Постанова № 61222349, 07.09.2016, Волинський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року Справа № 803/289/16

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Лозовського О.А.,

при секретарі судового засідання Шикун О.Є.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку адміністративну справу за позовом Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 про підтвердження обгрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків,

ВСТАНОВИВ:

Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області (далі - Луцька ОДПІ, позивач) звернулася з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3, відповідач) про підтвердження обгрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків, застосованого рішенням Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області від 16 лютого 2016 року .

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 29.01.2016 ГУ ДФС у Волинській області прийнято накази № 93, № 94, № 95, № 96 «Про проведення фактичної перевірки» фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, зокрема, господарських одиниць (газових АЗС), де здійснює підприємницьку діяльність відповідач: місто Луцьк, вулиця Дубнівська, будинок 60; місто Луцьк, вулиця Володимирська, будинок 72 Б; місто Луцьк, вулиця Рівненська, будинок 48; місто Луцьк, вулиця Львівська, будинок 91 А протягом 10 діб, починаючи з 02.02.2016, підставою для проведення якої зазначено, в тому числі, підпункти 80.2.4, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

03.02.2016 посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області на підставі зазначених наказів та направлень на перевірку №000052, №000053, №000054, №000055, №000056, №000057 №000058, №000059 від 29.01.2016 були здійснені заходи, спрямовані на проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 господарських одиниць (газових АЗС), де здійснює підприємницьку діяльність ОСОБА_3: м. Луцьк, вул. Дубнівська, буд. 60; м. Луцьк, вул. Володимирська, буд. 72 Б; м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 48; м. Луцьк, вул. Львівська, буд. 91 А. Однак, підприємець відмовив у допуску посадових осіб до проведення фактичної перевірки, про що було складено відповідні акти від 03.02.2016. На цій підставі 16.02.2016 позивачем було прийнято рішення про застосування умовного адміністративного арешту майна платника податків.

У зв'язку з наведеним, позивач просить підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_3.

В поданих письмових запереченнях на позов представник відповідача заявлені позовні вимоги не визнала, просила в задоволенні позову відмовити з огляду на таке.

29.01.2016 ГУ ДФС у Волинській області прийнято накази про проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 Підставою для проведення фактичної перевірки підприємця у наказах вказано, зокрема, підпункти 80.2.4, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України (ПК України), відповідно до яких фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Проте, представник відповідача вважає, що жодних порушень щодо подання обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій (РРО), розрахункових книжок (РК) та книг обліку розрахункових операцій (КОРО) позивачем не допущено, із нульовими показниками звітність не подавалась. Податкова звітність з РРО до контролюючих органів передавалась в автоматичному режимі вчасно та в повному обсязі. Працівниками контролюючого органу не було надано доказів на підтвердження обставин, які стали підставою для проведення фактичної перевірки, а тому податкових інспекторів не було допущено до проведення перевірки. Крім того, звітність пов'язана із застосуванням РРО (за формою № ЗВР-1) підприємцем подавалась на підставі Порядку подання звітності, пов'язаної із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій або використанням книг обліку розрахункових операцій (розрахункових книжок), затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 614 від 01.12.2000, без нульових показників. Електронні копії розрахункових документів і фіскальних звітних чеків РРО, які передаються дротовими або бездротовими каналами зв'язку до контролюючих органів не віднесено до обов'язкової звітності про використання РРО, РК, КОРО, а тому наявна в них інформація не могла бути підставою для проведення фактичної перевірки підприємця ОСОБА_3 Крім того, підставою для проведення фактичної перевірки була наявна у контролюючого органу інформація по двох газових автозаправних станціях (АЗС) за адресами: вулиця Володимирська, 72 Б, місто Луцьк, Волинська область та вулиця Дубнівська, 60, м Луцьк, Волинська область, проте, ГУ ДФС у Волинській області в порушення вимог податкового законодавства видано чотири накази про проведення перевірки усіх господарських одиниць позивача.

В судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримала з підстав, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнала з підстав, наведених у письмових запереченнях проти позову.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, з'ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є підставними та підлягають до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.01.2016 ГУ ДФС у Волинській області прийнято накази №93, №94, №95, №96 «Про проведення фактичної перевірки» фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, зокрема, господарських одиниць (газових АЗС), де здійснює підприємницьку діяльність відповідач: місто Луцьк, вулиця Дубнівська, будинок 60; місто Луцьк, вулиця Володимирська, будинок 72 Б; місто Луцьк, вулиця Рівненська, будинок 48; місто Луцьк, вулиця Львівська, будинок 91 А протягом 10 діб, починаючи з 02.02.2016, підставою для проведення якої зазначено, в тому числі, підпункти 80.2.4, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

03.02.2016 посадовими особами ГУ ДФС у Волинській області на підставі вище зазначених наказів та направлень на перевірку №000052, №000053, №000054, №000055, №000056, №000057 №000058, №000059 від 29.01.2016 були здійснені заходи, спрямовані на проведення фактичної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 господарських одиниць (газових АЗС), де останній здійснює свою підприємницьку діяльність: м. Луцьк, вул. Дубнівська, буд. 60; м. Луцьк, вул. Володимирська, буд. 72 Б; м. Луцьк, вул. Рівненська, буд. 48; м. Луцьк, вул. Львівська, буд. 91 А.

Однак, як слідує з актів про відмову від допуску до перевірки від 03.02.2016, фізична особа-підприємець ОСОБА_3, після отримання наказів на проведення перевірки, відмовив у допуску посадових осіб до проведення фактичної перевірки (а. с. 11, 14, 17, 20 ).

З урахуванням наведених обставин, фактичну перевірку господарських одиниць - газових АЗС, де здійснює свою господарську діяльність фізична особа-підприємець ОСОБА_3, ГУ ДФС у Волинській області проведено не було.

Враховуючи обставини, зафіксовані в актах від 03.02.2016 про відмову у допуску до перевірки, заступником начальника Луцької ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області на підставі пункту 94.2 статті 94 розділу ІІ Податкового кодексу України (далі - ПК України) (у разі відмови платника податків від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу) 16.02.2016 прийняте рішення про застосування адміністративного арешту майна платника податків (а. с. 8).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до пункту 20.1.4 статті 20 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом.

Згідно пункту 75.1 статті 75 ПК України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Як встановлено пунктом 80.1, підпунктами 80.2.4, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності зокрема таких обставин: неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Відповідно до пунктів 80.1, 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких обставин: неподання суб'єктом господарювання в установлений законом строк обов'язкової звітності про використання реєстраторів розрахункових операцій, розрахункових книжок та книг обліку розрахункових операцій, подання їх із нульовими показниками; у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, нафтопродуктів, палива моторного альтернативного, скрапленого газу.

Пунктом 80.7 статті 80 ПК України передбачено, що фактична перевірка проводиться двома і більше посадовими особами контролюючого органу у присутності посадових осіб суб'єкта господарювання або його представника та/або особи, що фактично здійснює розрахункові операції.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України посадові особи органу державної податкової служби мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування органу державної податкової служби, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника органу державної податкової служби або його заступника, що скріплений печаткою органу державної податкової служби; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

Пунктом 81.2 статті 81 ПК України встановлено, що у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Оскільки на податковий орган покладено обов'язок щодо здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального та від платника податків до контролюючого органу надійшла звітність з нульовими показниками, суд дійшов висновку про наявність у ГУ ДФС у Волинській області станом на 29.01.2016 правових підстав для проведення фактичної перевірки на підставі підпунктів 80.2.4, 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України.

Разом з тим, правомірність та обґрунтованість наказів про проведення фактичної перевірки № 93, № 94, № 95, № 96 від 29.01.2016 підтверджена постановою Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 якою в задоволенні адміністративного позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправними та скасування наказів на проведення фактичної перевірки відмовлено повністю. Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.08.2016 постанову Волинського окружного адміністративного суду від 14.04.2016 залишено без змін.

У відповідності до статті 94 ПК України, адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Відповідно до підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

Згідно пункту 94.5 статті 94 ПК України арешт майна може бути повним або умовним. Повним арештом майна визнається заборона платнику податків на реалізацію прав розпорядження або користування його майном. У цьому випадку ризик, пов'язаний із втратою функціональних чи споживчих якостей такого майна, покладається на орган, який прийняв рішення про таку заборону. Умовним арештом майна визнається обмеження платника податків щодо реалізації прав власності на таке майно, який полягає в обов'язковому попередньому отриманні дозволу керівника відповідного контролюючого органу на здійснення платником податків будь-якої операції з таким майном. Зазначений дозвіл може бути виданий керівником контролюючого органу, якщо за висновком податкового керуючого здійснення платником податків окремої операції не призведе до збільшення його податкового боргу або до зменшення ймовірності його погашення.

Таким чином, з врахуванням встановлених судом обставин, зокрема, факту недопуску відповідачем посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, суд дійшов висновку, що Луцькою ОДПІ ГУ ДФС у Волинській області правомірно застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 згідно рішення від 16.02.2016, а тому вимога щодо підтвердження обґрунтованості умовного адміністративного арешту майна платника податків є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Керуючись статтями 11, 17, 158, частиною третьою статті 160, статтями 162, 163, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Податкового кодексу України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Підтвердити обґрунтованість умовного адміністративного арешту майна платника податків - фізичної особи-підприємця ОСОБА_3, застосованого рішенням Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області від 16 лютого 2016 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, повний текст якої буде виготовлено 12 вересня 2016 року. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Суддя О.А. Лозовський