Рішення № 61207796, 17.02.2016, Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/15263/15-ц

Провадження №2/200/3254/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

«17» лютого 2016 року Бабушкінський районний суд м. Дніпропетровська

в складі: головуючого-судді: Женеску Е.В.

за участю секретаря: Кравченко Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Дніпропетровська справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», ОСОБА_2,третя особа Дніпропетровська дирекція Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» про відшкодування шкоди в наслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

21 липня 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ПАТ «СК «Уніка», ОСОБА_2 відшкодування шкоди в наслідок ДТП.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 24.10.2014 р. близько 00 год. 10 хв. з боку вул. Плеханова у напрямку вул. Набережної Леніна у м. Дніпропетровську сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1, під керуванням водія - власника ОСОБА_2 та автомобіля «Шкода Октавія» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням водія - власника ОСОБА_1 Транспортний засіб «Шкода Октавія» д.н.з. НОМЕР_2, належить на праві власності ОСОБА_1 Відповідно до обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, транспортний засіб «Шкода Октавія» д.н.з. НОМЕР_3, забезпечено страховим полісом АС/9565643, страховик - Приватне акціонерне товариство « Страхова компанія « АХА «Страхування». Транспортний засіб «Кіа Соренто» д.н.з. НОМЕР_4., належить на праві власності Северину ОСОБА_3, 24.10.2014 року, водій транспортного засобу «Кіа Соренто» д.н.з. НОМЕР_4 ОСОБА_2, порушив п.10.5 Правил дорожнього руху України, чи сприщив ДТП, у звязку з цим транспортні засоби отримали механічні пошкодження та позивачу завдано тілесні ушкодження здоров'я середньої тяжкості. Як зазначає позивач, по даному факту було відкрито кримінальне провадження № 12014040030000733, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань 29.10.2014 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1.ст..286 КК України. Ухвалою від 22 січня 2015 р. кримінальну справу за обвинуваченням ОСОБА_2 в скоєнні кримінального порушення передбаченого ч.1.ст.286 КК України закрито.24 жовтня 20114 р. позивач письмово повідомив страховика про настання страхового випадку та надав документи. 20 лютого 2015 р. року відповідач розглянувши заяву на отримання страхового відшкодування від 24.10.2014 року (справа N9 00155034) щодо дорожньо - транспортної пригоди, яка сталася 24.10.2014 року, письмово надала відмову Позивачу в отриманні страхового відшкодування.

На підставі викладеного позивач просив суд стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (код ЄРДПОУ 20033533) на його користь суму матеріальних збитків в розмірі 49490,00 гон.); стягнути з відповідача ОСОБА_2 на його користь суму моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн.); стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» на його користь судові витрати відповідно до ст.87, 88 ЦПК України.

Позивач та його представник в судове засідання не зявилися, надали заяву з проханням розглядати справу за їх відсутності, не заперечували проти ухвалення заочного рішення.

Представник відповідача ПАТ «СК «Уніка» не з'явився, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином,

Відповідач ОСОБА_2 до суду не зявився, про причину неявки суд не повідомив, заперечень не надав, про місце та час розгляду справи повідомлявся належним чином.

Третя особа у судове засідання не зявилася, повідомлена належним чином, причину неявки суду не повідомила.

Відповідно до ч.1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або якщо зазначені причини визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 17 лютого 2016 року постановлено розглядати справу заочно на підставі наявних доказів.

Вивчивши позовні вимоги та матеріали цивільної справи, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів. Ст.60 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і запереченні сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як встановлено в судовому засіданні, ухвалою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 січня 2015 р. кримінальну справу №200/20464/14-к (провадження№1-кп/200/136/15) за обвинуваченням ОСОБА_2 в скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 286 КК України закрито, звільнено відповідно до ст.. 46 КК України ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності у звязку з його примиренням з потерпілим (а.с.19-20).

Ухвала набрала законної сили 29 січня 2015 р.

27 січня 2014 року ОСОБА_2 уклав поліс №АС/9565643 обовязкового страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів з ПрАТ СК «Уніка» (а.с.18).

Згідно висновку експертного дослідження по визначенню вартості матеріальної шкоди заподіяної власнику КТЗ № 0811/14/14. - величина матеріальної шкоди, спричиненої власнику колісного транспортного засобу автомобіль «Skoda Octavia», реєстраційний номерний знак НОМЕР_5, пошкодженого в наслідок Д.Т.П., яке відбулося 24.10.2014 р., складає 121891 грн. 31 коп.

Згідно листа від 13.02.2014 р. №1111 ПрАТ СК «УНІКА», повідомила ОСОБА_1, про відсутність підстав для виплати страхового відшкодування, оскільки примирилися із винуватцем дорожньо - транспортної пригоди ОСОБА_2 та відсутні до нього претензій матеріального та морального характеру. У ПрАТ «СК «УНІКА» відсутні правові підстави для здійснення страхового відшкодування за подією від 24.10.2014 р.(а.с.48)

Як вбачається із матеріалі в справи, 19 листопада 2014 р. між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено мирову угоду про добровільне відшкодування завданої шкоди в наслідок дорожньо- транспортної пригоди в межах відповідальності винної особи.

Відповідно до п.1 предмет угоди регулює цивільні правовідносини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2, в звязку з дорожньо - транспортною пригодою, яка сталася 24.10.2014 р. близько о 00 год. 10 хв. на перехресті вул.. Миронова з боку вул.. Плеханова у напрямку вул.. Набережної Леніна у м. Дніпропетровську, за участю автомобіля «Кіа Соренто», днз АЕ 2036 ЕН, під керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Шкода Октавія», днз АЕ 4441 НЕ під керуванням ОСОБА_1

Згідно з п.3, 4 Розділу 2, Мирової угоди, Сторона 2 відшкодовує Стороні 1 за заподіяну шкоду в розмірі 85700,00 грн., з яких: матеріальний збиток в сумі -70600,00 грн.; моральна шкода в сумі:15100,00 грн. Сторона -1 приймає від сторони 2 для отримання Стороною 2 суми страхового відшкодування - гарантійний платіж в сумі 49490, 00 грн.

Згідно розписки від 19 листопада 2014 р. ОСОБА_1 у випадку виплати страхової суми по факту ДТП від 24.10.14 зобовязується отриману суму передати ОСОБА_2

Згідно розписки від 19.11.2014 р. ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_2 в рахунок відшкодування матеріальної, моральної шкоди по факту ДТП від 24.10.2014 в розмірі85700 грн. Шкода відшкодована повністю моральних і матеріальних претензій до Северин є,Г. не має.

Статтею ст.22 ЦК України визначено, що реальними збитками є витрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана майну фізичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі ( право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, відповідно до якої страховик бере на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 Закону України «Про страхування» страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Закон № 1961-ІУ регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України.

Системний аналіз положень цього Закону дає підстави для висновку, що у момент укладення договору обов'язкового страхування страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником відповідальності, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди.

Відповідно до ст. З Закону України № 1961-ІУ - обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ст.1.4 Закону України № 1961-ІУ- особи, відповідальність яких застрахована - страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. Володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Відповідно до ст.6 Закону України № 1961-ІУ страховим випадком - є дорожньо - транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та / або майну потерпілого.

Відповідно до п. 33.1.4 ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-І\/ (далі - Закон України № 1961-І\/) водій транспортного засобу, причетний до дорожньо-транспортної пригоди, зобов'язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка (далі - повідомлення про ДТП), а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу».

Відповідно до ст.34.1. ст.34 Закону України № 1961-ІУ Страховик зобов'язаний протягом двох робочих днів з дня отримання повідомлення про настання події, що містить ознаки страхового випадку, розпочати її розслідування, у тому числі здійснити запити щодо отримання відомостей, необхідних для своєчасного здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України «Про страхування» до обов'язків страховика віднесено, зокрема, вжиття заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові протягом двох робочих днів, як тільки стане відомо про настання страхового випадку.

Відповідно до ст.9 Закону України № 1961-ІУ, ліміт відповідальності на одного потерпілого, до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортного засобу (страховий поліс) складає: за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю - 100000,00 гривень; за шкоду, заподіяну майну - 50000,00 гривень.

Відповідно до ст 12.1. Закону України № 1961-ІУ Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Відповідно до п.22.1 ст. 22 Закону України № 1961-ІУ при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.28 Закону України № 1961-ІУ- шкода, заподіяна в результаті дорожньо - транспортної пригоди майну потерпілого - це шкода, пов'язана: з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу; з проведенням робіт, які необхідні для врятування потерпілих у результаті дорожньо-транспортної пригоди; з пошкодженням чи фізичним знищенням майна потерпілого; з евакуацією транспортних засобів з місця дорожньо- транспортної пригоди.

Відповідно до ст.29 Закону України № 1961-ІУ зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством...

Відповідно до п.1 ст.36 Закону України № 1961-ІУ Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається узв'язкуз визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою. { Абзац перший пункту 36.1 статті 36 із змінами, внесеними згідно із Законом N 5090-\/І ( 5090-17) від 05.07.2012 }

Відповідно до п.36.2 ст.36 Закону України № 1961-ІУ страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:-у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;-у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, -прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Отже, зі змісту вказаних приписів Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" вбачається, що обов'язок з визначення причин настання страхового випадку та визначення розміру збитків, завданих майну потерпілої особи, покладається на страховика, який здійснив обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власника наземного транспортного засобу, тобто на відповідача.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність», проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

Частиною 1 ст.12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»встановлено, що звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму ВСС України від 01.03.2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної -небезпеки»:- Пункт 14. При визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого чайна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі. Як при відшкодуванні шкоди в натурі, так і при відшкодуванні реальних збитків потерпілий має право вимагати відшкодування /пущеної вигоди..... «особа, відповідальна за шкоду, не має права вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікацїї, якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність, було використано нові вузли, деталі..... Зношеність пошкодженого майна враховується у випадках стягнення на користь потерпілого вартості такого майна (у разі відшкодування збитків).»

Окрім цього, Верховним Судом України у листі від 19.07.2011 «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» роз'яснено, що, визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком автотоварознавчої експертизи, або відповідними документами станин технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.»

Позивач не визнав автомобіль фізично знищеним, про що було повідомлено Відповідачів та вважає що сума матеріального збитку складає в розмірі 121891,31 грн.

Як вбачається, розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою, за відрахуванням безумовної франшизи, та відповідно до ст..22,1166, 1187, 1192 , ЦК України стягненню на користь позивача з відповідача ОСОБА_4 «СК «Уніка» підлягає сума страхового відшкодування - у розмірі 49490,00 грн. із розрахунку 50000,00 грн.(страховий ліміт по полісу) - 510,00грн (безумовна фроншиза по полісу ) = 49490,00 грн.

Відповідно до роз'яснень Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» пункт 4 Відповідно до частини четвертої статті її ЦПК вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов'язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. У зв'язку із цим у разі прийняття судом постанови про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, наприклад, - у разі закінчення строків накладення адміністративного стягнення (стаття 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення), суд повинен звернути увагу на те, чи містить така постанова суду відповіді на питання про те, чи мала місце дорожньо-транспортна пригода та чи сталася вона з вини відповідача. Відсутність складу злочину, - наприклад, у разі відмови у порушенні кримінальної справи, закриття кримінальної справи за правилами Кримінально - процесуального кодексу України 1960 року чи закриття кримінального провадження за правилами Кримінального процесуального кодексу України 2012 року не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності. При цьому постанова (ухвала) слідчого, прокурора, суду про відмову в порушенні кримінальної справи або її закриття, закриття кримінального провадження є доказом, який повинен досліджуватися та оцінюватися судом у цивільній справі у порядку, передбаченому ЦПК.

Так, статтею 286 КК України встановлено кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки руху абоексплуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, що спричинили потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження (ч. 1 ст. 286 КК України), смерть потерпілого або тяжкі тілесні ушкодження (ч.2 ст286 КК України), спричинили загибель кількох осіб (ч. З ст. 286 КК України).

У відповідності до п.36.4 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до 37.1. «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»:Підставою для відмови у здійсненні страхового відшкодування є:- 37.1.1. навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку. Зазначена норма не поширюється на осіб, дії яких пов'язані з сконанням ними громадянського чи службового обовязку, вчинені у стані необхідної оборони (без перевищення її меж) або під час захисту майна, життя, здоров'я. Кваліфікація дій таких осіб встановлюється відповідно до закону; - 37.1.2. вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону);-37.1.3. невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика (МТСБУ) встановити факт дорожньо - транспортної пригоди, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди;- 37.1.4. неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння дорожньо - транспортної пригоди.

Зі змісту ст. 979 ЦК, ст. 16 Закону № 85/96-ВР вбачається, що за договором упрохування страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхувальникові або іншій особі, і значеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Таким чином, суд вважає, що позивач, отримав право на стягнення з відповідача суми страхового відшкодування в розмірі 49490 грн., а тому у суду немає підстав для відмови позивачеві у задоволенні його позову, оскільки його вимоги знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду з досліджених судом доказів.

Стосовно позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача ОСОБА_2 на його користь моральної шкоди у розмірі 1000,00 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Тобто, відшкодування моральної шкоди може здійснюватися не тільки в силу договору, але й закону.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.3 постанови "«Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» від 31.03.1995р. № 4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Особа (фізична чи юридична) звільняється від відповідальності по відшкодуванню моральної шкоди, якщо доведе, що остання заподіяна не з її вини. Відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце лише у випадках, спеціально передбачених законодавством (п.5 Постанови).

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації.

Як на спричинення відповідачем позивачу моральної шкоди, ОСОБА_1 посилається на те, що в порушення його законних прав, внаслідок ушкодження його майна, він зазнає фізичних та душевних страждань, які оцінює у 1000 гривень.

За подібних обставин, та керуючись принципом розумної достатності, суд вважає за необхідне, що визначений позивачем розмір моральної шкоди є співмірним та адекватним, а тому приходить до висновку, що в цій частині позовні вимоги ОСОБА_1 також підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 88 ЦПК України якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 22, 526, 611, 615, 624, 629, 801, 1166, ЦК України, ст.ст. 10, 11, 27, 31, 60, 61, 88, 212-215, 224-228 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА», ОСОБА_2,третя особа Дніпропетровська дирекція Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «УНІКА» про відшкодування шкоди в наслідок ДТП, задовольнити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Уніка» (код ЄРДПОУ 20033533) на користь ОСОБА_1 ( код ІПН НОМЕР_6) суму матеріальних збитків в розмірі 49490,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН-2909307657 на користь ОСОБА_1 (код ІПН НОМЕР_6) суму моральної шкоди в розмірі 1000,00 грн.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН-2909307657 на користь держави судові втирати у розмірі 494 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачів, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Луганської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення через Ленінський районний суд м. Луганська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий-суддя: Е.В. Женеску