Постанова № 61222677, 12.09.2016, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2600/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2016 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.

за участю секретаря: Драчук О.С.

сторін:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: Бутрик А.О. (представник за довіреністю)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі справу за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №№0000362101, 0000372101 від 30 грудня 2015 року, -

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 05 вересня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До суду надійшов адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області, в якому позивач, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить скасувати податкові повідомлення-рішення №№0000362101, 0000372101 від 30 грудня 2015 року.

В обґрунтування позову зазначено, що позивач отримав від Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області податкові повідомлення-рішення №№0000362101, 0000372101 від 30 грудня 2015 року, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу за порушення вимог Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Позивач вважає вказані рішення протиправними, а висновки податкового органу помилковими.

Відповідач надав до суду заперечення, в яких зазначив, що податкові повідомлення-рішення №№0000362101, 0000372101 від 30 грудня 2015 року винесено за встановлені порушення відповідно до вимог чинного законодавства, а доводи та вимоги позивача, які викладені у позовній заяві, є безпідставними і необґрунтованими. Отже, відповідач вважає позовні вимоги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Позивач у судовому засіданні, посилаючись на обставини, викладені в адміністративному позові, підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував, з підстав, наведених у письмових запереченнях.

Заслухавши пояснення позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, проаналізувавши положення чинного законодавства, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Роздільнянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Одеській області на підставі наказу № 412 від 25.12.2015р., згідно ст.20, п.п.80.2.5 п.80.2 ст.80 Податкового кодексу України, відповідно до направлень №№ 396, 397 від 25.12.2015р., з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства порядку щодо проведення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) проведено фактичну перевірку господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 (код НОМЕР_2) (магазин «ІНФОРМАЦІЯ_1», розташований за адресою: АДРЕСА_1) з питань дотримання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової та роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.

За результатами вказаної перевірки складено акт № 249-42/15-24-21-01/НОМЕР_2 від 25.12.2015р., яким встановлено порушення ч. 12 ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (надалі - Закон № 481/95-ВР), а саме: в період з 08.09.15р. по 11.09.15р. включно виявлено факт проведення операції через РРО по продажу товарів, в тому числі алкогольних напоїв та тютюнових виробів, без наявності ліцензій на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами на загальну вартість 990,72 грн. Зокрема, згідно Z-звіту скороченого за період з 07.09.2015 р. по 11.09.2015 р. через РРО проведено продаж товару на загальну суму 1835,67 грн., продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснено на суму 990,72 грн.

На підставі акту № 249-42/15-24-21-01/НОМЕР_2 від 25.12.2015р. відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

№ 0000362101 від 30.12.2015 року про застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 17000 грн. (а.с.10);

№ 0000372101 від 30.12.2015 року про застосування до ФОП ОСОБА_1 фінансових санкцій у розмірі 17000 грн. (а.с. 11).

27.01.2016р. (вих. № 76/В/15-32-10-02-08) за результатами розгляду первинної скарги рішенням Головного управління ДФС в Одеській області залишено без змін вищевказані податкові повідомлення-рішення, а первинну скаргу позивача - без задоволення (а.с. 14-15).

24.03.2016р. (вих. № 3048/В/9999/00/02-15) ДФС України, розглянувши скаргу ФОП ОСОБА_1 від 12.03.2016р., залишила без змін оскаржувані податкові повідомлення-рішення та рішення за результатами розгляду первинної скарги, а скаргу позивача - без задоволення (а.с. 17-18).

Позивач, не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями №№0000362101, 0000372101 від 30 грудня 2015 року, звернувся з позовом до суду, в якому просить їх скасувати.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Підпунктом 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 Кодексу визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Статтею 80 Податкового кодексу України зазначено підстави та порядок проведення фактичної перевірки.

Крім того, як встановлено п. 81.1 ст. 81 Податкового кодексу України, посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються: дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки. Не пред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб органу державної податкової служби до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Судом встановлено, що наказ про проведення фактичної перевірки № 412 від 25.12.2015р. та направлення №№ 396, 397 від 25.12.2015р. пред'явлено ФОП ОСОБА_1.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.7 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» ліцензуванню підлягає такий вид господарської діяльності як виробництво і торгівля спиртом етиловим, коньячним і плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, яка ліцензується відповідно до Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Відповідно до ст.15 Закону № 481/95-ВР роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

Відповідно до ст. 17 Закону № 481/95-ВР за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягуються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Частиною 2 вищезазначеної норми встановлено, що до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 грн.

Як встановлено судом, Роздільнянською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління ДФС в Одеській області застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 17000 грн. на підставі акту № 249-42/15-24-21-01/НОМЕР_2 від 25.12.2015р., складеного за результатами перевірки, відповідно до висновків якого позивачем порушено ч.12 ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів».

В акті перевірки № 249-42/15-24-21-01/НОМЕР_2 від 25.12.2015р. зазначено, що згідно Z-звіту скороченому за період з 07.09.2015 р. по 11.09.2015 р. через РРО проведено продаж товару на загальну суму 1835,67 грн., продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів склав 990,72 грн.

Як вбачається з матеріалів справи фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 отримано ліцензію НОМЕР_5 від 01.09.2014р. на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, термін дії з 08.09.2014 р. по 08.09.2015 р.

03.09.2015 р. ФОП ОСОБА_3 до контролюючого органу подано заяву про одержання ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями, алкогольними напоями-сидром та перрі (без додання спирту) та тютюновими виробами. При цьому позивачем самостійно зазначено термін дії такої ліцензії з 12.09.2015 р. по 12.09.2016 р.

Згідно вказаної заяви, а також вимог ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» Головним управлінням ДФС в Одеській області видано ФОП ОСОБА_1 ліцензію НОМЕР_3 від 03.09.2016 р. серії АЖ на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями, у тому числі сидром та перрі (без додання спирту) із зазначенням терміну дії ліцензії з 12.09.2015 року до 12.09.2016 року, та на право роздрібної торгівлі тютюновими виробами - НОМЕР_4 від 03.09.2016 року із зазначенням терміну дії ліцензії з 12.09.2015 року до 12.09.2016 року.

Відтак, враховуючи, що термін дії ліцензій НОМЕР_5, НОМЕР_6 від 01.09.2014р. скінчився 08.09.2015 р., ліцензію НОМЕР_3 від 03.09.2016 р. серії АЖ видано із терміном дії з 12.09.2015 р., а у період з 07.09.2015 р. по 11.09.2015 р. через РРО проведено продаж товару на загальну суму 1835,67 грн., а продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів склав 990,72 грн., відповідач дійшов висновку, що ФОП ОСОБА_1 протягом вищезазначеного періоду реалізовувались алкогольні напої без наявності ліцензії, чим останній порушив норми діючого законодавства, в зв'язку з чим до нього повинні бути застосовані штрафні санкції.

Як зазначено відповідачем, про термін дії ліцензії позивач був обізнаний 03.09.2015 р., подаючи відповідну заяву, у зв'язку із чим міг регулювати свою поведінку, у т.ч. не здійснювати відповідний продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів у періоді, поза межами дії вказаної ліцензії. Однак, достовірно знаючи про закінчення дії попередніх ліцензій НОМЕР_5 та НОМЕР_6 - 08.09.2015 р., не дочекавшись отримання нової ліценції, ФОП ОСОБА_1, всупереч приписам Закону № 481/95-ВР, здійснював продаж алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Суд вважає помилковими твердження позивача щодо того, що оскільки ним було здійснено оплату за сім днів до закінчення дії попередніх ліцензій та подано відповідну заяву до Головного управління ДФС в Одеській області, він сподівався, що нова ліцензія буде видана на наступний день після закінчення строку попередніх ліцензій, оскільки позивач у заяві від 03.09.2015 року самостійно вказав період, з якого виявив бажання мати відповідну ліцензію.

Так, згідно ст.1 Закону № 481/95-ВР ліцензія (спеціальний дозвіл) - документ державного зразка, який засвідчує право суб'єкта господарювання на провадження одного із зазначених у цьому Законі видів діяльності протягом визначеного строку.

Статтями 252, 253 Цивільного кодексу України передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Ст. 3 Європейської конвенції про обчислення строків від 16.05.1972р. № ETS-076 передбачено, що строки, обчислені у днях, тижнях, місяцях і роках, починаються опівночі dies a quo і спливають опівночі dies ad quem. Проте положення попереднього пункту не заважають тому, щоб та чи інша дія, яка має бути здійснена до спливу встановленого строку, виконувалася у день dies ad quem лише до закінчення нормального робочого часу.

Відповідно до приписів ст. 15 Закону № 481/95-ВР ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади в містах, районах, районах у містах Києві та Севастополі за місцем торгівлі суб'єкта господарювання терміном на один рік і підлягають обов'язковій реєстрації в органі доходів і зборів, а у сільській місцевості - і в органах місцевого самоврядування за місцем торгівлі суб'єкта господарювання.

Таким чином, 10.09.2015р. станом на момент здійснення позивачем продажу акцизної групи товарів термін дії ліцензій НОМЕР_5, НОМЕР_6 від 01.09.2014р. скінчився, а термін дії нової ліцензії ще не настав.

При цьому, суд також не приймає до уваги надані до суду позивачем акти повернення грошових коштів та письмове пояснення ОСОБА_4 як належні докази повернення коштів через РРО та зазначає наступне.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

За приписами ч.ч.1, 4 ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Вищезазначені твердження позивача щодо повернення коштів через РРО не підтверджені належними та допустимими доказами.

Так, відповідно до ст.2 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», п.3 Порядку реєстрації та застосування реєстраторів розрахункових операцій, що застосовуються для реєстрації розрахункових операцій за товари (послуги), затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України № 417 від 28.08.2013р. (надалі - Порядок № 417), розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий чек, товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрований у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Згідно п.5 Порядку № 417 реєстрація продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів через РРО проводиться одночасно з розрахунковою операцією. Розрахунковий документ на повну суму проведеної операції видається особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї. Розрахункова операція вважається проведеною через РРО, якщо дані про її обсяги введені в режимі реєстрації.

Пунктом 7 Порядку № 417 передбачено, що реєстрація видачі коштів у разі повернення товару (відмови від послуги, прийняття цінностей під заставу, виплати виграшів у державні лотереї та інших випадках) або скасування помилково проведеної через РРО суми розрахунку здійснюється шляхом реєстрації від'ємної суми.

Водночас, наданий до суду позивачем акт повернення грошових коштів № 1 складений без зазначення дати та підпису. Більш того, у вказаному акті здійснено посилання на Порядок реєстрації, опломбування та застосування реєстраторів розрахункових операцій за товари (послуги), затверджений Наказом ДПА України №614 від 01.12.2000р., однак останній втратив чинність на підставі Наказу Міністерства доходів і зборів № 417 від 28.08.2013р. Так, зазначені акти складені ОСОБА_1 та адресовані ЧП «ОСОБА_1 мн «ІНФОРМАЦІЯ_1». Надане до суду письмове пояснення ОСОБА_4 також не спростовує факту здійснення операцій через РРО у період відсутності відповідної ліцензії у позивача та не надає можливості достовірно встановити дату надання вказаних пояснень та особу, що їх надавала.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що ним не здійснювалося продажу акцизної групи товарів у період з « 07.09.2015р. по 11.09.2015р.», а лише 10.09.2015р., оскільки дата 10.09.2015р. випадає саме на зазначений період.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.71 цього КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №№0000362101, 0000372101 від 30 грудня 2015 року неправомірні, безпідставні, не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, отже задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа. Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Враховуючи, що суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, здійснені позивачем судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 159-164, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №№0000362101, 0000372101 від 30 грудня 2015 року, - відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення, копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.09.2016р.

Суддя Самойлюк Г.П.

У задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Роздільнянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень №№0000362101, 0000372101 від 30 грудня 2015 року, - відмовити повністю.

12 вересня 2016 року.