Постанова № 61224276, 08.09.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 вересня 2016 року Справа № 876/8494/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді-доповідача Яворського І.О.,

суддів: Дяковича В.П., Носа С.П.

секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2015 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ЗВЗ» до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення суб'єкта владних повноважень,

У С Т А Н О В И В:

Позивач, товариство з обмеженою відповідальністю «ЗВЗ» звернулося з позовом в суд до Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області та просило визнати протиправним та скасувати рішення про досягнення податкового компромісу в частині відмови та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області №0000222200 від 10 березня 2015 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що за результатами даної перевірки відповідачем складено акт № 1513/2200/37796356 від 04.12.2014 року та винесено податкові повідомлення-рішення, якими позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежами податок на додану вартість та податок на прибуток. Оскарживши ці рішення, позивач звернувся до відповідача із заявою про досягнення податкового компромісу. За наслідками розгляду його заяви відповідачем було прийнято рішення від 18.02.2015 року № 1175/10/13-13-22-2017 «Про погодження застосування податкового компромісу частково» та прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 10.03.2015 року № 0000222200, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 924 094,00 грн. Позивач вважає, що такі рішення є протиправними, оскільки подана заява позивача про намір досягнення податкового компромісу відповідала умовам податкового компромісу, строк давності щодо застосування податкового компромісу не минув і позивачем у визначений термін сплачена узгоджена сума як з податку на додану вартість, так і з податку на прибуток підприємств.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2015 року в справі №813/2478/15 адміністративний позов було задоволено.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням Державною податковою інспекцією у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області подано апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2015 року в справі №813/2478/15 та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм процесуального і матеріального права та неправильне встановлення фактичних обставин справи.

Сторони по справі в судове засідання не з'явились, а тому згідно ч.1 ст.41 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог. При цьому колегія суддів виходить з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 04.12.2014 року Державною податковою інспекцією у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області проведено планову виїзну перевірку ТзОВ ВП «ЗВЗ» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 25.07.2011 року по 31.12.2013 року.

За результатами даної перевірки складено акт № 1513/2200/37796356 від 04.12.2014 року, в якому зафіксовано порушення позивачем п.198.1, 198.3 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження податку на додану вартість всього на суму 540406,00 грн., в тому числі за лютий 2013 року на суму 136300,00 грн., за березень 2013 року на суму 404106,00 грн.; п.п. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139 ст. 139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток всього на суму 1129448,00 грн., в тому числі за звітний (податковий період) 2013 рік на суму 1129448,00 грн.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення № 0001892200 від 25.12.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в розмірі 810 609,00 грн., в тому числі за основним платежем 540406,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 270 203,00 грн. та податкове повідомлення-рішення № 0001882200 від 25.12.2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток в розмірі 1694172,00 грн., в тому числі за основним платежем 1129448,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 564724,00 грн.

Поряд з процесом адміністративного та судового оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень, позивач керуючись підрозділом 9-2 розділу ХХ ПК України звернувся до ДПІ у м. Червонограді із заявою про досягнення податкового компромісу по податкових повідомленнях-рішеннях від 25.12.2014 року № № 0001892200, 0001882200.

12.02.2015 року ТзОВ ВП «ЗВЗ» здійснено сплату узгодженої суми з податку на додану вартість в розмірі 27020,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1786 від 12.02.2015 року.

12.02.2015 року ТзОВ ВП «ЗВЗ» здійснено сплату узгодженої суми з податку на прибуток в розмірі 56472,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 1787 від 12.02.2015 року.

Рішенням ДПІ у м. Червонограді від 18.02.2015 року № 1175/10/13-13-22-2017 «Про погодження застосування податкового компромісу частково» застосовано податковий компроміс по податковому повідомленні-рішенні № 0001892200 від 25.12.2014 року та частково по податковому повідомленні-рішенні № 0001882200 від 25.12.2014 року, а саме на суму основного платежу по податку на прибуток 513386,00 грн., в іншій частині цього рішення відповідачем відмовлено в досягненні податкового компромісу.

У зв'язку цим, податковим органом прийнято нове податкове повідомлення-рішення від 10.03.2015 року № 0000222200, згідно якого позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 924 094,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 616 063,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 308 031,5 грн.

22 липня 2015 року ТзОВ ВП «ЗВЗ» подано заяву про зміну позовних вимог, в якій просило визнати протиправним та скасувати рішення про досягнення податкового компромісу в частині відмови та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області №0000222200 від 10 березня 2015 року. Вказану заяву прийнято судом.

Оцінюючи цю заяву, суд апеляційної інстанції звертає увагу, що цією заявою змінено предмет позову.

Необхідно мати на увазі, що підстава позову - це ті обставини і норми права, які дозволяють особі звернутись до суду, а предмет позову - це матеріально-правові вимоги позивача до відповідача. Відтак, змінюючи одночасно предмет і підставу, позивач фактично оформлює новий позов, який повинен вже розглядатись в іншому провадженні.

Відповідно до ст.137 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач може збільшити або зменшити розмір позовних вимог протягом всього часу судового розгляду, а змінити підставу або предмет адміністративного позову лише до початку судового розгляду справи по суті.

Такі наміри позивач має викласти в заяві, яка повинна відповідати вимогам, які встановлені Кодексом для позовних заяв. Якщо заява не відповідатиме ст.106 КАСУ, суд своєю ухвалою повертає її позивачу. Суд також повертає заяву у випадку, якщо позивач намагатиметься змінити підставу і предмет позову одночасно.

Отже, оскаржуючи в первинному позові податкові повідомлення-рішення від 25.12.2014 року № № 0001892200, 0001882200, позивач заявою від 22.07.2015 року змінив предмет і підставу позову, оскаржуючи рішення про досягнення податкового компромісу та висловлюючи доводи про його незаконність.

Зважаючи на це, суд першої інстанції не вправі був приймати та розглядати вказану заяву.

При цьому, суд апеляційної інстанції оцінюючи фактичні обставини справи, а саме господарські операції позивача з його контрагентами виходить з наступного.

Правові підстави віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту визначено статтею 198 Податкового кодексу України, пунктом 198.1 якої передбачено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку,' уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктами 198.2 та 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, яка відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Згідно пп.4.1.27 п.4.1 ст. 4 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

Згідно п.138.2 ст.138 ПК України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, формування податкового кредиту для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість чи визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток має бути фактично здійснене і підтверджене належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Для перевірки дотримання вимог податкового та іншого законодавства по взаємовідносинах TзOB ВП «ЗВЗ» із контрагентом ТзОВ «Промінвест-Груп» за період з 25.07.2011 року по 31.12.2013 року ТзОВ ВП «ЗВЗ» були представлені наступні документи:

- договір купівлі-продажу товарів від 21.02.2013 року №21/02/2013, (Продавець - ТзОВ «Промінвест-Груп», Покупець - ТзОВ ВП «ЗВЗ». Предмет договору - шахтне обладнання, запчастини до автотранспорту, за ціною згідно накладних);

- договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 20.03.2013 року №1 (Замовник - ТзОВ ВП «ЗВЗ», Перевізник - ФОП ОСОБА_2 Предмет договору - транспортно-експедиційні послуги);

- акт звірки взаєморозрахунків ТзОВ ВП «ЗВЗ» і ТзОВ «Промінвест-Груп» за період з 01.01.2013 року по 31.12.2013 року (залишок на кінець періоду 2 399 123грн. (кредиторська заборгованість)):

- Картка рахунку 631, контрагент ПП «Техмашсервіс-2004» за 2013 рік;

- Акт надання послуг №11 (Замовник - ТзОВ ВП «ЗВЗ», представник виконавця - ФОП ОСОБА_2 Предмет договору - транспортні послуги);

- Картка рахунку 6852, контрагент ФОП ОСОБА_2 за 2013 рік;

- Картка рахунку 631, контрагент ТзОВ «Промінвест-Груп» за 2013 рік.

До перевірки представлені також податкові накладні, видаткові накладні, товарно-транспортні накладні.

Згідно п.1.2 договору від 21.02.2013 року №21/02/2013, поставка здійснюється згідно заявок покупця, на умовах: склад Покупця за адресою - місто Червоноград, Львівська область, в рамках дії договору.

До перевірки та в ході судового розгляду заявок покупця не представлено. Водночас проведеним аналізом представлених для перевірки накладних встановлено, що товарних партій, якими здійснювався кожен епізод поставки, була значна кількість. Номенклатура товару була щоразу різна та містила від 12 до 14 найменувань товарів. Без погодження замовлення заявками така кількість етапів поставки реально відбутись не могла.

Так само, товариством для перевірки не представлено жодного документа для підтвердження того, що продукція відповідає встановленим вимогам конкретного стандарту чи іншого нормативного документа, зокрема не представлено технічного паспорту, сертифікату якості та відповідності, свідоцтва про якість, інструкції по експлуатації виробу, хоча наявність таких документів передбачена умовами договору.

Товариством для перевірки були представлені акт звірки взаємних розрахунків станом на 01.12.2013 року між ТзОВ ВП «ЗВЗ» і ТзОВ «Промінвест-Груп». За даними взаємозвірки сальдо по взаєморозрахунках станом на 01.12.2013 року становить 2 399122,4грн. на користь ТзОВ «Промінвест-Груп». Для перевірки були представлений договір відступлення права вимоги №2310-1/13 від 23.10.2013 року на користь ПП «Техмашсервіс-2004» в сумі 2 399 122,4 грн.

При цьому необхідно зазначити, що акт звірки взаємних розрахунків складено станом на 01.12.2013 року, так як станом на 23.10.2013 року відступлення права вимоги вже відбулося.

Відповідно до даних пошукового запиту на веб-сайті Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців та даних інформаційної системи «Податковий блок»: ПП «Техмашсервіс-2004», стан платника - внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Згідно договору №2310/13 від 23.10.2013 року, ТзОВ «Компанія Глобал-Маркет» відступає право вимоги належне первісному кредитору у відповідності із договором від 21.02.2013 року №21802/2013, укладеним із ТзОВ ВП «ЗВЗ» на користь ПП «Техмашсервіс-2004» в сумі 13770000,4 грн.

ТзОВ «Компанія Глобал-маркет» перебуває на обліку в ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві і згідно даних ЄДР, стан платника - внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Відповідно до інформаційної системи «Податковий блок», дата реєстрації ТзОВ «Промінвест-Груп» платником ПДВ 03.09.2013 року. 28 жовтня 2014 року - дата анулювання свідоцтва платника ПДВ. За податкові періоди з 01.09.2013 року ТзОВ «Промінвес-Груп» звітності не подавало.

В результаті співставлення даних Додатку №5 до Декларації з ПДВ ТзОВ «Промінвест-Груп» за вказаний період не встановлено взаємовідносин ТзОВ «Промінвест-Груп» з ПП «Техмашсервіс-2004».

Відповідно документально не підтверджено, а судом не встановлено, існування заборгованості у ПП «Техмашсервіс-2004» перед ТзОВ «Промінвест-Груп», на погашення якої останній відступив право вимоги.

Крім того, як зазначає податковий орган, представлений для перевірки договір відступлення права вимоги не містять відбитки печаток ПП «Техмашсервіс-2004» і ТзОВ «Промінвест-Груп». Цю обставину позивачем не заперечено та відповідних договорів ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції не надано.

Відповідно до ч. 2 ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» та Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні затвердженого постановою КМ України від 25.02.2009 року №207 документами на перевезення вантажів автомобільним транспортом є дорожній лист або товарно-транспортна накладна.

Підпунктом 11.1 п. 11 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні (затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.1997 року, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за № 128/2568) (далі - Правила №363) визначено, що товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Первинна транспортна документація належить до первинних документів, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

В представлених до перевірки товарно-транспортних накладних (Замовник (платник) ТзОВ ВП «ЗВЗ»; Вантажовідправник ТзОВ «Промінвест-Груп»; Вантажоодержувач - ТзОВ ВП «ЗВЗ». Пункт навантаження - м.Красноармійськ, Пункт розвантаження м. Червоноград; водій - ОСОБА_4, автомобіль - Рено НОМЕР_1, причіп - НОМЕР_2(ТТН №13/03 від 13.03.2013 року та №22/02-01 від 22.02.2013); водій ОСОБА_2, автомобіль - Вольво НОМЕР_3, причіп - НОМЕР_4 (ТТН №26/03 від 26.03.2013 року), не міститься інформації щодо автопідприємства (перевізника) даного перевезення (підпис особи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції), не вказано № та дату доручення, не вказано номер та дату подорожнього листа.

Представлені до перевірки товарно-транспортні накладні складені з порушенням вимог заповнення ТТН: вибірково зазначено відомості про вантаж, розділи «Вантажно-розвантажувальні операції» не місять жодної інформації.

Підприємством представлено Договір про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 20.03.2013 року №1, Замовник - ТзОВ ВП «ЗВЗ», Перевізник - ФОП ОСОБА_2 Предмет договору - транспортно-експедиційні послуги.

Провівши аналіз акта надання послуг №11 (Замовник - ТзОВ ВП «ЗВЗ», Виконавець - ФОП ОСОБА_2), договору про організацію перевезень вантажів автомобільним транспортом від 20.03.2013 року №1, податкової накладної від 20.03.2013 року №11, товарно-транспортних накладних, суд встановив невідповідність даних зазначених в цих документах, зокрема: в акті надання послуг та податковій накладній вказано маршрут м. Шахтарськ, Донецька область - м. Червоноград, Львівська область, а у ТТН пункт навантаження - м. Красноармійськ, пункт розвантаження - м. Червоноград.

Також, згідно представлених акта наданих послуг та договору-заявки, датою завантаження вважаються 21.03.2013 року, в той час відповідно до представленої товарно-транспортної накладної, датою перевезення вантажу вважається дата 26.03.2013 року, що не відповідає даті, зазначеній у представленому акті наданих послуг.

Необхідно також звернути увагу, що перевезення із залученням ФОП ОСОБА_2 здійснювалося одноразово 26.03.2013 року. Водночас, відповідно до наявних в матеріалах справи видаткових накладних товар придбавався у ТзОВ «Промінвест-Груп» також 21.02.2013 року та 13.03.2013 року. В ТТН зазначено прізвище водія ОСОБА_4 Вказівка на автотранспортне підприємство у товарно-транспортних накладних відсутня. Замовником згідно ТТН виступав позивач.

Жодних доказів залучення перевізника ОСОБА_4 (будь-якого іншого перевізника) до транспортування ТМЦ 21.02.2013 року та 13.03.2013 року чи здійснення перевезення власними силами позивачем до перевірки та до матеріалів справи не подано.

До перевірки не представлено та суду не надано журналу обліку вантажів, що надійшли, який застосовується для обліку та контролю за надходженням та оприбуткуванням матеріальних цінностей, записи в якому виконуються в міру надходження матеріальних цінностей на склад підприємства на основі товарно-транспортних документів, прибуткових ордерів, актів приймання матеріалів. Після приймання цінностей акти з додатками документів (товарно-транспортних накладних) передаються до бухгалтерії підприємства для обліку переміщення (руху) матеріальних цінностей.

Не надано суду також інформацію щодо особи, яка безпосередньо отримувала ТМЦ.

Таким чином перевіркою повноти визначення податкового кредиту встановлено його завищення в сумі 540 406,0 грн. внаслідок безпідставного формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ТзОВ «Промінвест-Груп».

При цьому по проведених господарських операціях між TзOB ВП «ЗВЗ» та ТзОВ «Промінвест-Груп» в лютому - березні 2013року, Товариством оприбутковано товари від невстановлених осіб загальною вартістю 3 242 436,0грн.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що платник податку повинен бути обачливим при виборі контрагента. Перевірка наявності у постачальника державної реєстрації та реєстрації у податковому органі не характеризує підприємство як добросовісного платника, що має ділову репутацію, як конкурентоспроможну особу на ринку відповідних товарів, що діє через уповноважену особу, яка представляє інтереси підприємства. Отже, заходи, спрямовані на отримання витягу з Єдиного державного реєстру та інших документів реєстраційного характеру, не є достатніми, позаяк отримані платником відомості не дозволяють кваліфікувати контрагента як добросовісного партнера, що гарантує виконання своїх зобов'язань через уповноважених представників. Позивачем під час розгляду справи не представлено будь-яких доказів на підтвердження того, що він перевірив повноваження осіб, які діяли від імені його контрагента, ідентифікував осіб, що підписували документи від їх імені.

Несприятливі наслідки недостатньої обережності у підприємницькій діяльності покладаються на особу, якою укладено відповідні правочини, та не можуть бути перенесені на бюджет шляхом зменшення податкових зобов'язань та провадження необґрунтованих виплат. У випадку недобросовісності контрагентів покупець несе ризик своєї бездіяльності не лише по виконанню господарсько-правових зобов'язань, але і в рамках податкових правовідносин, позаяк в силу вимог податкового законодавства позбавляється можливості скористатися пільговим порядком обчислення бази оподаткування у зв'язку з відсутністю належним чином оформлених первинних документів.

В постанові №21-1359а15 від 22 вересня 2015 року Верховний Суд України зазначив, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.

Разом з тим, відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання зобов'язаний заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.

В цій справі Верховний Суд України погодився з тим, що подані товариством договори, видаткові накладні, податкові накладні та рахунки-фактури не є достатніми доказами фактичного виконання розглядуваних поставок; спірні господарські операції не підтверджені належними первинними документами, що в сукупності з виявленими ДПІ фактами щодо фіктивної діяльності спірних постачальників свідчить про безтоварність розглядуваних операцій, що виключає правомірність їх відображення у податковому обліку цього товариства.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає до задоволення, а постанова суду першої інстанції скасуванню.

Керуючись ч. 3 ст. 160, ст.195, ст.196, п.3 ч.1 ст.198, ст.202, ч.2 ст.205, ст.207, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Червонограді Головного управління ДФС у Львівській області задовольнити, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 31 липня 2015 року в справі №813/2478/15 скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання постановою законної сили, а у разі складення постанови в повному обсязі, відповідно до ч.3 ст. 160 КАС України - з дня складення постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя-доповідач І.О. Яворський

Судді В.П. Дякович

С.П. Нос

Повний текст виготовлено 12.09.2016 року