Постанова № 61223982, 30.08.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2016 р. Справа№ 911/134/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Майданевича А.Г.

Хрипуна О.О.

при секретарі судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: Нівінька Т.В.

від відповідача: Коваль Н.В., Гуменна Л.С.

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" на рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2016р. у справі №911/134/16 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Комунального підприємства "Боярка-Водоканал"

до Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа"

про стягнення 1986262,79 грн.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Київської області з позовом до Відповідача, в якому просив стягнути 1986262,79 грн., з яких 1114484,92 грн. основний борг, 516068,51 грн. інфляційні втрати, 86595,11 грн. 3% річних, 269114,25 грн. пеня (вимоги з урахуванням клопотання про уточнення позовних вимог від 29.02.2016 № 109).

Рішенням господарського суду Київської області від 26.04.2016р. у справі №911/134/16 позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з Відповідача на користь Позивача 728223,13 грн. основного боргу, 380215,57 грн. інфляційних втрат, 37139,07 грн. 3% річних, 40035,20 грн. пені, 17784,19 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення суду мотивоване невиконанням Відповідачем перед Позивачем зобов'язань за договором. Разом з тим, здійснивши перерахунок сум 3% річних, інфляційних втрат та пені, суд задовольнив позов в цій частині частково.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Київської області від 26.04.2016р., прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в частині основного боргу в сумі 367588,94 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом невірно здійснено розрахунок основного боргу, оскільки здійснені Відповідачем платежі були зараховані помилково за минулі періоди, а також невірно застосовано строки позовної давності.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.05.2016р. апеляційну скаргу Відповідача прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 21.06.2016р. У судовому засіданні 21.06.2016р. оголошувалась перерва до 09.08.2016р.

Розпорядженням від 09.08.2016р. у зв'язку з перебуванням судді Корсакової Г.В. у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Власова Ю.Л., суддів Майданевича А.Г., Яковлєва М.Л.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2016р. прийнято справу №911/134/16 до свого провадження, розгляд апеляційної скарги у справі №911/134/16 призначено на 23.08.2016р.

Розпорядженням від 22.08.2016р. у зв'язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Власова Ю.Л., суддів Корсакової Г.В., Майданевича А.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 22.08.2016р. справу №911/134/16 прийнято до свого провадження у визначеному складі суду, розгляд апеляційної скарги було призначено на 23.08.2016р.

23.08.2016р. у судовому засіданні на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України оголошувалась перерва до 30.08.2016р.

Розпорядженням від 29.08.2016р. у зв'язку з перебуванням судді Корсакової Г.В. яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем) у відпустці призначено повторний автоматизований розподіл справи, відповідно до якого апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Власова Ю.Л., суддів Майданевича А.Г., Хрипуна О.О.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.08.2016р. апеляційну скаргу у справі №911/134/16 прийнято до провадження у визначеному складі суду та призначено до розгляду на 30.08.2016р.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

15.10.2011р. між Позивачем та Відповідачем, був укладений договір про надання послуг з водопостачання і водовідведення №75 (далі - договір), відповідно до умов якого Позивач зобов'язався надати Відповідачу послуги з водопостачання та водовідведення, а Відповідач зобов'язався приймати ці послуги та своєчасно здійснювати оплату за надані послуги на умовах цього договору.

Відповідно до п.2.1. договору сторони погодили найменування об'єктів водопостачання і водовідведення, обсяги водопостачання та водовідведення, ціну та режим (графік).

Згідно з п.4.1 договору розрахунок за надані послуги проводиться платіжним дорученням на рахунок Позивача або за взаємним письмовим погодженням сторін - іншими формами розрахунків, які не заборонені чинним законодавством.

Відповідно до п.4.2 договору до 05 числа звітного місяця Позивач виписує Відповідачеві рахунок на оплату, де оформляється фактична вартість наданих послуг за звітній місяць. Цим рахунком підтверджується надання абоненту послуг (акт про надання послуг може складатися на вимогу абонента). Кінцевий розрахунок проводиться до 10 числа наступного за звітним місяцем.

Згідно з п.4.4. договору у разі несвоєчасної або неповної оплати послуг, Відповідач сплачує Позивачеві пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ та три відсотки річних з урахуванням індексу інфляції від суми боргу, за кожен день прострочення.

Пунктом 6.2.1 договору Відповідач зобов'язався своєчасно здійснювати оплату за послуги на умовах цього договору.

На виконання умов договору Позивач надавав Відповідачеві послуги з водопостачання і водовідведення, що підтверджується актами на прийом та передачу води по котельням, актами на прийом та передачу стоків, проте Відповідач здійснив оплату частково та має перед Позивачем заборгованість.

Звертаючись з даним позовом до суду Позивач зазначає, що він на виконання умов договору надав Відповідачу послуги з водопостачання і водовідведення в червні 2012р. та у період з листопада 2012р. по листопад 2015р., за які останній не розрахувався в повному обсязі, у зв'язку з чим за Відповідачем на час розгляду справи рахується заборгованість в розмірі 728223,13 грн. - різниця між перерахованими грошовими коштами та загальною вартістю наданих послуг у зазначеному періоді.

Так, Позивач зазначає, що в червні 2012р. ним було надано Відповідачеві послуги з водопостачання та водовідведення згідно рахунку-фактури №СФ-1869 від 27.06.2012р. на суму 30000,00 грн., згідно рахунку-фактурі №СФ-3463 від 30.11.2012р. на суму 37127,21 грн., проте зазначені послуги Відповідачем оплачені частково та з перериванням строку позовної давності.

Відповідач заперечуючи проти позовних вимог посилається на те, що вказані вимоги заявлені з пропуском строку позовної давності, у зв'язку з чим просить суд застосувати до вказаних вимог наслідки спливу строків позовної давності та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.257 Цивільного кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до підпункту 4.2 пункту 4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" від 29.05.2013р. №10 у зобов'язальних правовідносинах, в яких визначено строк виконання зобов'язання, перебіг позовної давності починається з дня, наступного за останнім днем, у який відповідне зобов'язання мало бути виконане.

Положеннями ст. 264 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судом встановлено, що позивач звернувся до суду з даним позовом 05.01.2016р., що підтверджується відбитком поштового штемпеля на конверті, в якому надійшла вказана позовна заява.

Виходячи з реквізитів платіжних документів, а саме «призначення платежу» зазначеного у банківських виписках, наданих на підтвердження часткового виконання Відповідачем свого обов'язку щодо оплати отриманих послуг, вбачається, що Відповідачем, в межах трирічного строку, здійснювались часткові оплати заборгованості за надані Позивачем послуги лише згідно рахунку-фактури №СФ-1869 від 27.06.2012р. на суму 30000,00 грн., а відтак строк позовної давності переривався лише щодо боргу в сумі 30000,00 грн. Разом з тим, жодних проплат на оплату послуг за листопад місяць 2012р. Відповідачем не здійснювалось, а тому трирічний строк позовної давності щодо цих вимог сплив.

Що стосується заявленої до стягнення суми заборгованості за надані послуги у період грудень 2012 - листопад 2015, то в цій частині апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що позивач, враховуючи що позовна давність за позовними вимогами щодо стягнення заборгованості встановлюється тривалістю у три роки (загальна позовна давність), звернувся з вказаними вимогами в межах строків позовної давності, яка не сплила на час звернення Позивача з даним позовом до суду, який подано 05.01.2016р., а відтак у суду відсутні підстави щодо застосування строку позовної давності до вимог у вказаній частині.

Так, відповідно до актів на прийом та передачу води по котельням, актів на прийом та передачу стоків, Позивачем в у період з грудня 2012р. по листопад 2015р. були надані послуги з водопостачання і водовідведення на суму 2499224,74 грн., проте, згідно з банківськими виписками (враховуючи призначення платежу), наданими Позивачем та Відповідачем, останнім було сплачено борг за вказаний період в сумі 2055251,45 грн.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Згідно з ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно з ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ст.903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Отже, враховуючи викладене, Відповідач не виконав належним чином взяті на себе договірні зобов'язання щодо здійснення розрахунку за надані послуги в період червень 2012р., грудень 2012р. - листопад 2015р. включно в строки визначені договором, у зв'язку з чим за ним рахується борг в розмірі 468857,27 грн. Доказів сплати вказаного боргу Відповідач суду не надав.

Матеріалами справи підтверджується пропуск Позивачем строку позовної давності до заявлених позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 37127,21 грн. за надані послуги в листопаді 2012р., а тому в цій частині в позові слід відмовити.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши нарахування, здійснені Позивачем, апеляційний суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в цій частині частково, а інфляційні втрати в сумі 277147,16 грн. та 3% річних в сумі 28524,58 грн.

Апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду, що оскільки Позивач звернувся до суду з даним позовом 05.01.2016р., враховуючи заявлений Позивачем період нарахування інфляційних втрат та 3% річних, які здійснені на суми боргу за якими не сплила позовна даність та за якими строк позовної давності переривався, то Позивач звернувся з вказаними вимогами в межах строків позовної давності, яка не сплила на час звернення позивача з даним позовом до суду.

Згідно з ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ст.258 Цивільного Кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Позивач заявляє до стягнення пеню в сумі 40035,20 грн. за загальний період прострочення з 11.06.2015р. по 30.11.2015р., яка нарахована на прострочені платежі за надані послуги в період травень - вересень 2015 року включно.

А тому апеляційний суд погоджується з місцевим судом, що Позивач звернувся з вказаними вимогами в межах строків позовної давності, яка не сплила на час звернення Позивача з даним позовом до суду.

Перевіривши розрахунок пені, наданий Позивачем, апеляційний суд вважає його таким, що підлягає задоволенню, в межах позовних вимог в сумі 40035,20 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга Відповідача підлягає задоволенню частково, а рішення господарського суду Київської області відповідній зміні.

Керуючись ст.ст.32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" на рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2016р. у справі №911/134/16 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 26.04.2016р. у справі №911/134/16 змінити. Викласти резолютивну частину рішення наступним чином:

«Позов задовольнити частково. Стягнути з Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. 50 років Жовтня, 9, ідентифікаційний код 23576122) на користь Комунального підприємства "Боярка-Водоканал" (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Білогородська, 19-Б, ідентифікаційний код 30687118) основний борг в сумі 468857 (чотириста шістдесят вісім тисяч вісімсот п'ятдесят сім) грн. 27 коп., інфляційні втрати в сумі 277147 (двісті сімдесят сім тисяч сто сорок сім) грн. 16 коп., 3% річних в сумі 28524 (двадцять вісім тисяч пятсот двадцять чотири) грн. 58 коп., пеню в сумі 40035 (сорок тисяч тридцять п'ять) грн. 20 коп., судовий збір в сумі 12218 (дванадцять тисяч двісті вісімнадцять) грн. 46 коп.

В іншій частині у позові відмовити.

4. Стягнути з Комунального підприємства "Боярка-Водоканал" (08150, Київська область, Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. Білогородська, 19-Б, ідентифікаційний код 30687118) на користь Комунального підприємства "Києво-Святошинська тепломережа" Київської обласної ради (08150, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Боярка, вул. 50 років Жовтня, 9, ідентифікаційний код 23576122) судовий збір за розгляд апеляційної скарги в сумі 9008 (дев'ять тисяч вісім) грн.55 коп.

Повний текст постанови складено 08.09.2016р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді А.Г. Майданевич

О.О. Хрипун