Рішення № 61203770, 25.08.2016, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/3740/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2016 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінова О.С.

за участю секретаря Поварніциної А.С.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Костянтинівської міської ради Донецької області про визнання права власності на спадкове майно, -

В С Т А Н О В И В:

01 серпня 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Костянтинівської міської ради про визнання права власності на фактично прийняту спадщину. Він обґрунтовував свої вимоги тим, що 12 липня 2008 року в м. Костянтинівка Донецької області померла ОСОБА_2. За свого життя ОСОБА_2 склала заповіт на його імя на все майно, яке складається із жилого будинку, розташованого за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ізюмська, б. 12 та земельної ділянки площею 0,0549 га кадастровий номер 1412600000:00:002:0717 за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ізюмська, б. 12, виділеної для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Зазначені обєкти власності померла ОСОБА_2 отримала у спадок після смерті своєї матері ОСОБА_3, яка померла 27.10.2005 року на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 23.11.2006 року. У встановлений законом строк він звернувся до нотаріальної контори, але у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом йому було відмовлено , оскільки померла ОСОБА_2 за життя не зареєструвала право власності на вказане майно у відповідних державних реєстрах. Він намагався здійснити державну реєстрацію майна померлою, але державним реєстратором йому було також відмовлено у звязку із смертю власника. Тому позивач вимушений звернутись до суду, оскільки іншого способу захисту його прав, окрім судового, немає.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав свої вимоги у повному обсязі, посилаючись на наведені у позові доводи та додані до нього документи.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, проти задоволення позовних вимог не заперечував (а.с. 32-33).

Зясувавши вказану позицію сторін, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 12 липня 2008 року в м. Костянтинівка Донецької області померла ОСОБА_2, що підтверджується повторним свідоцтвом про смерть серії 1-НО, № 317746, виданим відділом РАЦС по м. Костянтинівці Костянтинівського міськрайонного управління юстиції Донецької області (а.с. 12). За життя ОСОБА_2 склала заповіт на імя позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, на все своє майно. Заповіт був посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4 та зареєстрований у реєстрі за № 2386 (а.с. 18). До складу спадкового майна, яке залишилось після смерті ОСОБА_2 входить жилий будинок, розташований за адресою: Донецька область, міста Костянтинівка, вул. Ізюмська, б. 12 та земельна ділянка площею 0,0549 га, кадастровий номер 1412600000:00:002:0717 за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ізюмська, б. 12, яка виділена для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що підтверджується технічним паспортом на будинок та державним актом на право приватної власності на землю серії ІІ-ДН, № 128859 від 13.03.1998 року (а.с. 7, 19-22). Зазначені обєкти власності померла ОСОБА_2 отримала у спадок після смерті своєї матері ОСОБА_3, яка померла 27.10.2005 року, на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 23 листопада 2006 року, виданих державним нотаріусом Костянтинівської державної нотаріальної контори ОСОБА_5 та зареєстрованих у реєстрі за номерами 1667 та 1666 відповідно (а.с. 16-17). Позивач ОСОБА_1 фактично вступив у права спадкування постійно проживаючи із спадкодавцем на день її смерті, що підтверджується довідкою про склад сімї у будинку № 12 по вул. Ізюмській м. Костянтинівки Донецької області (а.с. 10), у встановлений строк звернувся до нотаріальної контори, але у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом йому було відмовлено згідно Постанови про відмову у вчинення нотаріальної дії від 28.04.2016 року, оскільки померла ОСОБА_2 за життя не зареєструвала право власності на вказане майно у встановленому порядку (а.с. 8). Позивач ОСОБА_1 також намагався здійснити державну реєстрацію майна померлою, але Рішенням про відмову у державній реєстрації прав та їх обтяжень від 21.03.2016 року, державним реєстратором йому було відмовлено у звязку із смертю власника (а.с. 9).

Відповідно до Інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 44750357 від 12.08.2016 року, спадкова справа № 602/2008 після смерті ОСОБА_2, яка померла 12 липня 2008 року, відкрита 26.07.2008 року за заявою про прийняття спадщини за заповітом ОСОБА_1, інших заяв про прийняття спадщини немає (а.с. 30-31).

Згідно ч. 4 ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті. Відповідно ст. 346 ЦК України право власності припиняється в разі смерті власника. Згідно ч. 5 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини. Згідно ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права.

Згідно ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів

На підставі ст. 392 ЦК України власник майна може предявити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не повязані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з частиною третьою статті 152 Земельного кодексу України, шляхом визнання прав. Відповідно до статей 1225 Цивільного кодексу України і 131 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

В оформленні права власності на будинок та земельну ділянку позивачу було відмовлено тому, що власниця майна померла, а відомості про реєстрацію спадкового майна за померлою відсутні. Тому єдиним способом набуття та захисту права власності позивача ОСОБА_1 є тільки судовий.

Керуючись ст.ст. 212-215 ЦПК України, ст.ст. 377, 392, 1217, 1225, 1235, 1268 Цивільного кодексу України, ст.131 Земельного кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Костянтинівської міської ради Донецької області про визнання права власності на спадкове майно задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, який народився 20 лютого 1960 року в місті Костянтинівка Донецької області, РОНКПП 21965817656 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2, яка померла 12 липня 2008 року в місті Костянтинівка Донецької області,право власності на спадкове майно у складі:

- жилого будинку за надвірними будівлями, розташованого за адресою: Донецька область, місто Костянтинівка, вул. Ізюмська, б. 12;

- земельної ділянки площею 0,0549 га, кадастровий номер 1412600000:00:002:0717 за адресою: Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Ізюмська, б. 12, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд;

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя