Рішення № 61225184, 07.09.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

07.09.2016р. Справа № 905/2208/16

Суддя господарського суду Донецької області Філімонова О.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Преобразователь комплекс» м. Запоріжжя

до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК шахта комсомолець Донбасу» м. Добропілля Донецька область

про стягнення заборгованості у розмірі 64 800,00 грн., інфляційних витрат у розмірі 39 939,24 грн., 3% річних у розмірі 3 986,34 грн.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю №100/014 від 06.01.2016р.

від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Преобразователь комплекс» м. Запоріжжя звернулось до господарського суду Донецької області з позовними вимогами до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК шахта комсомолець Донбасу» м. Добропілля Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 64 800,00 грн., інфляційних витрат у розмірі 39 939,24 грн., 3% річних у розмірі 3 986,34 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору поставки №139/1 від 09.04.2014р. позивач зобовязався поставити у власність відповідача продукцію, а відповідач зобовязався прийняти та оплатити товар, однак свої зобовязання відповідач не виконав в повному обсязі, в результаті чого за ним утворилась заборгованість у розмірі 64800,00грн.

Нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст. 525, 526, 530, 549, 610, 611, 617, 625, 629, ч. 1 ст. 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 193 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 12, 22, 54, 56, 57, 82 Господарського процесуального кодексу України.

07.09.2016р. позивач через канцелярію суду надав клопотання про приєднання документів до матеріалів справи.

07.09.2016р. відповідач через канцелярію суду надав заперечення на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Клопотання щодо фіксації судового процесу не заявлено, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосування засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України

Розглянувши подані документи, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд.

В С Т А Н О В И В:

09.04.2014р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Преобразователь комплекс» (постачальник) та Приватним акціонерним товариством «ДТЕК шахта комсомолець Донбасу» (покупець) укладено договір поставки №139/1.

Відповідно до п.1.1 договору, в порядку і на умовах передбачених цим договором, постачальник зобов'язується поставити у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення (надалі - продукцію), в асортименті, кількості, в терміни, за ціною і з якісними характеристиками, узгодженими сторонами в цьому договорі і специфікаціях, є невід'ємними частинами до цього договору.

Згідно п.1.2. договору, покупець зобов'язується прийняти та оплатити поставлену в його власність продукцію відповідно до умов цього договору.

Відповідно п.4.1. договору, поставка продукції здыйснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками і в строки, узгоджені сторонами в специфікаціях до цього договору.

Розділом 5 визначена ціна і порядок розрахунків.

Пунктом 5.1. договору, ціни на продукцію, що поставляється постачальником продукцію встановлюються сторонами у відповідних специфікаціях до цього договору.

Відповідно до п. 5.2. договору, розрахунки за поставлену постачальником продукцію за цим договором здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з моменту поставки відповідної партії продукції. У разі якщо термін оплати припадає на вихідний і / або неплатіжний день, оплата здійснюється на наступний банківський день.

Пунктом 8.1. договору передбачено, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами. Сторони дійшли згоди, що в разі належного виконання обома сторонами своїх зобов'язань, термін дії договору встановлюється до 31.12.2015р. включно. У разі невиконання (належного виконання) сторонами (стороною) своїх зобов'язань за цим договором, термін дії договору продовжується до повного виконання всіх прийнятих на себе зобов'язань.

Між сторонами підписана специфікація до договору №139/1 від 09.04.2014р., загальна вартість продукції по даній специфікації складає 64800,00грн.

Пунктом 1. вищезазначеної специфікації визначено, що термін поставки продукції - до 25 квітня 2014 року.

Відповідно до п.3. специфікації, умови оплати: розрахунки за поставлену постачальником продукцію здійснюються покупцем шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 90 (дев'яносто) календарних днів з дати поставки відповідної партії продукції.

Згідно з п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим (ст. 43 Господарського процесуального кодексу України).

Договір №139/1 від 09.04.2014р., укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором поставки та підпадає під правове регулювання норм ст. 264-271 Господарського кодексу України та істотними умовами договору поставки, зокрема, є предмет, ціна, строк дії договору, умови поставки, термін її здійснення.

Відповідно до ч.3 ст. 264 Господарського кодексу України, основні вимоги щодо укладення та виконання договорів поставки встановлюються цим Кодексом, іншими законодавчими актами.

Згідно ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч.1, ч.2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На виконання умов договору №139/1 від 09.04.2014р., на підставі видаткової накладної №45 від 26.06.2014р. на суму 64800,00грн., яка підписані уповноваженими представниками обох сторін та скріплена печатками підприємств, здійснена поставка товару.(а.с.39).

Зі сторони відповідача видаткова накладна підписана ОСОБА_2 на підставі довіреностей №1128 від 24.06.2014р. (а.с.40).

31.03.2014р. позивачем було виставлено рахунок на оплату №81 на суму 64800,00грн. (а.с. 38).

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем складає 64800,00грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 64800,00грн. підлягають стягненню у повному обсязі.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

За змістом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України зобовязання припиняються виконанням, проведеним належним чином

Відповідач доказів оплати у розмірі 64800,00грн. до матеріалів справи не надав, тому суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «Преобразователь комплекс» доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача інфляційні витрати у розмірі 39939,24грн. та 3 % у розмірі 3986,34грн.

Суд, перерахувавши інфляційні витрати зазначає, що розмір інфляційних витрат, який підлягає стягненню з відповідача складає 39948,73грн.: за період: жовтень 2014р.-червень 2016р. на суму заборгованості 64800,00грн. інфляційні витрати у розмірі 39948,73грн.

Оскільки суд не може виходити за межі заявлених позовних вимог, то позовні вимоги в частині стягнення інфляційних витрат підлягають стягненню з відповідача у розмірі 39939,24грн.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перерахувавши 3% річні зазначає, що розмір 3% річних, який підлягає стягненню з відповідача складає 3515,18грн.: за період з 24.09.2014р. по 14.07.2016р. на суму заборгованості 64800,00грн. 3% річних у розмірі 3515,18грн.

Таким чином, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 3 % річних суд задовольняє частково, у розмірі 3515,18грн.

В частині позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 471,16грн., суд відмовляє.

Згідно вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85, 115, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "ОСОБА_3 КОМСОМОЛЕЦЬ ДОНБАСУ" (85000, Донецька обл., м. Добропілля, вул.Київська, б. 1, ЄДРПОУ 05508186) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "НАУКОВО-ВИРОБНИЧЕ ПІДПРИЄМСТВО "ПРЕОБРАЗОВАТЕЛЬ-КОМПЛЕКС" (69076, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Новобудов, б. 5, ЄДРПОУ 13626132) суму основного боргу у розмірі 64800 (шістдесят чотири тисячі вісімсот) грн. 00 коп., інфляційні витрати у розмірі 39939(тридцять девять тисяч девятсот тридцять девять) грн. 24 коп., 3 % річних у розмірі 3515(три тисячі пятсот пятнадцять)грн.18коп., судовий збір у розмірі 1623 (одна тисяча шістсот двадцять три) грн. 81коп.

Відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 471,16 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного тексту рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Ю. Філімонова

Дата складання повного тексту рішення 09.09.2016 року.

Надруковано 3 примірника:

1-до справи

1-позивачу

1-відповідачу