Рішення № 61223272, 05.09.2016, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/58/16

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.09.2016 Справа № 908/1952/16

Суддя Мойсеєнко Т.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж", м. Бердянськ Запорізької області,

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1,

м. Бердянськ Запорізької області,

про стягнення 27 996,31 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Дігтяренко В.С., довіреність № 2 від 05.01.2016 р.;

від відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області звернулося публічне акціонерне товариство "Бердянське підприємство теплових мереж" з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення за договором № 1191 купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення від 21.10.2013р. заборгованості у розмірі 13915,87 грн. за період жовтень 2015 року - квітень 2016 року, пені - 13899,55 грн. та 3% річних - 180,89 грн. за період з 21.11.2015 р. по 19.07.2016 р.

Позов заявлено на підставі ст. ст. 509, 526, 530, 549, 550, 611, 625, 629, 655, 712 Цивільного кодексу України та ст. ст.173, 174, 193, 231, 275 Господарського кодексу України.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 27.07.2016 р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі, присвоєно справі номер провадження 2/58/16 та призначено розгляд справи на 16.08.2016 р.

В судовому засіданні 16.08.2016 р. був присутній лише представник позивача, за заявою якого фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалась.

Представник позивача в судовому засіданні 16.08.2016 р. надав пояснення по справі та відповів на запитання суду, спрямовані на з'ясування обставин справи.

До початку судового засідання 16.08.2016 р., з огляду на відсутність відомостей щодо отримання фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 ухвали суду від 27.07.2016 р. про порушення провадження у справі № 908/1952/16, судом відповідачеві було передано телефонограму з повідомленням про дату, час та місце судового засідання, а також про те, що копію ухвали від 27.07.2016 р. направлено на зазначену у позовній заяві та в Єдиному держаному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців адресу: 71100, АДРЕСА_1. По телефону відповідач повідомив, що ні позовної заяви, ні ухвали від 27.07.2016 р. він не отримував.

У зв'язку з неявкою представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду в повному обсязі суд ухвалою від 16.08.2016 р. відклав розгляд справи на 05.09.2016 р.

В судовому засіданні 05.09.2016р. був присутній тільки представник позивача, за його заявою фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги.

Відповідач не надав відзиву на позов, не направив у судове засідання свого представника, про час та місце розгляду справи повідомлявся завчасно ухвалами суду, які надсилались на його юридичну адресу (71100, АДРЕСА_1), а також телефонограмами. Надіслана відповідачу кореспонденція до суду не поверталась.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

За таких обставин, враховуючи положення ст. 64 ГПК України, суд вважає відповідача таким, що належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Статтею 75 ГПК України передбачено, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті, і розгляд справи можливий без присутності представника відповідача.

В судовому засіданні 05.09.2016р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено наступне.

21.10.2013 р. публічним акціонерним товариством «Бердянське підприємство теплових мереж» (постачальник, позивач) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (споживач, відповідач) укладено договір №1191 купівлі-продажу теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби опалення приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_3.

Відповідно до п. 1.1 договору постачальник відпускає теплову енергію на потреби опалення об'єктів споживача, а споживач одержує теплову енергію та оплачує її вартість відповідно до умов даного договору, затверджених тарифів та виставленого рахунку.

Згідно з п. 1.4 договору кількість теплової енергії, що відпускається постачальником споживачеві для опалення визначається на підставі проектних теплових навантажень, наданих споживачем або розрахованих постачальником з урахуванням довголітніх температур зовнішнього повітря й тривалості опалювального періоду. Проектне навантаження на опалення організації складає 5 221 ккал/год, розрахунковий відпуск теплової енергії складе 10,244 Гкал.

За умовами п. 3.1.1 договору споживач зобов'язаний здійснювати оплату у строки, встановлені договором, на підставі виставлених рахунків, за тарифами, затвердженими в установленому порядку, з моменту введення їх у дію.

У п. 4.1 договору погоджено, що кількість теплової енергії, відпущеної споживачеві, визначається згідно до показань приладу обліку теплової енергії, встановленому у споживача, та розрахунковим способом.

Відповідно до умов п.п.4.9, 4.10 договору рахунок-акт виконаних робіт виписується до 15 числа місяця, наступного за звітним. Оплата проводиться споживачем не пізніше 20 числа, наступного за звітним місяцем.

Пунктом 8.1 договору встановлено, що договір набуває чинності з 01.10.2013 р. і діє до 30.09.2014 р. і вважається пролонгованим на той же строк, якщо за місяць до закінчення строку його дії між сторонами не буде підписано угоду про припинення дії цього договору.

Як вбачається з матеріалів справи, за період жовтень 2015 року - квітень 2016 року позивачем передано, а відповідачем спожиту теплову енергію на загальну суму 13 915,87 грн., що підтверджується рахунками-актами №1191:

- від 31.10.2015 р. - на суму 1 159,26 грн.;

- від 30.11.2015 р. - на суму 1 877,17 грн.;

- від 31.12.2015 р. - на суму 2 633,12 грн.;

- від 31.01.2016 р. - на суму 3 842,45 грн.;

- від 29.02.2016 р. - на суму 2 359,16 грн.;

- від 31.03.2016 р. - на суму 2 008,39 грн.;

- від 30.04.2016 р. - на суму 16,32 грн.

Рахунки-акти щомісячно надсилались відповідачу поштою на адресу відповідача, зазначену в договорі (АДРЕСА_2), що підтверджується списками згрупованих поштових відправлень та фіскальними чеками від 13.11.2015 р., 14.12.2015 р., 18.01.2016 р., 11.02.2016 р., 16.03.2016 р., 12.04.2016 р., 19.05.2016 р.

Судом встановлено, що відповідач займає приміщення по АДРЕСА_3 на підставі договору оренди будинку, споруди (іншого об'єкту нерухомості) від 17.09.2013 р., укладеного ним із ОСОБА_3, строком на 2 роки 11 місяців. Передача в оренду приміщення підтверджується актом прийому-передачі об'єкта нерухомості від 17.09.2013 р.

Позивач надав суду письмові пояснення про те, що вказане нежитлове приміщення є вбудованим в багатоповерховий будинок, тому в ньому наявні внутрішньобудинкові розподільчі мережі централізованого теплопостачання. Відпуск теплової енергії у вигляді гарячої води на потреби приміщення здійснювався в опалювальні періоди (рішення виконавчого комітету Бердянської міської ради про початок та закінчення опалювального сезону 2015 - 2016 року надані у справу), підтверджується актом готовності багатоповерхового будинку по АДРЕСА_3 до опалювального сезону та витягом з журналів обліку відпуску теплової енергії на потреби опалення по котельні №1.

У ст. 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містить ст. 193 Господарського кодексу України

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В порушення умов п. 4.10 договору відповідач не здійснював оплату спожитої теплової енергії в період з жовтня 2015 року по квітень 2016 року, внаслідок чого утворилась заборгованість в сумі 13 915,87 грн.

На вимогу суду позивач вручив відповідачу акт звірки станом на 08.08.2016 р. та ухвалу суду від 27.07.2016 р. в даній справі, що підтверджується підписом відповідача на супровідному листі від 17.08.2016 р. Однак відповідач не підписав акт звірки, коштів не сплатив.

Відповідно до ст. 33 Господарсько-процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідач не надав доказів сплати заборгованості або обґрунтованих заперечень проти позову.

За таких обставин суд визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 13 915,87 грн. законними та обґрунтованими.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Пунктом 5.4 договору передбачено, що за несвоєчасну оплату отриманих послуг споживач сплачує на користь постачальника пеню у розмірі 1,0% за кожен день прострочки платежу але не більше 100% боргу згідно Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги» №686-ХІV від 20.05.1999р., а також стягується 3% річних та інфляційні втрати з простроченої суми згідно ст. 625 Цивільного кодексу України.

Позивач нарахував на щомісячні суми заборгованості пеню в розмірі 1% від суми боргу за загальний період з 21.11.2015 р. по 19.07.2016 р. в загальному розмірі 13 899,55 грн.

Згідно з ч. 6 ст. 231, ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором. Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частиною 1 статті 1 Закону України від 20.05.1999 р. № 686-XIV «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій» передбачено, що за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Суд перевірив розрахунок пені та визнав позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 13 899,55 грн. законними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач нарахував на щомісячні суми заборгованості 3% річних за період з 21.11.2015 р. по 19.07.2016 р. в загальному розмірі 180,89 грн.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив розрахунок 3% річних та встановив, що розрахунок здійснений виходячи з 365 днів у році, у той час як в 2016 році - 366 днів.

За перерахунком суду 3% річних за період з 21.11.2015 р. по 19.07.2016 р. складають 180,44 грн. В цій сумі вимоги про стягнення 3% річних підлягають задоволенню. У стягненні 3% річних в сумі 0,45 грн. суд відмовляє.

Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати за розгляд позовних вимог покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь публічного акціонерного товариства "Бердянське підприємство теплових мереж" (вул. Морська, 65/97, м. Бердянськ, Запорізька область, 71100, ідентифікаційний код 05541120) основний борг в сумі 13 915,87 грн. (тринадцять тисяч дев'ятсот п'ятнадцять грн. 87 коп.), пеню в сумі 13 899,55 грн. (тринадцять тисяч вісімсот дев'яносто дев'ять грн. 55 коп.), 3% річних в сумі 180,44 грн. (сто вісімдесят грн. 44 коп.) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 377,98 грн. (одна тисяча триста сімдесят сім грн. 98 коп.).

Видати наказ.

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Суддя Т.В.Мойсеєнко

Повне рішення оформлено і підписано,

згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 09.09.2016р.

і набирає законної сили після закінчення

десятиденного строку з дня його підписання.