Рішення № 61214899, 06.09.2016, Радивилівський районний суд Рівненської області

Справа №568/605/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд

Рівненської області

в складі: головуючого судді Драновської С.З.

при секретарі Саган В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Радивилів справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про визнання Договору №004196 фінансового лізингу від 04.06.2016 року недійсним та повернення споживачеві коштів

в с т а н о в и в:

27.07.2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просив Договір №004196 фінансового лізингу від 04 червня 2016 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон», та ним ОСОБА_1 - визнати недійсним та стягнути з відповідача на користь позивача кошти, які були сплачені згідно з договором в розмірі - 18 500,00 (вісімнадцять тисяч пятсот гривень 00 копійок) та судові витрати. Як на підставу задоволення його позовних вимог послався на правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові суду від 16.12.2015 року у справі № 6-2766цс15.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.

В обгрунтування позову посилається на те, що 04 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» (надалі - «Лізингодавець») та ОСОБА_1 (надалі - «Лізингоодержувач») було укладено договір №004196 фінансового лізингу.

Предметом договору фінансового лізингу було те, що Лізингодавець зобовязується придбати та передавати на умовах фінансового лізингу у користування майно (надалі Предмет Лізингу визначений у п.3.1. цього Договору), Лізингоодержувач зобовязується прийняти Предмет Лізингу та сплачувати Лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Відповідно до пункту 3.1. Розділу 3 «Загальні положення» Договору фінансового лізингу, предметом Лізингу по даному договору є: трактор ДТЗ 354.5.

04 червня 2016 року на виконання умов договору фінансового лізингу ОСОБА_1, згідно квитанцій №0.0.562529151.1 від 04.06.2016 р. сплатив Товариству платіж по Договору №004196 від 04.06.2016р. в розмірі 18 500 грн.

ОСОБА_1 вважає, що умови оспорюваного договору не містять відповідальності перед Лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу. В договорі фінансового лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, що суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Нечітке визначення підстав зміни вартості платежів, розміру предмета лізингу, порядку перерахунку з одночасним правом змінювати в односторонньому порядку ці умови надають лише одному учаснику відносин право на збільшення платежів та вартості у формально правильній поведінці і призводить до позбавлення іншого учасника правовідносин можливості будь-яким чином впливати на зміну істотної умови договору, а тому вищезазначені положення договору є несправедливими умовами, а виконання зобов'язань забезпечено лише відповідальністю лізингоотримувача, оскільки умовами договору передбачена сплата лізингоодержувачем штрафу.

Пункт 4.3.5 Розділу 4, п. 12.11 Розділу 12 договору встановлює жорстку односторонню відповідальність лізингоодержувача не лише за будь-яке порушення зобов'язання, а й за розірвання договору за його ініціативою, що є обмеженням принципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності та є несправедливими умовами договору згідно з вимогами статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів".

З аналізу норм чинного законодавства вказаний Договор фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Отже, згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі за участю фізичної особи і підлягає нотаріальному посвідченню. Договір фінансового лізингу від 04 червня 2016 року, укладений між TOB "ЛК "Еталон" та ОСОБА_1, нотаріально посвідчено не було.

Окрім того, всупереч вимог пункту 4 частини першої статті 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії, однак така ліцензія у відповідача відсутня.

Враховуючи наведене просив Договір №004196 фінансового лізингу від 04 червня 2016 року, який укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон», код ЄДРПОУ 38865527 та ОСОБА_1 - визнати недійсним та стягнути з відповідача на користь позивача кошти, які були сплачені згідно з договором в розмірі - 18 500,00 (вісімнадцять тисяч пятсот гривень 00 копійок) та судові витрати.

Представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав в повному обсязі із підстав викладених в позові та просив врахувати, що викладене в запереченні Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон», відповідача від 17.08.2016 року не грунтується на вимогах Закону, а долучені листи не є нормативно правовими актами, а лише носять інформаційний характер. Також вважає, що в суда відсутні підстави для відступлення від правової позиції викладеній у висновках Верховного суду у Постанові від 16.12.2015 року по справі №6-2766цс15.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» позовну заяву ОСОБА_3 про визнання договору лізингу недійсним та повернення коштів споживачеві просили залишити без задоволення з підстав викладених в запереченні на позовну заяву від 17.08.2016 року та справу розглянути без представника відповідача.

Заслухавши ОСОБА_1 та ОСОБА_2 який представляє його інтереси та дослідивши матеріали справи судом встановлено слідуюче:

04 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» (надалі - «Лізингодавець») та ОСОБА_1 (надалі - «Лізингоодержувач») було укладено договір №004196 фінансового лізингу предметом якого є те, що Лізингодавець зобовязується придбати та передавати на умовах фінансового лізингу у користування майно (надалі Предмет Лізингу визначений у п.3.1. цього Договору), а Лізингоодержувач зобовязується прийняти Предмет Лізингу та сплачувати Лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами цього Договору. Строк користування Лізингоодержувачем Предметом Лізингу складається з періодів (місяців) згідно з Графіком сплати лізингових платежів (Додаток №2 до Договору) та починається з дати підписання ОСОБА_4 приймання-передачі Предмету Лізингу (надалі - «ОСОБА_4 приймання-передачі») за формою, встановленою Лізингодавцем.

Відповідно до пункту 3.1. Розділу 3 «Загальні положення» Договору фінансового лізингу, предметом Лізингу по даному договору є: трактор ДТЗ 354.5.

Згідно пункту 22 статті 1 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач - фізична особа, яка замовляє, використовує, або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не повязаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обовязків найманого працівника. Відповідно до пункту 20 статті 1, реалізація - діяльність субєктів господарювання з продажу товарів (робіт, послуг);

Права та обовязки споживачів визначені статтею 4 Закону України «Про захист прав споживачів», а відповідно до вимог ст. 5 даної норми Закону держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров'я і життєдіяльності.

Оскільки умови Договору №004196 фінансового лізингу від 04 червня 2016 року передбачають порядок продажу товару в кредит і містять усі вимоги передбачені частиною 2 статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», із врахуванням вимог ст. 8 ЦК України (аналогія закону, аналогія права) до даних правовідносин застосовується Закон України «Про захист прав споживачів».

Згідно пункту 5.1 Договору предмет Лізингу передається в користування Лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 50 (пятдесят) робочих днів з моменту сплати Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця Авансового платежу та комісії за передачу Предмета Лізингу.

Пунктом 8.2.1 Договору визначено, що перший лізинговий платіж складається із: а) комісійної винагороди лізингодавця за організаційні заходи, пов'язані з підготовкою та укладенням цього Договору (надалі - "Комісія за Організацію"), яка розраховується у додатку N 1 до даного договору та становить 10 % від вартості предмету лізингу; б) авансу ціни предмета лізингу, який розраховується: авансовий платіж, який визначений у додатку N 1 до даного договору та становить 50 % вартості предмету лізингу; в) комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу, як платіж, що покриває витрати лізингодавця, пов'язані з організацією передачі предмета лізингу на користь лізингоотримувача. Розмір комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу визначений в додатку N 1 до даного договору та становить 3 % від вартості предмета лізингу. Згідно з пунктом 8.2.3 договору ОСОБА_5 зобов'язаний сплачувати "другий лізинговий платіж", який складається з: відшкодування частини вартості Предмета Лізингу; сплати відсоткової ставки за користування предметом лізингу (вказаний в Додатку №2 до Договору), яка становить 12,50% від вартості предмета Лізингу; сплати комісії за супроводження договору (розмір комісії вказаний в Додатку №2 до Договору), яка становить 5% від вартості предмета Лізингу.

04 червня 2016 року на виконання умов договору фінансового лізингу ОСОБА_1, згідно квитанцій №0.0.562529151.1 від 04.06.2016 р. сплатив Товариству платіж по Договору №004196 від 04.06.2016р. в розмірі 18 500 грн..

Так як умови оспорюваного договору не містять відповідальності перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо, а за вищенаведеними зобов'язаннями відповідає продавець, дане суперечить вимогам частини першої статті 808 ЦК України щодо солідарної відповідальності продавця і лізингодавця.

Окрім того, в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару. Також, пункти 4.3.5 Розділу 4, п. 12.11 Розділу 12 договору встановлюють жорстку односторонню відповідальність лізингоодержувача не лише за будь-яке порушення зобов'язання, а й за розірвання договору за його ініціативою, що є обмеженням принципів свободи договору, справедливості, розумності та добросовісності та є несправедливими умовами договору згідно з вимогами статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів". Передбачені пунктом 5.4. розмір Комісії за організацію та Комісії за передачу Предмета Лізингу, який встановлений в Додатку №1 вказаного договору, зобов'язання лізингоодержувача сплатити комісію за організацію оформлення даного договору та комісію за передачу предмета лізингу, а також визначені пунктом 8.2.3 даного договору обов'язки сплатити другий лізинговий платіж, виходять за межі переліку передбачених законом платежів, а тому вказані пункти договору є недійсними, у зв'язку з чим вказані положення договору є несправедливими.

Договір фінансового лізингу, укладений 04 червня 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» та ОСОБА_1 за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України. Оскільки на порушення вимог статті 799 ЦК України такий договір нотаріально не посвідчений, згідно зі статтею 220 ЦК України він є нікчемним.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України "Про фінансовий лізинг".

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Стаття 18 Закону України "Про захист прав споживачів" містить самостійні підстави визнання угоди (чи її умов) недійсною (Правова позиція у Постанові Верховного суду України від 16 грудня 2015 року у справі №6-2766цс15).

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору, включаючи ціну договору, несправедливим може бути визнано недійсним або змінено саме це положення, а не сам договір.

Тільки у разі, коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому.

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону - умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України "Про захист прав споживачів" можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2, 3 частини третьої статті 18 Закону "Про захист прав споживачів"); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 04.06.2016 року, укладеного між сторонами дає підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обов'язків, передбачених договором та законом звужені обов'язки лізингодавця, які передбачені в Законі України "Про фінансовий лізинг", положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обов'язків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Таким чином, умови договору фінансового лізингу від 04 червня 2016 року з огляду на положення Закону України "Про захист прав споживачів" є несправедливими, оскільки містять обмежені права лізингоодержувача як споживача послуг.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Окрім того, згідно пункту 4 частини першої статті 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" діяльність з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб може здійснюватись лише фінансовими установами після отримання відповідної ліцензії.

Послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою (пункт 111 статті 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг"). ТОВ "ЛК " Еталон" не має ліцензії на надання послуг в сфері ринків фінансових послуг відповідно до умов Закону України "Про фінансовий лізинг" та Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

При цьому суд також враховує, що з 28.06.2015 року набув чинності Закон України "Про ліцензування видів господарської діяльності", згідно п. 2 ст. 7 якого надання фінансових послуг є видом господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню, проте на час укладення оспорюваного договору відповідач лише був взятий на облік Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, - як юридична особа, яка не є фінансовою установою, але має право надавати послуги з фінансового лізингу.

Відповідно до частини першої статті 227 ЦК України правочин юридичної особи, вчинений нею без відповідного дозволу (ліцензії), може бути визнаний судом недійсним. Таким чином договір №004196 фінансового лізингу укладений від 04.06.2016 року між сторонами слід визнати недійсним.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, повязаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

З аналізу норм чинного законодавства за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Договір фінансового лізингу від 04.06.2016 року, укладений між TOB "JIK "Еталон" та ОСОБА_1, нотаріально не посвідчувався.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Зазначені правові висновки, які в силу ст. 360-7 ЦК України є обов'язковими для судів України, викладено у постанові ВСУ від 16.12.2015 у справі №6-2766цс15.

Відповідно до роз'яснень, що містяться п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» за № 9 від 06.11.2009 року, вбачається, що у разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.

Відповідно вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 551 грн. 20 коп..

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.203, 215, 216, 220, 227, 509, 628, 799, 806, 808 ЦК України, ст. ст.18, 19, 21 Закону України «Про захист прав споживачів», ст. ст.10. 11 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст.ст.1, 4, 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ст.ст.8, 10, 60, 61, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про визнання Договору №004196 фінансового лізингу від 04.06.2016 року недійсним та повернення споживачеві коштів задовольнити.

Договір №004196 фінансового лізингу від 04.06.2016 року укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» та ОСОБА_1 Андрійовичема - визнати недійсним.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_1 18500.00 (вісімнадцять тисяч пятсот) гривень 00 копійок.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір 551 (пятсот пятдесят одну) гривню 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через Радивилівський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Повний текст рішення виготовлено 08.09.2016 року

Суддя: С.З.Драновська