Ухвала суду № 61224567, 08.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2016 р. Справа № 876/12093/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Урядко Р.Я.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційні скарги Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року у справі за позовом Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Приватний нотаріус Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3 (далі - Приватний нотаріус ОСОБА_3.) 08.10.2015 року звернулася в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - ДПІ у м. Івано-Франківську), в якому просила:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області форми "Р" № 0028691701 від 02.09.2015 року, яким приватному нотаріусу ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов"язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 27 403,06 грн., з яких 21 922,45 грн. - за основним платежем і 5 480,61 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області форми "Р" № 0028711701 від 02.09.2015 року, яким приватному нотаріусу ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов"язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на суму 510,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

визнати протиправною та скасувати винесену ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0028681701 від 02.09.2015 року зі сплати єдиного внеску , штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 16436,63 грн.

визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області № 0028671701 від 02.09.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 16 463,63 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області форми "Р" № 0028691701 від 02.09.2015 року, яким приватному нотаріусу ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов"язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 27 403,06 грн., з яких 21 922,45 грн. - за основним платежем і 5 480,61 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області форми "Р" № 0028711701 від 02.09.2015 року, яким приватному нотаріусу ОСОБА_3 збільшено суму грошового зобов"язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на суму 510,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Визнано протиправною та скасовано винесену ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0028681701 від 02.09.2015 р. щодо сплати приватним нотаріусом ОСОБА_3 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині визначення недоїмки в розмірі 27820,44 грн. Визнано протиправним та скасовано рішення ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області № 0028671701 від 02.09.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині застосування до приватного нотаріуса ОСОБА_3 штрафних санкцій в розмірі 10036,67 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Приватний нотаріус ОСОБА_3, ДПІ у м. Івано-Франківську оскаржили його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі Приватний нотаріус ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задовольнити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що суд першої інстанції, приймаючи постанову, якою відмовив у задоволенні позову в частині визнання протиправними та скасування вимоги ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано- Франківській області про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0028681701 від 02.09.2015 р. зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в частині недоїмки в розмірі 127 999,37 грн., в тому числі: за 2012 рік - 61005,25 грн., за 2013 рік - 38567,47 грн., за 2014 рік - 28 426,65 грн., та рішення ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області № 0028671701 від 02.09.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 6 399,96 грн., не взяв до уваги механізм формування приватними нотаріусами звітності з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи та до неправильного застосування судом норм матеріального права, що стало підставою для незаконної відмови в задоволенні позову в частині визнання протиправними та скасування вищезазначених вимоги про сплату боргу та рішення про застосування штрафних санкцій. Також, суд не взяв до уваги той факт, що для приватних нотаріусів звітним періодом для нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску є календарний рік. Приватні нотаріуси сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Івано-Франківську просить рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що при перевірці достовірності відображених у деклараціях про майновий стан і доходи за 2012 - 2014 роки сум документально підтверджених витрат, використано відомості, відображені в податкових деклараціях про майновий стан і доходи за 2012 - 2014 роки, книги обліку доходів і витрат, дані реєстрів, журналів, банківські виписки, відомості нарахування та виплати, відомості нарахування та виплати зарплати, квитанції, чеки, накладні, квитанції до прибуткових касових ордерів, акти виконаних робіт (наданих послуг). Зазначає, що до складу витрат самозайнятою особою ОСОБА_3 в порушення наказу ДПС України №1185 від 24.12.2012, яким затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, включено витрати на оплату комунальних послуг за світло та газ, на оплату рекламних послуг, а також витрати на оплату послуг по опублікуванню статей, оскільки даною узагальнюючою податковою консультацією такі витрати не відносяться до витрат приватного нотаріуса. Також, позивачем в податковій звітності форми 1-ДФ не відображені доходи, виплачені ФОП ОСОБА_4 за оренду приміщення та відшкодування комунальних послуг. Окрім цього, пунктом 177.8 статті 177 Податкового кодексу України, на який посилається позивач як на підставу неподання до контролюючого органу розрахунку сум доходу, сплаченого на користь фізичних осіб підприємців, чітко визначено, що самозайняті особи не утримують податок на доходи під час їх виплати фізичній особі-підприємцю. Однак дана норма не звільняє самозайняту особу від обов'язку обчислення та декларування податку на доходи, з виплачених (або нарахованих) сум фізичній особі підприємцю у відповідності до пп. 14.1.180 п. 14.1 ст.14, п. 18.1 ст. 18, п. 51.1 ст. 51, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України. У зв'язку з цим до позивача правомірно застосовано штрафні санкції за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

При апеляційному розгляді представник позивача та представник відповідача вимоги своїх апеляційних скарг підтримали та просили їх задовольнити.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційні скарги апелянтів слід залишити без задоволення, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та матеріалами справи підтверджується, що ДПІ у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області з 30.07.2015 року по 12.08.2015 року проведено документальну планову виїзну перевірку платника податків, який провадить незалежну професійну діяльність - приватного нотаріуса ОСОБА_3, щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів за період з 01 січня 2012 року по 31 грудня 2014 року, дотримання законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виконання вимог іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року до 31 грудня 2014 року, за результатами якої складено акт № 3307/08-15-17-01 - 09/НОМЕР_4 від 19.08.2015 року.

Перевіркою встановлено порушення позивачем п. 178.2, п. 178.3 ст. 178, п. 167.1 ст. 167 ПК України, у зв'язку з чим занижено суму податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 21 922,45 грн., в тому числі: за 2013 рік - 8 416,28 грн., за 2014 рік - 13 506,17 грн.; порушення позивачем абз. 1 п. 2 ч. 1 ст. 7, ч. 11 ст. 8, ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 155 819,81 грн., в тому числі: за 2012 рік - 61 238,25 грн., за 2013 рік - 50 436,30 грн., за 2014 рік - 44 145,26 грн.; порушення позивачем п. 51.1 ст. 51, пп. "б" п. 176.2 ст. 176 ПК України щодо подання не у повному обсязі відомостей податкового розрахунку форми 1-ДФ «Податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку» за I-IV квартал 2012 року, І-IV квартал 2013 року і I- IV квартал 2014 року.

На підставі виявлених порушень податковим органом винесено наступні рішення, а саме:

податкове повідомлення-рішення № 30028691701 від 02.09.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 27 403,06 грн., з яких 21 922,45 грн. - за основним платежем і 5 480,61 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

податкове повідомлення-рішення № 0028711701 від 02.09.2015 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати, на суму 510,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

вимогу про сплату боргу (недоїмки) № Ф-0028681701 від 02.09.2015 р. зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в розмірі 155 819,81 грн.;

рішення № 0028671701 від 02.09.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 16 436,63 грн.

Підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень слугував висновок податкового органу про включення до складу витрат самозайнятої особи ОСОБА_3 в порушення наказу ДПС України №1185 від 24.12.2012 року, яким затверджено Узагальнюючу податкову консультацію щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, витрат на оплату комунальних послуг за світло та газ, на оплату рекламних послуг, а також витрат на оплату послуг по опублікуванню статей, оскільки даною узагальнюючою податковою консультацією такі витрати не відносяться до витрат приватного нотаріуса. Крім того, позивачем в податковій звітності форми 1-ДФ не відображені доходи, виплачені ФОП ОСОБА_4 за оренду приміщення та відшкодування комунальних послуг.

Підставою для винесення оскаржуваних вимоги про сплату недоїмки та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом своєчасно не нарахованого єдиного внеску слугував висновок податкового органу про те, що позивач занизив суми доходу, на який нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, оскільки у звітності про нараховані суми єдиного внеску в розрізі місяців позивач вказував на власний розсуд суми єдиного внеску, які не відповідали сумам єдиного внеску, нарахованого з доходів нотаріуса, отриманого в відповідний місяць відповідного року згідно Книги обліку доходів і витрат. У зв'язку з цим до позивача застосовано і штрафні санкції за донарахування своєчасно не нарахованого єдиного внеску.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачем у звітності про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2012 рік , 2013 рік, 2014 рік в графі 2 «суми доходів, заявлені в податковій декларації» та графі 3 «суми доходів, на які нараховується єдиний внесок» в розрізі місяців на власний розсуд зазначено суми доходів, які не відповідають даним, відображеним в розрізі місяців в Книзі обліку доходів і витрат нотаріуса ОСОБА_3 за 2012-2014 роки, то правомірною є вимога відповідача про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску, донарахованого за 2012-2014 роки в частині визначення такої недоїмки в розмірі 127 999,37 грн.

Також, оскільки звітним періодом нарахування єдиного внеску для позивача є рік, то штрафна санкція повинна застосовуватися за своєчасно не нарахований єдиний внесок у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, тому штрафна санкція за 2012 рік повинна становити 3050,26 грн. (61005,25 грн. х 5%), за 2013 рік 1928,37 грн. (38567,47 грн. х 5%), за 2014 рік 1421,33 грн. (28426,65 грн. х 5%), а всього 6399,96 грн.

Такий висновок суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи і є вірним, виходячи з наступного.

Щодо позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №30028691701 від 02.09.2015 року, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про нотаріат» приватний нотаріус сплачує податки, встановлені Податковим кодексом України.

Згідно з пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб;

Відповідно до п. 178.2 ст. 178 ПК України, доходи громадян, отримані протягом календарного року від провадження незалежної професійної діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167 цього Кодексу.

Згідно з п. 178.3 ст. 178 ПК України оподатковуваним доходом вважається сукупний чистий дохід, тобто різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження певного виду незалежної професійної діяльності.

У разі неотримання довідки про взяття на облік особою, яка провадить незалежну професійну діяльність, об'єктом оподаткування є доходи, отримані від такої діяльності без урахування витрат.

Відповідно до п. 178.4 ст. 178 ПК України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.

Пунктом 178.6 ст. 178 ПК України встановлено, що фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, зобов'язані вести облік доходів і витрат від такої діяльності. Форма такого обліку та порядок його ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Таким чином, приватний нотаріус є самозайнятою особою, яка здійснює незалежну професійну нотаріальну діяльність, яка оподатковується за ставками податку, визначеними для оподаткування доходів фізичних осіб, а база оподаткування визначається як різниця між доходом і документально підтвердженими витратами, необхідними для провадження незалежної професійної діяльності приватного нотаріуса.

Перевіркою правильності віднесення до витратної частини документально підтверджених сум за період з 01 січня 2012 року до 31 грудня 2014 року відповідачем встановлено завищення позивачем сум витрат, а саме: включення до витратної частини сум за надані послуги, які не відносяться до витрат, необхідних для провадження нотаріальної діяльності за 2013 рік в розмірі 49 505,21 грн. та за 2014 рік в розмірі 79 448,00 грн., зокрема:

за 2013 рік - відшкодування ФОП ОСОБА_4 вартості комунальних послуг за світло та газ при використанні Позивачем нежитлового приміщення на праві оренди в розмірі 14 367,21 грн., в тому числі: 1) світло: 385,00 грн. за січень, 320,00 за лютий, 345,00 грн. за березень, 325,00 грн. за квітень, 360,00 грн. за травень, 290,00 за червень, 240,00 за липень, 320,00 грн. за серпень, 335,00 грн. за вересень, 385,00 грн. за жовтень, 485,00 грн. за листопад, 505,00 грн. за грудень; 2) газ: 1 268,91 грн. за січень, 1 946,58 грн. за лютий, 1 564,58 грн. за березень, 1 446,31 грн. за квітень, 945,00 грн. за травень, 1 248,00 грн. за листопад, 1 652,83 грн. за грудень; відшкодування ФОП ОСОБА_5 та ПП "Інтернет агенція "Новий медіа простір" вартості одержаних рекламних послуг в розмірі 35 138,00 грн., в тому числі: 1) 3 258,00 грн. за січень, 3 100,00 грн. за лютий, 3 100,00 грн. за березень, 3 228,00 грн. за квітень, 3 100,00 грн. за травень, 3 100,00 грн. за червень, 3 100,00 грн. за липень, 3 100,00 грн. за серпень, 128,00 грн. за вересень, 3 724,00 грн. за жовтень, 3 100,00 грн. за листопад, 3 100,00 грн. за грудень;

за 2014 рік - відшкодування ФОП ОСОБА_4 вартості комунальних послуг за світло та газ при використанні Позивачем нежитлового приміщення на праві оренди в розмірі 17 712,00 грн., а саме: 1) світло: 560,00 грн. за січень, 500,00 за лютий, 540,00 грн. за березень, 400,00 грн. за квітень, 395,00 грн. за травень, 355,00 за червень, 340,00 за липень, 290,00 грн. за серпень, 300,00 грн. за вересень, 480,00 грн. за жовтень, 475,00 грн. за листопад, 340,00 грн. за грудень; 2) газ: 2 505,00 грн. за січень, 2 123,00 грн. за лютий, 2 506,00 грн. за березень, 1 924,00 грн. за квітень, 1 543,00 грн. за травень, 902,00 грн. за жовтень, 1 234,00 грн. за грудень; відшкодування ФОП ОСОБА_5 та ПП "Інтернет агенція "Новий медіа простір" вартості одержаних на підставі договору рекламних послуг в розмірі 61 736,00 грн., в тому числі: 5 050,00 грн. за січень, 5 050,00 грн. за лютий, 5 050,00 грн. за березень, 5 050,00 грн. за квітень, 5 050,00 грн. за травень, 5 050,00 грн. за червень, 5 218,00 грн. за липень, 5 850,00 грн. за серпень, 5 050,00 грн. за вересень, 5 050,00 грн. за жовтень, 5 050,00 грн. за листопад, 5 218,00 грн. за грудень.

Як встановлено судом, позивачем укладено із ФОП ОСОБА_4 договір оренди нежитлового приміщення від 01 січня 2012 року (а.с.38-39 т.1), згідно з умовами якого ФОП ОСОБА_4 передала, а позивач прийняла в строкове платне користування на умовах оренди нежитлове приміщення № 3, 10 площею 98,9 м. кв., розташоване на першому поверсі будинку АДРЕСА_1, для здійснення нотаріальної діяльності.

Відповідно до п. 3.2 вказаного договору ФОП ОСОБА_4 оплачує, а позивач компенсує витрати, пов'язані з комунальними та експлуатаційними платежами. Позивач несе повну відповідальність за своєчасну компенсацію вартості комунальних послуг. Під оплатою та компенсацією вартості комунальних послуг сторони договору розуміють вартість спожитої позивачем електроенергії та газу, а також вартість усіх експлуатаційних витрат (прибирання території загального користування, вивіз сміття). Орендна плата сплачується в національній валюті України у готівковому порядку щомісячно, не пізніше 10 числа розрахункового місяця ( п. 3.5 договору).

Окрім цього, позивачем протягом 2013-2014 років відшкодовано ФОП ОСОБА_4 вартість наданих комунальних послуг за електропостачання та газопостачання в розмірі 32 076,21 грн., що підтверджується чеками про оплату послуг наявних в матеріалах справи (а.с. 43-66 т. 1).

З матеріалів справи видно, що висновки контролюючого органу стосовно правомірності формування позивачем витрат, які враховуються при обчисленні оподатковуваного доходу, ґрунтуються на Узагальнюючій податковій консультації щодо деяких питань оподаткування фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність (приватних нотаріусів, адвокатів), затверджену наказом ДПС України № 1185 від 24.12.2012 року.

Відповідно до вказаної Узагальнюючої податкової консультації з метою забезпечення дотримання загальних принципів оподаткування, передбачених статтею 4 ПК України, при визначенні сукупного чистого доходу доцільно враховувати витрати приватних нотаріусів, які пов'язані з організацією нотаріальної діяльності та обумовлені вимогами Закону № 3425 та наведено перелік таких витрат, який не є вичерпним.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що у зазначеній Узагальнюючій податковій консультації вказано, що нормами чинного ПК України не передбачено конкретного переліку витрат для фізичних осіб, які провадять незалежну професійну діяльність. Основним критерієм для обґрунтування витрат, що зменшують дохід для визначення об'єкта оподаткування, є їх належність та необхідність для провадження незалежної професійної діяльності.

Підпунктом 14.1.173 п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що узагальнююча письмова податкова консультація - оприлюднення позиції контролюючого органу, що склалася за результатами узагальнення податкових консультацій, наданих платникам податків.

Відповідно до положень ст. 52 ПК України податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію.

На підставі вказаного колегія суддів приходить до переконання, що узагальнююча податкова консультація є позицією податкового органу, має виключно рекомендаційний характер та не є обов'язковою до виконання для платників податків, оскільки, надаючи узагальнюючу податкову консультацію, податковий орган не створює нової правової норми, а лише дає своє тлумачення та роз'яснення відповідні положення податкового законодавства.

Так, відповідно до положень ст. 53 ПК України, не передбачено жодних правових наслідків для платника податку у випадку не застосування ним при здійсненні своєї господарської діяльності узагальнюючої податкової консультації.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що витрати позивача, понесені на оплату комунальних послуг, для підтримання нормальної температури приміщення та для забезпечення функціонування офісу та офісної техніки (комп'ютерів, фіксів, принтерів, ксероксів), відносяться до витрат, пов'язаних із здійсненням незалежної професійної діяльності, а тому виключення відповідачем таких витрат зі складу понесених позивачем витрат є неправомірним.

Також, відповідно до п. 1.8 наказу Міністерства юстиції України № 914/5 від 30.05.2008 року «Про поліпшення роботи з надання нотаріальних послуг населенню», п. 8 наказу Міністерства юстиції України № 1066/5 від 07.07.2014 року «Про забезпечення організації доступності населення до нотаріальних послуг та поліпшення якості роботи з надання таких послуг» та ст. 2-1 Закону України «Про нотаріат» передбачено здійснення з метою проведення постійної та ефективної правороз'яснювальної роботи з підготовки відповідних публікацій та виступів на радіо, телебаченні працівниками головних управлінь юстицій із залученням державних та приватних нотаріусів.

Таким чином, статті «Новий порядок розрахунків за нотаріально посвідченими договорами купівлі-продажу» у друкованому виданні «ЗПС-інформ» (а.с.210), «Спадковий договір та його особливості» у виданні «Бізнес-експерт Прикарпаття (а.с.150), а також інформування з цього приводу головне управління юстиції в області свідчать про проведення позивачем правороз'яснювальної роботи серед населення. Відтак, позивач підтвердив понесені ним витрати в розмірі 1424 грн., які пов'язані із здійсненням ним професійної незалежної діяльності.

Суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що оскільки дані публікації були надруковані з метою проведення роз'яснювальної роботи серед населення з питань вчинення нотаріальних дій, про що позивач зазначив у додаткових письмових поясненнях (а.с.209-209 т.1), то відповідачем протиправно виключено зі складу понесених позивачем витрат витрати на оплату публікацій статей у друкованих виданнях «ЗПС-інформ» та «Бізнес-експерт Прикарпаття» на загальну суму 1424,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера та товарним чеком (а.с. 148-150).

Судом також встановлено, що позивачем укладено із ПП «Інтернет агенція «Новий медіа простір» договір про надання послуг № 1173 від 01.04.2012 року, відповідно до пп. 1.1 якого ПП «Інтернет агенція «Новий медіа простір» зобов'язується надавати позивачу послуги з розповсюдження інформації про особу, товари чи послуги позивача (Реклама) шляхом розміщення наданих Замовником рекламних матеріалів (текст, логотип, художні елементи тощо) на веб-сайті list.if.ua, а позивач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги. Згідно із Додатком № 1 до Договору вартість рекламних послуг становила 158,00 грн. на місяць (а.с.67-68).

Позивач на підставі вказаного договору у 2013 році придбав у ПП «Інтернет агенція «Новий медіа простір» рекламні послуги на загальну суму 1 422,00 грн.

Це підтверджується рахунками, квитанціями, актами здачі-прийняття робіт та платіжними дорученнями (а.с.73-93).

Також, позивачем укладено із ФОП ОСОБА_5 договір про надання послуг № 02-12 від 01.01.2013 року, відповідно до пп. 1.1 якого ФОП ОСОБА_5 зобов'язується розмістити інформацію про позивача, а саме: перелік нотаріальних послуг, адресу розташування робочого місця нотаріуса, графік роботи приватного нотаріуса та контактну інформацію тощо, виготовлену та надану позивачем на щитах або спеціальних конструкціях розмірами 1,2 м х 1,8 м, З м х 6 м, 4 м х 8 м, 1,5 м х З м, 5 м х 12 м або іншого розміру, поверхня яких використовується для розміщення (експонування) інформаційного матеріалу (а.с.69-70 т.1).

Згідно із Додатком № 1 від 01.01.2013 року у 2013 році вартість рекламних послуг становила 3100,00 грн. на місяць, а у 2014 році зросла до 5050,00 грн. відповідно до підписаного сторонами Додатка № 2 від 01.01.2014 року. Крім того, в Додатках №1 та №2 передбачено розміщення такої інформації про нотаріуса в районі Калуського шосе, по вул. Довженка (поруч авторинку) та вул. Довгій (а.с.71-72 т.1).

Таким чином, позивач протягом 2013-2014 років придбала у ФОП ОСОБА_5 рекламні послуги на загальну суму 97 800,00 грн., що підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг та квитанціями до прибуткового касового ордера. (а.с. 94-141).

Крім того, позивач протягом 2013-2014 років відповідно до Закону України «Про рекламу» придбала у ФОП ОСОБА_6 рекламні послуги із розміщення інформації про позивача на сайті видання «Ділова Івано-Франківщина» dii-info.com та здійснення публікації у щорічному обласному віснику на загальну суму 592,00 грн., що також підтверджується квитанціями про оплату та актами здачі-прийому виконаних робіт (а.с. 142-146 т. 1).

Колегія суддів вважає, що позивач правомірно відніс витрати на оплату рекламних послуг до витрат, оскільки такі своїм наслідком мали поширення інформації про нотаріуса та залучення з цією метою більшого кола клієнтів, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення № 30028691701 від 02.09.2015 року.

Щодо позовної вимоги про скасування податкового повідомлення-рішення №0028711701 колегія судів зазначає наступне.

Згідно з підпунктом 14.1.180 пункту 14.1.180 статті 14 ПК України податковий агент щодо податку на доходи фізичних осіб - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ), самозайнята особа, представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 162.1.3 пункту 162.1 статті 162 ПК України платниками податку на доходи фізичних осіб є, зокрема, податкові агенти.

Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.

Згідно з статтею 171 ПК України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку. Особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні; платник податку - для іноземних доходів та доходів, джерело виплати яких належить особам, звільненим від обов'язків нарахування, утримання або сплати (перерахування) податку до бюджету.

Відповідно до підпункту «б» пункту 176.2 статті 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Відповідальність за неподання або несвоєчасне подання податкового розрахунку передбачена підпунктом 119.2 статті 119 ПК України, а саме: неподання, подання з порушенням встановлених строків, подання не у повному обсязі, з недостовірними відомостями або з помилками податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 510 гривень. Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке саме порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу у розмірі 1020 гривень.

Таким чином, зобов'язання нараховувати, утримувати та сплачувати до бюджету податок від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення обов'язків, встановлених Кодексом, поширюється на осіб, які відповідно до Кодексу мають статус податкових агентів, в тому числі тих самозайнятих осіб, які нараховують (виплачують, надають) доходи фізичним особам.

Як встановлено судом, відповідачем застосовано до позивача штрафні санкції в розмірі 510 грн. за подання не у повному обсязі податкової звітності про суми доходів, нарахованих (сплачених) на користь платника податків, суми утриманого з них податку, оскільки позивач в податковій звітності форми 1ДФ не відобразила доходи, виплачені ФОП ОСОБА_4 за оренду приміщення та відшкодування комунальних послуг.

При цьому, ФОП ОСОБА_4 зареєстрована як суб'єкт підприємницької діяльності, є платником єдиного податку, котрий обрав вид господарської діяльності - здавання в оренду власного нерухомого майна (а.с.41 т.1).

Враховуючи вищезазначені норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивач не є податковим агентом по відношенню до ФОП ОСОБА_4, оскільки податковим агентом визнається особа, яка не лише виплачує дохід фізичній особі, але й нараховує, утримує та сплачує податок до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі.

Окрім цього, платником податку з доходів фізичних осіб є саме фізична особа або податковий агент, який нараховує, утримує та сплачує такий податок за фізичну особу.

При цьому, суд першої інстанції вірно відзначив, що згідно з п. 177.8 ст. 177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у позивача обов'язку подавати податковий розрахунок форми 1 ДФ стосовно виплачених ФОП ОСОБА_4 коштів за оренду приміщення та відшкодування комунальних послуг.

Щодо скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0028681701 від 02.09.2015 року колегія суддів зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати визначені Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівника чи підприємцями.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Частиною одинадцятою статті 8 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з частиною третьою статті 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом.

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок (пункт 4 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»).

Відповідно до частини другої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Згідно з частиною восьмою статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пункті 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року. Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закон, для яких звітним періодом є календарний рік.

Згідно з пунктом 4.12 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 09 вересня 2013 року № 454 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, формують та подають до органів доходів і зборів звіт згідно з таблицею 3 додатка 5 до цього Порядку.

У зазначеній таблиці підлягає відображенню сума нарахованого єдиного внеску помісячно за звітний рік, виходячи з суми доходу, заявленого в податковій декларації, шляхом множення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску на розмір єдиного внеску.

Аналогічні положення містяться і в Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженому постановою Правління Пенсійного фонду України від 08 жовтня 2010 року № 22-2, який був чинний до 03 грудня 2013 року.

Викладені правові норми дають підстави для висновку, що звітним періодом для платників єдиного внеску, які займаються нотаріальною діяльністю, є календарний рік. Подавати таку звітність та сплачувати єдиний внесок вони зобов'язані до 1 травня наступного року, виходячи з суми чистого доходу, заявленого в податковій декларації, яка подається фізичною особою, що забезпечує себе роботою самостійно, з врахуванням розміру мінімального страхового внеску за місяць та максимальної величини бази нарахування єдиного внеску.

Як видно з матеріалів справи, підставою для винесення оскаржуваної вимоги слугував висновок податкового органу про те, що позивач занизив суми доходу, на який нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, оскільки у звітності про нараховані суми єдиного внеску в розрізі місяців за 2012-2014 роки позивач вказував на власний розсуд суми єдиного внеску, які не відповідали сумам єдиного внеску, нарахованого з доходів нотаріуса, отриманого у відповідний місяць відповідного року згідно Книги обліку доходів і витрат.

Так, перевіркою встановлено заниження позивачем суми доходу, на який нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, на загальну суму 155 819,81 грн., в тому числі за 2012 рік - 61 238,25 грн., за 2013 рік - 50 436,30 грн., за 2014 рік - 44 145,26 грн.

На підставі ст. 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» видано наказ Міндоходів та зборів від 09.09.2013 р. №454 «Про затвердження Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), в пункті 3.4 якого зазначено, що фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, у тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів доходів і зборів звіт один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом.

Звітним періодом для них є календарний рік. Звіт подається за формою згідно з таблицею 3 додатка 5 до Порядку № 454.

Відповідно до роз'яснення Пенсійного фонду України «Опис формату звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування органам Пенсійного фонду України відповідно до Порядку, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 року №22-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 року за № 1014/18309, враховуючи зміни постанови правління Пенсійного фонду №18-1 від 23.06.2011 року, зміни постанови правління Пенсійного фонду №24-1 від 10.12.2012 року» особи, які забезпечують себе роботою самостійно, тобто займаються незалежною професійною діяльністю, формують та подають звіт згідно з таблицею 3 додатка 5 до Порядку.

У графі 2 таблиці 3 додатка 5 «Сума доходу, заявлена в податковій декларації» відображаються в розрізі місяців суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності та задекларованого до органу податкової служби за результатами звітного року.

У графі 3 таблиці 3 додатка 5 «Сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску» відображаються в розрізі місяців суми доходу (прибутку), отриманого від відповідної діяльності та задекларованого до органу податкової служби за результатами звітного року, який визначено за нормами Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, з урахуванням максимальної величини, з якої справляється єдиний внесок.

При цьому слід зазначити, що у графі 3 таблиці 3 додатка 5 зазначені особи самостійно визначають суму доходу у розрізі кожного місяця відповідного звітного року.

На підставі вказаного, колегія суддів приходить до переконання, що в графі 3 таблиці 3 додатка 5 «Сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску» звітності за 2012-2014 роки позивач повинен визначати не будь-яку на власний розсуд суму доходу у розрізі кожного місяця відповідного звітного року, а суму доходів у розрізі кожного місяця відповідного звітного року на підставі отриманих доходів відповідно до Книги обліку доходів і витрат.

При цьому суми доходу в розрізі місяців повинні відповідати сумі доходу, отриманого від відповідної діяльності та задекларованого до органу податкової служби за результатами звітного року та відображеного у графі Звітності «всього».

Враховуючи викладене, колегія суддів суд погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності вимоги податкового органу про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, донарахованого за 2012-2014 роки в частині визначення такої недоїмки в розмірі 127999,37 грн. (61005,25 грн. - за 2012 р., 38567,47 грн. - за 2013 р., 28426,65 грн. - за 2014 р.).

Суд першої інстанції вірно відмовив в частині визначення недоїмки в розмірі 27820,44 грн. з урахуванням того, що податковим органом розмір єдиного внеску нараховувався із суми доходу без врахування понесених позивачем витрат на комунальні послуги, рекламні послуги, витрат на публікації правороз'яснювального характеру тощо.

Також, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовної вимоги про скасування рішення № 0028671701 від 02.09.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 16 436,63 грн. та зазначає наступне.

У відповідності до п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» N 2464-VI від 08.07.2010 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску.

Відповідач прийняв оскаржуване рішення та визначив штрафні санкції в розмірі 16436,63 грн. на підставі розрахунку додатку до акта перевірки (а.с.36 т.1).

Враховуючи те, що звітним періодом нарахування єдиного внеску для позивача є рік, то штрафна санкція повинна застосовуватися за своєчасно не нарахований єдиний внесок у розмірі 5 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму.

Всупереч зазначеному, податковий орган протиправно визначив штрафну санкцію за періоди несплати даного внеску, а не за своєчасно не нарахований єдиний внесок.

Таким чином, суд першої інстанції вірно визначив, що штрафна санкція за 2012 рік повинна становити 3050,26 грн. (61005,25 грн. х 5%), за 2013 рік 1928,37 грн. (38567,47 грн. х 5%), за 2014 рік 1421,33 грн. (28426,65 грн. х 5%), а всього 6399,96 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення ДПІ у м. Івано-Франківську ГУ ДФС в Івано-Франківській області № 0028671701 від 02.09.2015 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в частині застосування до приватного нотаріуса ОСОБА_3 штрафних санкцій в розмірі 10036,67 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В судовому засіданні податковим органом не спростовано вказані вище висновки, а також не представлено інші допустимі та належні докази в заперечення позовних вимог.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів переконана, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому така задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 160 ч. 3, 195, 196, 198 п. 1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

Апеляційні скарги Приватного нотаріуса Івано-Франківського міського нотаріального округу ОСОБА_3, Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року у справі №809/4194/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

На ухвалу може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М. Старунський

Судді В.М. Багрій

А.І. Рибачук

Ухвала у повному обсязі складена 12.09.2016 року.