Рішення № 61222149, 06.09.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.09.2016 Справа №607/17723/15-ц

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сташків Н.М.,

за участі секретаря судового засідання Рихліцької О.А.,

з участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

представника третьої особи ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа Служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, про визначення способу участі батька у вихованні дитини,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_4 у листопаді 2015 року пред'явив до суду позов до відповідача ОСОБА_5, третя особа Служба у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради, про визначення способу участі батька у вихованні сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом побачень чотири рази на місяць у кожну неділю місяця з 15 до 18 години, необмеженого спілкування особисто з сином засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів звязку, які не передбачають безпосереднього спілкування. Обґрунтовує позов тим, що перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу народився син ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Після розірвання шлюбу дитина проживає з відповідачем. Проте ОСОБА_5 та особи, які проживають разом з його сином, постійно створюють перешкоди позивачу в спілкуванні з дитиною. Всі намагання позивача мирним шляхом врегулювати даний спір призводить до конфліктів та створення штучних обставин, через які він не може зустрічатися з сином та брати участь у його виховані, а тому лише в судовому порядку ОСОБА_4 має можливість захистити свої батьківські права.

В подальшому позивач ОСОБА_4 уточнив позовні вимоги, просив суд визначити спосіб його участі у вихованні сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, з урахуванням висновку органу опіки і піклування, шляхом побачень в такі дні: в другу суботу місяця з 12 до 14 години, четверту неділю місяця з 12 до 14 години, а також необмеженого спілкування особисто з сином засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів звязку, які не передбачають безпосереднього спілкування.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_1 позовні вимоги, з урахуванням зазначених уточнень, підтримали в повному обсязі, зіславшись на мотиви, які викладені в позовній заяві та уточненнях до неї, просили позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_5 у судовому засіданні проти задоволення позову заперечила. Вважає, що позивач жорстоко поводиться з сином, вчиняє над ним насильство, тому їх спілкування суперечитиме інтересам дитини.

Після оголошеної в розгляді справи перерви відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не зявилася, скориставшись правом на правову допомогу, брала участь у справі через представника.

Представник відповідача ОСОБА_5 ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Пояснив, що позивач ОСОБА_5 визнає право батька на спілкування з сином та згідна з висновком органу опіки та піклування про визначення способу участі ОСОБА_4 у вихованні дитини ОСОБА_6 шляхом побачень у кожну другу суботу місяця з 12 до 14 години та в кожну четверту неділю місяця з 12 до 14 години в її присутності. Проти задоволення позовних вимог в частині необмеженого спілкування батька з сином засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів звязку, які не передбачають безпосереднього спілкування, заперечив, вважаючи такі вимоги неналежним способом захисту прав позивача.

Представник третьої особи Служби у справах неповнолітніх та дітей Тернопільської міської ради ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримала висновок органу опіки та піклування про визначення способу участі ОСОБА_4 у вихованні дитини ОСОБА_6 Вказала, що на даний час дитина знаходиться стаціонарному на лікуванні у вкрай важкому стані, тому спілкування з батьком як ніколи необхідне. Він провідує дитину, купує ліки тощо.

Суд, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, встановив такі обставини:

Сторони позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_5 з 09 серпня 2009 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 06 травня 2011 року.

06 березня 2010 року в сторін народився син ОСОБА_6, про що зроблено актовий запис №729 Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області, що підтверджується свідоцтвом про народження серії 1-ИД №115432 від 01 квітня 2010 року.

Як слідує з викладених у позовній заяві обставин, якими позивач ОСОБА_4 обґрунтовує свої позовні вимоги, між ним та відповідачем ОСОБА_5 постійно виникають спори щодо участі позивача у вихованні їх спільної дитини.

Зазначені обставини в судовому засіданні відповідачем не спростовані. З її пояснень слідує, що між нею та відповідачем дійсно існують суперечності з приводу виховання дитини і протягом тривалого часу вона не бажала та уникала їхнього спілкування.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно зі ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сімї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства», дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до ст. 153 Сімейного Кодексу України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою незалежно від проживання або перебування кожного з них.

Згідно зі ст. 157 Сімейного Кодексу України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому із батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Статтею 159 СК України та ч. 3 ст. 15 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод.

Батьки малолітнього ОСОБА_6 позивач ОСОБА_4 та відповідач ОСОБА_5 не можуть дійти згоди щодо участі батька в його вихованні. ОСОБА_5С не бажає надавати можливість відповідачу самостійно проводити час із сином ОСОБА_6, чинить перешкоди у їх самостійному спілкуванні.

Рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради №365 від 04 травня 2016 року затверджено висновок органу опіки та піклування Тернопільської міської ради про визначення способу участі ОСОБА_4 у вихованні дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Як убачаться з висновку про визначення способу участі ОСОБА_4 у вихованні дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, орган опіки та піклування вважає за доцільне встановити графік побачення батькові ОСОБА_4 з сином ОСОБА_6 в такі дні: в другу суботу місяця з 12 до 14 години, четверту неділю місяця з 12 до 14 години. Побачення мають відбуватися в присутності матері дитини у місцях культурно-розважального характеру.

Відповідно до довідок від 18 березня 2016 року, виданих комунальним закладом Тернопільської районної ради «Тернопільське районне територіальне медичне обєднання», ОСОБА_4 на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

З акту бесіди від 16 березня 2016 року, яка проводилася з метою визначення участі батька у житті та вихованні дитини та виявлення бажання дитини бачитися з батьком, слідує, що малолітній ОСОБА_6 виявив бажання зустрічатися з батьком, однак щоб і мама була присутня.

За вказаних обставин, враховуючи інтереси малолітнього сина сторін, його вік, побажання зустрічатися з татом у присутності мами, суд приходить до висновку, що побачення дитини з батьком без присутності матері, на чому наполягає позивач ОСОБА_4 та його представник, може негативно відобразитися на психологічному здоровї дитини, а тому, вважає, що слід встановити побачення дитини з батьком згідно із графіком побачень, запропонованих органом опіки та піклування, в присутності матері.

При цьому судом не здобуто жодних доказів протиправної поведінки позивача щодо його малолітнього сина, про що стверджувала відповідач, а тому суд не має підстав вважати, що їх спілкування може перешкоджати нормальному розвиткові дитини.

З цих підстав позовні вимоги позивача в частині визначення способу участі батька у спілкуванні з дитиною шляхом систематичних побачень підлягають до часткового задоволення.

Крім цього, суд, враховуючи наявність спору між сторонами щодо способу участі позивача у вихованні сина, вважає за доцільне, з метою захисту права батька на спілкування з дитиною, визначити спосіб його участі у вихованні малолітнього сина також і шляхом необмеженого спілкування засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів звязку, які не передбачають безпосереднього спілкування. Суд вважає, що таке спілкування відповідає інтересам дитини, а спосіб захисту права позивача таким чином узгоджується з вимогами ч. 2 ст. 159 Сімейного кодексу України, оскільки визначений нею перелік способів участі у вихованні дитини не є вичерпним.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 141, 153, 159 Сімейного Кодексу України, ст. ст. 11, 15 Закону України «Про охорону дитинства», керуючись ст. ст. 10, 60, 212, 213, 215, 223, ч. 1 ст. 294, ч. 1 ст. 296 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визначити способи участі ОСОБА_4 у вихованні сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, шляхом:

- систематичних побачень двічі на місяць у кожну другу суботу місяця з 12 до 14 години та в кожну четверту неділю місяця з 12 до 14 години в присутності матері дитини ОСОБА_5;

- необмеженого спілкування батька з сином засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів звязку, які не передбачають безпосереднього спілкування.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_5 в користь ОСОБА_4 487 гривень 20 копійок понесеного судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне рішення суду виготовлено 09 вересня 2016 року.

Суддя