Ухвала суду № 61224602, 07.09.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/692/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Чернюк А.Ю.

Суддя-доповідач: Граб Л.С.

07 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Граб Л.С.

суддів: Гонтарука В. М. Білої Л.М. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Стаднік Л.В.,

представника відповідача: Зюбанова В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Вінницької об'єднаної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної податкової інспекції ГУ ДФС у Вінницькій області від 11.04.2016 р. №0022021701.

Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду скасувати, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок - невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованої постанови.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Позивачка, будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилася.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, давши правову оцінку обставинам у справі, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду - без змін, виходячи з наступного.

Як слідує з матеріалів справи, відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб з доходів, отриманих як додаткове благо при взаємовідносинах з АТ "ОТП Банк" фізичної особи ОСОБА_3 за період з 01.01.2013 р. по 31.12.2013 р., за результатами якої складено акт № 215/1701/НОМЕР_1 від 14.03.2016 р., яким встановлено порушення позивачкою вимог абзацу "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України, внаслідок чого донараховано податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування в сумі 19425,25 грн.

В послідуючому, на підставі акту перевірки прийнято податкове повідомлення - рішення №0022021701 від 11.04.16 року, яким позивачці збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на 24281,56 грн. За основним платежем збільшено грошове зобов'язання на 19425,25 грн. та нараховані штрафні санкції в сумі 4856,31 грн

Однак, ОСОБА_3, не погодившись з вказаними рішеннями, вважачи, що її права порушені, звернулася з вказаним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення - рішення №0022021701 від 11.04.2016 року прийняте Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС України у Вінницькій області необгрунтовано, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 червня 2007 року між позивачем і АТ "ОТП Банк" укладено кредитний договір №ML-B00/040/2007, за яким надано кредит у сумі 39000,00 дол. США, що дорівнювало 196950,00 грн.

Однак, 14 жовтня 2013 року між позивачкою і АТ "ОТП Банк" укладено додатковий договір №4 до кредитного договору №ML-B00/040/2007 від 16 червня 2007 року, згідно якого позивачка зобов'язувалась погасити борг в розмірі 28000,00 дол. США., що в еквіваленті по курсу НБУ на день укладання договору складав 223804,00 грн., а АТ "ОТП Банк" анулювати залишок боргу.

Згідно квитанції №В00Т000P7G від 14 жовтня 2013 року, ОСОБА_3 виконала умови додаткового договору і погасила борг в розмірі 28000,00 дол. США, що в еквіваленті по курсу НБУ на день оплати склало 223804,00 грн.

Зі змісту відповіді АТ "ОТП БАНК" від 28.10.2015 року №01-05-19-6/5865-БТ на лист МГУ ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників від 06.10.2015 року №22744/10/28-10-43-01-18 щодо надання інформації про суми нарахованих і виплачених доходів за ознакою "126", вбачається, що банком здійснено анулювання кредитної заборгованості фізичній особі ОСОБА_3 за договором кредиту №ML-BOO/040/2007 від 16.06.2007 року, при цьому між банком та фізичною особою ОСОБА_3 укладено додатковий договір №4 від 14.10.2013 року та відображено дохід даної фізичної особи у податковому розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь платника податку і сум утриманого з них податку (форма 1 -ДФ) за такою операцією у 2013 році у вигляді додаткового блага.

Так, абз. "д" підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 ПК України від 02 грудня 2010 року №2755-VI, передбачено, що боржник має самостійно сплатити податок з таких доходів та відобразити їх у річній податковій декларації.

Відповідно до п. 162.1 ст. 162 ПК України, платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа-резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи, фізична особа-нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, податковий агент.

За приписами пп. 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; доходів страховиків-резидентів від страхування ризиків страхувальників-резидентів за межами України; інших доходів від діяльності, у тому числі пов'язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов'язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем контролюючих органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); спадщини, подарунків, виграшів, призів; заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Відповідно до п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

За приписами абз. "д" пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов'язаний повідомити платника податку-боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов'язаний виконати всі обов'язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Підпунктом 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України, встановлено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу ІV цього Кодексу).

В той же час відповідно до п. 3.3 Розділу ІІІ Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України № 49 від 21.01.2014 року, у графі 3 "Сума виплаченого доходу" відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.

Крім того, пп. 165.1.55 п. 165.1 ст. 165 ПК України, який набрав чинності з 07.05.2015 року, передбачено, що сума процентів, комісії та/або штрафних санкцій (пені), прощених (анульованих) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним із процедурою його банкрутства, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються.

Таким чином, отримавши кредит в еквіваленті 196950,00 грн. на умовах кредитного договору позивачка повернула 223804,00 грн., зазнавши збитку від операцій за кредитним договором у сумі 26854,00 грн.

Аналогічна правова позиція узгоджується з висновком Вищого апеляційного адміністративного суду у справі №К/800/40206/14.

Провівши системний аналіз норм чинного законодавства та враховуючи обставини справи, колегія суддів в повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішеня №0022021701 від 11.04.2016 року.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем не надано суду достатньо належних доказів, які б свідчили про неправомірність заявлених позовних вимог, а доводи апеляційної скарги не викликають сумнівів щодо правильності висновків суду першої інстанції та застосування норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Зважаючи на те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 06 червня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 12 вересня 2016 року.

Головуючий Граб Л.С. Судді Гонтарук В. М. Біла Л.М.