Постанова № 61223976, 08.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" вересня 2016 р. Справа№ 910/3743/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Рудченка С.Г.

Власова Ю.Л.

секретар судового засідання - Пугачова А.С.

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 08.09.2016 року по справі №910/3743/16 (в матеріалах справи).

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2016р.

у справі №910/3743/16 (суддя Сташків Р.Б.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інвестспецкомплекс"

до Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України"

про стягнення 320 485,46 грн.

ВСТАНОВИВ:

В березні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інвестспецкомплекс" (далі-позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" (далі-відповідач) 337 783,22 грн., з яких: 172 983,62 грн. - основного боргу, 11 232,00 грн. - 3% річних, 136 269,84 грн. - інфляційних втрат та 17 298,36 грн. - пені.

23.03.2016р. позивачем подано до Господарського суду міста Києва заяву про уточнення позовних вимоги, в якій просить стягнути з відповідача 320 485,46 грн., з яких: 172 983,62 грн. - основного боргу, 11 232,00 грн. - 3% річних, 136 269,84 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані не належним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за Договором №1411/13П від 18.11.2013р. щодо своєчасної та повної оплати за виконані роботи.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 27.04.2016р. у справі №910/3743/16 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Державного підприємства "Державний будівельний комбінат управління справами апарату Верховної Ради України" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Інвестспецкомплекс" 172 983,62 грн. 62 коп. заборгованості, 136 269,84 грн. втрат від інфляції, 11 232,00 грн. 3% річних, а також 4 807,28 грн. судового збору.

Не погоджуючись з рішення суду першої інстанції від 27.04.2016р., відповідач звернувся з апеляційної скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить зазначене рішення суду скасувати та прийняти нове, в яким відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на неповне з'ясування обставин господарським судом, що мають значення для справи; на порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду - без змін.

Згідно із ч.1 ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі.

У відповідності до ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції не підлягає скасуванню чи зміні з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору №1411/13П від 18.11.2013р. між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Як свідчать матеріали справи, на підставі укладеного між позивачем, як виконавцем, та відповідачем, як замовником, Договору №1411/13П (з додатками), та з урахуванням змін, внесених Додатковою угодою №1 від 10.12.2013р. (з додатками) (далі-Договір), позивачем були надані відповідачу послуги з виготовлення проектно-кошторисної документації (стадія "П") загальною вартістю 345 967,24 грн., що передбачено Договором в редакції Додаткової угоди №1 від 10.12.2013р. та підтверджено актом виконаних робіт від 25.12.2013р., який підписаний представниками сторін без зауважень.

Посилання відповідача на одностороннє збільшення позивачем вартості робіт судовою колегією відхиляються з огляду на укладення між сторонами Додаткової угоди №1 від 10.12.2013 до Договору.

Також, судовою колегією відхиляються посилання відповідача на прострочення виконання позивачем усього комплексу (завершення) передбачених Договором робіт та про те, що кінцевий акт по Договору відповідачу не надавався, оскільки дослідження та встановлення дійсності чи недійсності даних обставини значення для вирішення даного спору не має, так як предметом даного спору є лише частина передбачених Договором робіт - перша стадія ("П") виконання робіт за Договором, а не виконання усіх робіт по Договору в цілому. Крім того, виконання робіт стадії "П" за умовами Договору передбачається закриттям окремим актом і обов'язок відповідача розрахуватися за роботи стаді "П", які закриті актом, від виконання позивачем інших робіт та закриття усіх робіт по Договору кінцевим актом, не залежить.

Матеріалами справи підтверджено та відповідачем не спростовано, що другу частину платежу за виконанні по Договору роботи стадії "П" в сумі 172 983,62 грн. ним не було перераховано позивачу у встановлений Договором строк, з урахуванням Додаткової угоди №1 від 10.12.2013р. та затвердженого нею нового графіку розрахунків (5 днів з підписання акта).

Посилання відповідача на протиправне неврахування позивачем суми оплати 27 492 грн. судовою колегією також відхиляються, оскільки як вбачається з призначення платежу та залучених до справи документів, відповідачем даний платіж було здійснено не у погашення заборгованості за надані по Договору послуги стадії "П", а за поставку протипожежних систем згідно рахунку від 19.12.2013р., факт поставки за яким підтверджено залученою до справи видатковою накладною від 31.12.2013р., підписаною сторонами і скріпленою їх печатками.

Відповідно до частин 1, 2 та 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Дана норма кореспондується зі ст.525, 526 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідачем відповідно до вимог ст. ст. 33, 34 ГПК України не надано належних та допустимих доказів на спростування наявності вказаної вище заборгованості.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем в сумі 172 983,62 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу, судовою колегією визнаються обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції в цій частині, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює виняток із загального правила ст. 614 Цивільного кодексу України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

З огляду на вищезазначені правові норми боржник не звільняється від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

Враховуючи встановлене вище прострочення відповідачем грошового зобов'язання, приписи вказаних правових норм та перевіривши розрахунок позивача, судова колегія вважає, що судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційні втрати в розмірі 136 269,84 грн. та 3% річних в розмірі 11 232,00 грн.

Посилання апелянта на положення ст.616 Цивільного кодексу України не приймаються судовою колегією до уваги, оскільки стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення та трьох процентів річних від простроченої суми не є неустойкою, а ст. 625 Цивільного кодексу України не передбачає можливості зменшення судом її розміру.

Слід також мати на увазі, що до ст. 625 Цивільного кодексу України не застосовуються положення ст. 616 цього Кодексу, яка передбачає правові наслідки порушення зобов'язання з вини кредитора. Положеннями цієї статті суду надається право зменшувати розмір збитків та неустойки, спеціальні ж правила відповідальності боржника за грошовим зобов'язанням у зв'язку з простроченням кредитора передбачені ч. 4 ст. 613 Цивільного кодексу України.

Даної позиції дотримується Верховний Суду України, яка викладена в листі від 01.07.2014р. «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві».

Згідно з положеннями ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Згідно із ч. 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказів, які б спростовували вище встановлені та зазначені судом обставини, сторонами не надано.

Доводи, наведені відповідачем в апеляційній скарги, судовою колегією до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи.

Виходячи з наведеного, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи. Судова колегія не вбачає підстав для задоволення апеляційні скарги та скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судові витрати на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 99, 103, 104, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Державного підприємства "Державний будівельний комбінат Управління справами Апарату Верховної Ради України" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2016р. у справі №910/3743/16 залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2016р. у справі №910/3743/16 залишити без змін.

3.Матеріали справи №910/3743/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ст. 107 ГПК України.

Постанова Київського апеляційного господарського суду за наслідками перегляду відповідно до ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття.

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.Г. Рудченко

Ю.Л. Власов