Ухвала суду № 61222569, 05.09.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 УХВАЛА

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

05 вересня 2016 року № 813/6195/15

Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., секретар судового засідання Палюк М.М., розглянувши в судовому засіданні заяву представника третьої особи про закриття провадження у адміністративній справі № 813/6195/15 за адміністративним

позовом ОСОБА_1, представник - ОСОБА_2до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, представник - не прибув, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс», представник - Блажевський П.І.про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на думку позивача відповідачем неправомірно без достатніх для цього підстав прийнято спірне рішення.

08.09.2016 року представником третьої особи через канцелярію суду подано суду заяву про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Правовідносини, які виникли між сторонами пов'язані із невиконанням, умов цивільно-правових договорів: кредитного та іпотеки. Згідно із висновком, зробленим у постанову ВСУ від 14.06.2016 року № 21-41а16, де суд вказує, що аналогічний спір не є публічно правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України

Представник третьої особи в судовому засіданні заяву про закриття провадження підтримав, просив задоволити.

Представник позивача в судовому засідання проти заяви про закриття провадження заперечив, надав суду письмові пояснення, в яких вказав що дана справа не є тотожною із справою, яку розглядав Верховний суд України приймаючи постанову від 14.06.2016 року і тому має розглядатися в порядку КАС України. Спірні правовідносини у даній справі не пов'язані з виконанням умов цивільно-правової угоди позивачем та третьої особою, а стосуються повноважень та виконання вимог законодавства суб'єктом владних повноважень при прийнятті оскаржуваного рішення. Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані порушенням нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. вимог законодавства у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, що призвело до незаконного рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень № 24995594 від 02.10.2015 року, а не порушення третьої особою умов іпотечного договору, як зазначено в постанові ВСУ від 14.06.2016 року.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.

При постановленні ухвали суд виходить з наступного:

Згідно постанови Верховного суду України від 14.06.2016 року № 21-41а16 вказано «Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі «Zand v. Austria» вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів. На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні норм права з огляду на нижченаведене.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

За правилами пункту 1 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Враховуючи те, що у справі, яка розглядається, спірні правовідносини пов'язані із невиконанням, на думку позивача, умов цивільно-правової угоди, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що спір не є публічно-правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК.

Таким чином, не обговорюючи питання правильності застосування судами статей 36, 37 Закону № 898-IV, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в цьому випадку неоднаково застосовано статтю 6 Конвенції стосовно «суду, встановленого законом». Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

За таких обставин ухвалені в адміністративній справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в ній».

Згідно ч. 2 ст. 4 цього ж Кодексу, юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Згідно ч. 1 ст. 17 цього ж Кодексу, юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій.

Згідно п.1 ч.1 ст.157 КАС України, суд закриває провадження по справі: якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно ч.2 ст.157 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Згідно ч. 1 ст. 244-2 КАС України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

Як вбачається із позовної зави позивач - ОСОБА_1 просить визнати протиправним та скасувати рішення про держану реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 24995594 від 02.10.2015 року приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої А.М.

В позовній заяві зазначено: «Відповідно до довідки від 13.11.2015 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою Аллою Михайлівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 24995594 від 02.10.2015 року на підставі якого в державний реєстр внесено відомості про нового власника квартири АДРЕСА_1 - ТОВ «ФК «Вектор Плюс».

Підставою винесення такого рішення нотаріусом став договір іпотеки № 4369 від 25.06.2008 року посвідчений приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Антопова В.І.

Таким чином, після отримання інформаційної довідки від 13.11.2015 року позивач дізналася про те, що новим власником її квартири стало ТОВ «ФК «Вектор Плюс».

За таких обставин, враховуючи положення до ч.1 ст.244-2 КАС України, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки спір не є публічно правовим, а випливає з договірних відносин і має вирішуватись судами за правилами ЦПК, відтак клопотання представника третьої особи про закриття провадження підлягає задоволенню.

З цих же підстав судом не враховуються пояснення представника позивача.

Враховуючи вищевикладене, зазначений спір не містить ознак публічно-правового враховуючи висновок ВСУ 14.06 2016 року по справі № 21-41а16, тому суд приходить до висновку, що провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про визнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень закрити на підставі п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 157, 159-163, 167 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Клопотання представника третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс» про закриття провадження у адміністративній справі, задоволити.

2. Провадження у справі № 813/6195/15 за адміністративним позовом

ОСОБА_1доПриватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кобелєвої Алли Михайлівни, за участю третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторингова компанія «Вектор Плюс»провизнання протиправним і скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяженьзакрити. 3. Роз'яснити позивачу, що даний спір підлягає розгляду до юрисдикції місцевого загального суду.

Ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього ж Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.

Ухвала складена у повному обсязі 12.09.2016 року.

Суддя Гавдик З.В.