Постанова № 61224291, 07.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року Справа № 876/3997/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Сеника Р.П.,

за участі секретаря судового засідання Сердюк О.Ю.,

представників позивача Кондратюка В.В., Зеленько І.М.,

представника відповідача Рибака Н.Я.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС України на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року по справі № 803/242/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелексі Кар" до Львівської митниці ДФС України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Гелексі Кар" звернулося до суду з адміністративним позовом, яким просило визнати не чинною картку відмови Львівської митниці ДФС України №209150000/2015/00148 від 13.10.2015 року та зобов'язати відповідача провести дооформлення ІМ 40 ДЕ №209150000/2015/007297 від 24.07.2015 року за ставками акцизного збору, що були на момент подачі ВМД.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано картку відмови Львівської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209150000/2015/00148 від 13 жовтня 2015 року. Зобов'язано Львівську митницю ДФС вчинити дії щодо завершення митного оформлення товару за електронною митною декларацією ІМ 40 ДЕ № 209150000/2015/007297 від 24 липня 2015 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Присуджено на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гелексі Кар» за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці ДФС судовий збір в розмірі 2067 гривень 00 копійок (дві тисячі шістдесят сім гривень нуль копійок).

Львівська митниця ДФС України постанову суду першої інстанції оскаржила, подала апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить постанову суду скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі покликається на те, що підставою для складання картки відмови в прийнятті митної декларації було складення протоколу про порушення митних правил, що прямо зазначено в самій картці відмови. Судом не враховано, що винесення органом доходів і зборів картки відмови в прийнятті митної декларації, не залежить від того чи особа, відносно якої складався протокол про порушення митних правил притягнуто до адміністративної відповідальності чи ні. Крім того, зазначає, що суд не має достатніх повноважень для зобов'язання митниці провести митне оформлення, оскільки такий обов'язок покладається чинним законодавством на виконавчий орган з питань митної справи.

В судовому засіданні представники позивача надали пояснення та заперечили проти доводів апеляційної скарги, а представник відповідача підтримав їх.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції, та приймає нову постанову, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

Судом встановлено, що 24.07.2015 року в зону митного контролю митного поста «Скнилів» Львівської митниці ДФС було доставлено товар, а саме: вантажний автомобіль марки «MAN», модель TGX 24.440 бувший у використанні, шасі №XZZ6AW137264, 2010 року виготовлення.

Для митного оформлення були надані наступні документи: ЕМД ІМ 40 ДE № 209150000/2015/007297 від 24.07.2015 року (а.с.82), Invoice (фактура) № 0261 від 21.07.2015 року (а.с.89), сертифікат відповідності №.178.00.50812-15 (а.с.94), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №на вантажний автомобіль марки «MAN» модель TGX 24.440, шасі №XZZ6AW137264 (а.с.93). В графах 22, 42 ЕМД ІМ 40 EE № 209150000/2015/007297 від 24.07.2015 року було вказано ціну товару у розмірі 8000,00 євро, визначену за резервним методом (а.с.82).

13.10.2015 року Львівською митницею ДФС (митний пост «Скнилів») було прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 209150000/2015/00148. Як зазначено у картці відмови, м/п «Скнилів» повідомляє про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: неможливість подальшого митного оформлення, складання протоколу про ПМП № 1959/20900/15 від 03.09.2015року за ознаками статті 483-1 МК України, подання митному органу як підстави митного оформлення документів, що містять неправдиві дані. У цій же картці відмови митний орган роз'яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: неможливість завершення митного оформлення у зв'язку із складанням протоколу про ПМП, можливість оскаржити до вищестоящого органу або в суді (а.с.80-81).

08.02.2016 року за вих. № 2 позивачем було надіслано Львівській митниці ДФС лист із проханням щодо завершення митного оформлення ЕМД ІМ 40 ДЕ № 209150000/2015/007297 від 24.07.2015 року (а.с.9).

Листом від 17.02.2016 року за вих. № 1933/13-70-70/45 Львівська митниця ДФС повідомила, що завершення митного оформлення товару за ЕМД ІМ 40 ДЕ № 209150000/2015/007297 від 24.07.2015 року неможливе, оскільки 13.10.2015 року в митному оформленні за даною декларацією було відмовлено та виписано картку відмови № 209150000/2015/00148 (а.с.10-11).

Відповідно до частини першої статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Як передбачено частинами першою, п'ятою статті 255 МК України, митне оформлення завершується протягом чотирьох робочих годин з моменту пред'явлення органу доходів і зборів товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що підлягають митному оформленню (якщо згідно з цим Кодексом товари, транспортні засоби комерційного призначення підлягають пред'явленню), подання митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та всіх необхідних документів і відомостей, передбачених статтями 257 і 335 цього Кодексу. Митне оформлення вважається завершеним після виконання всіх митних формальностей, визначених цим Кодексом відповідно до заявленого митного режиму, що засвідчується органом доходів і зборів шляхом проставлення відповідних митних забезпечень (у тому числі за допомогою інформаційних технологій), інших відміток на митній декларації або документі, який відповідно до законодавства її замінює, а також на товаросупровідних та товарно-транспортних документах у разі їх подання на паперовому носії.

Згідно із частиною шостою статті 255 вказаного Кодексу при виявленні порушення митних правил орган доходів і зборів здійснює випуск товарів до завершення розгляду справи про таке порушення за умови, що: 1) такі товари не підлягають конфіскації і не будуть потрібні надалі у процесі провадження у справі як докази; 2) декларант сплачує всі митні платежі або забезпечує їх сплату відповідно до розділу X цього Кодексу.

Частинами першою - третьою статті 256 МК України передбачено, що відмова у митному оформленні - це письмове вмотивоване рішення органу доходів і зборів про неможливість здійснення митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через невиконання декларантом або уповноваженою ним особою умов, визначених цим Кодексом. У рішенні про відмову у митному оформленні повинні бути зазначені причини відмови та наведені вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Зазначене рішення повинно також містити інформацію про порядок його оскарження. Рішення про відмову у митному оформленні приймається в межах строку, відведеного статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення. Неприйняття такого рішення протягом зазначеного строку є бездіяльністю, яка може бути оскаржена в порядку, встановленому главою 4 цього Кодексу.

Згідно із пунктами 7.1, 7.2, 7.5, 7.6 розділу VІІ (Оформлення картки відмови) Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 року № 631 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 року за № 1360/21672), у всіх випадках відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення оформлюється картка відмови за формою, наведеною в додатку 2 до цього Порядку. Картка відмови складається за допомогою АСМО у межах строку, відведеного статтею 255 Кодексу для завершення митного оформлення, посадовою особою митного органу, якою прийнято рішення про відмову. У картці відмови зазначаються причини відмови, наводяться вичерпні роз'яснення вимог, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а також вказується інформація про порядок оскарження рішення про відмову. Картка відмови роздруковується у двох примірниках і підписується посадовою особою митного органу, яка прийняла рішення про відмову, а в разі електронного декларування формується тільки як електронний документ. Один примірник оформленої картки відмови на паперовому носії невідкладно вручається (надсилається) Декларанту під його особистий підпис у другому примірнику. Картка відмови, оформлена як електронний документ, або електронний примірник картки відмови на паперовому носії надсилається Декларанту електронним повідомленням, засвідченим ЕЦП посадової особи митного органу, яка прийняла рішення про відмову. Для підтвердження отримання електронного примірника картки відмови програмним забезпеченням робочого місця Декларанта в автоматизованому режимі направляється до митного органу відповідне електронне повідомлення із зазначенням дати й часу отримання картки відмови. Другий примірник картки відмови на паперовому носії, а також копії документів, що були підставою для оформлення цієї картки відмови, залишаються на зберіганні в ПМО. Реєстраційний номер МД, за якою надано картку відмови, не може бути присвоєний іншій МД.

Як слідує із матеріалів справи, прийняттю оскаржуваної картки відмови № 209150000/2015/00148 від 13.10.2015 року передували дії Львівської митниці ДФС щодо направлення запитів до Всеукраїнської асоціації автомобільних імпортерів і дилерів за вих. № 13-70-26/10-38-8951 від 30.07.2015 року, до «Landkreis Anhalt-Bitterfeld» за вих. № 13-70-26/10-38-9602 від 31.07.2015 року, до громадянина ФРН Mamerow Nutzfahrzeuge за вих. № 13-70-26/10/38-9003 від 31.07.2015 року, та отримання відповідей з документами, з яких вбачається, що громадянин України ОСОБА_4 придбав вантажний автомобіль марки «MAN», модель TGX 24.440, шасі НОМЕР_1 у фірми «Baumaschinen Riachy Gmbh» (An der Glashutte, 15, 41516 Grevenbroih)» за ціною 17600,00 євро, згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу №DP 186537 датою першої реєстрації автомобіля є 28.10.2009 року (а.с.144-154).

При цьому, 03.09.2015 року митницею відносно водія ОСОБА_4 складено протокол про порушення митних правил за частиною першою статті 483 МК України.

З оскаржуваної картки відмови Львівської митниці ДФС в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення 13.10.2015 року № 209150000/2015/00148 слідує, що відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: неможливість подальшого митного оформлення, складання протоколу про ПМП № 1959/20900/15 від 03.09.2015року за ознаками статті 483-1 МК України, подання митному органу як підстави митного оформлення документів, що містять неправдиві дані, та роз'яснено вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення: неможливість завершення митного оформлення у зв'язку із складанням протоколу про ПМП, можливість оскаржити до вищестоящого органу або в суді (а.с.80-81).

Судом також встановлено, що постановою Галицького районного суду м. Львова від 17.11.2015 року у справі № 461/10652/15-п відмовлено у притягненні ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 483 МК України за відсутністю в його діях складу правопорушення, справу про адміністративне правопорушення провадженням закрито. Вказана постанова суду не оскаржена та набрала законної сили 30.11.2015 року (а.с.111).

Як слідує із мотивувальної частини вказаної постанови суду, суд дійшов до висновку про те, що свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу №на вантажний автомобіль марки «MAN» модель TGX 24.440, шасі НОМЕР_1, не надають об'єктивної можливості встановити факт їх підроблення. Крім того, митним органом не надано рішень у кримінальних справах, що набрали законної сили, про встановлення факту підроблення та притягнення до кримінальної відповідальності винних осіб за вчинення злочину, передбаченого статтею 358 Кримінального кодексу України. Також митним органом не надано суду висновків уповноважених експертних установ, якими було б встановлено факт підроблення документів. Інших належних доводів, фіктивності товаросупровідних документів, зокрема, свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу №на вантажний автомобіль марки «MAN» модель TGX 24.440, шасі НОМЕР_1 суду не представлено.

Оскільки в оскаржуваній картці відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.10.2015 року № 209150000/2015/00148 зазначено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з причини неможливості подальшого митного оформлення у зв'язку із складанням протоколу про ПМП № 1959/20900/15 від 03.09.2015року за ознаками статті 483 МК України, а в подальшому постановою Галицького районного суду м. Львова від 17.11.2015 року у справі № 461/10652/15-п відмовлено у притягненні ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 483 МК України за відсутністю в його діях складу правопорушення та справу про адміністративне правопорушення провадженням закрито, то суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про безпідставність та неправомірність винесення вказаної картки відмови, оскільки фактів порушення митних правил в судовому порядку не встановлено.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що позовні вимоги про визнання картки відмови № 209150000/2015/00148 від 13.10.2015 року протиправною та скасування вказаної картки відмови підлягають задоволенню. Разом з тим, позовні вимоги про зобов'язання посадових осіб відповідача вчинити дії щодо завершення митного оформлення за ставками акцизного збору, що були на момент подачі ВМД, до задоволення не підлягають з тих підстав, що спору між сторонами відносно митних платежів не існує, акцизний збір не відноситься до митних платежів, передбачених пунктом 27 частини першої статті 4 МК України, а визначення розміру належних до сплати митних платежів відноситься до компетенції митного органу і суд не вправі переймати на себе повноваження іншого державного органу.

Водночас апеляційний суд не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог про зобов'язання Львівської митниці ДФС вчинити дії щодо завершення митного оформлення товару за електронною митною декларацією ІМ 40 ДЕ № 209150000/2015/007297 від 24.07.2015 року з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 7 Митного кодексу України встановлений порядок і умови переміщення товарів через митний кордон України, їх митний контроль та митне оформлення, застосування механізмів тарифного і нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, справляння митних платежів, ведення митної статистики, обмін митною інформацією, ведення Української класифікації товарів зовнішньоекономічної діяльності, здійснення відповідно до закону державного контролю нехарчової продукції при її ввезенні на митну територію України, запобігання та протидія контрабанді, боротьба з порушеннями митних правил, організація і забезпечення діяльності органів доходів і зборів та інші заходи, спрямовані на реалізацію державної політики у сфері державної митної справи, становлять державну митну справу.

Безпосереднє керівництво здійсненням державної митної справи покладається на центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Водночас, згідно пункту 2 частини другої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про зобов'язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

Між тим, слід зазначити, що згідно з Рекомендаціями Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

З огляду на положення КАС України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.

Отже, адміністративний суд у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною третьою статті 2 КАС України, критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Дана позиція висловлена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 21 травня 2014 року у справі № К/9991/72898/12.

Враховуючи те, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади, суд першої інстанції дійшов до передчасного висновку зобов'язавши Львівську митницю ДФС вчинити дії щодо завершення митного оформлення товару за електронною митною декларацією ІМ 40 ДЕ № 209150000/2015/007297 від 24.07.2015 року.

За таких обставин колегія суддів прийшла до висновку про відсутність підстав для задоволення позову у цій частині, оскільки заявлені позовні вимоги у цій справі є формою втручання у дискреційні повноваження міської ради.

Норми частини 6 статті 94 КАС України передбачають, що якщо суд апеляційної інстанції, не повертаючи справу на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 207 цього Кодексу у резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначається, зокрема, про розподіл судових витрат.

Оскільки адміністративний позов задоволено частково, зокрема, задоволено одну вимогу немайнового характеру, а позивачем було сплачено 2 756 грн. за дві самостійні вимоги немайнового характеру, то за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Львівської митниці ДФС України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелексі Кар" необхідно присудити витрати на оплату судового збору в сумі 1 378 грн..

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дір бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наведених обставин суд приходить до висновку, що судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, а тому постанова суду підлягає скасуванню з постановленням нової, якою позов задоволити частково.

Керуючись ст.ст. 94, 100, 160, 195, ст. 196, п. 3 ч.1 ст.198, п. 4 ст. 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Львівської митниці ДФС України задовольнити частково.

Постанову Волинського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року по справі № 803/242/16 - скасувати в частині зобов'язання Львівської митниці ДФС України вчинити дії щодо завершення митного оформлення товару за електронною митною декларацією ІМ 40 ДЕ №209150000/2015/007297 від 24 липня 2015 року та прийняти нову в цій частині, якою в задоволенні позову в цій частині відмовити.

В решті постанову суду залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Львівської митниці ДФС України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гелексі Кар" витрати на оплату судового збору в сумі 1 378 грн. (одна тисяча триста сімдесять вісім гривень).

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді Л.П. Іщук

Р.П. Сеник

Повний текст постанови виготовлено 12 вересня 2016 року.