Ухвала суду № 61224366, 06.09.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 136/1108/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Стадник С.І.

Суддя-доповідач: Курко О. П.

06 вересня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Білоуса О.В. Совгири Д. І. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 08 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Липовецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в липні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до Липовеського районного суду Вінницької області з позовом до Липовецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області про визнання відмови протиправною та зобов'язання вчинити дії.

Постановою Липовецького районного суду Вінницької області від 08 серпня 2016 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Статтею 197 КАС України, зокрема п.1 ч. 1, встановлено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у матеріалах справи письмовими доказами, надавши їм оцінку, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін виходячи з наступного.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено, що в період з 12.02.2015 року по 29.03.2016 року ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н.) проходив військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, в тому числі приймав участь в проведенні антитерористичної операції на сході України. У зв'язку з цим, позивачу було надано статус учасника бойових дій, що підтверджується відповідним посвідченням (а.с. 4).

Для оформлення дострокової пенсії за віком позивач звернувся із заявою до Липовецького об'єднаного управління Пенсійного фонду України Вінницької області, розглянувши яку відповідач відмовив в призначенні пенсії, оскільки згідно наданих позивачем документів, в останнього недостатньо страхового стажу для призначення дострокової пенсії за віком, яка згідно абзацу шостого пункту 3 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", призначається військовослужбовцям після 55 років за наявності страхового стажу не менше 25 років. У відмові також зазначено, що особи, які призвані під час мобілізації на військову службу на особливий період не віднесені до категорії осіб, які мають право на достроковий вихід на пенсію. Про причини відмови позивача було проінформовано листом від 24.06.2016 року (вих. 30).

Вказану відмову позивач вважає незаконною та такою, що суперечить статті 16 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також абзацу шостого пункту 3 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до яких військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, мають право на призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що за підрахунками відповідача, які зроблені виключно на підставі документів поданих позивачем, а також даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж ОСОБА_2 становить 21 рік 2 місяці 24 дні, тобто менше 25 років.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.

Страховий стаж, відповідно до статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Судом встановлено, при зверненні за оформлення дострокової пенсії за віком позивач надав Липовецькому об'єднаному управлінню Пенсійного фонду України Вінницької області на підтвердження наявного в нього страхового стажу копію трудової книжки, військового квитка, посвідчення учасника бойових дій, а також диплому Вінницького політехнічного інституту серії НОМЕР_1 від 30.06.1989 року.

Разом з тим, за підрахунками відповідача, які зроблені виключно на підставі документів поданих позивачем, а також даних, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж ОСОБА_2 становить 21 рік 2 місяці 24 дні, тобто менше 25 років, що свідчить про правомірність відмови в призначенні пенсії.

Таким чином, будь які належні та допустимі докази, що свідчили б про наявність у ОСОБА_2 25 років страхового стажу відсутні, а отже, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову ,в задоволенні позовних вимог.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198 , ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам та прийнято законне і обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права. У зв'язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Липовецького районного суду Вінницької області від 08 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Курко О. П. Судді Білоус О.В. Совгира Д. І.