Рішення № 61223627, 30.08.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" серпня 2016 р. Справа № 911/2163/16

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморенергоспецмонтаж», смт.Овідіополь

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне підприємство «Укргазкомплект», с. Петровське, Бориспільського р-ну, Київської області

про стягнення 195561,68 грн.

Суддя А.Ю.Кошик

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1

Від відповідача: не зявився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморенергоспецмонтаж» (далі позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне підприємство «Укргазкомплект» (далі відповідач) про стягнення 195561,68 грн.

Провадження у справі №911/2163/16 порушено відповідно до ухвали суду від 08.07.2016 року та призначено справу до розгляду на 21.07.2016 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 21.07.2016 року без поважних причин не зявився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не подав. Розгляд справи відкладався на 04.08.2016 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 04.08.2016 року повторно не зявився. Представник позивача у судовому засіданні 04.08.2016 року заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи. Розгляд справи відкладався до 30.08.2016 року.

Відповідач, належним чином повідомлений про час і місце розгляду спору, у судове засідання 30.08.2016 року без поважних причин не зявився, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов не надав.

За таких обставин суд розглядає справу у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, господарський суд встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин та підтверджується матеріалами справи, 14.03.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Чорноморенергоспецмонтаж» (позивач) в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморенергоспецмонтаж» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне підприємство «Укргазкомплект» (відповідач) укладено Договір субпідряду №14-032 на будівництво житлового комплексу із закладами соціально-побутового призначенню, нежитловими приміщеннями та паркінгом на вул. Січневого Повстання, 11-А, літера «Б» у Печерському районі м. Києва.

У відповідності до умов Договору позивач зобовязувався на власний ризик, власними та/або залученими силами виконати та здати відповідачу відповідно до умов Договору, Проектної документації та чинного в Україні законодавства комплекс Робіт щодо будівництва Обєкту, в тому числі супутні загально-будівельні роботи, безпосередньо повязані з Роботами, виконувати функції Субпідрядника, а також Роботи з поліпшення Обєкту після вводу в експлуатацію в межах ліцензії Субпідрядника (п.1.1. Договору).

Склад, вартість, обсяги, строки (терміни) та режим виконання Робіт з поліпшення Обєкту після вводу в експлуатацію, та їх етапів, вартість та кількість матеріалів, необхідних для виконання Робіт, їх якісні та інші характеристики, інші додаткові умови визначаються у Додатках до Договору (п.1.2. Договору).

Відповідно до п. 3.1. Договору вартість Робіт, яку має сплатити відповідач на користь позивача, визначалася на підставі ОСОБА_2, підписаних ОСОБА_2 на виконання Договору.

Відповідно п. 3.6. пп. 3.6.1., 3.6.2. Договору розрахунки між ОСОБА_2 здійснюються шляхом перерахування безготівкових сум грошових коштів на поточні рахунки Сторін в наступній послідовності:авансування виконання Робіт здійснюється на умовах, погоджених ОСОБА_2 у відповідних Додатках до Договору; оплату виконаних в поточному місяці Робіт відповідач зобовязувався здійснити згідно підписаних ОСОБА_2 щомісячних ОСОБА_2, протягом 10 банківських днів з моменту підписання ОСОБА_2.

Відповідно до пп. 8.2.1. Договору позивач мав право на отримання авансів та на оплату виконаних Робіт відповідно до ст. 3 Договору та/або положень відповідних Додатків.

Позивач зазначає, що 07.12.2011 року Сторони підписали Додаткову угоду № 1 до Договору будівельного підряду №14/032 від 14.03.2011 року, за умовами якої загальна вартість додаткових робіт та матеріалів становила 19 548,20 грн. (з ПДВ) відповідно до Договірної ціни №1, що є Додатком № 1 до укладеної Угоди. Інші умови Договору, не змінені цією Додатковою угодою, залишалися чинними у тій редакції, в якій вони викладені ОСОБА_2 раніше, і Сторони підтверджували їх обов'язковість для себе.

19.04.2012року ОСОБА_2 був підписаний останній Акт № 2 на виконані роботи і за умовами Договору кінцевий розрахунок повинен бути здійснений відповідачем не пізніше 10 банківських днів з дати підписання Акту, а саме 03.05.2012 року, однак останній платіж 100 000,00 грн. був проведений з затримкою 09.07.2012 року, що підтверджується банківською випискою. Інших платежів відповідачем не здійснювалось. У звязку з чим, залишилась непогашеною заборгованість відповідача в сумі 230368,43 грн.

Позивач зазначає, що виконав весь комплекс робіт, що підтверджується підписаними ОСОБА_2, однак, відповідач (Генпідрядник, Замовник) не оплатив повну вартість виконаних робіт у строки обумовлені Договором.

Також, відповідач повідомив суду, що 31.05.2014року ОСОБА_2 було підписано акт звірки, у відповідності до якого заборгованість відповідача перед позивачем складає 230 368,43 грн.

Відповідні обставини щодо виконання умов Договору досліджувались в матеріалах справи №911/4068/15 Господарського суду Київської області, у якій рішенням від 04.11.2015 року були задоволені позовні вимоги позивача та стягнуто з відповідача 230 368,43 грн. боргу за Договором субпідряду №14-032 від 14.03.2011 року.

09.02.2016року постановою Київського апеляційного господарського суду у справі №911/4068/15 рішення суду першої інстанції було скасовано та прийнято нове рішення у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. 20.04.2016року постановою Вищого господарського суду Україгіи у справі №911/4068/15 постанову Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2016 року скасовано, а рішення Господарського суду Київської області від 04.11.2015 року залишено без змін.

Позивач зазначає, що стягнення у судовому порядку суми основного боргу 230 368,43 грн. за договором не позбавляє його права звернутись до суду про стягнення штрафних нарахувань на прострочену суму боргу на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи, що прострочення за Актом № 2 на всю суму тривало з 03.05.2012 року, потім було сплачено 100 000,00 грн. 09.07.2012 року, позивач просить стягнути з відповідача передбачені ст. 625 Цивільного кодексу України нарахування на решту заборгованості в сумі 230368,43 грн. з 10.07.2012 року, тобто дати, наступної після дати здійснення відповідачем останнього платежу, по 04.07.2016 року. Всього позивач просить стягнути з відповідача 25549,80 грн. 3% річних та 170 011,88 грн. інфляційних.

Відповідач в судові засідання не зявлявся, проти позову не заперечував та не надав суду доказів сплати присудженої у справі №911/4068/15 заборгованості.

Згідно ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

З огляду на п. 5.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», господарським судам необхідно мати на увазі, що за приписом частини п'ятої статті 11 ЦК України грошове зобов'язання може виникати з рішення суду. Відтак якщо певне зобов'язання згідно з рішенням господарського суду є грошовим (наприклад, у зв'язку з прийняттям судового рішення про стягнення суми попередньої оплати в зв'язку з недопоставкою продукції), відповідальність за невиконання такого зобов'язання, яке виникло з рішення суду, настає на загальних підставах згідно з частиною другою статті 625 названого Кодексу.

Як визначено п. 7.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір відсотків.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, річні та інфляційні нараховані на встановлену в судовому порядку суму заборгованості за фактичний період прострочення її сплати, що відповідає фактичним обставинам та вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог і заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 22, 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Київської області, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо-будівельне підприємство «Укргазкомплект» (08341, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Петровське, вул Молодіжна, 5, код 31127361) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Чорноморенергоспецмонтаж» (67800, Одеська обл., Овідіопольський р-н, смт. Овідіополь, вул. Дзержинського, 4, код 31207130) 25 549,80 грн. 3% річних, 170 011,88 грн. інфляційних та 2933,43 грн. витрат по сплаті с удового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя А.Ю. Кошик

дата підписання 09.09.2016 р.