Рішення № 61207292, 08.09.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1014/16

Головуючий у першій інстанції Котов В. Г.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.09.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Панасенкова В.О.

суддів: Драгомерецького М.М.

Громіка Р.Д.

при секретарі: Томашевській К.В.,

за участю: відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Южного міського суду Одеської області від 23 червня 2015 року за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и л а:

12 травня 2015 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" (далі - Банк) звернулось до суду з вказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 14 жовтня 2011 року відповідач ОСОБА_3 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «універсальна» GOLD в сумі 15900 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, який складається з підписаної відповідачем Заяви, Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом №СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та «Тарифів Банку». Банк зобов'язався надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а відповідач в свою чергу зобов'язався у встановлені договором строки погашати кредит, відсотки за користування кредитними коштами щомісячно, перевитрати платіжного ліміту, оплачувати комісії на умовах договору. У порушення умов кредитного договору позичальник не виконує належним чином свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим станом на 31 березня 2015 року склалась заборгованість в розмірі 25527,09 грн., у тому числі: 16165,56 грн. - за кредитом; 7569,76 грн. - по процентам за користування кредитом; 100 грн. - за пенею та комісією, штрафи - 500 грн. (фіксована частина) та 1191,77 грн. (процентна складова).

Посилаючись на ці обставини, та на ст.ст. 526, 527, 530, 598, 599, 610, 629, 1054 ЦК України, позивач просив суд позов задовольнити (а.с. 2-4).

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, у попередньому судовому засіданні проти позову заперечував.

Рішенням суду першої інстанції позов Банку задоволено частково. Суд стягнув з відповідача ОСОБА_3 на користь Банку заборгованість за кредитним договором від 14 жовтня 2011 року в розмірі 23835,32 грн., у тому числі: 16165,56 грн. - за кредитом; 7569,76 грн. - по процентам за користування кредитом; 100 грн. - за пенею та комісією, та витрати про сплаті судового збору в розмірі 243,60 грн. В іншій частині позову відмовлено (а.с. 63-66).

В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3 просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове рішення, яким зменшити суму заборгованості за кредитним договором до 13711,52 грн., мотивуючи тим, що судом першої інстанції порушені норми процесуального та матеріального права, а саме судом не враховано, що з метою погашення заборгованості за кредитним договором в беззаперечному порядку списувалися грошові кошти з його розрахункового рахунку 5168742019717259 в ПАТ КБ «ПриватБанк» за період 2015 року в сумі 10123,80 грн. (16 березня 2015 року в сумі 2030,95 грн., 16 квітня 2015 року в сумі 2030,95 грн., 15 травня 2015 року в сумі 2030,95 грн., 15 травня 2015 року в сумі 2000 грн., 16 червня 2015 року в сумі 2030,95 грн.), не з'ясував строки, за період яких, підлягає нарахування пені відповідно до норм статей 549,550, 258 ЦК України, та те, що Банк без його згоди збільшив відсоткову ставку за кредитним договором з 2,5% до 30%.

Представник позивача, Банку, в судове засідання не з'явилася, про розгляд справи сповіщена належними чином. 08 вересня 2016 року представник Банку - Васильєва К.В., звернулась до апеляційного суду з клопотанням про відкладення розгляду справи у зв'язку з хворобою та просила повторити виклик в судове засідання судового експерта, але колегія суддів вважає, що представником Банку не доведено поважність причини неявки в суд, тому законних підстав для його задоволення немає.

За змістом ст. ст. 11, 27 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми процесуальними правами на власний розсуд.

Тому у відповідності до ч. 2 ст. 305 ЦПК України у даному випадку її неявка в суд не перешкоджає розглядові справи і не порушує право на доступ до суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги відповідача ОСОБА_3, пояснення на апеляцію відповідача ОСОБА_3, його представника ОСОБА_4, дослідивши висновок судової бухгалтерсько-економічної експертизи №99 від 22 липня 2016 року та роз'яснення висновку, наданого судовим експертом Бочкарьовим Д.О., перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_3 підлягає задоволенню за таких підстав.

Згідно ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Стаття 638 ЦК України передбачає, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з у сіх істотних умов договору.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України передбачено, що, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 жовтня 2011 року відповідач ОСОБА_3 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку «універсальна» GOLD в сумі 15900 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, який складається з підписаної відповідачем Заяви, Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом №СП-2010-256 від 06 березня 2010 року та «Тарифів Банку» (а.с. 8, 9-10, 11-34).

Банк зобов'язався надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а відповідач в свою чергу зобов'язався у встановлені договором строки погашати кредит, відсотки за користування кредитними коштами щомісячно, перевитрати платіжного ліміту, оплачувати комісії на умовах договору (п. 2.1.1.5.5. умов та правил надання банківських послуг).

Банк виконує зобов'язання в повному обсязі, але позичальник у порушення умов кредитного договору не виконує належним чином свої зобов'язання за договором, у зв'язку з чим станом на 31 березня 2015 року склалась заборгованість в розмірі 23835,32 грн., у тому числі: 16165,56 грн. - за кредитом; 7569,76 грн. - по процентам за користування кредитом; 100 грн. - за пенею та комісією (а.с. 5-7).

Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції виходив з того, що позичальник, відповідач ОСОБА_3, не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором у зв'язку з чим склалась заборгованість в розмірі 23835,32 грн., у тому числі: 16165,56 грн. - за кредитом; 7569,76 грн. - по процентам за користування кредитом; 100 грн. - за пенею та комісією.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції погодитись неможливо, виходячи з наступного.

Статтею 179 ЦПК України встановлено, що предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи (причини пропуску строку позовної давності тощо) і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Для встановлення у судовому засіданні фактів, зазначених у частині першій цієї статті, досліджуються показання свідків, письмові та речові докази, висновки експертів.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно із частинами 3, 4 ст. 212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводить мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ЦПК України письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Колегія суддів вважає, що в порушення положень ст. ст. 10, 57, 60, 64, 179, 212, 213, 214 ЦПК України суд першої інстанції не з'ясував повно та всебічно обставини, які мають значення для вирішення справи, не дослідив та не надав належної оцінки наявним у справі доказам.

Частиною 2 ст. 303 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Колегія суддів вважає, що у даному випадку докази були досліджені судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права та судом були помилково застосовані норми матеріального права, тому апеляційний суд має законні підстави для встановлення обставин, що мають значення для справи, та дослідження й оцінки наявних у справі доказів.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні суду першої інстанції та апеляційної інстанції оспорював наявність заборгованості за кредитним договором.

Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 10 грудня 2015 року за клопотанням представника відповідача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, була призначена судова бухгалтерсько-економічна експертиза, проведення якої було доручено судовому експерту Бочкарьову Д.О.

Висновком судової бухгалтерсько-економічної експертизи №99 від 22 липня 2016 року встановлено, що дослідженням наданих матеріалів справи, виписки по картці/рахунку НОМЕР_2 за період з 19 жовтня 2015 року по 31 березня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк», встановлено, що ОСОБА_7 отримано коштів в сумі 29505,64 грн., в тому числі на придбання товарів 4104,64 грн. та готівкою в сумі 25401 грн.),

за період з 19 жовтня 2011 року по 31 березня 2015 року за користання кредитним коштами нарахована комісія за обслуговування кредитних коштів в сумі 500 грн., комісія за зняття готівкових коштів в сумі 1071 грн., відсотків в сумі 21301,21 грн. та штраф за несвоєчасне повернення кредитних коштів в сумі 1872,54 грн.,

за період з 31 березня 2015 року по 17 березня 2015 року за користання кредитними коштами нараховані відсотки в сумі 17122 грн. та штраф за несвоєчасне повернення кредитних коштів в сумі 700,14 грн. та за рахунок безспірного автоматичного списання банком з інших рахунків ОСОБА_3 на даний рахунок зараховано коштів в сумі 14276,15 грн.

Нараховані ПАТ КБ «ПриватБанк» за період 19 жовтня 2011 року по 17 березня 2016 року за користування кредитними коштами ОСОБА_3 комісія за обслуговування кредитних коштів в сумі 500 грн., комісія за зняття готівкових коштів в сумі 1071 грн., відсотки в сумі 28424,03 грн. (10209,01 грн. + 7122,82 грн.) та штраф за несвоєчасне повернення кредитних коштів в сумі 2572,54 грн. (1872,54 грн. + 70,14 грн.) погашені за рахунок коштів зарахованих на картку/рахунку НОМЕР_2 від ОСОБА_3

Даними наданих на дослідження документів за матеріалами справи, виписки по картці/рахунку НОМЕР_2 за період з 19 жовтня 2015 року по 17 березня 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» сума заборгованості позичальника ОСОБА_3 за кредитним договором б/н від 10 жовтня 2011 року у розмірі 23835,32 грн. не підтверджується в повному обсязі.

За клопотанням представника Банку для роз'яснення висновку експертизи в судове зсідання на 08 вересня 2016 року був викликаний судовий експерт Бочкарьов Д.О., який роз'яснив висновок експертизи та відповів на питання представника відповідача ОСОБА_4 та суду.

Аналізуючи зазначені норми права, перевіряючи обставини справи, що мають значення для справи, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, у тому числі висновок судової бухгалтерсько-економічної експертизи та пояснення судового експерта Бочкарьова Д.О., колегія суддів приймає до уваги зазначенні докази й вважає, що наданий Банком розрахунок заборгованості є необґрунтованим та не відповідає дійсності.

За загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК України, частина перша статті 3 ЦПК України).

За таких обставин, виконуючи повноваження суду апеляційної інстанції, колегія суддів дійшла висновку про те, що в судовому засіданні позивачем не доведено, що у зв'язку з порушенням позичальником умов кредитного договору станом на 31 березня 2015 року утворилась заборгованість в розмірі 23835,32 грн., у тому числі: 16165,56 грн. - за кредитом; 7569,76 грн. - по процентам за користування кредитом; 100 грн. - за пенею та комісією, Тому права позивача не були порушені відповідачем і у відповідності до ст. ст. 15, 16 ЦК України не підлягають судовому захисту.

Отже, позов Банку є незаконним, необґрунтованим й задоволенню не підлягає.

Згідно із ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать:

2) витрати на правову допомогу; 3) витрати сторін та їх представників, що пов'язані з явкою до суду; 4) витрати, пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; 5) витрати, пов'язані з проведенням огляду доказів за місцем їх знаходження та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи; 6) витрати, пов'язані з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача.

Відповідно до частин 1 та 2 ст. 86 ЦПК України витрати, пов'язані з переїздом до іншого населеного пункту свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів, найманням ними житла, а також проведенням судових експертиз, несе сторона, яка заявила клопотання про виклик свідків, залучення спеціаліста, перекладача та проведення судової експертизи.

Кошти на оплату судової експертизи вносяться стороною, яка заявила клопотання про проведення експертизи. Якщо клопотання про проведення експертизи заявлено обома сторонами, витрати на її оплату несуть обидві сторони порівну. У разі неоплати судової експертизи у встановлений судом строк суд скасовує ухвалу про призначення судової експертизи.

Частиною 1 та 2 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідачем ОСОБА_8 понесені та документально підтверджені витрати на проведення експертизи в сумі 5306,40 грн., тому з позивача на користь відповідача ОСОБА_3 слід присудити ці витрати.

Відповідач ОСОБА_3 є інвалідом ІІ групи й звільнений від сплати судового збору при подачі апеляційної скарги на судове рішення, тому Банк зобов'язаний сплатити судовий збір в сумі 127,50 грн. за подачу апеляційної скарги на судове рішення.

Порушення норм процесуального права, а саме ст. ст. 10, 60, 2012, 213, 214 ЦПК України, та норм матеріального права, ст.. ст.. 526, 610, 1050 ЦК України у відповідності до п. 4 ч.1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення й ухвалення нового рішення про відмову Банку у позові.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 1 п. 2, 309 ч. 1 п. 4, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити, рішення Южного міського суду Одеської області від 23 червня 2015 року скасувати й ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", код ЄДРПОУ 14360570, МФО №305299, зареєстроване місце знаходження: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, на користь ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1, зареєстроване місце проживання: 65481, АДРЕСА_1, витрати на проведення судової бухгалтерсько-економічну експертизу в розмірі 5306,40 грн.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК", код ЄДРПОУ 14360570, МФО №305299, зареєстроване місце знаходження: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, у дохід держави судовий збір в розмірі 127,50 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

М.М. Драгомерецький

Р.Д. Громік