Ухвала суду № 61223733, 12.09.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"12" вересня 2016 р. Справа № 918/425/16

Суддя Андрійчук О.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 підприємства "Дубнокомуненергія" про розстрочку виконання рішення суду

у справі

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз"

до відповідача ОСОБА_1 підприємства "Дубнокомуненергія"

про стягнення заборгованості в сумі 626 226 грн 64 коп.,

За участю представників сторін:

від позивача (стягувача): ОСОБА_2, дов. від 01.02.2016 року

від відповідача (заявника, боржника): ОСОБА_3, дов. № 152 від 03.02.2016 року

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 підприємства "Дубнокомуненергія" про стягнення заборгованості в сумі 634 767,12 грн.

Рішенням суду від 21.06.2016 року позов задоволено повністю та присуджено до стягнення з ОСОБА_1 підприємства "Дубнокомуненергія" на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Рівнегаз» 626 226,64 грн основного боргу та 9 393,40 грн судового збору.

06.07.2016 року на виконання рішення видано наказ.

01.09.2016 року Дубенським МР відділу ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу № 918/425/16 від 06.07.2016 року.

01.09.2016 року через канцелярію суду від боржника надійшла заява про відстрочку виконання рішення суду.

Ухвалою суду від 01.09.2016 року розгляд заяви про відстрочку виконання рішення суду призначено до слухання на 12.09.2016 року.

У судове засідання з'явилися представники сторін.

Суд, розглянувши заяву боржника про відстрочку виконання судового рішення, встановив таке.

Як вбачається із заяви, остання обґрунтована тим, що боржник самостійно частково погасив заборгованості, яка станом на 30.08.2016 року становить 497 213,82 грн. Крім того, боржник зазначає, що на сьогоднішній день він знаходиться у скрутному фінансовому становищі, залишок коштів на поточному рахунку становить 4 546,72 грн (закінчення опалювального сезону), а отже неспроможний відразу сплатити всю суму заборгованості, стягнуту згідно із рішенням суду, оскільки за ст. 19-1 Закону України «Про теплопостачання» та Постанови Кабінету Міністрів України від 18.12.2015 року № 1086 «Про внесення мін до постанови Кабінету Міністрів України від 18 червня 2014 р. № 217» оплата теплової енергії, для виробництва якої повністю або частково постачається природний газ, проводиться шляхом перерахування коштів на рахунки із спеціальним режимом використання. Вказане не дає можливості боржнику вплинути на ситуацію щодо розподілу коштів підприємства та забезпечити швидке погашення заборгованості по договірних зобовязаннях. Оплата боргу можлива лише коштами, що надійшли за вироблену та відпущену теплову енергію в період опалювального сезону. З огляду на викладене, боржник просить суд відстрочити виконання судового рішення строком на три місяці.

У судовому засіданні стягувач проти задоволення заяви про відстрочку виконання судового рішення заперечив з тих підстав, що важкий фінансовий стан не є виключною обставиною в розумінні ст. 121 ГПК України, з наявністю якої пов'язується можливість надання відстрочки виконання рішення суду. Також стягувач зазначає, що необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки є з'ясування питання щодо дотримання балансу інтересів сторін. У свою чергу, на даний час стягувач знаходиться у скрутному фінансовому становищі і не може розрахуватися за послуги з транспортування природного газу, про що свідчить перебування у провадженні Господарського суду Рівненської області справи № 918/919/16 за позовом ПАТ "Укртрансгаз" до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Рівнегаз" про стягнення 46 346 529,79 грн.

Заслухавши пояснення присутніх представників сторін, оцінивши подані сторонами докази в обґрунтування вимог та на їх заперечення, суд дійшов висновку наявність підстав для відмови у задоволенні заяви про відстрочку виконання судового рішення.

При цьому суд виходив з такого.

Згідно зі ст. 121 ГПК України суд за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони у виняткових випадках, залежно від обставин справи може, серед іншого, відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Зазначена норма кореспондується із приписами ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження". Так, ч. 1 цієї статті встановлено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, державний виконавець за власною ініціативою чи за заявою сторін, а також самі сторони мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення або зміну способу і порядку виконання.

Разом з тим, ні у ст. 121 ГПК України, ні у ст. 36 Закону України "Про виконавче провадження" не міститься визначення поняття "відстрочка".

Конституційний Суд України у рішенні від 26.06.2013 року у справі за конституційним зверненням акціонерної компанії «Харківобленерго» щодо офіційного тлумачення положень п. 2 ч. 2 ст. 17, п. 8 ч. 1 ст. 26, ч. 1 ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження» визначив відстрочку як відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Тобто відстрочка виконання судового рішення - це передбачений процесуальним законодавством спосіб, який тимчасово позбавляє стягувача права вимагати примусового виконання і надає боржнику можливість на законних підставах не виконувати рішення суду, яке вступило в законну силу, протягом певного строку, який визначений судом.

Підставою для відстрочки рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених ст. 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, інші надзвичайні події тощо.

Виходячи із наведеного, в основу судового рішення про надання відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим його виконання. При цьому господарський суд повинен враховувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк чи попередньо встановленим способом, а також такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Стаття 33 ГПК України зобов'язує кожну сторону довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

У підтвердження обставин важкого фінансового становища боржником долучено довідку ПАТ "Державний ощадний банк" № 381 від 01.09.2016 року, за якою на рахунку боржника, відкритого у вказаному банку, залишок коштів станом на 01.09.2016 року становить 4 546,72 грн.

За змістом ч. 1 ст. 229 ГК України та ч. 1 ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Окрім того, ч. 2 ст. 218 ГК України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Отже, довідка банку про відсутність грошових коштів сама по собі не свідчить про скрутне становище боржника та не підтверджує наявності обставин, які б ускладнювали виконання рішення у визначений строк.

При цьому заявником не надано суду звіту про фінансові результати за 2015 рік, плану фінансування на 2015 рік, щорічного балансу тощо (оскільки виконання судового рішення здійснюється не тільки за рахунок грошових коштів, а й іншого майна, на яке можна звернути стягнення).

Наведені заявником підстави для відстрочки виконання судового рішення, зокрема, скрутний фінансовий стан, не є тими виключними обставинами, які б давали підстави для відстрочки виконання судового рішення, оскільки вони носять не особливий і надзвичайний характер, а свідчать про негативні явища в поточній діяльності відповідача, відтак не є підставою вважати збиткову фінансову діяльність відповідача винятковим випадком у розумінні суті ст. 121 ГПК України, що зумовлював би ускладнення чи відсутність можливості виконати судове рішення.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру..", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. До того ж, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом. Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер. Обставини, які зумовлюють надання відстрочки виконання рішення суду повинні бути об'єктивними, непереборними, іншими словами - виключними обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Судом встановлено, що відстрочка виконання судового рішення у цій справі може призвести до негативних фінансових наслідків у діяльності позивача. У свою чергу, неприпустимою є ситуація, за якої неплатоспроможність боржника та не виконання ним остаточного судового рішення призводили б до неплатоспроможності стягувача за таким судовим рішенням через його невиконання.

За таких обставин, заява ОСОБА_1 підприємства "Дубнокомуненергія" про надання відстрочки виконання рішення у справі № 918/425/16 від 21.06.2016 року задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 86, 121 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 підприємства "Дубнокомуненергія" про відстрочку виконання рішення суду у справі № 918/425/16 від 21.06.2016 року відмовити.

Суддя Андрійчук О.В.