Рішення № 61223514, 31.08.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.08.2016Справа №910/11017/16

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., розглянувши справу за позовом Державної екологічної інспекції у м. Києві Споживчого товариства "Універсал-Сервіс" про стягнення 10 795,43 грн., за участю представників позивача - Супрун Л.О., довіреність №2716-07/09 від 22.09.2016 року, Савчук І.Г., довіреність №16-06-юр-116 від 21.06.2016 року,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення на користь Державного бюджету України (30%) та міського бюджету міста Києва (70 %) збитків завданих внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства, у загальному розмірі 10 795,43 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.06.2016 року порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 27.07.2016 року.

07.07.2016 року відповідачем через канцелярію суду надано документи на виконання ухвали суду та відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

27.07.2016 року в судовому засіданні оголошено перерву на 22.08.2016 року.

22.08.2016 року в судовому засіданні оголошено перерву на 31.08.2016 року.

Заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що Державною екологічною інспекцією у м. Києві (далі - позивач) у відповідності до наказу Державної екологічної інспекції у м. Києві № 334 від 12.10.2015 року та відповідного направлення №219 від 12.10.2015 року проведено перевірку щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства у здійсненні господарської діяльності Споживчого товариства "Універсал-Сервіс" за адресою вул. Сортувальна 2, у Дарницькому районі м. Києва.

За даними перевірки було встановлено, що відповідач у період з 13.10.2012 року по 21.12.2014 року здійснив викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами без дозволу спеціально уповноваженого органу державної виконавчої влади, що є порушенням ст. 11 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та підтверджується актом перевірки Державної екологічної інспекції у м. Києві № 04/231, яка була завершена 30.10.2015 року.

27.10.2015 року державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища м. Києва складено протокол про адміністративне правопорушення №000134 від 27.10.2015 року у зв'язку із вчиненим правопорушенням, відповідальність за яке передбачена ст. 78 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постановою державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища міста Києва про накладення адміністративного стягнення від 30.10.2015 року за № 000134, інженера з охорони праці Споживчого товариства "Універсал-Сервіс" - ОСОБА_3 було притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Разом із тим, Державною екологічною інспекцією у м. Києві відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Мінприроди України від 10.12.2008 № 639 і зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.01.2009 року за № 48/16064 (надалі - Методика), проведено розрахунок розміру шкоди, зумовленої в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від джерел викидів Споживчого товариства "Універсал-Сервіс" за період з 13.10.2012 року по 21.12.2014 року без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в сумі 10 795,43 грн.

Згідно з п. 2.1.2. Методики наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, включаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 3.6. Методики розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду, який здійснюється без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, здійснюється за параметрами джерела викиду (джерела утворення), зафіксованими у відповідній документації суб'єкта господарювання (матеріали інвентаризації стаціонарних джерел викидів, технологічні регламенти виробництва, режимні карти роботи паливовикористовувального обладнання, питомі викиди (показники емісії), дані державних статистичних спостережень з охорони атмосферного повітря за формою N 2-ТП (повітря), або згідно з методиками для розрахунків маси викидів забруднюючих речовин за час роботи джерела без дозволу на викиди.

Позивачем 02.11.2015 року було підготовлено претензію № 48 з розрахунком розміру відшкодування збитків на суму 10 795,43 грн., яка отримана останнім 03.11.2015 року.

Статтею 1 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" передбачено, що атмосферне повітря - життєво важливий компонент навколишнього природного середовища, який являє собою природну суміш газів, що знаходиться за межами жилих, виробничих та інших приміщень; викид це надходження в атмосферне повітря забруднюючих речовин або суміші таких речовин, а норматив гранично допустимого викиду забруднюючої речовини стаціонарного джерела-гранично допустимий викид забруднюючої речовини або суміші цих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду.

За умовами ст. 10 вказаного Закону підприємства, установи, організації та громадяни-суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, зобов'язані, зокрема, здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин, вживати заходи щодо зменшення обсягів викидів забруднюючих речовин і зменшення впливу фізичних факторів; забезпечувати безперебійну ефективну роботу і підтримання у справному стані споруд, устаткування та апаратури для очищення викидів і зменшення рівнів впливу фізичних та біологічних факторів.

Нормами ч.ч. 6 та 7 ст. 11 Закону встановлено, що викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися на підставі дозволу, виданого суб'єкту господарювання, об'єкт якого належить до першої групи, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони навколишнього природного середовища, за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення. При цьому, до першої групи належать об'єкти, які взяті на державний облік і мають виробництва або технологічне устаткування, на яких повинні впроваджуватися екологічно безпечні технології та методи керування.

Пунктами 2, 3 Порядку проведення та оплати робіт, пов'язаних з видачею дозволів на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, обліку підприємств, установ, організацій та громадян - підприємців, які отримали такі дозволи, затвердженого постановою №302 від 13.03.2002р. Кабінету Міністрів України, передбачено, що дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами (далі - дозвіл) - це офіційний документ, який дає право підприємствам, установам, організаціям та громадянам-підприємцям (далі - суб'єкт господарювання) експлуатувати об'єкти, з яких надходять в атмосферне повітря забруднюючі речовини або їх суміші, за умови дотримання встановлених відповідних нормативів граничнодопустимих викидів та вимог до технологічних процесів у частині обмеження викидів забруднюючих речовин протягом визначеного в дозволі терміну. Дозвіл видається суб'єкту господарювання за формою, встановленою Мінприроди. Дозвіл видається безоплатно на строк не менш як п'ять років: суб'єкту господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до першої групи, - Мінприроди за погодженням з Держсанепідслужбою; суб'єкту господарювання, об'єкт якого відповідно до законодавства належить до другої або третьої групи, - обласними, Київською та Севастопольською міськими держадміністраціями, органом виконавчої влади Автономної Республіки Крим з питань охорони навколишнього природного середовища через дозвільні центри за погодженням з територіальними органами Держсанепідслужби.

Відповідно до п. 4 зазначеного Порядку для отримання дозволу суб'єкт господарювання: оформляє заяву; готує документи, в яких обґрунтовуються обсяги викидів забруднюючих речовин; проводить інвентаризацію стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, видів та обсягів викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, пилогазоочисного обладнання; проводить оцінку впливу викидів забруднюючих речовин на стан атмосферного повітря на межі санітарно-захисної зони; розробляє плани заходів щодо: досягнення встановлених нормативів граничнодопустимих викидів для найбільш поширених і небезпечних забруднюючих речовин; охорони атмосферного повітря на випадок виникнення надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру; ліквідації причин і наслідків забруднення атмосферного повітря; остаточного припинення діяльності, пов'язаної з викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, та приведення місця діяльності у задовільний стан; запобігання перевищенню встановлених нормативів граничнодопустимих викидів у процесі виробництва; здійснення контролю за дотриманням встановлених нормативів граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин та умов дозволу на викиди; обґрунтовує розміри нормативних санітарно-захисних зон, проводить оцінку витрат, пов'язаних з реалізацією заходів щодо їх створення; проводить оцінку та аналіз витрат, пов'язаних з реалізацією запланованих заходів щодо запобігання забрудненню атмосферного повітря; готує інформацію про отримання дозволу для ознайомлення з нею громадськості відповідно до законодавства.

В матеріалах справи відсутні докази того, що у відповідача є дозвіл від уповноваженого органу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря в спірний період.

Тобто відповідач в порушення вимог чинного законодавства здійснював викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу, що підтверджено актом перевірки №04/231, яка була завершена 30.10.2015 року.

Відповідальність за порушення законодавства про охорону атмосферного повітря несуть особи, зокрема винні у викидах забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу спеціально уповноважених на те органів виконавчої влади відповідно до Закону (ст. 33 Закон України "Про охорону атмосферного повітря").

Відповідно до ст. 34 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

При цьому, відшкодування збитків є видом господарських санкцій, під якими розуміються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування котрих для нього настають несприятливі економічні наслідки.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Тобто, за змістом даної правової норми, підставою для виникнення цивільно-правової відповідальності є наявність шкоди, протиправна поведінка (дія чи бездіяльність) заподіювача шкоди, причинний зв'язок між ними та наявність вини особи, яка заподіяла шкоду.

Відповідно до п. 5 Рекомендацій Президії Вищого арбітражного суду України №02-5/215 від 01.04.1994 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з відшкодуванням шкоди" підстави відповідальності за заподіяння шкоди, передбачені статтями 1166 та 1187 Цивільного кодексу України, застосовують і при вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Факт здійснення відповідачем викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами викидів Споживчим товариством "Універсал-Сервіс" без дозволу підтверджується актом перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства в галузі охорони атмосферного повітря №04/231, яка була завершена 30.10.2015 року.

За приписами п.4 Оглядового листа №01-06/20/2014 від 14.01.2014р. Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарськими судами законодавства у справах, в яких заявлено вимоги про відшкодування збитків" збитки, завдані державі внаслідок порушення приписів законодавства про охорону атмосферного повітря, підлягають відшкодуванню за весь час роботи стаціонарних джерел викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності відповідного дозволу.

Так, за змістом п.1.4 Порядку організації та проведення перевірок суб'єктів господарювання щодо дотримання вимог природоохоронного законодавства, що затверджений Наказом №464 від 10.09.2008 року Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, акт є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища.

З огляду на вищенаведене, враховуючи що факт порушення відповідачем законодавства у сфері охорони атмосферного повітря у вигляді викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря без дозволу підтверджується матеріалами справи і відповідачем у встановленому порядку не спростований, суд дійшов висновку, що відповідач як винна особа повинен відшкодувати завдані державі збитки внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря в повному обсязі.

Відповідно до ч.2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних і достатніх доказів на підтвердження того, що він вжив всіх дієвих і достатніх заходів з метою недопущення порушення законодавства в сфері охорони атмосферного повітря, а тому суд прийшов до висновку про наявність вини відповідача в порушенні законодавства України про охорону атмосферного повітря та наявності у нього обов'язку відшкодувати завдані цим збитки.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання (юридичних і фізичних осіб) визначений у Методиці розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України № 639 від 10.12.2008 року.

При цьому, п.п. 2.1.2, 2.7.1 Методики встановлено, що наднормативними викидами вважаються зокрема, викиди забруднюючих речовин на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства і розрахункові методи визначення наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря та об'ємної витрати газопилового потоку застосовуються, зокрема у випадках викиду забруднюючих речовин від джерел викидів, які здійснюються без дозволу на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами суб'єктів господарювання.

Згідно п. 4.1 Методики розмір відшкодування збитків за наднормативний викид однієї тонни забруднюючої речовини в атмосферне повітря розраховується на основі розміру мінімальної заробітної плати, установленої на час виявлення порушення, помноженої на коефіцієнт 1,1, з урахуванням регулювальних коефіцієнтів (додатки 1,2) і показника відносної небезпечності кожної забруднюючої речовини. Розмір збитків розраховується за формулою :

З = mi х 1.1П х Аі х Кт х Кзі, де -

mi - маса i-тої забруднюючої речовини, що викинута в атмосферне повітря наднормативно, т;

1,1П - розмір мінімальної заробітної плати (П) на момент виявлення порушення за одну тонну умовної забруднюючої речовини, помноженої на коефіцієнт (1,1), грн/т;

Аі - безрозмірний показник відносної небезпечності забруднюючої речовини;

Кт - коефіцієнт, що вираховує територіальні соціально-екологічні особливості;

Кзі - коефіцієнт, що залежить від рівня забруднення атмосферного повітря населеного пункту і-тою забруднюючою речовиною.

Загальний розмір відшкодування збитків розраховується як сума розмірів збитків за наднормативний викид в атмосферне повітря кожної забруднюючої речовини.

При цьому, розрахунок маси наднормативного викиду забруднюючої речовини в атмосферне повітря від джерела викиду забруднюючих речовин, віднесеного до основних джерел викидів, здійснюється за формулами викладеними в п.3 Методики.

Відповідно до п. 4.2. Методики встановлено, що безрозмірний показник відносної небезпечності i-тої забруднюючої речовини (Aі ) визначається із співвідношення за формулою:

Aі = 1/ГДК,

де ГДК - середньодобова граничнодопустима концентрація або орієнтовно безпечний рівень впливу (ОБРВ) i-тої забруднюючої речовини, мг/куб.м.

Для речовин з ГДК більше одиниці в чисельнику вводиться поправний коефіцієнт 10.

Для речовин, за якими відсутня величина середньодобової граничнодопустимої концентрації, при визначенні показника відносної небезпечності береться величина максимальної разової ГДК забруднюючої речовини в атмосферному повітрі. Для речовин, за якими відсутні величини ГДК і ОБРВ, показник відносної небезпечності Aі приймається рівним 500.

Позивачем відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря здійснено розрахунок збитків, які заподіяні державі в результаті здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду без дозволу, які складають 10 795,43 грн. з зазначенням величин ГДК, які були визначені для показників Аі на підставі ДСП 201-97 «Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць від забруднення хімічними та біологічними речовинами», які були затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.07.1997 року №201

Відповідач у своєму відзиві на позовну заяву визнав за собою факт наднормових викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря за відсутності спеціального дозволу в період з 13.10.2012 року по 21.12.2014 року, що є порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря та було встановлено позивачем під час проведення перевірки, однак зазначив, що розмір збитків в сумі 10 795,43 грн., які були нараховані позивачем є безпідставним та необґрунтованим з огляду на неправильний їх розрахунок.

Позивач при розрахунку розміру збитків застосовував списки ГДК і ОБРВ чинні станом на 01.03.2000 року, в тому числі - список №3 ГДК та список №4 ОБРД забруднюючих речовин, що були затверджені наказом від 09.07.1997 року №201 «Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами)» (із змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства охорони здоров'я України №30 від 23.02.2000 року).

Проте, Державною службою України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва було прийнято рішення №31 від 30.05.2014 року «Про необхідність усунення Міністерством охорони України порушень принципів державної регуляторної політики згідно з вимогами Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» щодо визнання таким, що втратив чинність наказу від 09.07.1997 року №201 «Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами)» (із змінами та доповненнями, внесеними наказом Міністерства охорони здоров'я України №30 від 23.02.2000 року), оскільки його норми не відповідають вимогам діючого законодавства та принципам державної регуляторної політики.

Відповідно до рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку та підприємництва від 30.05.2014 року №31 «Про необхідність усунення Міністерством охорони здоров'я України порушень принципів державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» (повідомлення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку та підприємництва від 07.08.2014) враховуючи невиконання рішення Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва у встановлений строк, не оскарження цього рішення та виходячи зі змісту повноважень, регламентованих частиною п'ятою статті 28 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» дія наказу Міністерства охорони здоров'я України від 09.07.1997 №201 «Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць (від забруднення хімічними та біологічними речовинами)» (із змінами і доповненнями, внесеними наказом МОЗ від 23.02.2000 №30), незареєстрованого в Міністерстві юстиції України зупиняється з 31 липня 2014 року.

Тобто, позивач не вірно здійснив розрахунок збитків за результатами акту перевірки №04/231, яка була завершена 30.10.2015 року, на підставі ДСП 201-97 «Державні санітарні правила охорони атмосферного повітря населених місць від забруднення хімічними та біологічними речовинами», які були затверджені наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.07.1997 №201, тобто після зупинення дії наказу.

Відповідачем, в свою чергу, було правильно розраховано та визначено розмір шкоди, з огляду на положення пункту 4.2. Методики та приписи ч.7 ст. 4 ЗУ «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», додатку 2 «Предельно допустиме концентрации (ПДК) вредных веществ в воздухе рабочей зоны» та чинного в Україні ГОСТ 12.1.005-88 «ССБТ. Общие санітарно-гигиенические требования к воздуху рабочей зоны», яка підлягає відшкодуванню за збитки, завдані внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря в розмірі 1 013,93 грн. та було сплачено на користь позивача вказану суму, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення №1986 від 01.12.2015 року на суму 1 013,93 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, враховуючи все вищенаведене, приймаючи до уваги, що відповідачем було надано вірний розрахунок розміру збитків, заподіяних відповідачем державі в результаті викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря від стаціонарного джерела викиду без дозволу, та сплачено їх в повному обсязі до подання позову, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими та в позові про відшкодування збитків завданих внаслідок порушення вимог чинного природоохоронного законодавства, у загальному розмірі 10 795,43 грн. слід відмовити.

Судовий збір відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на позивача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

В позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 05.09.2016р.

Суддя С.О. Чебикіна