Постанова № 61224579, 07.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року м. Львів № 876/4334/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Костіва М.В., Каралюса В.М.

за участю секретаря судового засідання: Гнатик А.З.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Управління Державтоінспекції УМВС України в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державтоінспекції УМВС України в Івано-Франківській області про зобов'язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

20.04.2016 року позивач ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Управління Державтоінспекції УМВС України в Івано-Франківській області про зобов'язання нарахувати та виплатити середній заробіток за час затримки фактичного розрахунку при звільненні а саме з 02.11.2015 року по 14.04.2016 року.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 року позов задоволено повністю. Суд стягнув з Управління Державтоінспекції УМВС України в Івано-Франківській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час фактичного розрахунку при звільненні за період з 03.11.2015 року по 13.04.2016 року в розмірі 15568 грн. 98 коп.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Управління Державтоінспекції УМВС України в Івано-Франківській області подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що судом при винесенні постанови порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 року скасувати та прийняти нову якою відмовити в задоволенні позову.

Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явились хоча, належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи згідно ч.4 ст.41 КАС України. Фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

02.11.2015 року наказом УМВС України в Івано-Франківській області за № 580 о/с капітана міліції ОСОБА_1 старшого інспектора відділення автомобільної інспекції з обслуговування Галицького району підпорядкованого управлінню ДАІ УМВС України в Івано-Франківській області звільнено з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил України за п.63 «б» (через хворобу).

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.04.2016 задоволено позов ОСОБА_1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Івано-Франківській області, Головного управління Національної поліції в Івано-Франківській області, Управління Державтоінспекції в Івано-Франківської області про зобов'язання до вчинення дій. Суд стягнув з Управління Державної автомобільної інспекції в Івано-Франківській області в користь ОСОБА_1 вихідну допомогу в розмірі 21695,66 грн.

14.04.2016 року відповідач виплатив вихідну допомогу позивачу в розмірі 21370,23 грн., що підтверджується довідкою № 6PGS-LQ5G-LM93-H9JV від 19.04.2016 року.

Відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, проводиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Як видно з матеріалів справи позивач повний розрахунок який повинен був провести з ним відповідач при звільненні не отримав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач в день звільнення та неодноразово після звільнення пред'являв вимогу до відповідача про проведення з ним повного розрахунку що підтверджується Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 04.04.2016р.

Пунктом 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. №13 "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" визначено, що відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно ч.1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Отже, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що з вини Управління Державної автомобільної інспекції в Івано-Франківської області в порушення вимог ст. 116, ст.117 КЗпП України з позивачем при звільненні вчасно не був проведений повний розрахунок, а тому наявні підстави для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити в користь позивача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні з 02.11.2015 р. по 13.04.2016 р.

Разом з тим, суд першої інстанції стягуючи з відповідача в користь позивача середній заробіток за час затримки фактичного розрахунку при звільненні в розмірі 15568 грн.98 коп. в порушення вимог ст. 11 КАС вийшов за межі позовних вимог оскільки, позивач такі не заявляв. Останній просив суд, нарахувати та виплатити середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні з 02.11.2015 р. по 14.04.2016 р.

Крім того, колегія суддів дійшла висновку, що дії відповідача щодо не проведення з позивачем в день звільнення повного розрахунку є протиправними.

Колегія суддів враховуючи положення ч.2 ст.11 КАС України та з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача вважає за можливе вийти за межі позовних вимог а саме - слід визнати протиправними дії відповідача в частині невиплати останньому одноразової грошової допомоги при звільненні

Не приймає до уваги колегія суддів доводи апелянта про те, що на спірні правовідносини не поширюються норми трудового законодавства виходячи з наступного.

Відповідно до статті 3 КЗпП законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

Водночас питання проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, звільненням із неї, права і обов'язки таких осіб визначені та урегульовані спеціальним законодавством, зокрема «Про міліцію» (чинного на час виникнення спірних відносин).

Статтею 18 даного Закону передбачено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентуються Положенням про проходження служби особовим складом органів внутрішніх справ, затверджуваним Кабінетом Міністрів України.

Таким нормативно-правовим актом є Положення, відповідно до якого визначено умови проходження військової служби.

Пунктом 12 Положення визначено, що особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ одержують грошове і речове забезпечення за нормами, встановленими законодавством.

За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Аналізуючи наведені норми права, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на момент виникнення спірних відносин та розгляду справи у суді законодавством, яке регулює спірні відносини є саме ст. 116, ст. 117 КЗпП України а тому обґрунтовано застосував дані норми.

У відповідності до ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст. 201 КАС України, правильне по суті вирішення справи але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права є підставою для зміни постанови чи ухвали суду першої інстанції.

З огляду на те, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено спір, але із помилковим застосуванням норм процесуального права, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржувану постанову слід змінити. Інші доводи апеляційної скарги зроблених судом апеляційної інстанції висновків не спростовують.

Керуючись ст. 195, ст. 198, ст. 201, ст. 205, ст. 207, ст.254 КАС України, суд-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Управління Державтоінспекції УМВС України в Івано-Франківській області задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.05.2016 року у справі за № 809/397/16 - змінити.

Викласти резолютивну частину в наступній редакції:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління Державтоінспекції УМВС України в Івано-Франківській області в частині невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні.

Зобов'язати Управління Державної автомобільної інспекції УМВС України в Івано-Франківській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні з 02.11.2015 року по 13.04.2016 року.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання постановою законної сили.

Головуючий: Н.В. Бруновська

Судді: М.В. Костів

В М. Каралюс

Постанова складена в повному обсязі 12.09.2016 року.