Вирок № 61208042, 12.09.2016, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Провадження № 1-кп/200/459/16

Справа № 200/11403/16-к

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 вересня 2016 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Татарчук Л.О.,

при секретарі - Плевако Ю.Д.,

за участю:

прокурора - Зінченко О.С.,

захисника - ОСОБА_1,

потерпілої - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Дніпро кримінальне провадження, зареєстроване в Єдиному реєстрі досудових розслідувань під №12016040640002459, за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Дніпропетровська, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину - сина ОСОБА_4, 2002 року народження, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

-06.12.1996 Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.141 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки з конфіскацією майна. Звільнився 14.10.1997 року умовно-достроково на 9 місяців 17 днів;

-13.10.1999 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.141 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки з конфіскацією майна, звільнений 10.08.2001 року за відбуттям покарання;

-25.12.2002 року Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.186, ст.71 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки та 6 місяців, звільнився 16.02.2007 року за відбуттям покарання;

-30.07.2010 року Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.263 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 2 роки, із звільненням від відбуття покарання з іспитовим строком на 1 рік, на підставі ст.75 КК України;

-06.11.2013 року Красногвардійським районним судом м.Дніпропетровська за ч.1 ст.309 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік 2 місяці 15 днів, звільнений в залі суду за відбуттям покарання;

-04.04.2014 року Кіровським районним судом м.Дніпропетровська за ч.1 ст.185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 гривень, який сплачено в той же день;

-23.09.2015 року Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська за ч.2 ст.185 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на 3 роки з іспитовим строком на 3 роки на підставі ст.75 КК України,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

03 червня 2016 року приблизно о 08 годині 30 хвилин, ОСОБА_3, знаходячись в салоні маршрутного таксі №136, яке рухалося по вул.Михайла Грушевського в м.Дніпро, побачив раніше незнайому потерпілу ОСОБА_2, у якої в правій кишені куртки, в яку остання була одягнена, знаходився мобільний телефон «Iphone-4S" ІМЕІ НОМЕР_1 й реалізуючи раптово виниклий умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи таємно, з корисливих мотивів, повторно викрав чуже майно, що належить потерпілій ОСОБА_2, а саме:

- мобільний телефон «Iphone-4S" ІМЕІ НОМЕР_1, чорного кольору, вартістю 2800 грн. 00 коп.

Після чого ОСОБА_3, утримуючи при собі викрадене майно, місце злочину покинув, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Вищезазначені умисні дії ОСОБА_3, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, кваліфікуються за ч.2 ст.185 КК України.

Суд вважає доведеним дане обвинувачення, оскільки встановлені судом обставини повністю підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду.

Показами обвинуваченого ОСОБА_3, який у судовому засіданні свою провину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні визнав повністю та пояснив, що 03 червня 2016 року десь о 08.20 год. перебуваючи в салоні маршрутного таксі №136, яке прямувало по вул.Карла Лібкнехта в м.Дніпро, побачив раніше незнайому дівчину, як потім дізнався потерпілу ОСОБА_2, в правій кишені куртки якої, помітив мобільний телефон й вирішив таємно ним заволодіти. В той час коли маршрутне таксі під'їхало до перехрестя вул.Шевченка та вул.Карла Лібкнехта, правою рукою він витягнув мобільний телефон із кишені куртки потерпілої ОСОБА_2, вийшов із маршрутного таксі й направився далі по вул.Шевченка.

Через деякий час, приблизно через 5 хвилин, до нього підійшло двоє незнайомих чоловіків, які представилися поліцейськими, він викинув викрадений телефон на землю.

Вказав, що після того, як вийшов із маршрутного таксі із викраденим телефоном, він не знав, що за ним вийшла потерпіла, його переслідують, навздогін йому ніхто не кричав зупинитись, вважав свої дії таємними. Він певний час з викраденим телефоном прямував в необхідному йому напрямку, заходив у подвір'я. Даний телефон був викрадений лише ним, інші особи в скоєні даного злочину участі не приймали.

В скоєному щиросердно покаявся.

В процесі досудового розслідування заходи примусу з боку робітників міліції до нього не застосовувалися.

Показами потерпілої ОСОБА_2, яка в суді пояснила, що 03 червня 2016 року о 08.20 год. вона знаходилась в салоні маршрутного таксі №136, й перебувала біля водія, де трималася за поручень, й слухала музику в навушниках на телефоні «Iphone-4S", який знаходився в правій кишені куртки, одягнутої на ній. При цьому, ця кишеня була відрита й телефон було видно. В той час коли маршрутне таксі зупинилося на перехресті вул.Шевченка та вул.Карла Лібкнехта, й на зупинці стали виходити пасажири, її придавили до поручня, вона не могла рухатися, й музика на її телефоні перестала грати в навушники, вона припустила, що ці навушники відійшли від телефону.

Коли із маршрутного таксі вийшли люди, вона сіла на сидіння за водієм, й виявила, що в кишені мобільний телефон відсутній. Вона запитала в салоні маршрутного таксі, чи бачив хтось як в неї крадуть із кишені телефон, й чоловік сказав, що бачив, як хлопець, який щойно вийшов, викрав в неї мобільний телефон. Після чого вона та двоє чоловіків одразу вийшли із маршрутного таксі й направилися по вул.Шевченко шукати хлопця, який викрав її телефон. Дані чоловіки повідомили, що вони є працівниками поліції й добре запам'ятали людину, що викрала в неї мобільний телефон. В процесі пошуку злочинця протягом 5 хвилин, вони пройшли по найближчих дворах, і в одному з них по вул.Шевченка, побачили раніше невідомого чоловіка, як потім дізналася ОСОБА_3 Саме він перебував поруч з нею в маршрутному таксі. Після того, як ОСОБА_3 був зупинений, той викинув мобільний телефон. Вона відразу впізнала, що це її мобільний телефон.

Через деякий час приїхали робітник поліції, провели огляд та вилучили мобільний телефон.

А також дослідженими письмовими доказами по справі

Протоколом огляду від 03 червня 2016 року, відповідно до якого предметом огляду є ділянка місцевості, розташована навпроти будинку №4 по вул.Артема в м.Дніпро, де біля стовбура дерева виявлений та вилучений мобільний телефон «Iphone-4S" ІМЕІ НОМЕР_1 ( а.с.6-7).

Протоколом огляду від 03 червня 2016 року фототабицею, під час якого оглянутий мобільний телефон «Iphone-4S" ІМЕІ НОМЕР_1, чорного кольору, з чохлом білого кольору, наклейкою у вигляді панди ( а.с.9-10), який розпискою ( а.с.18) повернутий потерпілій ОСОБА_2

Висновком судово-товарознавчої експертизи №1199 від 07 червня 2016 року, відповідно до якого ринкова вартість мобільного телефону «Iphone-4S" чорного кольору, ІМЕІ НОМЕР_1, придбаного в новому стані в 2010 році, станом на 03.06.2016 року складає 2 800 грн. 00 коп. ( а.с.66-69).

Протоколом слідчого експерименту від 05 червня 2016 року фототаблицею, під час якого ОСОБА_3 розповів про обставини та показав яким чином таємно викрадав мобільний телефон потерпілої ОСОБА_2 ( а.с.75-81).

Під час судового розгляду, учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений та потерпіла, вищезазначені докази, зібрані в ході досудового розслідування та фактичні обставини справи, встановлені в ході досудового слідства, не оспорюють, правильно розуміють зміст цих обставин, а також у суда немає сумнівів у добровільності такої їхньої позиції, у зв'язку із чим, інші докази відповідно до ст.349 КПК України в суді не досліджувались.

Таким чином, суд вважає повністю доведеним дане обвинувачення ОСОБА_3, оскільки досліджені вищезазначені докази, які є в матеріалах кримінального провадження, отримані у передбаченому кримінально-процесуальному порядку, є допустимими, належними та достовірними, взаємно узгодженими, підтверджуючими один одного, які мають значення для кримінального провадження та такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Враховуючи наведене, суд визнає обвинуваченого ОСОБА_3 винним у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення, а його умисні дії, що виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, вірно кваліфіковані за ч.2 ст.185 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд, враховує ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, який відповідно до ст.12 КК України відноситься до середньої тяжкості, особу обвинуваченого, який на обліку у лікарів нарколога та психіатра не знаходиться, позитивно характеризується за місцем реєстрації та мешкання, його відношення до скоєного.

Щире каяття, сприяння органу досудового розслідування у розкритті злочину, суд відносить до обставин, що пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3

До обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд відносить рецидив злочину.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що дане кримінальне правопорушення ОСОБА_3 скоїв в період іспитового строку, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_3 покарання на підставі ст.71 КК України у виді позбавлення волі із відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу, що буде необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

Керуючись ст. ст.349, 368, 370- 371, 373- 376 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.185 КК України.

Призначити ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст.185 КК України у виді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 71 КК України частково приєднати не відбуте покарання за вироком Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 вересня 2015 року та остаточно призначити ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки та 1 (один) місяць з відбуттям покарання в кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_3, у вигляді застави, залишити без змін до набрання вироком законної сили.

Строк покарання ОСОБА_3 обчислювати з моменту фактичного затримання.

Зарахувати ОСОБА_3 в строк відбуття покарання термін перебування під вартою з 03 червня 2016 року по 07 червня 2016 року, включно.

Відповідно до ст. 72 КК України, зарахувати ОСОБА_3 в строк відбуття покарання термін перебування в Дніпропетровському слідчому ізоляторі з з 03 червня 2016 року по 07 червня 2016 року, із розрахунку один день попереднього ув»язнення за два дні позбавлення волі.

Після набрання вироком законної сили заставу, внесену на рахунок №37312066017442, код отримувача 26239738, МФО 820172, банк отримувача Держказначейська служба України м.Київ, отримувач ТУ ДСА Дніпропетровської області, призначення: внесення застави ОСОБА_3 по ст.185 КК України за справою № 200/10054/16-к у розмірі 27 500 /двадцять сім тисяч п'ятсот/ гривень 00 копійок - повернути заставодавцю ОСОБА_6.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави документально підтверджені витрати при проведенні судово-товарознавчої експертизи №1199 від 07.06.2016 року у сумі 200 гривень 00 копійок, перерахувавши вказану суму на розрахунковий рахунок 26008500135389 в ПАТ «Креді Агріколь Банк», МФО 300614 (а.с.84).

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Дніпропетровської області, через Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя Л.О. Татарчук