Постанова № 61223765, 06.09.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2016 р. Справа№ 910/6686/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Гончарова С.А.

за участі представників:

від позивача за первісним позовом: Гребеник І.С. - представник

від відповідача за первісним позовом: Петренко С.В. - представник

від третьої особи за первісним позовом: Варес М.О. - представник

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2016 року

у справі № 910/6686/16 (суддя Сівакова В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Актив» (м. Київ)

до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (м. Київ)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство Комунальне підприємство «Укренергомонтаж» (м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області)

про стягнення 6 107 772 грн. 46 коп.

за зустрічним позовом Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» (м. Київ)

до 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Актив» (м. Київ)

2 Приватного акціонерного товариства Комунальне підприємство «Укренергомонтаж» (м. Вишневе Києво-Святошинського району Київської області)

про визнання договору від 18.03.2016 року № 2-18/03 недійсним

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Енерго Актив» з позовом до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про стягнення з відповідача на користь позивача 6 107 772 грн. 46 коп. заборгованості за контрактом від 15.07.2011 року UE/001/2.

Ухвалою від 26.04.2016 року Господарський суд міста Києва залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Приватне акціонерне товариство Комунальне підприємство «Укренергомонтаж».

Ухвалою від 06.05.2016 року Господарський суд міста Києва прийняв зустрічну позовну заяву Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» про визнання недійсним договору від 18.03.2016 року №2-18/03 про відступлення права вимоги, укладеного між ПрАТ «Укренергомонтаж» та ТОВ «Енерго Актив», для спільного розгляду з первісним позовом у справі № 910/6686/16.

Рішенням від 09.06.2016 року Господарського суду міста Києва первісний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Актив» задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Актив» 6 107 772 грн. 46 коп. основного боргу, 91 616 грн. 59 коп. витрат по сплаті судового збору.

В задоволенні зустрічного позову Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» відмовлено повністю.

Не погоджуючись з зазначеним рішенням, ДП «НЕК «Укренерго» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2016 року у справі № 910/6686/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ «Енерго Актив» за первісним позовом та задовольнити позовні вимоги ДП «НЕК «Укренерго» за зустрічним позовом.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення прийняте при неповному з'ясування обставин справи, на підставі неправильного застосування норм матеріального та процесуального права і на підставі висновків, що не відповідають дійсним обставинам справи, у зв'язку з чим, оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.07.2016 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Тарасенко К.В., Гончаров С.А., апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» на рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2016 року у справі № 910/6686/16 було прийнято до провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні за участю представників сторін.

В зв'язку з перебуванням судді учасника колегії Тарасенко К.В. у відпустці, відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 05.09.2016 року було визначено склад колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Майданевич А.Г., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.09.2016 апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у складі колегії суддів: Гаврилюк О.М. (головуючий), Майданевич А.Г., Гончаров С.А.

Представник Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 06.09.2016 через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надав додаткові письмові пояснення в яких підтримав вимоги викладені в апеляційній скарзі, просив апеляційну скаргу задовольнити.

У свою чергу, 06.09.2016 від представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Актив» через відділ забезпечення документообігу суду та моніторингу виконання документів Київського апеляційного господарського суду надійшли письмові пояснення на апеляційну скаргу, в якому позивач за первісним позовом заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції - без змін.

Представники сторін та третьої особи у судове засідання 06.09.2016 з'явились та надали пояснення по суті спору.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та письмових пояснень, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

15.07.2011 між Приватним акціонерним товариством Комунальне підприємство «Укренергомонтаж» (підрядник) та Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» (замовник) був укладений контракт № UE/001/2 (надалі - Контракт).

Відповідно до умов Контракту замовник доручає підряднику проектування, виробництво, випробування, поставку, монтаж, налагодження та введення в експлуатацію визначеного об'єкту, а саме «Реабілітація ПС 330 кВ «Першотравнева» (далі - об'єкт), а підрядник погоджується взяти на себе виконання вказаних робіт на умовах, визначених контрактом.

Положеннями п. 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Нормами ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення (ч 1 ст. 843 Цивільного кодексу України).

Стаття 2 Контракту встановлює, що замовник погоджується виплатити підряднику ціну контракту з урахуванням виконання підрядником його обов'язків, викладених нижче.

Усього ціна контракту - 114 909 849,33 грн., крім того ПДВ 22 981 969,87 грн., всього 137 891 819,20 грн., як вказано в таблиці цін № 5.

Доповненням № 4 від 15.04.2014 до Контракту внесено зміни до ціни, визначивши, що загальна ціна контракту становить 117 397 003,88 грн., крім того ПДВ - 23 497 400,78 грн., всього 140 876 404,66 грн.

Ціна контракту складається з:

1. Вартості установок і запасних частин, що поставляються з країни замовника - 84 139 010,66 грн., крім того ПДВ - 16 827 802,13 грн., всього - 100 966 812,79 грн., як вказано в таблиці цін № 2.

2. Вартості проектних послуг - 1 331 942,84 грн., крім того ПДВ - 266 238,57 грн., всього - 1 598 331,41 грн., як вказано в таблиці цін № 3.

3. Вартості монтажних та інших послуг - 31 926 050,38 грн., крім того ПДВ - 6 385 210,08 грн., всього - 38 311 260,46 грн., як вказано в таблиці цін № 4.

Додаток 1 (зі змінами) до Контракту регулює питання щодо умов та порядку оплати.

Відповідно до вказаного додатку 1, замовник оплачує підряднику описаним нижче чином та у вказані строки, на основі розбивки цін.

Також, згідно з вказаним додатком 1, платежі у відповідності до таблиць цін № 2, 3, 4 цього контракту без ПДВ будуть здійснюватися за рахунок кредитних коштів Міжнародного банку реконструкції та розвитку в українських гривнях (UAH) на рахунок підрядника.

Таблиця № 4 додатку 1 передбачає:

У відношенні монтажу та інших послуг здійснюється наступні платежі:

Тридцять відсотків (30%) загальної суми вартості монтажних та інших послуг в якості авансового платежу протягом шістдесяти (60) днів після отримання двох оригіналів рахунку-фактури та безвідкличної гарантії на авансовий платіж на еквівалентну суму, виставлену на користь замовника по формі, наведеній в додатку 8 до контрактної угоди. Гарантія на авансовий платіж може бути скорочена пропорційно вартості робіт, виконаних підрядником, з підтвердженням факту виконаних робіт актом здачі прийняття монтажних та інших послуг, підписаного підрядником та замовником.

Шістдесят відсотків (60%) від фактичної вартості монтажних та інших послуг, виконаних Підрядником, протягом попереднього періоду (не менше місяця), після отримання Замовником заявки Підрядника, протягом шістдесяти (60) днів з моменту отримання наступних документів:

- Два (2) оригінали рахунку-фактури;

- П'ять (5) оригіналів підписаного підрядником та замовником акту здачі-прийняття виконаних монтажних та інших послуг;

- П'ять (5) оригіналів підписаної підрядником та замовником довідки про вартість виконаних послуг.

П'ять відсотків (5%) від загальної суми вартості монтажних робіт, виконаних підрядником, по факту оформлення свідоцтва про завершення робіт, протягом шістдесяти (60) днів з моменту отримання двох оригіналів рахунку-фактури.

П'ять відсотків (5%) від загальної суми вартості монтажних робіт, виконаних підрядником, по факту оформлення акту готовності об'єкту до експлуатації, протягом шістдесяти (60) днів з моменту отримання двох оригіналів рахунку-фактури.

Як вбачається з акту здачі-приймання монтажних та інших послуг № 5 від 02.06.2014 підрядником замовнику надано послуги за контрактом на загальну суму 4 179 314,03 грн.

В акті зазначено, що виключається з платежу у відповідності до положень додатку 1 до контракту:

а) сума авансового платежу (30 %) - 1 253 794,21 грн.

б) 5% - 208 965,70 грн. - мають бути виплачені по факту отримання свідоцтва про завершення робіт, протягом 60 днів з моменту отримання двох оригіналів рахунку-фактури.

в) 5% - 208 965,70 грн. - мають бути виплачені по факту оформлення акту готовності об'єкту до експлуатації, протягом шістдесяти (60) днів з моменту отримання двох оригіналів рахунку-фактури.

Всього по вказаному акту мато бути перераховано підряднику 2 507 588,42 грн.

У подальшому 24.12.2015 підрядником та замовником було підписано акт коригування № 5-1 до акту здачі-приймання монтажних та інших послуг № 5 від 02.06.2014.

Відповідно до вказаного акту коригування сторони погодили, що підлягає перерахуванню на рахунок підрядника за надані по акту послуги, сума в розмірі 1 570 237,29 грн.

На підставі вказаного акту коригування відповідачу було виставлено рахунок № 70 від 19.01.2016 на оплату наданих монтажних та інших послуг в розмірі 1 570 237,29 грн.

Рахунок № 70 від 19.01.2016 на виконання вимог додатку 1 було направлено замовнику листом № 532/01-16 від 19.01.2016.

З наведеного вбачається, що відповідно до положень додатку 1 до Контракту, відповідач у строк до 21.03.2016 мав сплатити вартість наданих по акту здачі-приймання монтажних та інших послуг № 5 від 02.06.2014, що відповідно до акту коригування, становить 1 570 237,29 грн.

Відповідно до акту здачі-приймання монтажних та інших послуг № 6 від 24.12.2015 підрядником було надано послуги по контракту на загальну суму 1 116 987,01 грн.

В акті зазначено, що виключається з платежу у відповідності з положеннями додатку 1 до контракту:

а) сума авансового платежу (30 %) - 335 096,10 грн.

б) 5% - 55 849,36 грн. - мають бути виплачені по факту отримання свідоцтва про завершення робіт, протягом 60 днів з моменту отримання двох оригіналів рахунку-фактури.

в) 5% - 55 849,36 гри. - мають бути виплачені по факту оформлення акту готовності об'єкту до експлуатації, протягом шістдесяти (60) днів з моменту отримання двох оригіналів рахунку-фактури

Всього по вказаному акту має бути перераховано позивачу 670 192,19 грн.

На підставі вказаного акту № 6 від 24.12.2015 відповідачу було виставлено рахунок № 72 від 19.01.2016 на оплату наданих монтажних та інших послуг на суму 670 192,19 грн.

Рахунок № 72 від 19.01.2016 на виконання вимог додатку 1 було направлено замовнику листом № 532/01-16 від 19.01.2016.

Отже, відповідно до положень додатку 1 до Контракту відповідач у строк до 21.03.2016 мав сплатити вартість наданих по акту здачі-приймання монтажних та інших послуг № 6 від 24.12.2015, що становить 670 192,19 грн.

Відповідно до свідоцтва № 1 про завершення робіт від 29.12.2015 замовник має сплатити підряднику 2 500 507,58 грн. за встановлене обладнання та обов'язкові запчастини, та 903 823,76 грн. за надані монтажні та інші послуги.

На підставі вказаного свідоцтва № 1 від 29.12.2015 було виставлено рахунок № 74 від 02.02.2016 на оплату 2 500 507,58 грн. та рахунок № 75 від 02.02.2016 на оплату 903 823,76 грн.

Рахунки № 74 та 75 від 02.02.2016 на виконання вимог додатку 1 було направлено замовнику листом № 545/02-16 від 02.02.2016.

Отже, відповідно до положень додатку 1 до Контракту, відповідач у строк до 04.04.2016 за рахунками № 74 та № 75 мав сплатити 3 404 331,34 грн.

Таблиця № 3 додатку 1 передбачає:

У відношенні послуг по проектуванню здійснюються наступні платежі:

Десять відсотків (10%) загальної суми вартості проектних робіт в якості авансового платежу протягом шістдесяти (60) днів після отримання двох оригіналів рахунку-фактури та безвідкличної гарантії на авансовий платіж на еквівалентну суму, виставлену на користь замовника по формі, наведеній в додатку 8 до контрактної угоди.

Дев'яносто відсотків (90%) від загальної суми вартості проектних послуг по факту прийняття проекту менеджером проекту згідно пункту 20 ОУК протягом шістдесяти днів з моменту отримання двох оригіналів рахунку-фактури та підписання замовником та підрядником акту прийому-передачі виконаних проектних послуг.

Відповідно до акту здачі-прийняття проектних послуг № У2 від 25.12.2015 підрядником було надано послуги по Контракту на загальну суму 25 440,00 грн.

На підставі вказаного акту № У2 від 25.12.2015 було виставлено рахунок № 73 від 19.01.2016 на оплату наданих проектних послуг на суму 25 440,00 грн.

Рахунок № 73 від 19.01.2016 на виконання вимог додатку 1 було направлено замовнику листом № 532/01-16 від 19.01.2016.

Отже, відповідно до положень додатку 1 до Контракту, відповідач у строк до 21.03.2016 мав сплатити вартість наданих по акту здачі-прийняття проектних послуг № У2 від 25.12.2015, що становить 25 440,00 грн.

Таблиця № 3 додатку 1 передбачає:

У відношенні установок та обов'язкових запасних частин, що поставляються з країни замовника, здійснюються наступні платежі:

Десять відсотків (10%) від загальної суми в якості авансового платежу протягом шістдесяти (60) днів по отриманню двох оригіналів рахунку-фактури та безвідкличної гарантії на авансовий платіж на еквівалентну суму, виставлену на користь замовника по формі, наведеній в додатку 8 до контрактної угоди. Гарантія на авансовий платіж може бути скорочена пропорційно вартості установок та запасних частин, що доставляються на будівельний майданчик з підтвердженням факту доставки по товаросупровідній та вантажній документації. У зв'язку з збільшенням загальної вартості установок та обов'язкових запасних частин по таблиці цін № 2 на суму 6 083 649,23 гри. Замовник має додатково виплатити підряднику аванс в сумі 608 364,92 грн. (включаючи ПДВ) по отриманню двох оригіналів рахунку-фактури та безвідкличної гарантії на авансовий платіж на еквівалентну суму, виставлену на користь замовника по формі, наведеній в додатку 8 до контрактної угоди.

Вісімдесят відсотків (80%) від загальної суми по факту доставки протягом шістдесяти (60) днів з моменту отримання наступних документів:

п'ять (5) оригіналів акта прийому-передачі установок та обов'язкових запасних частин, підписаного замовником та підрядником;

п'ять (5) оригіналів акту прийому-передачі установок підряднику в монтаж, підписаного замовником та підрядником;

два (2) оригінали рахунку-фактури підрядника;

оригінал та дві копії пакувального листа, що вказує на вміст кожної упаковки;

оригінал та дві копії гарантійного сертифікату виробника чи постачальника;

оригінал та дві копії звіту про приймальний заводський контроль постачальника;

оригінал та дві копії сертифікату походження.

Відповідно до акту прийому-передачі № 31 установок та обов'язкових запасних частин, що поставляються з країни замовника від 24.12.2015 підрядник передав, а замовник прийняв установки та обов'язкові запасні частини на загальну суму 627 209,99 грн.

На підставі вказаного акту № 31 від 24.12.2015 було виставлено рахунок № 71 від 25.01.2016 на оплату устаткування та запасних частин на суму 500 571,64 грн.

Рахунок № 71 від 25.01.2016 на виконання вимог додатку 1 був направлений відповідачу листом № 537/01-16 від 25.01.2016.

Отже, відповідно до положень додатку 1 до Контракту, відповідач у строк до 25.03.2016 мав сплатити вартість поставлених по акту № 31 від 24.12.2015, що становить 500 571,64 грн.

Положеннями ст. 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Стаття 513 Цивільного кодексу України встановлює, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.03.2016 між Приватним акціонерним товариством Комунальне підприємство «Укренергомонтаж» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Енерго Актив» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги № 2-18/03 (надалі - Договір про відступлення).

Відповідно до п. 1.1. Договору про відступлення первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає права вимоги до Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго», в розмірі 6 170 772,46 грн. основного боргу, а також інші вимоги, що виникли на підставі Контракту № UE/001/2 від 15.07.2011, який був укладений між Державним підприємством «Національна енергетична компанія «Укренерго» та Приватним акціонерним товариством КП «Укренергомонтаж».

Умовами п. 2.2. Договору про відступлення визначено, що сторони домовились, що ціна Договору, яку сплачує новий кредитор первісному кредитору за відступлення права вимоги становить 6 170 772,46 грн.

Порядок розрахунків сторони погодили у п. 2.3. Договору про відступлення, вказавши, що розрахунок за Договором має бути здійснений новим кредитором протягом п'яти днів з моменту отримання оплати за основним зобов'язанням від боржника.

Згідно з п. 3.1. Договору про відступлення первісний кредитор зобов'язується після підписання цього договору передати за актом прийому-передачі новому кредитору оригінали документів, що підтверджують основне зобов'язання (Контракту № UE/001/2 від 15.07.2011 «Реабілітація ПС 330 кВ «Першотравнева» з додатковими угодами до нього, акти прийому-передачі. свідоцтва про завершення робіт, виставлені рахунки, листи, претензії та відповіді на них тощо), а також інші документи, що засвідчують права, які передаються за даним договором, про що сторонами складається відповідний акт, який є підставою для переходу до нового кредитора прав вимоги за основним зобов'язанням.

Згідно акту прийому-передачі від 18.03.2016 первісний кредитор передав, а новий кредитор прийняв документи, перелік який наведений в цьому акті.

За умовами п. 3.2. договору про відступлення новий кредитор зобов'язаний сповістити боржника про відступлення права вимоги за цим договором шляхом надсилання письмового повідомлення боржнику.

З матеріалів справи вбачається, що позивач листом № 2-22/03 від 22.03.2016 повідомив відповідача про відступлення права вимоги за контрактом, що підтверджується описом вкладення та фіскальним чеком № 1884 від 25.03.2016 (повідомлення надіслано на юридичну адресу відповідача - м. Київ, вул. С.Петлюри, 25).

Відповідач у відзиві на позовну заяву не заперечує отримання даного листа, а лише вказує що дане повідомлення не було передано у спосіб визначений Загальними умовами контракту, тобто або через керівника проекту, або у письмовому вигляді з доставкою під розпис або доставка, відправка чи передача на вказану у контракті адресу.

Відповідно до ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, борг який виник внаслідок неналежного виконання відповідачем зобов'язань за контрактом відповідач мав сплатити новому кредитору - позивачу.

Відповідно до ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Згідно зі ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Наведені обставини свідчать, що у зв'язку з неналежним виконанням умов Контракту у відповідача за первісним позовом виникла заборгованість в сумі 6 170 772,46 грн., яка враховуючи умови Договору про відступлення має бути сплачена на користь позивача за первісним позовом.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Енерго Актив» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, про що правомірно зазначено в рішенні суду першої інстанції.

Не приймаються судом до уваги посилання відповідача на те, що не отримавши від позивача рахунки-фактури, які є підставою для оплати виконаних робіт, у відповідача відсутній обов'язок оплати цих робіт, оскільки як зазначає сам відповідач він отримав відповідні рахунки-фактури від підрядника.

Посилання відповідача на те, що сплачений підряднику аванс з урахуванням виконаних робіт та наданих послуг за актами № 5, № 5-1, № 6, № У2 та № 31 становить 10 132 983,65 грн. на даний час не погашений не приймаються судом до уваги, оскільки предметом спору у даній справі є основний борг за виконанні роботи та поставлене обладнання, а не спір щодо сплати авансу.

Розглянувши вимоги зустрічної позовної заяви колегія суддів зазначає, що вона мотивована невідповідністю спірного Договору про відступлення права вимоги нормам чинного законодавства, оскільки, за твердженням позивача за зустрічним позовом, спірний Договір за своєю правовою природою є договором факторингу, а новий кредитор не має ліцензії на надання відповідної фінансової послуги.

Дослідивши умови Договору про відступлення, колегія суддів дійшла висновку, що він за своєю правовою природою є договором цесії (відступлення права вимоги), а позивач за первісним позовом помилково ототожнив спірний Договір з договором факторингу у зв'язку з подібністю цесії із договором факторингу, оскільки в основі договору факторингу також лежить відступлення права вимоги, але вона, цесія, виступає лише елементом договору факторингу. Відступлення права вимоги, за Цивільним кодексом України виступає способом зміни кредитора у зобов'язанні (загальне), а факторинг - цілісний самостійний вид договору (спеціальне). Отож, не кожна оплатна цесія може визнаватись факторингом. Хоча, кожний договір факторингу містить умову відступлення права вимоги.

Варто відмежувати, що факторинг - це комплекс фінансових послуг (і за законом підлягає ліцензуванню), який надаються клієнтові фактором. А «плата» розуміється як вказівка на те, що співвідношення при обміні грошей на дебіторську заборгованість має бути на користь фактора (тобто він повинен отримати прибуток у вигляді різниці). Цесія - це один з елементів договору факторингу, іншими його елементами також можуть виступати: фінансування, страхування ризику неплатежу, адміністративне управління дебіторською заборгованістю, інформаційні послуги, тощо.

Як вбачається із матеріалів справи, в преамбулі спірного Договору № 2-18/03 про відступлення права вимоги зазначено, що сторони укладають договір на підставі статей 512-519 Цивільного кодексу України та ст. 195 Господарського кодексу України, тобто керуються нормами, які регулюють відносини в сфері заміни кредитора у зобов'язанні.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор (частина 1 статті 510 Цивільного кодексу України).

Відповідно до загальної теорії цивільного права суб'єктами зобов'язання є управомочена особа (кредитор) та зобов'язана сторона (боржник). Кредитор - це особа, яка уповноважена вимагати від боржника виконання певної дії або утримання від неї, а боржник - це особа, на яку покладений обов'язок вчинити таку дію. Суб'єктивне право, яке належить управомоченій стороні у зобов'язані є правом вимоги, а суб'єктивний обов'язок сторони є боргом.

Законодавством також передбачені порядок та підстави заміни сторони (боржника чи кредитора) у зобов'язанні.

Нормами п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України визначено, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відступлення права вимоги за своєю правовою суттю означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Договір відступлення права вимоги може бути оплатним. Змістом договору передбачається, що його метою є заміна особи на активній стороні зобов'язання зі збереженням решти елементів зобов'язальних правовідносин за плату, і не передбачається надання послуг із фінансування під відступлення права грошової вимоги. Натомість договір факторингу має на меті фінансування однієї сторони договору іншою стороною шляхом надання їй визначеної суми грошових коштів. Ця послуга згідно з договором факторингу надається фактором клієнту за плату, розмір якої визначається договором. При цьому право грошової вимоги, передане фактору, не є платою за надану останнім фінансову послугу.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом статті 1079 Цивільного кодексу України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Відмежування вказаного договору факторингу від інших подібних договорів, зокрема договір цесії, визначає необхідність застосування спеціальних вимог законодавства, в тому числі відносно осіб, які можуть виступати фактором.

Згідно з ч. 3 ст. 656 Цивільного кодексу України право вимоги може бути предметом договору купівлі-продажу. У такому випадку до договору купівлі-продажу права вимоги застосовуються норми про відступлення права вимоги, якщо інше не передбачено договором або законом. Отже, за таким договором може бути передбачена винагорода, до того ж такий договір не може розглядатися як договір факторингу враховуючи, що предмет договору купівлі-продажу простий: продавець зобов`язаний передати право грошової вимоги у власність покупцеві, а покупець зобов`язаний прийняти його і сплатити за це певну суму.

У свою чергу, предмет договору факторингу має комплексний характер: це і зобов`язання фактора щодо фінансування клієнта, зобов`язання клієнта з оплати послуг фактора з фінансування, і зобов`язання клієнта відступити факторові своє право грошової вимоги до третій особі (боржника). Якщо в договорі встановлено, що одна зі сторін має тільки обов`язок передати іншій стороні право грошової вимоги до третьої особи (боржника), а інша сторона договору має тільки зобов`язання прийняти це право вимоги та сплатити за нього певну грошову суму, то такий договір не підпадає під визначення договору факторингу. Адже в цьому договорі не передбачено зобов`язання однієї сторони з надання в розпорядження іншій стороні грошових коштів та зобов`язання іншої сторони щодо здійснення оплати за такі послуги. Тому, враховуючи сутність договору цесії ним може бути передбачена винагорода.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що договір щодо відступлення права вимоги, не може розглядатися як договір факторингу лише, якщо він не відповідає вимогам, встановленим для договорів факторингу. Така сама правова позиція висловлена у постанові ВГСУ від 13.10.2005 №14/113, постанові ВСУ від 10.07.2007 №26/347-06-6531.

Крім того, метою клієнта при укладення договору факторингу, як правило, є отримання грошових коштів для забезпечення своєї господарської діяльності за наявними зобов'язаннями або за зобов'язаннями які виникнуть у майбутньому раніше ніж вони будуть виконані боржником, однак, п. 2.3 Договору про відступлення вказує на те, що первісний кредитор отримає грошові кошти від нового кредитора лише протягом п'яти днів з моменту отримання оплати за основним зобов'язанням від боржника, що також свідчить про невідповідність правової природи спірного Договору договору факторингу.

Згідно з ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (частина 2 статті 215 Цивільного кодексу України).

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (частина 3 статті 215 Цивільного кодексу України).

Враховуючи, що Державне підприємство «Національна енергетична компанія «Укренерго» не довело належними та допустимими доказами, що Договір про відступлення права вимоги № 2-18/03 від 18.03.2016 укладено з порушенням норм чинного законодавства та порушує права та охоронювані законом інтереси заявника, колегія суддів дійшла до висновку, що підстави для задоволення зустрічного позову відсутні у зв'язку з необґрунтованістю.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Заперечення скаржника, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду першої інстанції по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається, апеляційна скарга Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державного підприємства «Національна енергетична компанія «Укренерго» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 09.06.2016 року по справі № 910/6686/16 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/6686/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

С.А. Гончаров