Рішення № 61205738, 06.09.2016, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/158/2016

130/24/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" вересня 2016 р.

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

в складі : головуючого судді Верніка В.М.;

при секретарі Буга Р.М., Росовській О.Ю.,

із участю : представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Жмеринка справу за позовом ОСОБА_2 в інтересах Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 28.12.2015 року (згідно штемпеля поштового відправлення) звернувся до Жмеринського міськрайонного суду з цим позовом із вимогами стягнення на користь ПАТ "КБ "Приватбанк" з ОСОБА_3 заборгованості в сумі 57281,14 грн, що складається з боргу за кредитом у розмірі 31512,33 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у розмірі 21814,95 грн., заборгованості по комісії та пені у розмірі 750,00 грн., штрафів у розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 2703,86 грн. (процентна складова), посилаючись на те, що останнім в порушення умов кредитного договору не в повній мірі виконано особисті зобовязання щодо здійснення щомісячних платежів за укладеною між сторонами анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг від 05.09.2012 року, за умовами якої відповідач отримав кредитну картку "Універсальна", відповідно до Тарифів якої відповідач отримав кредит у розмірі 30000 грн. у вигляді встановлего кредитного ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитним лімітом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Представник позивача ПАТ КБ "Приватбанк" ОСОБА_1 підтримав заявлені вимоги у повному обсязі з викладених у позові обгрунтувань. Вказав, що не володіє доказами на підтвердження обізнаності батьків ОСОБА_3, або осіб, які їх замінюють, із укладеним між позивачем та відповідачем договором від 05.09.2012 року. Додатково пояснив, що сторонами 05.09.2012 року був укладений договір банківського вкладу за розробленою на той час банком стандартною формою, тому вважає, що ОСОБА_3 вказаний правочин уклав в межах визначеної законом неповної дієздатності фізичної особи у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Зауважив, що при укладанні договору відповідачу було встановлено нульовий кредит, обставини чого вважає такими, що унеможливлювали використання ОСОБА_3 кредитних коштів до досягнення ним повноліття. Повідомив, що безпосередньо за усною заявою ОСОБА_3 12.01.2012 року банком було встановлено кредитний ліміт у розмірі 30000 грн. і з того часу відповідач почав користуватись кредитною карткою. Зазначив, що будь-яких додаткових договорів або змін даного правочину сторонами не погоджувалось. Перевищення заявленої у розмірі 31512,33 грн. заборгованості по кредиту над кредитним лімітом пояснив використання відповідачем овердрафту. Просив задоволити позов.

Відповідач ОСОБА_3 за наданим йому правом отримання правової допомоги в межах оголошеної судом перерви судового розгляду, будучи належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання не зявився, подавши до суду письмову заяву про розгляд справи у його відсутність, в якій також вказав про власне невизнання позову, не навівши обгрунтування підстав такого невизнання.

Вивчивши доводи позовної заяви, дослідивши представлені докази, суд доходить наступного.

Даний спір належить до категорії цивільно-правових спорів позовного провадження загальної підсудності, що за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання відповідача (а.с.42) є підсудним Жмеринському міськрайонному суду.

Відповідно положенням ч.2 ст.31 ЦПК України позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову до початку розгляду судом справи по суті.

Згідно ч.1 ст.61 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У відповідності до вимог ч.2 ст.30 ЦК України обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно ч.1 ст.31 ЦК України фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право:

1) самостійно вчиняти дрібні побутові правочини.

Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість;

2) здійснювати особисті немайнові права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом.

Відповідно до вимог ч.1,2,4 ст.32 ЦК України окрім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право:

1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами;

2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом;

3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи;

4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє імя (грошовими коштами на рахунку).

Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників.

Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування відповідно до закону.

Відповідно до змісту ч.1,2 ст.33 ЦК України неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного нею самостійно відповідно до закону.

Неповнолітня особа особисто несе відповідальність за порушення договору, укладеного за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальника.

Згідно ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог ч.1-4 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Згідно ч.1,2 ст. 221 ЦК України правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений її батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном.

Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні.

У разі відсутності схвалення правочину він є нікчемним.

Відповідно до вимог ч.1,3 ст.222 ЦК України Правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу.

Якщо обома сторонами недійсного правочину є неповнолітні особи, то кожна з них зобовязана повернути другій стороні усе одержане нею за цим правочином у натурі. У разі неможливості повернення одержаного в натурі відшкодовується його вартість за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно вимог ч.1,3 ст.1058 ЦК України за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобовязується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором; до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Відповідно ч.1 ст.1064 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобовязується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

У відповідності до вимог ч.1,2 ст.1068 ЦК України якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу; права та обовязки сторін, повязані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно положень ч.1,2 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти; до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено параграфом 2 і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до змісту ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно ст.1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобовязаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу; якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобовязаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу; якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

У відповідності до ч.1 ст.611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобовязання внаслідок односторонньої відмови від зобовязання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; сплата неустойки.

За ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким,що прострочив,якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до положень ч.1,2 ст.614 ЦК України особа, яка порушила зобовязання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом; особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобовязання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобовязання.

У відповідності до ч.1 ст.634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Так, в судовому засіданні установлено, що 05.09.2012 року відповідач ОСОБА_3 підписав Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, згідно якої отримав кредитну картку "Універсальна" (а.с.6, 7-30), відповідно чого відповідач отримав кредит у розмірі 30000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту, однак на момент укладення даного правочину відповідачу ОСОБА_3 виповнилось лише повних 17 років, тобто він був неповнолітнім у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Суд не приймає до уваги вказані докази та представлений позивачем розрахунок заборгованості (а.с.5) в частині нарахування відсотків, пені, комісії та штрафів, оскільки представником позивача суду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності правочину укладеного з неповнолітньою особою ОСОБА_3 договору кредиту на суму 30000 грн., який вочевидь виходить за меж дрібнопобутового правочину, зокрема, згоди на його вчинення неповнолітньою особою, одержаної від батьків (усиновлювачів) або піклувальника чи органу опіки та піклування відповідно до закону до його укладення, або щонайменше їх належної обізнаності про даний договір, лише що можливо було б вважати відповідним схваленням при незаявленні протягом одного місяця після цього в порядку, встановленому ч.1 ст.221 ЦК України, претензій позивачу.

Непредставлення суду таких доказів з огляду на невизнання позову відповідачем визначає недоведення позивачем всупереч власному обовязку доказування правомірності оспорюваного порушення прав ПАТ КБ "Приватбанк" щодо решти вимог, окрім безпосереднього боргу за основної суми кредиту, оскільки укладення позивачем кредитного договору з неповнолітнім ОСОБА_3 поза межами цивільної дієздатності останнього визначає ознаки нікчемності такого правочину за встановленої законом його недійсності, що в силу вимог ст.216 ЦК України визначає обов'язок повернення позивачу лише одержаних на виконання даного договору кредитних коштів, тобто основної суми боргу без врахування процентів, комісій та неустойки, що становить 31512,33 грн., наслідки чого, як недійсності нікчемного правочину можуть застосовуватись судом з власної ініціативи, що визначає відповідні підстави часткового задоволення позову.

При цьому судом не приймаються додатково надані пояснення представника позивача стосовно укладення 05.09.2012 року між сторонами договору про надання банківських послуг, згідно якого позивачем відкрито відповідачу банківський рахунок, оскільки відповідна письмова заява представника позивача від 06.09.2016 року, що надійшла до суду електронною поштою, із вказаною зміною підстав даного позову, яка за первісним змістом позовної заяви та початковими поясненнями представника позивача в судовому засіданні полягала в обґрунтуванні підстави позову суто щодо укладення сторонами вказаного правочину, як кредитного договору, подана після початку розгляду справи по суті, тобто поза межами процесуальних прав позивача.

Окрім того, доводи представників позивача за додатковими поясненнями щодо зміни кредитного ліміту з нульового значення до 30000 грн. за заявою відповідача та початок використання ним кредитної картки з 12.01.2015 року після досягнення свого повноліття, у тому числі використання овердрафту по картці, як відповідної особливості початку перебігу лише із цього часу його відповідальності перед позивачем є хибними, так як незалежно від часу надання банком кредитних коштів за даним договором, підставою відповідальності за ним є передусім умови письмового правочину, дійсність яких можлива лише від самого початку дії договору, а не з внаслідок додержання певної умови, жодної із яких сторонами додатково не передбачено.

Разом з тим, згідно п.1.1.1.33 Умов та Правил надання банківських послуг (а.с.7-30), як складової частини правочину даного договору приєднання визначено, що заява-акета про надання послуг це звернення клієнта до банку про відкриття йому банківського рахунку та/або надання йому інших банківських послуг на умовах дійсних Умов та Правил. Окремо в даному пункті останніх застережено, що у випадку приєднання до дійсних Умов та Правил не у повному обємі послуг, які надаються банком за дійсними Умовами та Правилами, клієнтом додатково надається заява про надання окремих послуг банку. Проте, такої додаткової заяви відповідача ОСОБА_3 суду не представлено, а представником позивача зазначено, що ніяких інших угод сторонами не укладалось.

За таких обставин слід вважати, що сторонами було укладено даний договір без будь-яких обмежень їх прав та обовязків.

Твердження представника позивача щодо неможливості використання відповідачем кредитних коштів внаслідок встановлення банком нульового кредитного ліміту судом також не приймаються до уваги, оскільки за змістом погодженої працівником банку анкети-заяви відповідача від 05.09.2012 року (а.с.6) вказано бажаний кредитний ліміт за платіжною карткою в розмір 500 грн., що практично удвічі перевищує застережений в розмірі 275 грн. місячний дохід заявника, тобто не визначає однак даного правочину, укладеного відповідачем у неповнолітньому віці, як дрібнопобутового. При цьому у доданій до додаткових пояснень позивача виписці по платіжній картці відповідача ОСОБА_3 відображено встановлення 06.09.2012 року кредитного ліміту в розмірі 10 грн. та його зниження до нульового значення 10.10.2012 року. При цьому подальшого збільшення кредитного ліміту, у тому числі до заявленого представниками позивача розміру 30000 грн. дана виписка не містить, що з огляду на решту відомостей щодо подальших транзакцій із збільшуваним негативним залишком коштів на картковому рахунку фактично визначає відсутність неможливості використання кредитних коштів поза будь-яким встановленим лімітом, у тому числі нульовим.

Те саме вбачається за змістом Умов та Правил надання банківських послуг, зокрема, п.1.1.1.52 яких містить визначення поняття овердрафту, яка короткострокового кредиту, що надається банком у випадку перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на рахунку у розмірі ліміту кредитування; використання клієнтом грошових коштів понад залишку на рахунку та встановленого банком ліміту є несанкціонованим овердрафтом.

Окрім того, визначене п.1.1.3.2.3 Умов та Правил право банку в односторонньому порядку без повідомлення клієнта змінювати розмір кредитного ліміту не виключає можливості його збільшення у будь-який час незалежно від волі користувача платіжної картки.

Суду позивачем також не надано власне обґрунтування розміру та періодичності нарахування відсотків за використання кредитних коштів, оплати овердрафту тощо, як відповідних зобовязань, а також не представлено відповідних доказів даних обставин. Згадуване за змістом позовної заяви посилання на розміщення тарифів банку на електронному сайті позивача не є належним наданням відповідних доказів, надто, з огляду на прикінцеві застереження у заяві-анкеті відповідача стосовно представлення йому тарифів банку у письмовому вигляді та вказівки щодо розміщення на сайті банку лише Умов та Правил надання банківських послуг, що визначає недоведеність позивачем власних вимог у цій частині вимог за відсутності звільнення від обовязку їх доказування.

За наведеного переліку підстав чинність укладеного між сторонами 05.09.2012 року договору приєднання, саме на підставі положень якого заявлено даний позов, не поширюється на умови договору, що виходять за межі договору банківського рахунку, як відповідного права його укладання неповнолітньою особою у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.

Заявлені стороною позивача положення Умов та Правил надання банківських послуг, як складової вказаного договору, в частині положень і зобовязань щодо кредиту та овердрафту, а також стосовно їх невиконання мають ознаки нікчемного правочину, як такого, що укладений поза межами цивільної дієздатності неповнолітньої особи та не має схвалення її батьків, або осіб, які їх замінюють, за визначеними законом наслідками, саме щодо повернення сторонами лише отриманого за таким договором, тобто у даному конкретному випадку кредитних коштів, заявлених у сумі 31987,13 грн., так як відповідачем не представлено суду будь-яких доказів щодо здійснення ним інших платежів в рахунок виконання власних зобовязань за вказаним договором.

Відповідно решта позовних вимог щодо стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 21814,95 грн., боргу по комісії та пені в розмірі 750 грн., штрафів: в розмірі 500 грн. (фіксована частина) та 2703,86 грн. (процентна складова) задоволенню не підлягають за встановленої судом їх безпідставності та недоведеності позивачем.

Пропорційно частково задоволеним позовним вимогам стягненню з відповідача на користь позивача підлягає сплачена та документально підтверджена сума судового збору в розмірі 1218 грн. (а.с.1) за мінімальною ставкою даного виду судових витрат щодо вимог майнового характеру.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 5, 8, 10, 60, 74, 209, 210, 212-214 ЦПК України, ст.32, 34, 202, 203, 215, 216, 222, 610-612, 614, 634, 1048-1050, 1054, 1058, 1064, 1068 ЦК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 (ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця ІНФОРМАЦІЯ_2, відповідно до відмітки Жмеринської ОДПІ в паспорті серії АВ 943560 має право здійснювати будь-які платежі за серією та номером паспорта) на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" (м.Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50, р/р 29092829003111 ПАТ КБ "Приватбанк", МФО 305299, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитним договором від 05.09.2012 року у виді боргу за кредитом в розмірі 31512 гривень 33 копійки, а також 1218 гривень судового збору.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства "Комерційний банк "Приватбанк" заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 21814 гривень 95 копійок, боргу по комісії та пені в розмірі 750 гривень, штрафів: в розмірі 500 гривень (фіксована частина) та 2703 гривні 86 копійок (процентна складова) відмовити.

Рішення набуває законної сили після закінчення строків на його оскарження.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а выдсутньою в судовому засіданні особою, яка бере участь в справі, у той же строк з часу отримання копії рішення, Апеляційному суду Вінницької області через Жмеринський міськрайонний суд.

Заочне рішення може бути переглянуто за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Вернік В.М.