Ухвала суду № 61209540, 08.09.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/8316/15-ц Головуючий в 1 інстанції - Кобеляцька-Шаховал І.О.

Провадження №22ц/774/1813/К/16 Доповідач - Митрофанова Л.В.

Категорія - 27 (II)

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Митрофанової Л.В.,

суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П.

за участі секретаря: Чубіної А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі, в порядку ст. 197 ч. 2 ЦПК України за наявними у справі матеріалами, за відсутності осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату судового засідання, та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" на ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2016 року по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И Л А :

У листопаді 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (далі ПАТ КБ «ПриватБанк») звернулись до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02 грудня 2015 року відкрито провадження у вище вказаній справі.

Справа призначалась судом до розгляду неодноразово.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2016 року провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованостізакрито на підставі п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Зокрема, апелянт посилається на те, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що предметом спору різних по суті справ є один і той самий предмет позову, а тому не вірно застосував п.2 ч.1 ст. 205 ЦПК України.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, що вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1за період з 18.04.2013 року по 21.09.2015 року не були предметом розгляду та цю заборгованість не охоплює рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.04.2014 року.

У судове засідання до суду апеляційної інстанції сторони, повідомлені належним чином про час та місце розгляду справи, не з'явились.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Аналогічні положення закріплено й в статтях 1 - 11 ЦПК України.

Крім того, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що кожна сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у справі за його участю, добросовісно користуватися належними йому процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.

На думку колегії суддів, неявка в судове засідання позивача та відповідача, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи, являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.

Виходячи з вимог частини 3 статті 27 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 303-1 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги та статті 67 ЦПК щодо строків процесуальних дій, а також зважаючи на вимоги ч. 2 ст. 305 ЦПК України, колегія суддів визнала неявку сторін в судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Закриваючи провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що наявне рішення суду, яке набрало законної сили, постановлене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 205 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Відповідно до наведеної норми суд закриває провадження у справі, якщо в позовах, які розглядаються судами, одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю співпадають за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Таким чином, пунктом 2 частини першої статті 205 ЦПК України передбачено закриття провадження у справі виключно у випадку тотожності усіх чинників позову: складу сторін, предмета та підстав спору.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові № 6-1133цс15 від 21.10.2015 р., 6-342цс15 від 11.11.15 р, що в силу вимог ч.2 ст. 360-7 ЦПК України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду цивільної справи без винесення судового рішення у зв'язку із виявленням після відкриття провадження обставин, з якими закон пов'язує неможливість судового розгляду справи.

Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими самими сторонами про той самий предмет із тих самих підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення.

Пунктом 33 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12 червня 2009 року №2 передбачено, що суд закриває провадження у справі з підстав, передбачених ст.205 ЦПК України, перелік якої є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.04.2014 року ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено в задоволенні позову стосовно позовних вимог про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за кредитним договором НОМЕР_1 від 13.05.2006 року станом на 17.04.2013 року, в той час як в позові від 30.11.2015 року позивачем заявлено позовні вимоги стосовно іншого періоду заборгованості, а саме по 21.09.2015 року, тобто заявлені Банком у цій справі вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за період з 18.04.2013 року по 21.09.2015 року не біли предметом розгляду.

Необхідність застосування п. 2 ч. 1 ст. 205 ЦПК України зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, яке набрало законної сили (ст. 223 ЦПК України).

У той самий час, прийняте з певних підстав судове рішення про відмову в позові за окремими категоріями справ при збереженні існуючих правовідносин, які спричинили звернення до суду, не є перешкодою для повторного звернення до суду заінтересованих осіб з метою вирішення спору.

Приймаючи до уваги дійсні обставини справи та той факт, що спір між сторонами не вирішено, судова колегія вважає, що суд першої інстанції передчасно дійшов свого висновку щодо застосування вимог ч. 2 ст. 205 ЦПК України.

Таким чином, закриваючи провадження у справі, суд не врахував підстави відмови у позові за попереднім рішенням та змін, які відбулися після ухвалення рішення (підтвердження права на звернення до суду в якості позивача) та не взяв до уваги, що зазначений позов не є тотожним.

З огляду на це закриття провадження у справі на підставі ч. 2 ст. 205 ЦПК України суперечить змісту цієї норми та перешкоджає подальшому провадженню у справі щодо спірних правовідносин між сторонами.

Таким чином, суд першої інстанції зробив передчасний висновок щодо закриття провадження у справі, не перевіривши тотожності усіх чинників позову: складу сторін, предмета та підстав спору.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду підлягає скасуванню з направленням справи, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, до суду першої інстанції для подальшого розгляду.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.3 ч.1 ст. 312, ст.ст. 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити.

Ухвалу Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 25 липня 2016 рокускасувати.

Справу направити до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області для подальшого розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню не підлягає, як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий:

Судді: