Рішення № 61207794, 07.09.2016, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Номер провадження 22ц//791/1428/16 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Єдиний унікальний номер: 648/496/16ц Доповідач Базіль Л..В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2016 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Херсонської області в складі:

Головуючого Базіль Л.В.

Суддів: Іванової І.П.

ОСОБА_2

Секретар Прушинська О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 04 квітня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2016 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, свої вимоги обґрунтовуючи тим, що 27 грудня 2007 року ОСОБА_3 отримав кредит у сумі 71610 грн.88 коп. зі сплатою відсотків за користування кредитом, комісій у розмірі та порядку, встановлених договором з кінцевим терміном повернення заборгованості за кредитом до 26.12.2012 року.

Кредитні зобовязання позичальника ОСОБА_3 забезпечені порукою ОСОБА_4 відповідно до укладеного 27.12.2007 року між банком та ОСОБА_4 договору поруки.

У звязку з неналежним виконання ОСОБА_3 зобовязань за кредитним договором станом на 21.12.2015 року утворилася загальна заборгованість у розмірі 237069 грн.70 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в розмірі 6715 грн.57 коп., заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 29655 грн.12 коп., заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 3449 грн.76 коп., пені за несвоєчасність виконання зобовязань за договором в розмірі 197249 грн.25 коп.

Посилаючись на те, що рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 06 квітня 2009 року з відповідачів на користь ПАТ КБ «Приватбанк» вже стягнуто 52226 грн.28 коп., позивач просив стягнути солідарно з відповідачів різницю заборгованості в сумі 228001 грн.26 коп., а також штрафи відповідно до договору:250.00 грн. штраф (фіксована частина); 11400 грн.06 коп. штраф (процентна складова).

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 04 квітня 2016 року в задоволені позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ КБ «ПриватБанк» посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк».

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, виходив з того, що банк, звернувшись до суду в січні 2016 року пропустив строк позовної давності, оскільки предявивши до відповідачів позовну вимогу в квітні 2009 року про повне дострокове погашення кредитної заборгованості за кредитом, позивач, відповідно до ч.2 ст.1050 ЦК України, змінив строк виконання основного зобовязання, а тому початок перебігу строку позовної давності починається з квітня 2009 року.

Проте погодитися з таким висновком суду не можна з огляду на таке.

Згідно ст.526 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №НЕНЗАК13150052 від 27.12.2007 року, за умовами якого ОСОБА_3 отримав від банку кредитні кошти в сумі 71610 грн.88 коп. з кінцевим терміном повернення кредиту до 26 грудня 2012 року.

На забезпечення виконання зобовязання за вказаним кредитним договором між позивачем та ОСОБА_4 27 грудня 2007 року укладено договір поруки. Відповідно до п.4 зазначеного договору, поручитель несе солідарну відповідальність в тому ж обсязі, що і позичальник.

Відповідач не виконує своїх зобовязань за кредитним договором, внаслідок чого в нього за станом на 21.12.2015 рік виникла заборгованість в сумі 237069 грн. 70 коп., що складається із заборгованості за кредитом в сумі 6715 грн. 57 коп. по відсоткам за користування кредитом в сумі 29655 грн.12 коп., заборгованість по комісії в сумі 3449 грн.76 коп., пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором в сумі 197249 грн.25 коп.

Рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 06 квітня 2009 року з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 стягнуто солідарно на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №НЕНЗАК 13150052 від 27.12.2007 року в розмірі 52778 грн.54 коп.

29.04.2015 року від реалізації заставного майна на рахунок ОСОБА_3 в рахунок погашення кредитної заборгованості були зараховані кошти в сумі 88000,00 грн., які були розподілені наступним чином: 44000,00 грн. погашення тіла кредиту; 25416,00 грн. штраф (за зберігання та утримання заставного майна); 383,50 грн. витрати повязані з продажем заставного майна; 18200,50 грн. погашення пені.

Пред'являючи позов, банк посилався на невиконанні позичальником зобов'язання за кредитним договором та на підтвердження своїх вимог позивач з урахуванням суми, яка була стягнута вище зазначеним рішенням надав розрахунок, відповідно до якого розмір заборгованості позичальника перед банком станом на 21.12.2015 рік за процентами становить 27592,10 грн., за комісією 3306.02 грн., за пенею 197103,14 грн., штраф фіксована частина 250,00 грн., штраф (відсоток від суми заборгованості) 11400.00 грн., загальний залишок заборгованості становить 239651,32 грн..

Відповідно до положень ст.599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч.2 ст.1054 ЦК України, ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісячно до дня повернення позики. Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві (ч.3 ст.1049 ЦК України).

Відповідно до п.2.2.2 кредитного договору позичальник зобовязався повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту.

Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до умов п.4.1; п.7.4 кредитного договору у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, позичальник сплачує банку пеню у розмірі 0.15% від суми прострочення заборгованості по кредиту за кожний день прострочення, але не менше 1 гривні.

Отже, враховуючи, що кошти за кредитним договором в належному розмірі повернуті лише 29.04.2015 року, то проценти за кредитом та пеня за процентами підлягає стягненню з відповідача у межах строку позовної давності.

Відповідно до п.4.5 кредитного договору терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюються сторонами тривалістю п'ять років.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що пеня підлягає стягненню, що нарахована у межах строку позовної давності в сумі 170318 грн.44 коп., однак враховуючи, що такий її розмір значно перевищує розмір кредитної заборгованості, колегія суддів на підставі ч.3 ст.551 ЦК України вважає за можливе зменшити розмір нарахованої позивачем пені до 1460.00 грн., оскільки такий розмір пені буде відповідати вимогам спів розмірності, розумності та справедливості.

Такий висновок колегії суддів узгоджується з правовим висновком Верховного Суду України, викладеним у постанові від 03 вересня 2014 року, який є обовязковим для застосування за правилами ст.360-7 ЦПК України.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами кредитного договору, а саме пунктом 4.1 передбачено застосування пені як виду цивільно-правової відповідальності за несвоєчасне погашення заборгованості по кредиту, внаслідок чого нарахування пені відбувається за кожний день прострочення

У той самий час, згідно з п. 4.3 кредитного договору сторонами передбачена сплата штрафів як виду цивільно-правової відповідальності за порушення позичальником строків платежів по будь якому з грошових зобовязань, передбачених кредитним договором більш ніж на 30 днів.

На підставі викладеного, та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що вимоги позивача про стягнення штрафів задоволенню не підлягають.

Не підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення заборгованості за простроченою комісією у розмірі 3306 грн. 02 коп., оскільки такі вимоги заявлені поза межами п'ятирічного терміну строку позовної давності, перебіг для яких почався з 06 квітня 2009 року, з зазначеною вимогою до суду банк звернувся 27.01.2016 року.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно із частиною четвертою статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України ).

Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга стаття 251 та частина друга стаття 252 ЦК України ).

Відповідно до п.12 договору поруки - порука припиняється по спливу 5 (пяти років) з дня встановлення строку повернення кредиту по кредитному договору.

Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, сплив цього строку припиняє суб'єктивне право кредитора. Це означає, що строк поруки відноситься до преклюзивних строків.

У кредитному договорі строк виконання основного зобов'язання чітко визначений: строком повного погашення кредиту є 26.12.2012 року.

Однак у зв'язку з порушенням боржником виконання зобов'язання за кредитним договором банк відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України використав право достроково стягнути з позичальника та поручителя заборгованість за кредитним договором, рішенням Білозерського районного суду Херсонської області від 06 квітня 2009 року стягнуті достроково суми кредиту й пов'язаних із ним платежів.

Отже, пред'явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за користування кредитом та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й протягом пяти років, починаючи від цієї дати був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя.

Змінивши 06 квітня 2009 року строк виконання основного зобов'язання, банк звернувся до суду із зазначеним позовом до поручителя 27.01.2016 року, тобто з пропуском пятирічного строку, встановленого договором поруки, який збіг 06 квітня 2014 року.

На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги є такими, що заслуговують на увагу, а рішення суду як таке, що ухвалено без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог позивача, а саме стягненню заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 6373 грн.51 коп., нарахованих в межах п'ятирічного строку позовної давності, та пені в сумі 1460 грн.00 коп. за порушення строків сплати процентів в межах пятирічного терміну, із застосуванням положень ч.3 ст.551 ЦК України. В решті позовних вимог слід відмовити з підстав вище викладених.

Крім того, відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 1186 грн.27 коп.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити.

Рішення Білозерського районного суду Херсонської області від 04 квітня 2016 року скасувати.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитом задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №НЕНЗАК13150052 від 27 грудня 2007 року у розмірі 6373 грн.51 коп. заборгованість по процентам за користування кредитом та пеню за порушення строків сплати процентів у розмірі 1460 грн.00 коп.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» судові витрати у розмірі 1186 грн. 27 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку шляхом подачі касаційного скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішенням законної сили.

Головуючий Л.В Базіль

Судді: О.М ОСОБА_2

І.П Іванова