Рішення № 61211008, 06.09.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16394/15-ц

Провадження № 22-ц/779/1518/2016

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Бородовський С. О.

Суддя-доповідач Девляшевський В.А.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Девляшевського В.А.,

суддів: Васильковського В.М., Меленко О.Є.,

секретаря Мельник О.В.,

з участю: представника ПАТ АТ «Укргазбанк» - Пономарчук О.Л.; позивача - ОСОБА_3 та його представника - ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 ПАТ АТ «Укргазбанк» про повернення грошових коштів, за апеляційною скаргою ПАТ АБ «Укргазбанк» на рішення Івано-Франківського міського суду від 13 травня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У листопаді 2015 року ОСОБА_3 пред'явив до ПАТ АТ «Укргазбанк» вищезазначений позов, в обґрунтування якого вказав, що починаючи з 17.03.2014 року і по день подання позову на нього поширюється дія Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», за нормами якого він був звільнений від сплати відсотків за кредитним договором №536/08/2013/0047, укладеним між сторонами 28.08.2013 року строком на 20 років. Посилаючись на те, що даний договір був припинений у зв'язку із його виконанням в повному обсязі, просив стягнути із відповідача на його користь зайво сплачені відсотки у розмірі 37 088,17 грн, які в добровільному порядку Банк відмовився повертати, а також 200 грн витрат на висновок спеціаліста.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 13 травня 2016 року позов ОСОБА_3 задоволено частково. Постановлено стягнути з ПАТ «Укргазбанк» на користь ОСОБА_3 37088,12 грн. Також з ПАТ «Укргазбанк» на користь держави стягнуто 487,20 грн судового збору. Вимога ОСОБА_3 про стягнення 200 грн витрат на оплату висновку спеціаліста залишено без задоволення.

Не погоджуючись із даним рішенням суду, представник ПАТ АБ «Укргазбанк» подав апеляційну скаргу, у якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, на недоведеність обставин, що мають значення для справи, а також на невідповідність висновків суду обставинам справи. Апелянт вважає, що судом першої інстанції було помилково застосовано правові наслідки, зазначені у ст. 1212 ЦК України, а також не враховано того, що позивач не звертався до Банку із пропозицією внести зміни до укладеного кредитного договору з приводу застосування до нього дії ч. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Апелянт вважає, що звернення позивача 31.03.2015 року із заявою про відшкодування сплачених відсотків свідчило про його намір припинити дію кредитного договору. Крім того, представник апелянта звертає увагу суду на те, що відповідач є банком з часткою держави в статутному капіталі у розмірі 94,94%. Посилаючись на вищенаведене, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

В засіданні апеляційного суду представник ПАТ АБ «Укргазбанк» апеляційну скаргу підтримав з мотивів, наведених у ній. Представник не заперечив, що при заповненні анкети позичальника ОСОБА_3 зазначив своє місце служби. Однак, Банку не було відомо чи в подальшому позичальник працював в СБУ. Представник вважає, що оскільки позивач не звернувся своєчасно із заявою про припинення нарахування відсотків, то сплативши достроково всю суму кредитної заборгованості, він не вправі вимагати повернення відсотків. Вважаючи оскаржене рішення незаконним, просить його скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_3

ОСОБА_3 та його представник доводи апеляційної скарги заперечили. ОСОБА_3, зокрема, зауважив, що про встановлення законом пільги по сплаті військовослужбовцями кредиту за місцем його служби було доведено тільки в лютому 2015 року. Зауважив, що він на вимогу Банку періодично подавав довідки з місця його служби про дохід, тому Банку було відомо його правовий статус. Вважає, що суд першої інстанції його позовні вимоги задовольнив обґрунтовано. Тому просить оскаржене рішення залишити без змін.

Вважаючи рішення суду першої інстанції в даній справі законним і обґрунтованим, позивач просить залишити його без змін.

Вислухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позичальник - ОСОБА_3 є працівником Служби Безпеки України. Він був задіяний до виконання завдань в зоні проведення анти терористичної операції, у зв'язку із чим йому у встановленому законодавством порядку рішенням відповідної міжвідомчої комісії було надано статус учасника бойових дій (довідка Управління СБУ в Івано-Франківській області від 19.05.2015 року та копія посвідчення - а.с. 35, 36). Отже, суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що на ОСОБА_3 поширюється пільга, передбачена ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» щодо не нарахування штрафних санкцій, пені за невиконання зобов'язань, а також відсотків за користування кредитом військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов'язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду. Це відповідає позиції, висловленій в ухвалі ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 листопада 2015 року в справі №6-26892 ск 15.

В листах Національного Банку України від 08 травня 2014 року №18-112/22289, від 28 липня 2014 року №18-112/40258 банкам України вказано на необхідність після вступу в силу названого вище Закону, тобто після 08 червня 2014 року, переглянути умови виконання зобов'язань за кредитними договорами, укладеними з особами, які перебувають на військовій службі.

Колегія суддів вважає, що Банк мав можливість і повинен був своєчасно навіть без відповідної заяви переглянути кредитний договір, укладений з ОСОБА_3 28 серпня 2013 року, і не нараховувати йому до сплати з 08 червня 2014 року відсотки за користування кредитними коштами. Адже, в засіданні апеляційного суду встановлено, що місце служби ОСОБА_3 було зазначено в анкеті позичальника, який до того ж кожного року надавав довідки з місця служби про його заробіток. Цього представник відповідача не заперечував.

Отже, за період з 08 червня 2014 року по день дострокового погашення кредиту, тобто по 13 лютого 2015 року, ОСОБА_3 згідно чинного законодавства України не повинен був сплачувати відсотки за користування кредитними коштами. Відповідно Банк не мав правової підстави отримувати від позичальника за цей період відсотки.

Задовольняючи вимогу ОСОБА_3 про повернення сплачених відсотків, суд першої інстанції правильно виходив з того, що спірні правовідносини виникли не у зв'язку із виконанням позичальником кредитного договору, а у зв'язку із отриманням Банком без відповідної правової основи від позичальника коштів, від сплати яких він був звільнений згаданим вище Законом. Тому, на думку колегії суддів, судом при вирішені даного спору правильно було застосовано ст. 1212 ЦК України.

Однак, при визначені розміру коштів, які повинен Банк повернути позивачу, суд першої інстанції допустив помилку у зв'язку із тим, що період, за який позичальнику не повинні були нараховуватись відсотки, був визначений неправильно. Оскільки названий вище Закон згідно прикінцевих положень набрав чинності після дня його опублікування, тобто 08 червня 2014 року, і вказівки у ньому або в іншому нормативно-правовому акті про надання зворотної дії в часі немає, то право на відповідну пільгу щодо відсотків про кредиту у позивача виникло 08 червня 2014 року, а не 17 березня 2014 року, як помилково вважав суд першої інстанції. Такий висновок випливає із змісту ч. 2 ст. 5 ЦК України.

Отже, сума коштів, яку Банк повинен повернути ОСОБА_3, повинна бути зменшена на розмір відсотків, сплачених ним за період з 17 березня по 07 червня 2014 року, тобто на загальну суму 9235 грн 32 коп. Такий розрахунок зроблено, виходячи із фінансових відомостей, які містяться в наданих сторонами матеріалах (а.с.32-33;70-71).

Приймаючи до уваги вище наведене, є правові підстави для зміни у зазначеній частині ухваленого в даній справі рішення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 315, 319 324, 325 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського міського суду від 13 травня 2016 року в даній справі змінити, зменшивши суму коштів, яка повинна бути повернута ОСОБА_3 відповідачем, з 37088 грн 12 коп до 27852 (двадцять тисяч вісімсот п'ятдесят дві) грн 80 коп.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий В.А. Девляшевський

Судді: В.М. Васильковський

О.Є. Меленко