Рішення № 61213604, 12.09.2016, Айдарський районний суд Луганської області (до 25.04.2025 - Новопсковський районний суд Луганської області)

Дата документу 12.09.2016

ЄУ № 430/946/14-ц

Провадження №2/420/698/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2016 року смт. Новопсков Луганської області Новопсковський районний суд Луганської області у складі головуючого судді Бондар Ю.О., за участю секретаря Сіренко А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення аліментів,

встановив: Позивач ОСОБА_1 07.04.2014 р. звернувся до Станично-Луганського районного суду Луганської області із позовом до своєї дружини ОСОБА_2 про стягнення аліментів на його утримання в твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн., вказавши наступне. 15.03.1999 року з відповідачем вони зареєстрували шлюб у Гарасимівській сільській раді Станично-Луганського району Луганської області, актовий запис № 01. На теперішній час він є інвалідом 3-ої групи і пенсіонером, пенсії не вистачає йому на життя, так як він страждає на онкологічне захворювання та інші хвороби та потрібні кошти на ліки та продукти харчування. Вважає, що відповідач має змогу надавати матеріальну допомогу, так як отримує пенсію, орендну плату за земельний пай та отримує дохід від ведення домашнього селянського господарства. Тому він змушений звернутись до суду про стягнення аліментів на своє утримання. Він є непрацездатною людиною, пенсіонером, інвалідом 3-ї групи та на теперішній час отримує пенсію, розмір якої складає 1107,91 грн. Також він має онкологічне захворювання та має інші декілька захворювань, на лікування яких витрачає гроші. Його дружина має змогу надавати матеріальну допомогу, вона отримує пенсію, має інші прибутки, але добровільно відмовляється допомагати. Просить суд стягнути на його користь аліменти по 600 гр. щомісячно. На виконання вимог Закону України «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» № 1632-VII від 12.08.2014 та розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 2710/38-14 від 02.09.2014 дана цивільна справа підсудна Станично-Луганському районному суду Луганської області та підсудність визначена Новопсковському районному суду Луганської області. 29.09.2015 по вищезазначеній цивільній справі Новопсковським районним судом винесено заочне рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1, про стягнення аліментів задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 600 грн. щомісячно, починаючи з 07.04.2014 року і довічно. 08.06.2016 на адресу суду надійшла заява відповідача ОСОБА_2 та її представника ОСОБА_3 про перегляд та скасування заочного рішення від 29.09.2015. 06.07.2016 ухвалою суду заочне рішення від 29.09.2015 у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення аліментів, скасовано. Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з»явився, надавши заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує повністю. У заяві про перегляд та скасування заочного рішення відповідач посилається на наступні факти. Позовні вимоги не визнає повністю. На судові засідання, призначені судом не мала можливості з»явитися, так як тривалий час, через поганий стан здоров»я та відсутність необхідних коштів на лікування була змушена виїжджати до матері за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується поясненнями депутата Гарасимівської сільської ради ОСОБА_4, яка зазначила, що ОСОБА_2 протягом останніх 7-8 місяців періодично була відсутня за місцем мешкання (а.с.51), письмовими поясненнями ОСОБА_5, яка зазначила, що її донька ОСОБА_2 періодично мешкала у неї в с. В. Богданівка у зв»язку з тим, що остання часто хворіє, коштів на лікування у неї не вистачає і тому вона надавала їй матеріальну допомогу (а.с.52). Крім того, відповідно до довідок ОПВ с. Гарасимівка відповідач ОСОБА_2 судові повістки (рекомендовані листи) не отримувала, хоча періодично була інформована про їх наявність. Надавати матеріальну допомогу вона не має можливості, оскільки, не працює, має захворювання. Відповідно до письмових пояснень свідка ОСОБА_6, який пояснив, що відповідачка ОСОБА_2 є його матір»ю, знаходиться на його утриманні, так як її мінімальна пенсія складає 1250 грн. та практично всі кошти йдуть на її лікування, фізична праця та перебування на відкритому сонячному промінні їй протипоказані. Вважає, що позовні вимоги несправедливі, інформація позивача про його скрутне становище неправдива, його матір, відповідач по справі, сама потребує фінансової підтримки. Відповідно до письмових пояснень свідка ОСОБА_7, яка пояснила, що відповідач по справі є її рідною сестрою. З 2000 по 2014 р.р. відповідач та позивач по справі постійно мешкали разом, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі. В 2000 році позивач ОСОБА_1 переніс операцію і його дружина ОСОБА_2 увесь цей час здійснювала за ним догляд, витрачала кошти на операцію та реабілітацію у зв»язку з чим вимушена була достроково піти на пенсію. В свою чергу позивач ОСОБА_1 не приймав участі в сімейних витратах, прибутком від оренди свого земельного та майнового паю розпоряджався самостійно. Підтвердила свідчення свідка ОСОБА_6, що відповідач ОСОБА_2 дійсно знаходиться на триманні свого сина. Відповідно до письмових пояснень свідка ОСОБА_8, яка пояснила, що є сусідкою та депутатом с/ради по АДРЕСА_2 та достовірно знає, що ОСОБА_2 не має інших доходів, окрім пенсії; тривалий час ОСОБА_2 страждає на гіпертонічну хворобу та потребує додаткових фінансових витрат на лікування; позивач ОСОБА_1 має земельний та майновий пай - 8 га, з яких має орендну плату. Відповідно до довідки № 214 від 07.06.2016 виконкому Гарасимівської сільської ради Станично-Луганського району, ОСОБА_2, згідно даних земельно-облікової документації має у приватній власності земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, загальною площею 2,00 га. Відповідно до довідки № 207 від 03.06.2016 виконкому Гарасимівської сільської ради Станично-Луганського району, ОСОБА_2, яка мешкає за адресою : АДРЕСА_3, згідно даних погосподарської книги, підсобного господарства не має. Відповідно до побутової характеристики № 209 від 03.06.2016 Гарасимівської с/ради, ОСОБА_2 мешкає в с. Гарасимівка з 1989 року. За час мешкання зарекомендувала себе з позитивної сторони, працювала вчителем початкових класів Гарасимівської середньої школи. Пенсіонер з 2003 року. Працелюбна, з сусідами підтримує добрі стосунки, у мешканців села користується авторитетом. Відповідно до довідки № 576 від 28.05.2014 УПФУ в Ст-Луганському районі, ОСОБА_2 отримує пенсію за вислугу років в розмірі 1073,52 грн., що також підтверджується довідками № 1449, 1450, 1451 від 30.05.2016 про помісячний розрахунок пенсії. Відповідно до довідок та виписних епікризів Ст-Луганського РТМО, відповідач ОСОБА_2 дійсно періодично знаходиться на лікуванні в терапевтичному відділенні Петрівської НР, з діагнозом гіпертонічна хвороба. Суд, дослідивши наявні докази, письмові пояснення свідків, приходить до наступного. Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.. Статтями 213, 214 ЦПК України передбачено, що рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувались вимоги і заперечення, якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або не застосовано закон, який підлягав застосуванню. Ухвалюючи 29.09.2015 заочне рішення про задоволення позовних вимог, суд прийшов до висновку, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу, приймати участь в утриманні свого непрацездатного чоловіка і є всі підстави для стягнення з неї аліментів на утримання чоловіка, але судом не повно досліджено обставини справи щодо можливості відповідача сплачувати аліменти на утримання чоловіка. Статтею 10 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст. 75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного. Право на утримання (аліменти) має той із подружжя, який є непрацездатним, потребує матеріальної допомоги, за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу. Непрацездатним вважається той із подружжя, який досяг пенсійного віку, встановленого законом, або є інвалідом I, II чи III групи. Відповідно до ст. 77 СК України - за рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило у грошовій формі. Згідно ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів одному з подружжя суд визначає з урахуванням можливості одержання утримання від повнолітніх дочки, сина, батьків та з урахуванням інших обставин, що мають істотне значення. Розмір аліментів, визначений судом, може бути згодом змінений за рішенням суду за позовною заявою платника або одержувача аліментів у разі зміни їхнього матеріального і (або) сімейного стану. Позивач мешкає окремо від відповідача, є людиною похилого віку, пенсіонером, постійно хворіє, є інвалідом третьої групи та потребує коштів на лікування, але в судовому засіданні було встановлено, що відповідач також є пенсіонером, постійно хворіє, знаходиться на утриманні свого сина та також потребує додаткових коштів на лікування. Піддаючи правовому аналізу докази, що надані позивачем та відповідачем в обґрунтування своїх вимог, суд зазначає наступне. Чинне законодавство України визначає поняття прожиткового мінімуму. Прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості, що закріплено Законом України "Про прожитковий мінімум" від 15.07.99 р. До осіб, які втратили працездатність, належать особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку, особи, які досягли пенсійного віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, та непрацюючі особи, визнані інвалідами в установленому порядку, що також зазначено положеннями приведеного вище Закону. Як встановлено судом, і позивач і відповідач є пенсіонерами, отже, є непрацездатними. Позивач отримує пенсію у розмірі 1107,91 грн., що підтверджується довідкою УПФУ, виданою 26.03.2014 (а.с.4), відповідач отримує пенсію в розмірі 1073,52 грн., що також підтверджується довідкою УПФУ, виданою 28.05.2014. Дійсно, відповідно виписок із медичних карт позивача, він має захворювання; але, доказів того, що ним на лікування витрачались кошти, що цих коштів було недостатньо- суду не надано. Згідно ст. 60 ЦПК України «кожна сторона зобов*язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях». З урахуванням викладеного, суд не знаходить підстав для задоволення позову, оскільки, позивачем не надано достатньо доказів в обґрунтування позовних вимог. Керуючись ст.212-215,88 ЦПК України, ст. 75-80 СК України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про стягнення аліментів - відмовити. Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційну скаргу на рішення може бути подано апеляційному суду Луганської області через Новопсковський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: