Постанова № 61224978, 31.08.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

31 серпня 2016 року 10:28 № 826/9700/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі судового засідання Мар'янченко Д.А.,

за участю сторін:

представника позивача - Шимановського А.В.,

представників відповідача - Норець В.М., Чорної О.В.,

розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за позовом публічного акціонерного товариства «АЗОТ» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулося приватне акціонерне товариство «АЗОТ» до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15.06.2016 року №0000761402 та №0000781402.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що висновки акта перевірки №563/28-1014-02/00203826 про результати документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «АЗОТ» з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за період з 01.01.2013 року по 06.05.2016 року за операціями №67М-401 від 18.02.2014 року, №68М-401 від 18.02.2014 року, №125М-401 від 02.04.2016 року, №195М-401 від 06.06.2014 року, №173М-401 від 26.05.2014 року, №202М-401 від 19.06.2014 року, є необґрунтованими та протирічать законодавству України, являються протиправними та підлягають скасуванню.

В ході судового розгляду справи представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених в письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи.

В судовому засіданні представники відповідача проти позовних вимог заперечили та просили суд відмовити в їх задоволенні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та представників відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі направлення №345 від 31.03.2016 року, виданого Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників, на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст. 20, пп.78.1.1 п.78.1 ст. 78 Податкового органу України та відповідно до наказу Міжрегіонального головного управління ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників від 30.03.2016 року №212 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ "Азот" з питань дотримання вимог валютного законодавства при здійсненні зовнішньоекономічних операцій за контрактами: №265М-401 від 30.09.2015 р., №277М-401 від 13.10.2015 р., №302М-401 від 10.11.2015 р. №115М-401 від 20.03.2015 р., №124М- 401 від 01.04.2015 р., №130М-401 від 08.04.2015 р., №888М-411 від 19.12.2014 р., №19М-401 від 28.01.2015 р. №98М-401 від 04.03.2015 р., №2082 від 06.06.2014 р., №13651014 від 21.11.2014 р., №356М-401 від 10.11.2014 р., №368М-401 від 21.11.2014 р. №426М-401 від 19.12.2014р., №427М- 401 від 19.12.2014 р., №428М-401 від 19.12.2015 р., №333-401М від 24.10.2014 р., №КРК75 від 21.01.2014 р., №279М-401 від 11.09.2014 р., №65М-401 від 17.02.2014 р., №291М-401 від 29.09.2014 р., №410М-401 від 10.12.2014 р., №202М-401 від 19.06.2014 р. №231М-401 від 31.07.2014 р., №260М-401 від 04.09.2014 р., №КЕК84 від 18.12.2014 р., №292М-401 від 29.09.2014 р., №382М-401 від 01.12.2014 р. №208М-420 від 22.05.2013 р„ №67М-401 від 18.02.2014 р., №209М-401 від 03.07.2014 р., №195М-401 від 06.06.2014 р., №214М-401 від 11.07.2014 р., №232М-401 від 07.08.2014 р., №09939000 від 20.12.2013 р., №643М-411 від 10.07.2013 р., №532М-211 від 23.03.2011 р., №7-2014 ММ від 25.03.2014 р. №173М-401 від 26.05.2014 р., №424М-411 від 24.06.2014 р., №463М-411 від 09.07.2014 р., №125М-401 від 02.04.2014 р., №68М-401 від 18.02.2014 р. №187М-411 від 25.03.2014 р., №Д14.04.704 від 14.04.2014 р., №760М-411 від 31.10.2014 р., №7-2014 ММ від 25.03.2014 р. за результатами якої складено акт від 16.05.2016 №563/28-10-14-02/00203826.

Перевіркою встановлено наступні порушення:

-ст. 1 Закону України від 23.09.94 р. № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (із змінами та доповненнями), в частині несвоєчасного подання заяви про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, строки, передбачені статтями 1 і 2 цього Закону або встановлені Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, до розгляду судом, що призвело до нарахування пені в сумі 428 477 530,40 грн.;

-п.1 ст.9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93р. №15-93 «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», із змінами та доповненнями, а саме невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, що призвело до застосування штрафних санкцій в розмірі 2 040,00 грн.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом було прийнято:

податкове повідомлення - рішення від 15.06.2016 №0000761402 про застосування 447 373 496,12 грн. штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності;

податкове повідомлення - рішення від 15.06.2016 №0000781402 про застосування 2 040,00 грн. штрафних санкцій у вигляді пені за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Як свідчать обставини справи, ПАТ «Азот» (Продавець) було укладено контракт №67М-401 від 18.02.2014 р. з компанією «NF Trading AG» (Швейцарія) (Покупець) на поставку селітри аміачної, насипом.

Загальна сума контракту - 29 025 000,00 дол. США.

Перевіркою встановлено, порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.94 р., в частині ненадходження валютної виручки на суму 1 028 160,00 дол. США на територію України, в законодавчо встановлені терміни розрахунку.

ПАТ «Азот» (Продавець) було укладено контракт №68М-401 від 18.02.2014р. з компанією «NF Trading AG» (Швейцарія) (Покупець) на поставку карбаміду марки Б, насипом.

Загальна сума контракту - 31 000 000,00 дол. США.

Перевіркою встановлено, порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.94 р., в частині ненадходження валютної виручки на суму 20 706 140,00 дол. США на територію України, в законодавчо встановлені терміни розрахунку.

ПАТ «Азот» (Продавець) було укладено контракт №125М-401 від 02.04.2014р. з компанією «NF Trading AG» (Швейцарія) (Покупець) на поставку аміаку рідкого.

Загальна сума контракту - 8 600 000,00 дол. США.

Перевіркою встановлено, порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.94 р., в частині ненадходження валютної виручки на суму 6 478 325,39 дол. США на територію України, в законодавчо встановлені терміни розрахунку.

ПАТ «Азот» (Продавець) було укладено контракт №195М-401 від 06.06.2014р. з компанією «NF Trading AG» (Швейцарія) (Покупець) на поставку карбаміду марки Б.

Загальна сума контракту - 78 120,00 дол. США.

Перевіркою встановлено, порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.94 р., в частині ненадходження валютної виручки на суму 13 020,00 дол. США на територію України, в законодавчо встановлені терміни розрахунку.

ПАТ «Азот» (Продавець) було укладено контракт №173М-401 від 26.05.2014р. з компанією «NF Trading AG» (Швейцарія) (Покупець) на поставку карбаміду марки Б, насипом.

Загальна сума контракту - 8 400 000,00 дол. США.

Перевіркою встановлено, порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.94 р., в частині ненадходження валютної виручки на суму 6 914 370,40 дол. США на територію України, в законодавчо встановлені терміни розрахунку.

ПАТ «Азот» (Продавець) було укладено контракт №202М-401 від 19.06.2014р. з компанією «NF Trading AG» (Швейцарія) (Покупець) на поставку карбаміду марки Б, насипом.

Загальна сума контракту - 11 200 000,00 дол.

Перевіркою встановлено, порушення ст. 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» № 185/94-ВР від 23.09.94 р., в частині ненадходження валютної виручки на суму 1 504 606,60 дол. США на територію України, в законодавчо встановлені терміни розрахунку.

Договорами про відступлення права вимоги від 21.07.2014 р. №467М-500, №468М-500, №469М-500, №470М-500, №471М-500, укладеного між компанією «NF Trading AG» (Швейцарія) (Кредитор) та ПАТ «Азот» (Новий кредитор) відповідно до якого, Кредитор відступає, а Новий кредитор приймає на себе вимоги до ПАТ «Концерн Стирол» (Україна) (Боржник) по Договору купівлі-продажу №ЬА-6/2013 від 12.09.2013р., укладеного між Кредитором та Боржником.

Згідно п.п. 1.3, 1.4 Договору ПАТ «Азот» зобов'язується, протягом 3-х днів з моменту підписання договору сплатити на користь компанії «NF Trading AG» (Швейцарія) плату за відступлене право вимоги.

За умовами Договорів про відступлення права вимоги від 21.07.2014р., право Кредитора переходить до резидента України (ПАТ «Азот»), який може здійснювати право вимоги з іншого резидента України (ПАТ «Концерн Стирол» (Україна), що в послідуючому призведе до ненадходження валютної виручки на територію України, оскільки розрахунки будуть здійснюватися в національній валюті між резидентами України, що порушує законодавчо встановлену систему валютного контролю за експортно-імпортними операціями в зовнішньоекономічній сфері.

На підставі даних Договорів укладеного між ПАТ «Азот» (Сторона 1) та «NF Trading AG» (Швейцарія) (Сторона 2) підписано Акти про зарахування зустрічних однорідних вимог №№26, 27, 28, 29, 30, 31 від 23.07.2014 р.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 4 ст. 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 14 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право, зокрема, самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Таким чином ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та ЦК України не забороняють припинення зобов'язання шляхом передачі первісним кредитором новому кредитору права вимоги боргу, а тому укладення Договору про відступлення права вимоги від 21.07.2014 року № 471М-500 відповідає нормам чинного законодавства та є правомірним.

Аналогічну правову позицію висловив Вищий адміністративний суд України в своїй ухвалі від 23.10.2007 року у справі № 2/37-2 (К-9020/06).

Зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (ч. 1 ст. 601 ЦК України).

Відповідно до п.1.10 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 р. N 136 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28 травня 1999 р. за N 338/3631) (в редакції станом на момент виникнення правовідносин) експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов'язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов'язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред'явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання тощо.

Листом від 23.06.1999 року № 18-211/1872-5495 «Щодо зарахування зустрічних однорідних вимог», у зв'язку із численними зверненнями комерційних банків та їх клієнтів НБУ роз'яснив, що ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» регулює порядок припинення зобов'язань між резидентом і нерезидентом шляхом виконання. Проте, це не виключає можливості припинити зобов'язання іншим шляхом, в тому числі і зарахуванням. Відповідно до ч. 4 ст. 6 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України. У разі наявності належним чином оформлених документів, припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування є підставою для зняття комерційними банками з контролю експортно-імпортних операцій своїх клієнтів, який здійснюється банками відповідно до вимог Інструкції про порядок здійснення контролю і отримання ліцензій за експортними, імпортними та лізинговими операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.1999 року № 136.

ДПА України листом від 11.05.2007 року № 9433/7/22-6017 «Щодо проведення перевірок експортно-імпортних операцій» роз'яснила, що за умов дотримання вимог пункту 1.9 (на даний час пункту 1.10 у зв'язку із змінами та доповненнями, внаслідок чого змінилася нумерація) Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 року № 136, є підставою для прийняття податковими органами, здійсненого суб'єктами господарювання припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наведене в сукупності свідчить, що дії ПАТ «АЗОТ» по зарахуванню однорідних зустрічних вимог з компанією «NF Trading AG» є правомірними, а відтак відсутнє порушення ст. 1 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 05.04.2016 року у справі № 2а/1570/6741/2011 (К/800/66313/14).

Крім того, суд звертає увагу на наступне.

Виходячи з позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 04.11.2014 року №21-469а14, пеня за порушення ст. ст. 1, 2 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» є адміністративно-господарською санкцією, оскільки згідно зі ст. 1 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності.

Відповідно до ст. 4 зазначеного Закону порушення резидентами строків, передбачених, зокрема, ст. 1 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 % від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Згідно з преамбулою до Декрету КМУ «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» цей нормативний акт, зокрема, встановлює режим здійснення валютних операцій на території України, визначає загальні принципи валютного регулювання, права й обов'язки суб'єктів валютних відносин, порядок здійснення валютного контролю, відповідальність за порушення валютного законодавства.

У ст. 1 ПК України зазначено, що цей кодекс регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно зі ст. 14.1.156 ПК України, податкове зобов'язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк).

Відповідно до ст. 238 ГК України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно- правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Одним із видів таких санкцій є адміністративно-господарський штраф (частина перша статті 239 ГК України).

Зі змісту (природи) виявлених порушень випливає, що вони не містять у собі ознак (елементів) складу податкового правовідношення, оскільки вони не стосуються відносин, що існують при визначенні державою видів податків, їх введення, справляння, проведення контролю і притягнення до відповідальності за порушення податкового законодавства; вони не стосуються відносини, пов'язаних із вилученням власності.

Зміст конкретних обставин і зумовлене ним правозастосування дає підстави вважати, що порушення ст. 1,2 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», на підставі яких винесено податкове повідомлення-рішення від 15.06.2016 року року №0000761402, відповідно, є порушеннями валютного законодавства, що підпадають під визначення порушень, за які застосовуються адміністративні-господарські санкції, передбачені статтею 238 ГК України, і на них не поширюються штрафні санкції, розмір і порядок стягнення яких визначається ПК України.

Відповідно до статті 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Аналогічна правова позиція висловлена в ухвалі Верховного Суду України від 02.06.2015 року №2-а- 1670/3230/11.

Крім того, в частині доводів податкового органу щодо порушення порядку та строків декларування валютних цінностей, доходів та майна, що належать резиденту України і перебувають за її межами, суд зазначає наступне.

Згідно наказу Мінфіну № 207 від 25.12.1995 року, у 5 рядок III розділу Декларації про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами, вносяться відомості про товари (роботи, послуги), що експортовані резидентом за межі України з оплатою в іноземній валюті і за які на звітну дату не надійшли в установлені законодавством терміни валютні кошти на валютний рахунок резидента в уповноваженому банку.

Вказаний наказ Мінфіну виданий на виконання Указу Президента України від 18.06.1994 року № 319/94 «Про невідкладні заходи щодо повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами», згідно якого декларування валютних цінностей за кордоном здійснюється з метою повернення в Україну валютних цінностей, що незаконно знаходяться за її межами.

В даному ж випадку дебіторська заборгованість нерезидента - компанії «NF Trading AG» в III, IV кварталах 2014 року та І, II, III, IV кварталах 2015 року по контрактах №67М-401 від 18.02.2014 року, №68М-401 від 18.02.2014 року, №125М-401 від 02.04.2014 року, №195М-401 від 06.06.2014 року, №173М-401 від 26.05.2014 року та №202М-401 від19.06.2014 року на загальну суму 36 644 622,39 доларів США взагалі була відсутня, оскільки була погашена перед ПАТ «АЗОТ» шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що повністю узгоджується з вимогами Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління НБУ від 24.03.1999 року № 136.

У відповідності до п. 2.7 Положення про валютний контроль, затвердженого постановою Правління НБУ від 08.20.2000 року №49, неподання або несвоєчасне подання резидентами України декларації (за відсутності валютних цінностей та майна за межами України) не тягне за собою застосування фінансових санкцій, а тому в даному випадку накладення штрафу за відсутність декларування дебіторської заборгованості за вказаними вище контрактами не може бути застосовано до ПАТ «АЗОТ».

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі ВАСУ від 09.02.2010 року №К-9768/07.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову (ч. 2 ст. 71 КАС України).

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень покладений на нього обов'язок доказування не виконано.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, ст.ст. 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги публічного акціонерного товариства «АЗОТ» задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 15.06.2016 року №0000761402 та №0000781402.

Присудити на користь публічного акціонерного товариства «АЗОТ» (18014, м. Черкаси, вул. Першотравнева, 72, код ЄДРПОУ 00203826) документально підтверджені судові витрати в розмірі 671017,45 (шістсот сімдесят одна тисяча сімнадцять грн. 45 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників.

Постанова, відповідно до ч. 1 статті 254 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня отримання копії постанови за правилами, встановленими статтями 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Є.В. Аблов