунікаційні послуги, однак свої зобовязання відповідач не виконав в повному обсязі, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 410159,10грн.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.16, 526, 625, 903 Цивільного кодексу України, ст.ст.1, 54 Господарського процесуального кодексу України, ст.ст. 193, 230,231 Господарського кодексу України.

01.04.2016р. порушено провадження по справі №905/1299/16, судове засідання призначене на 17.05.2016р.

11.05.2016р. представник відповідача через канцелярію суду надав відзив на позовну заяву, в якій просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

17.05.2016р. представник відповідача через канцелярію суду надав клопотання про долучення до матеріалів справи.

В судовому засіданні 17.05.2016р. суд дійшов висновку про необхідність формування колегіального складу суду для подальшого розгляду справи №905/1299/16.

18.05.2016р. відповідно до протоколу автоматичного визначення складу колегії суддів було створено склад колегії суддів: головуючий суддя Філімонова О.Ю., судді: Сажнева М.В., Шилова О.М.

Ухвалою від 18.05.2016р. справу було прийнято до провадження та призначено на 12.07.2016р.

23.06.2016р. представник позивача через канцелярію суду надав заяву з додатками до матеріалів справи.

04.07.2016р. представник відповідача через канцелярію суду надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

07.07.2016р. представник відповідача через канцелярію суду надав клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

У звязку з перебуванням судді Сажневої М.В., у відпустці, 11.07.2016р. головуючий суддя Філімонова О.Ю. звернулась з доповідною про внесення змін до складу судової колегії, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів було створено новий склад колегії суддів: головуючий суддя Філімонова О.Ю., судді: Шилова О.М., Паляниця О.Ю.Ухвалою від 12.07.2016р. було відкладено розгляд справи на 08.09.2016р.

29.08.2016р. через канцелярію суду від відповідача надійшло клопотання про долучення документів до матеріалів справи.

07.09.2016р. позивач через канцелярію суду надав додаткові письмові пояснення по справі.

Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд.

В С Т А Н О В И В:

01.11.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю Алваріум (виконавець) в особі директора ОСОБА_1., який діє на підставі статута та Приватним акціонерним товариством Доріс (замовник) в особі генерального директора ОСОБА_4, який діє на підставі статуту укладено договір №ВМ-01.

Відповідно до п.1.1. договору, замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов'язання надати замовнику телекомунікаційні послуги - послуги бездротової передачі даних (відповідно до стандарту IEEE 802.16 або IEEE802.11 за технологією ТСТ /IP), між БС і абонентськими терміналами (далі ПОСЛУГИ). Перелік БС вказано в Додатку №1.

Пунктом 3.4. договору передбачено, що замовник зобовязується своєчасно сплачути послуги виконавця згідно умовам договору.

Згідно з п.4.5. договору, статистичну інформацію про обсяг послуг, наданих виконавцем за звітний місяць, замовник надає протягом перших п'яти робочих днів місяця, наступного за звітним місяцем, у вигляді двостороннього "ОСОБА_4 виконаних робіт", який є підставою для проведення розрахунків.

Пунктом 4.6 договору передбачено, що виконавець виставляє рахунки протягом п'яти робочих днів за послуги, надані в попередньому місяці. Замовник здійснює оплату за рахунками виконавця протягом семи банківських днів.

Відповідно до умов п.4.7. договору, за несвоєчасну оплату замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми невиконаних зобовязань по договору.

Згідно з п.5.1., договір вступає в силу з моменту його підписання, і діє протягом трьох років. За шість місяців до закінчення терміну дії договору сторона, яка хоче розірвати його або продовжити і зміною умов, зобов'язана письмово попередити про це іншу сторону. Якщо в зазначений термін таке повідомлення не надійшло, то договір вважається автоматично продовженим на наступний термін тривалістю в один рік на тих же умовах.

Відповідно до п.9.1. договору, сторони звільняються від відповідальності за невиконання зобов'язань за договором в тому випадку, якщо це невиконання стало наслідком дій непереборних сил, які не залежать від волі сторін, а саме: війни, військових дій, блокади, ембарго, інших міжнародних санкцій, валютних обмежень, пожеж, повеней, інших стихійних лих або сезонних природних явищ.

Пунктом 9.3. договору передбачено, що достатнім доказом форс-мажорних обставин є документ , виданий Торгово-промисловою палатою (свідоцтво).

Крім того, до договору про надання телекомунікаційних послуг №ВМ-01 від 01.11.2012р. між сторонами були укладені додатки №1, №2.

Між сторонами були підписані додаткові угоди: №1, №2 від 01.12.2012р., №3 від 29.12.2012р., №4 від 25.02.2013р., №5 від 15.07.2013р., №6 від 28.08.2013р., №7 від 01.12.2013р., № 8 від 03.03.2014р., №9 від 03.04.2014р., №10 від 16.04.2014р., №11 від 01.11.2014р., №12 від 15.11.2014р., №13 від 30.12.2014р., №14 від 27.02.2015р. до договору № ВМ-01 від 01.11.2012р. (а.с.20,24, 28,31, 34,37,40,44,48,53,60,62,64, )

Згідно з ч.2 додаткової угоди №7, були внесені зміни до пункту 4.6. договору №ВМ-01 від 01.11.2012р. і викладено у новій редакції: виконавець виставляє рахунки протягом п'яти робочих днів за послуги, надані в попередньому місяці. замовник здійснює оплату послуг на розрахунковий рахунок виконавця протягом семи банківських днів, але не пізніше 20 (двадцятого) числа місяця.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Договір №ВМ-01 від 01.11.2012р., укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором про надання послуг та підпадає під правове регулювання норм ст. 901-907 Цивільного кодексу України та істотними умовами договору про надання послуг, зокрема, є предмет, ціна, строк дії договору.

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.902 Цивільного кодексу України передбачено, що виконавець повинен надати послугу особисто.

Згідно з ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 905 Цивільного кодексу України визначено, що строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобовязання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення від господарської відповідальності у випадку порушення зобовязання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобовязання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Наведений припис встановлює дві основні підстави звільнення особи, яка порушила зобовязання, від відповідальності, а саме: випадок та непереборна сила. При цьому, доведення наявності випадку або непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання, саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Пункт 1 ч. 1 ст. 263 ЦК України передбачає ознаки непереборної сили та визначає, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Тобто, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. З наведеного вбачається, що для звільнення від відповідальності за порушення зобовязання за ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, повинна довести: 1) наявність обставини непереборної сили; 2) її надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний звязок між цією обставиною і понесеними збитками.

За приписом ст.10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Згідно ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Відповідно до Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), який затверджений рішенням президії Торгово-промислової палати України від 15.07.2014 №40 (3), що кореспондується та витікає з положень Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (Force Majeure) - це надзвичайні та невідворотні обставини, які об'єктивно впливають на виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків за законодавчими і іншими нормативними актами, дію яких неможливо було передбачити та дія яких унеможливлює їх виконання протягом певного періоду часу.

За визначеннями наведеного Регламенту, сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили)- документ встановленої ТПП України форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Згідно п.п.6.1, 6.2 Регламенту, підставою для засвідчення форс-мажорних обставин є наявність однієї або більше форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), перелічених у ст.3.1 Регламенту, визначених як непереборний вплив на виконання відповідного зобов'язання таким чином, що унеможливлює його виконання у термін, що настав (наявність причинно-наслідкового зв'язку між обставиною та неможливістю виконання зобов'язання в термін, передбачений відповідно законодавством, відомчими нормативними актами, договором, контрактом, угодою, типовим договором тощо).

Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи, по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Аналіз приведеного вище Регламенту та положень Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" свідчить про те, що сертифікат засвідчує певні форс-мажорні обставини, які звільняють від відповідальності за чітко визначеними зобов'язаннями та на які вказано заявником.

Відповідач надав сертифікат №5792 від 03.02.2016р. про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) виданий Луганським регіональною торгово-промисловою палатою за договором про надання телекомунікаційних послуг №ВМ-01 від 01.11.2012р.(а.с.183)

Торгово-промислова палата України визнала загрозу війни, збройного конфлікту, блокада, антитерористична операція на території Луганської та Донецької області обставинами форс-мажору, передбаченими умовами договору про надання телекомунікаційних послуг №ВМ-01 від 01.11.2012р., укладеного між сторонами у даній справі, і зазначила, що початок дії обставин форс-мажору (обставин непереборної сили) 01.08.2014р. Дата закінчення 30.09.2016р.

Враховуючи викладене, вина відповідача за період з 01.08.2014р. по 30.09.2014р. відсутня, що унеможливлює задоволення вимог позивача в частині стягнення основного боргу у розмірі 176750,00 грн. на підставі виставлених рахунків-фактури: № 08 WiMax від 31.08.2014р. на суму 13920,00 грн.; № 08 WiFi від 31.08.2014р. на суму 75830,00 грн.; № 09 WiMax від 30.09.2014р. на суму 11226,00 грн.; № 09 WiFi від 30.09.2014р. на суму 75774,00 грн.(а.с.67-70).

На виконання умов договору про надання телекомунікаційних послуг №ВМ-01 від 01.11.2012р., що підтверджується рахунками-фактурами: від 05.10.2015р. на суму 59390,00грн., від 03.11.2015р. на суму 49491,67грн.; від 04.12.2015р. на суму 49491,67грн., від 04.01.2016р. на суму 49491,67грн., від 14.01.2016р. на суму 25544,09грн., всього на суму 233409,10грн. (а.с. 71,72,73,74,75)

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином

Відповідач доказів оплати заборгованості у розмірі 233409,10грн. до матеріалів справи не надав, тому суд вважає позовні вимоги доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних у розмірі 9325,91 грн., пені у розмірі 25233,03 грн. та інфляційних витрат у розмірі 106343,22 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перерахувавши 3% річні зазначає, що розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача складає 1729,34грн.: за період з 14.10.2015р. по 01.03.2016р. на суму заборгованості 59390,00грн. 3% річних у розмірі 683,39грн.; за період з 12.11.2015р. по 01.03.2016р. на суму заборгованості 49491,67грн. 3% річних у розмірі 451,53грн.; за період з 15.12.2015р. по 01.03.2016р. на суму заборгованості 49491,67грн. 3% річних у розмірі 317,29грн.; за період з 14.01.2016р. по 01.03.2016р. на суму заборгованості 49491,67грн. 3% річних у розмірі 195,25грн.; за період з 23.01.2016р. по 01.03.2016р. на суму заборгованості 25544,09грн. 3% річних у розмірі 81,88грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних суд задовольняє частково, у розмірі 1729,34грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 7596,57грн., суд відмовляє.

Суд, перерахувавши інфляційні витрати зазначає, що розмір інфляційних витрат, який підлягає стягненню з відповідача складає 3552,77грн.: за період: жовтень 2015р.-лютий 2016р. на суму заборгованості 59390,00грн. інфляційні витрати у розмірі 1117,70грн.; за період: листопад 2015р.-лютий 2016р. на суму заборгованості 49491,67грн. інфляційні витрати у розмірі 1595,55грн.; за період: грудень 2015р.-лютий 2016р. на суму заборгованості 49491,67грн. інфляційні витрати у розмірі 593,84грн.; за період: січень 2016р.-лютий 2016р. на суму заборгованості 49491,67грн. інфляційні витрати у розмірі 245,68грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача інфляційних витрат суд задовольняє частково, у розмірі 3552,77грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 102790,45грн., суд відмовляє.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобовязань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог, про стягнення неустойки (штрафу, пені).

У відповідності до вимог ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Суд, перевіривши арифметичний розрахунок пені, наданий позивачем, позовні вимоги в частині стягнення пені зазначає: за період з 14.10.2015р. по 01.03.2016р. на суму заборгованості 59390,00грн., пеня підлягає стягненню у розмірі 10016,62грн.; за період з 12.11.2015р. по 01.03.2016р. на суму заборгованості 49491,67грн., пеня підлягає стягненню у розмірі 6617,01грн.; за період з 15.12.2015р. по 01.03.2016р. на суму заборгованості 49491,67грн., пеня підлягає стягненню у розмірі 4648,19грн.; за період з 14.01.2016р. по 01.03.2016р. на суму заборгованості 49491,67грн., пеня підлягає стягненню у розмірі 2855,91грн.; за період з 23.01.2016р. по 01.03.2016р. на суму заборгованості 25544,09грн., пеня підлягає стягненню у розмірі 1197,64грн., всього підлягає стягненню 25335,37 грн.

Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, то пеня підлягає стягненню у розмірі 25233,03грн.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ДОРІС" (87525, Донецька обл., місто Маріуполь, проспект Нахімова, б. 196 ЄДРПОУ 22000319 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю"АЛВАРІУМ" (49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вул.Сімферопольська, б. 17, корпус А-7, офіс 10. ЄДРПОУ 38300442) основний борг у розмірі 233409 (двісті тридцять три тисячі чотириста девять)грн.10коп., 3 % річних у розмірі 1729( одна тисяча сімсот двадцять девять) грн. 34 коп., пеню у розмірі 25233(двадцять пять тисяч двісті тридцять три)грн.03коп., інфляційні витрати у розмірі 3552(три тисячі пятсот пятдесят дві) грн. 77 коп.,судовий збір у розмірі 3958 (три тисячі девятсот пятдесят вісім)грн.86коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 176750,00грн., 3% річних у розмірі 7596,57грн., інфляційних витрат у розмірі 102790,45грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Головуючий суддя О.Ю. Філімонова

Суддя О.М. Шилова

Суддя Ю.О.Паляниця

Дата складання повного тексту рішення 09.09.2016р.

Надруковано 3 примірника:

1-до справи;

1-позивачу;

1-відповідачу