Постанова № 61224593, 07.09.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 686/12757/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Козак О.В.

Суддя-доповідач: Драчук Т. О.

07 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Загороднюка А.Г. Полотнянка Ю.П.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції на постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції про скасування постанови та закриття провадження в справі,

В С Т А Н О В И В :

17 червня 2016 року позивач - ОСОБА_2 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції про скасування постанови та закриття провадження в справі.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 червня 2016 року позов задоволено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Сторони повноважних представників в судове засідання не направили, хоча повідомлялися про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними в матеріалах справи письмовими доказами, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як досліджено з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач 11 червня 2016 року по вул.Соборна, 14/2 в м.Хмельницькому, керуючи автомобілем Renault Master зробив зупинку в зоні дії знаку "Зупинку заборонено", чим порушив п.8.4 (в) ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене частиною 1 статті 122 КУпАП.

11 червня 2016 року інспектором роти №3 батальйону УПП у м.Хмельницькому винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ПСЗ №048323 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП і накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Вказані обставини підтверджуються постановою ПСЗ №048323 від 11 червня 2016 року.

На думку позивача, вище вказана постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є протиправною, що стало підставою для звернення до суду.

За результатом розгляду справи, суд першої інстанції, керуючись положеннями КУпАП, прийшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до частини 5 статті 14 Закону України "Про дорожній рух" учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Згідно з п. 8.1 Правил регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.

Відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Частиною 2 статті 33 КУпАП зі змінами, внесеними згідно із Законом № 596-VIII від 14 липня 2015 року встановлено, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксованому в автоматичному режимі.

Аналізуючи вище викладене, суд приходить до висновку про те, що той факт, що позивач визнає свою вину та щиро розкаявся у його вчиненні не звільняє його від адміністративної відповідальності, а утримання позивачем неповнолітньої дитини не свідчить про його майновий стан.

Згідно статті 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Цією нормою не передбачено визначення малозначності адміністративного правопорушення як підстави звільнення від відповідальності та не встановлено порядку застосування такого звільнення.

Крім того, санкція частини 1 статті 122 КУпАП не містить такого виду адміністративного стягнення як усне зауваження, а також не входить до переліку адміністративних стягнень, встановленого статті 24 КУпАП. Більш того, законодавство не містить переліку чи ознак малозначних правопорушень, що дозволяють застосовувати поняття малозначності правопорушення.

В такому разі уповноваженим органом (посадовою особою) згідно з статтею 222 КУпАП є органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, зокрема щодо порушень 1, 2 та 3 частин статті 122 КУпАП.

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 288 КУпАП постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено: постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі - у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 18 КАС України, місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.

Частиною 2 статті 162 КАС України передбачено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про:

1)визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення;

2)зобов'язання відповідача вчинити певні дії;

3)зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій;

4)стягнення з відповідача коштів;

5)тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян;

6)примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян;

7)примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України;

8)визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена суб'єктом владних повноважень оскаржується в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку адміністративного судочинства, що цілком узгоджується з статтею 17 КАС України, яка визначає, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Таким чином, суд при розгляді позову при оскарженні постанови у справі про адміністративне правопорушення та прийняті рішення по справі мав керуватися нормами Кодексу адміністративного судочинства України, а не Кодексом України про адміністративні правопорушення, як це випливає із рішення суду першої інстанції від 09 червня 2016 року.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що до компетенції суду при вирішенні справ за правилами КАС України не належить вирішення питання про звільнення порушника від адміністративної відповідальності, оскільки такі повноваження надані особам, уповноваженим вирішувати справи про адміністративне правопорушення.

Таким чином, вимога позивача про зміну постанови і закриття провадження у справі на підставі статті 22 КУпАП, що передбачає можливість звільнення від адміністративної відповідальності при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення, яку просить застосувати позивач, є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що відповідач при винесенні постанови серії ПСЗ №048323 від 11 червня 2016 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 122 КУпАП та накладенні адміністративних стягнень у виді штрафу в розмірі 255 грн., діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України.

З огляду на зазначене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийнята постанова не відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і підлягає скасуванню з постановленням нової про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суд.

Відповідно до статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення: є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу управління патрульної поліції у м. Хмельницькому Департаменту патрульної поліції задовольнити повністю.

Постанову Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 червня 2016 року скасувати.

Прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 відмовити.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 13 вересня 2016 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Загороднюк А.Г. Полотнянко Ю.П.