Постанова № 61224068, 05.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" вересня 2016 р. Справа№ 910/1204/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Зубець Л.П.

Мартюк А.І.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

позивача: Герус Р.В. - довіреність № 49 від 05.06.2016;

відповідача : Шерстюк Т.В. - довіреність № 307 від 01.07.2016;

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.04.2016

у справі № 910/1204/16 (головуючий суддя Головіна К.І.)

за позовом Обласного комунального підприємства "Агроінформ"

до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру"

про стягнення 47 927, 74 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.04.2016 у справі №910/1204/16 припинено провадження у справі в частині стягнення 2000 грн. заборгованості, в іншій частині позовні вимоги задоволені, стягнуто з відповідача на користь позивача основну заборгованість у сумі 30 520 грн. 41 коп., пеню у сумі 7 540 грн. 34 коп., інфляційну складову боргу у сумі 7 113 грн. 69 коп. та 3 % річних у сумі 753 грн. 30 коп., 1 378 грн. 00 коп. судового збору..

Не погоджуючись із вказаним рішенням Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру" звернулось із апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині задоволених позовних вимог і прийняти нове рішення, яким відмовити у позові.

Скарга мотивована тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини справи, оскільки у матеріалах справи відсутні відомості та підтвердження обсягу виконаних позивачем робіт, надані позивачем акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) не підтверджують факту виникнення прострочення виконання зобов'язання відповідачем, а тому пеня, інфляційні та 3% річних не підлягають нарахуванню, також пеня нарахована з пропуском річної позовної давності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 23.05.2016 (колегія суддів у складі головуючого судді Зеленіна В.О., суддів Зубець Л.П., Синиці О.Ф.), прийнято апеляційну скаргу до провадження та призначено до розгляду на 11.07.2016.

07.07.2016 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечив проти її задоволення, посилаючись на те, що за умовами договору обов'язок отримання рахунків та актів покладено на відповідача, також вказав, що відповідачем не заявлялось про пропуск позовної давності у суді першої інстанції.

07.07.2016 відповідач (апелянт) подав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із у відрядженням представника до господарського суду Закарпатської області.

Відповідно до Протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 11.07.2016 р., у зв'язку із смертю судді Синиці О.Ф, сформовано для розгляду апеляційної скарги у справі № 910/1204/16 колегію суддів у складі головуючого судді: Зеленіна В.О., суддів: Зубець Л.П., Мартюк А.І.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 колегією суддів у зазначеному складі прийнято справу до провадження.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2016 відкладено розгляд справи на 05.09.2016.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити з підстав викладених у скарзі.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні з підстав, викладених у відзиві.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в справі матеріали, розглянувши апеляційну скаргу, Київським апеляційним господарським судом встановлено наступне.

04.10.2012 між позивачем - Обласним комунальним підприємством "Агроінформ", як виконавцем, та відповідачем - Державним підприємством "Центр державного земельного кадастру", як користувачем, був укладений договір про відшкодування витрат з утримання приміщень № 10-12(далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1 договору виконавець забезпечує експлуатацію орендованого користувачем приміщення шляхом утримання в належному технічному стані адміністративного будинку і прибудинкової території, прибирання місць загального користування адмінбудинку, а користувач зобов'язується відшкодувати виконавцю усі пов'язані з цим витрати в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п. 1.2 договору користувач на умовах договору оренди нерухомого майна, що є об'єктом права власності територіальних громад Вінницької області користується приміщеннями корисною площею 539,3 кв.м., які розміщені на 1, 4, 6 поверхах в кімнатах №№ 105, 107-110, 405-408, 410-414, 416, 602б, 608, 612, 613 в адмінбудинку по вул. Соборній, 15-а у місті Вінниці.

Пунктом 3.1 договору визначено, що орендар відшкодовує витрати на утримання шляхом сплати за рахунками та актами виконавця. Сума відшкодування (за 1 кв.м.) змінюється пропорційно законодавчій зміні розміру мінімальної заробітної плати та орендованій площі.

Відповідно до п. 3.2 договору виконавець до 25 числа кожного місяця підготовлює рахунок та акти за утримання, а користувач зобов'язаний протягом двох робочих днів отримати зазначені акти, розписавшись в їх отримання.

Згідно з п.3.3 договору користувач має право протягом трьох днів з дати отримання акту, в разі непогодження з сумою виставленого в акті, надати виконавцю свої обґрунтовані письмові заперечення. Виконавець розглядає заперечення користувача протягом трьох днів та в разі погодження змінює суму, виставлену в акті.

У пункті 3.4 договору сторони узгодили, що в разі якщо користувач в термін, передбачений п.3.2 договору, не з'явився для отримання акту або своєчасно не надав свої письмові заперечення щодо загальної суми виставленої в акті - загальна сума виставлена в акті до сплати є безспірною між сторонами.

Суму за утримання користувач зобов'язаний сплачувати на рахунок виконавця не пізніше 5 числа, місяця, наступного за звітнім. В разі несвоєчасної сплати за послуги користувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день оплати (п. 3.5 договору).

Відповідно до п. 7.1 договір набирає чинності з дня підписання його сторонами і діє безстроково.

Також сторони уклали додаткові угоди до договору № 10-12 від 04.10.2012 р., якими погодили ціну послуг з утримання адміністративного будинку і прибудинкової території, прибирання службових приміщень та місць загального користування, а також доповнили пунктом щодо проведення розрахунків.

На виконання умов договору позивач у період з березня 2014 року по січень 2016 року надав послуги з утримання адмінбудинку і прибудинкової території, прибирання місць загального користування та службових приміщень на загальну суму 71710,70 грн., відповідачем здійснено оплату на загальну суму 39190,29 грн., заборгованість за вказаний період становила 32520,41 грн.

Факт надання позивачем послуг за договором позивач підтверджує актами здачі-прийняття робіт (надання послуг) та рахунками-фактурами.

08.09.2015 позивач направив відповідачу претензію за вих.№49, у якій вказав на наявність станом на 07.09.2015 заборгованості в сумі 21565,47 грн. за період з 01.01.2015 по 31.08.2015 та вимагав її сплатити.

01.10.2015 сторонами було складено та підписано акт звірки розрахунків, відповідно до якого за період з 01.01.2015 по 30.09.2015 заборгованість відповідача становила 24 448,58 грн.

23.02.2016 сторонами було складено та підписано акт звірки розрахунків, відповідно до якого за період з 01.01.2015 по 22.02.2016 заборгованість відповідача становила 33655,95 грн.

У зв'язку із наявністю заборгованості позивач звернувся до суду із позовом та, з врахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просив стягнути з відповідача заборгованість у сумі 47 927, 74 грн., яка складається із основної заборгованості у сумі 32 520,41 грн., пені у сумі 7 540,34 грн., інфляційної складової боргу у сумі 7 113,69 грн. та 3 % річних у сумі 753,30 грн.

Під час розгляду справи у суді першої інстанції відповідачем було сплачено 2000 грн. основного боргу.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку щодо їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із даним висновком місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

З матеріалі справи вбачається, що відповідач орендує нерухоме майно, що є об'єктом права власності територіальних громад Вінницької області, а саме: приміщення корисною площею 539,3 кв.м., які розміщені на 1, 4, 6 поверхах в кімнатах №№ 105, 107-110, 405-408, 410-414, 416, 602б, 608, 612, 613 в адмінбудинку по вул. Соборній, 15-а у місті Вінниці.

Згідно з ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. До відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" відносини щодо оренди державного майна, майна, що перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Наказом Фонду Державного майна України від 22.08.2000 р. № 1765 "Щодо роз'яснень і рекомендацій до методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна" встановлено, що витрати на утримання орендованого майна компенсуються орендарем балансоутримувачу, а плата за послуги, які надає балансоутримувач орендареві, сплачується балансоутримувачу за окремою угодою, яку укладають орендар з балансоутримувачем орендованого майна.

Відповідно до зазначених норм сторонами було укладено окрему угоду щодо відшкодування витрат на утримання орендованого майна, проте у період з березня 2014 р. по січень 2016 р. замовник (відповідач) не сплачував своєчасно та в повному обсязі передбачені договором платежі по відшкодуванню витрат з утримання будинку та прибудинкової території, а також прибирання місць загального користування, у зв'язку із чим у нього виникла заборгованість у сумі 32 520,41 грн., що підтверджується рахунками-фактури та актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) за вказаний період.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Доводи відповідача щодо недоведеності суми боргу обґрунтовано відхилені судом першої інстанції, оскільки розмір та наявність заборгованості за договором підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, зокрема: актами здачі - прийняття робіт (надання послуг) за період з березня 2014 р. по січень 2016 р., а також актами звірки розрахунків за період з 01.01.2015 р. по 30.09.2015 р. та за період з 01.01.2015 р. по 22.02.2016 р., які підписані сторонами.

Щодо посилань відповідача на те, що частина актів ним не підписана, то колегія судів Київського апеляційного господарського суду погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що акти, які не були підписані замовником, не спростовують факту надання послуг з боку позивача, оскільки не містять зауважень відповідача щодо суми, виставленої в акті до сплати, та обсягу цих послуг.

Окрім цього, згідно з п.п. 3.2, 3.4 договору, обов'язок отримання актів покладено саме на користувача (відповідача), а у разі, якщо користувач протягом 3 днів з дати отримання акту не надав свої заперечення щодо суми, виставленої в акті, або не з'явився щодо отримання даного акту, то сума, виставлена в акті до сплати, є безспірною між сторонами.

Таким чином, є правомірним висновок місцевого господарського суду про те, у відповідача виник обов'язок зі сплати вартості отриманих послуг у заявленій позивачем сумі.

Крім цього, судом першої інстанції правильно припинено провадження у справі в частині стягнення 2000 грн. основного боргу на підставі п.1-1 ст. 80 ГПК України, які були сплачені під час розгляду справи.

Оскільки доказів належної сплати заборгованості відповідачем не надано, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за послуги з утримання будинку і прибудинкової території та прибирання місць загального користування у сумі 30520,41 грн. є обґрунтованими.

Також позивач просив стягнути з відповідача пеню у сумі 7 540,34 грн., нараховану за кожним актом здачі - прийняття робіт (надання послуг) окремо, починаючи з травня 2014 року.

Нормами ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У пункті 5.2 договору сторони передбачили, що у випадку несвоєчасної сплати вартості послуг, користувач сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, за кожен день прострочення по день фактичної оплати, від суми простроченого платежу.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що розрахунок заявленої позивачем пені в сумі 7540,34 грн. відповідає зазначеним положенням чинного законодавства.

Щодо доводів відповідача про пропуск річної позовної давності з вимог про стягнення пені, то відповідно до ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Однак, під час розгляду справи у суді першої інстанції та до винесення ним рішення відповідач не заявляв про пропуск позовної давності.

Положеннями ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було нараховані та заявлені до стягнення інфляційні втрати в сумі 7113,69 грн. та 3 % річних в сумі 753,30 грн., розрахунок зроблений вірно, а тому вказані вимоги правомірно задоволені судом першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами, з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2016 у справі № 910/1204/16 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято без порушення норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 11.04.2016 у справі № 910/1204/16 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/1204/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Л.П. Зубець

А.І. Мартюк