Ухвала суду № 61218562, 12.09.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/5380/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1718/2016

Категорія: 45

Головуючий у 1-ій інстанції:Кузнецов Р.В.

Доповідач: Груіцька Л.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2016 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді: Груіцької Л.О.

суддів: Никифоряка Л.П.,Соломахи Л.І.,

секретар: Чуряєв В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмут Донецької області апеляційну скаргу ОСОБА_2, на рішення Слов'янського міськрайоного суду Донецької області від 12 серпня 2016 року за позовом Обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з опалення,

В С Т А Н О В И В:

Обласне комунальне підприємство «Донецьктеплокомуненерго» звернулось з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті послуги з опалення.

Рішенням Слов'янського міськрайоного суду Донецької області від 12 серпня 2016 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь позивача заборгованість за спожиті послуги з опалення у сумі 7451 (сім тисяч чотириста п'ятдесят одну) гривню 45 копійок, втрати від інфляційних процесів у розмірі 4407 ( чотири тисячі чотириста сім) гривень 72 копійок, три відсотки річних від суми заборгованості у розмірі 558 (п'ятсот п'ятдесят вісм) гривень 80 копійок.

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати. Зазначає, що рішення є незаконним через невідповідність висновків суду обставинам справи. Вважає, що позов необхідно було пред'явити не тільки до неї, але і до її сина, який разом проживає у АДРЕСА_1. Також суд не застосував строк позовної давності, та положення ст..8 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», суд також не узяв до уваги той факт, що вона вже зверталася до відповідача про реструктуризацію боргу, але останній їй відмовив.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2,3 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п. 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2008 року N 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, суд апеляційної інстанції повинен з'ясувати: чи враховані судом першої інстанції при ухваленні рішення всі факти, що входять до предмета доказування; чи підтверджені обставини (факти), якими мотивовано рішення, належними й допустимими доказами та чи доведені вони; чи відповідають висновки суду встановленим фактам; чи дотримано та чи правильно застосовано норми матеріального й процесуального права, досліджувати докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суд першої інстанції було зумовлено поважними причинами. Таким чином, зазначеними положеннями цивільного процесуального законодавства на апеляційний суд покладено обов'язок перевіряти законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, встановлені судом фактичні обставини і усувати недоліки, допущені судом першої інстанції. Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлене неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Сторони у судове засідання не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши доповідь судді доповідача, вивчивши матеріли справи і перевіривши законність і обгрунтованність рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачка протягом періоду з 01.02.2012 року по 01.06.2016 року не в повному обсязі сплачувала отримані послуги тепломережі, у зв'язку з чим заборгованість по сплаті за надані послуги по теплопостачанню стосовно квартири позивачки за вказаний період склала 7451 грн. 45 коп.

Задовольняючи позовні вимоги суд керувався тим, що відповідачка несвоєчасно вносила плату за користування послугами з теплопостачання стосовно квартири АДРЕСА_1 внаслідок чого має заборгованість у сумі 7451 грн. 45 коп. Суд першої інстанції також погодився з розрахунком позивача щодо інфляційних витрат, а також 3-х відсотків річних.

Такі висновки суду першої інстанції є законними, обґрунтованими, рішення прийняте на підставі встановлених фактів,судом правильно застосовано норми матеріального і процесуального права,

Згідно з ч.1 ст. 3 ЦПК України у кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до змісту ст. ст. 11, 15 ЦК України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Згідно ч.3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Згідно ст.526 ЦК України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Апеляційним судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 мешкає у АДРЕСА_1./ а.с.5/;

Позивач надає відповідачці комунальні послуги з теплопостачання, оскільки будинок АДРЕСА_1 приєднаний до централізованої мережі теплопостачання.

Як вбачається з особистого рахунку № 05735, відкритого на відповідачку, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 / а.с.8/, ОСОБА_2 несвоєчасно вносила плату за користування послугами з теплопостачання, стосовно квартири АДРЕСА_1, внаслідок чого має заборгованість у сумі 7451 грн. 45 коп. за період з 1 лютого2012 року по 1 червня 2016 року. Сума заборгованості, яка виникла у відповідачки перед позивачем у зв'язку із несвоєчасною платою за комунальні послуги з теплопостачання відповідачкою не оскаржена.

Звертаючись до суду з позовом, позивач відповідно до ст. .625 ЦК України,зробив розрахунок. боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми./ а.с.9/;

Суд першої інстанції взяв до уваги вказаний розрахунок та задовольнив позов у цій частині.

Колегія апеляційного суду не погоджується з доводами відповідачки, наведеними у апеляційній скарзі стосовно не застосування судом першої інстанції строку позовної давності з наступного.

Згідно з вимогами статей 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно із частинами третьою, четвертою статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка була присутня у судовому засідання при розгляді даної справи та не заявила суду першої інстанції про застосування строку позовної давності. З цих підстав суд першої інстанції правомірно не застосував позовну давність, оскільки відповідачка про це не заявила.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги у частині того, що суд першої інстанції не застосував до вказаних правовідносин положення ст.8 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», оскільки у ст.8 вказаного закону йдеться про скасування пені за несвоєчасне внесення платежів за житлово-комунальні послуги (водопостачання, газ, електро- і теплоенергія, водовідведення, утримання і експлуатація житла та прибудинкових територій, сміттєзбирання, ліфтове господарство), нарахованої громадянам України, які проживають у населених пунктах, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, але відповідно до рішенню суду першої інстанції, останній стягнув з відповідачки на користь позивача не пеню, а суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час простроченная, а також три проценти річних від простроченої суми,відповідно до ст. 625 ЦК України.

Не ґрунтуються на законі й ствердження апелянта у частині того, що суд першої інстанції неправомірно стягнув суму заборгованості тільки з неї, оскільки у квартирі разом з нею проживає і її син ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, оскільки позивач звернувся до суду з позовом тільки до відповідачки й це є його правом, відповідно до ст.543 ЦК України де йдеться про те,що у разі солідарного обов'язку боржників, кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або у повному обсязі як від усіх боржників разом, та і від будь-кого з них окремо.

При встановленні зазначених фактів і постановленні рішення судом не було порушено норм процесуального права та правильно застосовано норми матеріального права.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, висновки суду вони не спростовують.

У відповідності до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.303-315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Слов'янського міськрайоного суду Донецької області від 12 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий: Л.О. Груіцька

Судді: Л.П.Никифоряк

Л.І. Соломаха