Рішення № 61223472, 06.09.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.09.2016Справа №910/12295/16

За позовом Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів

Шевченківського району";

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 17 237,19 грн.

Суддя Мандриченко О.В.

Представники:

Від позивача:не з'явилися; Від відповідача: ОСОБА_2, представник, довіреність № 1735 від 31.08.2016 р.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" звернулося до суду з позовом про стягнення з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 заборгованості за спожиті комунальні послуги за договором № 587 від 23.02.2010 р. в розмірі 9 173,91 грн., 192,35 грн. інфляційних втрат, 104,10 грн. 3% річних, за договором № ЯР-157 від 01.02.2012 р. основну заборгованість у розмірі 6 545,13 грн., 770,61 грн. інфляційних втрат та 451,09 грн. 3 % річних.

Провадження у справі за вказаними вимогами порушено ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/12295/16 від 07.07.2016, яку призначено до розгляду в судовому засіданні на 01.09.2016.

У судовому засіданні 01.09.2016 р. оголошено перерву у справі до 06.09.2016 р.

Представник позивача у судове засідання 06.09.2016 р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечував, підтримав заяву про застосування строків позовної давності та просив відмовити у позові згідно з ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України через те, що позивач пропустив строк позовної давності без поважних причин.

Зважаючи на те, що правова позиція позивача суду відома, виступ представника якого по суті спору заслуховувався 01.09.2016, приймаючи до уваги обмеженість процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку про можливість проведення засідання за відсутності представника позивача.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться у матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство «Центр обслуговування споживачів Шевченківського району» відповідно до рішення Київської міської ради від 22.09.2011 року № 24/6240 «Про питання діяльності комунальних підприємств, що належать до комунальної власності територіальної громади міста Києва» перейменоване з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Шевченківської районної у м. Києві ради, зареєстрованого Шевченківською районною у м. Києві державною адміністрацією 31.10.2001 року.

Відповідно до п. 2.1. Статуту Підприємство створене з метою отримання прибутку від господарської діяльності, спрямованої на задоволення суспільних потреб, надання послуг населенню у сфері житлово-комунального господарства в якості виконавця цих послуг.

Позивачем в особі директора КП «ЖЕК «Ярославська» Шевченківської районної у м. Києві ради було укладено з відповідачем договір про нарахування та збір платежів з власників (орендарів) за спожиті комунальні послуги на користь їх виробників № 587 від 23.02.2010р. (далі по тексту - договір № 587)

Предметом договору, зокрема п. 1.1. є те, що виконавець здійснює нарахування та збір платежів на користь виробників послуг за спожиті комунальні послуги (теплова енергія, холодне водопостачання, водовідведення, тощо) в обсягах та за тарифами, визначеними в додатку 1 до договору.

Відповідно до п. 1.2. споживач користується приміщенням(и) загальною площею 84,10 м2 за адресою м. Київ, вул. Пирогова, 2 на підставі договору купівлі-продажу нежилих приміщень від 16.02.2010 р.

Відповідно до п. 3.1.1 споживач зобов'язаний в 3-х денний термін, після надходження платіжного доручення, але не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, сплатити вартість спожитих комунальних послуг.

Позивач зазначає, що відповідачем отримані послуги були оплачені не в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість за фактично спожиті послуги за договором № 587 за період з 30.11.2010 по 31.03.2012 р. в розмірі 9 470,36 грн., з яких 9 173,91 грн. - основна сума заборгованості, 192,35 грн. - інфляційні втрати та 104,10 грн - 3% річних.

У відповідності до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (тут і надалі в редакції, чинній на час існування спірних правовідносин) житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Згідно зі ст. вказаного 13 Закону залежно від функціонального призначення житлово-комунальними послугами є, зокрема, комунальні послуги (централізоване постачання холодної та гарячої води, водовідведення, газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Частиною 3 статті 16 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено, що комунальні послуги надаються споживачу безперебійно, за винятком часу перерв.

При цьому відповідно до ст. 19 Закону відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

За приписами ч.ч. 5, 6 ст. 19 Закону України "Про теплопостачання" теплотранспортуюча організація не має права відмовити споживачу теплової енергії у забезпеченні його тепловою енергією за наявності технічних можливостей на приєднання - споживача до теплової мережі, а споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено право споживача одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово-комунальних послуг. При цьому такому праву прямо відповідає визначений п. 5 ч. 3 ст. 20 цього Закону обов'язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом,

Відтак, враховуючи, що факт надання позивачем комунальних послуг та факт порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині своєчасної та повної оплати наданих послуг як в період фактичного користування послугами підтверджений матеріалами справи, суд дійшов висновку про доведеність позовних вимог про стягнення заборгованість за договором № 587 за період з 30.11.2010 по 31.03.2012 р. в розмірі 9 470,36 грн., з яких 9 173,91 грн. - основна сума заборгованості, 192,35 грн. - інфляційні втрати та 104,10 грн - 3% річних.

10 серпня 2016 року відповідачем подано письмову заяву про застосування строку позовної давності.

Як вбачається з матеріалів справи позивач заявив вимоги про стягнення заборгованості за послуги, які були надані за період з 14.09.2010 р. по 29.12.2012 р.

Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права та інтересу (ст.256 ЦК України).

Відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 ЦКУ).

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч.4. ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Оскільки, позовну заяву було подано до суду 05.07.2016 року, то суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 29.05.2013р. "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом частини 1 ст. 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Зважаючи на те, що строк позовної давності щодо вимог позивача про стягнення заборгованості за послуги з 30.11.2010 р. по 31.03.2012 р. сплив на момент звернення до суду, а відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, суд, керуючись ст. 267 ЦК України відмовляє у позовних вимогах про стягнення з відповідача заборгованості за договором № 587 за період з 30.11.2010 по 31.03.2012 р. в розмірі 9 470,36 грн.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № ЯР-157 від 01.02.2012 року про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

Предметом договору, відповідно до п. 1.1. є те, що виконавець зобов'язується своєчасно надавати споживачеві відповідної якості послуги з централізованого опалення, постачання холодної води і водовідведення, а споживач зобов'язується своєчасно оплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, що передбачені договором.

Відповідно до п. 1.2. споживач є орендарем нежитлових приміщення за адресою: м. Київ, вул. Пирогова, 2, загальною площею 84,10 кв.м. на підставі договору оренди б/н від 31 березня 2010р.

Згідно з п. 3.2. у разі застосування щомісячної системи оплат послуг платежі вносяться не пізніше 25 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Відповідно до п. 4.2.1. споживач зобов'язаний оплачувати послуги в установлений договором строк.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем отримані послуги були оплачені не в повному обсязі, у зв'язку з чим за відповідачем рахується заборгованість за фактично спожиті послуги за договором № ЯР-157 за період з 31.08.2012 р. по 15.07.2014 р. в розмірі 7 766,83 грн., з яких 6 545,13 грн. - основна сума заборгованості, 770,61 грн. - інфляційні втрати та 451,09 грн. - 3% річних.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на вищенаведене, враховуючи встановлення факту невиконання відповідачем обов'язку з оплати фактично отриманих комунальних послуг за договором № ЯР-157 від 01.12.2012 р. в період з 31.08.2012 р. по 15.07.2014 р. та факту наявності заборгованості у розмірі 7 766,83 грн., вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості є правомірно заявленими, обґрунтованими і доведеними належними доказами.

Щодо доводів відповідача про відмову позивачу у позові в частині стягнення заборгованості у розмірі 7 766,83 грн. за договором № ЯР-157 від 01.12.2012 р. в порядку ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України суд відзначає наступне.

Загальна позовна давність, відповідно до ст. 257 Цивільного кодексу України, встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Пунктом 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №10 від 29.05.2013 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (частина перша статті 264 ЦК України), господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Виписками по рахунку позивача підтверджується, що остання часткова оплата боргу зі сторони відповідача за договором № Яр-157 від 01.02.2012 р. мала місце 14.07.2014 р. в розмірі 2 463,22 грн. та 25,08 грн., тобто була вчинена дія, яка свідчить про переривання строку позовної давності.

Позивач звернувся до відповідача з цим позовом у липні 2016 року, тобто, в межах загального строку позовної давності, який у спірних правовідносинах переривався 14.07.2014, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави для відмови позивачу в позові в порядку ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, господарський суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" частково.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (інд. АДРЕСА_1, ідент. код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8, ідентифікаційний код 31731838) 6 545 (шість тисяч п'ятсот сорок п'ять) грн. 13 коп. заборгованості за договором № ЯР-157 від 01.02.2012 р., 770 (сімсот сімдесят) грн. 61 коп. інфляційної складової боргу, 451 (чотириста п'ятдесят одну) грн. 09 коп. 3 % річних та 620 (шістсот двадцять) грн. 91 коп. судових витрат. Видати наказ.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Комунального підприємства "Центр обслуговування споживачів Шевченківського району" (03190, м. Київ, вул. Кирпоноса, 10/8, ідентифікаційний код 31731838) 449 (чотириста сорок дев'ять) грн. 00 коп. надмірно сплаченого судового збору. Видати наказ.

4. В задоволенні іншої частини позову відмовити.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

6. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.В. Мандриченко Дата складання рішення 12.09.2016 р.