Ухвала суду № 61206055, 06.09.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/10300/16-ц Провадження № 22-ц/772/2830/2016Головуючий в суді першої інстанції Сичук М. М.Категорія 48Доповідач Іващук В. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду

Вінницької області в складі:

головуючогоІващука В.А.,суддів:Медяного В.М., Панасюка О.С., при секретаріКирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_7, Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції про звільнення від сплати заборгованості за аліментами та повернення сплачених коштів,

за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 липня 2016 року,

у с т а н о в и л а :

із зазначеним позовом ОСОБА_6 звернувся в суд 17 травня 2016 року.

Зазначав, що він та ОСОБА_7 перебували у шлюбі до 2000 року.

Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 18 травня 2000 року шлюб між сторонами було розірвано. Від шлюбу у сторін є син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. В 2000 році рішенням суду ОСОБА_6 було призначено аліменти у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходів, щомісячно, до досягнення сином повноліття на користь ОСОБА_7

У позові вказав, що він регулярно сплачував аліменти на утримання сина. Літом 2008 року дізнався, що колишня дружина виїхала за кордон і без дозволу останнього забрала з собою дитину. ОСОБА_6 звертався у всі можливі органи виконавчої влади, в міліцію, але йому лише повідомили що його син разом з мамою в Італії. З цього моменту ОСОБА_6 припинив перераховувати кошти на утримання сина. Банківська картка на яку здійснювався перерахунок коштів була анульована.

Зазначав, що 9 січня 2013 року його викликали в Замостянський відділ ДВС Вінницького МУЮ з приводу заборгованості зі сплати аліментів, де він написав пояснення. 26 січня 2016 року його автомобіль марки Volkswagen працівники ДАІ зупинили і забрали на штраф майданчик, посилаючись на постанову про арешт майна боржника № 18102076 від 28.10.2015 року видану державним виконавцем Марушкевич І.А. Тоді позивач дізнався, що в нього є заборгованість зі сплати аліментів у сумі 24536,00 грн. Він був змушений взяти в борг цю суму під відсотки і перерахувати ці кошти на депозитний рахунок відділу ДВС, щоб забрати автомобіль, який йому потрібен для роботи.

Посилаючись на вказані обставини та положення статей 180, 197 СК України, просив звільнити ОСОБА_6 від сплати заборгованості за аліментами, нарахованими Замостянським відділом ДВС Вінницького МУЮ на підставі виконавчого листа № 2-28, виданого 10.04.2004 року Староміським районним судом Вінницької області 10.04.2004 року згідно рішення суду про стягнення аліментів.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 липня 2016 року ОСОБА_6 відмовлено в задоволенні позовних вимог.

У апеляційній скарзі ОСОБА_6, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги повністю.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи із наступного.

У відповідності до положень статті 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Із оскаржуваного рішення суду вбачається, що таке рішення є по суті правильним і справедливим, а тому скасованим бути не може.

Судом першої інстанції встановлено і не заперечувалось сторонами, що рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 18 травня 2000 року шлюб між сторонами було розірвано. Від шлюбу у сторін є син ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1. В 2000 році рішенням суду ОСОБА_6 було призначено аліменти у розмірі 1/3 частини від усіх видів доходів, щомісячно, до досягнення сином повноліття на користь ОСОБА_7

Згідно довідки розрахунку від 26 січня 2015 року № 1220/09-37/6 загальна заборгованість ОСОБА_6 на 26 січня 2014 року по аліментах становить 24563,04 грн. Згідно квитанції № 36 від 27 січня 2016 року ОСОБА_6 перерахував 24563,04 грн. на депозитний рахунок відділу ДВС.

Згідно листа Вінницького міського управління УМВС України у Вінницькій області від 05.03.2009 року неповнолітній син ОСОБА_8, 1996 року народження, проживає разом із своєю матір'ю ОСОБА_7 в Італії. Дані обставини підтвердились заявою від 24.06.2016 року матір'ю ОСОБА_7

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_6, суд правильно виходив із того, як це вбачається із змісту рішення суду, що правових підстав для задоволення позову немає, оскільки позивачем не наведено жодних обставин з наданням відповідних доказів, які дають підстави для звільнення позивача від сплати заборгованості за аліментами, відповідно до положення частини 2 статті 197 СК України.

Доводів про порушення судом норм матеріального права, які дають підстави для скасування чи зміни судового рішення, апеляційна скарга не містить.

Посилання на обставини, які на думку позивача суд безпідставно не взяв до уваги у зв'язку із чим прийняв незаконне рішення, не мають значення для вирішення цієї справи, оскільки правовими підставами для звільнення від сплати заборгованості за аліментами, за змістом положення частини 2 статті 197 СК України, є тяжка хвороба платника аліментів, на що позивач не посилався у обгрунтування своїх вимог, або інша обставина, що має істотне значення.

Позивач у обгрунтування своїх вимог не посилався на обставини, які мають істотне значення для звільнення від сплати аліментів, оскільки за змістом цієї статті йдеться про майнову можливість сплачувати заборгованість, а не про інші обставини, зокрема пов'язані з добросовісним виконанням обов'язків по сплаті аліментів, порушенням права боржника стягувачем щодо виховання дитини, передбачувані у майбутньому порушення права дитини на фактичне одержання заборгованості по аліментам, в силу положень ч.7 статті 45 Закону України «Про виконавче провадження».

Посилання у апеляційній скарзі на неточне формулювання судом вимог, а саме, що позов не містив вимог про припинення виплати аліментів на утримання неповнолітньої дитини, на що послався суд у рішенні, не дає підстав для скасування рішення, оскільки із його змісту вбачається, що суд вирішував заявлені вимоги, зокрема про звільнення від сплати заборгованості за аліментами, а тому такі вказані описки чи помилки у судовому рішенні не є підставою для скасування правильного по суті рішення.

Крім того, суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, правильно також урахував те, що на день розгляду справи заборгованість за аліментами у позивача відсутня, а тому й відсутній предмет спору.

Отже, рішення суду є законним та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування чи зміни не вбачається.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 303, 307 ч.1 п.1, 308, 314 ч.1 п.1, 315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 липня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена на протязі двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: /підпис/ В.А. Іващук

/підпис/ В.М. Медяний

/підпис/ О.С. Панасюк

Згідно з оригіналом

Суддя В.А. Іващук