Рішення № 61203603, 05.09.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 133/1059/16-ц Провадження № 22-ц/772/2861/2016Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27 Доповідач Марчук В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючої: Марчук B.C.

Суддів: Жданкіна В.В., Сала Т.Б.

при секретарі: Агеєвій Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про визнання договору недійсним та стягнення коштів, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 18.07.2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2016 року ОСОБА_2 звернувся у Козятинський міськрайонний суд з вказаним позовом. Свої вимоги мотивував тим, що 04.04.2016 року між ним та ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» укладено договір № 004180 фінансового лізингу від 04.04.2016 року. 04.04.2016 року відповідно до квитанції №NOW3V44470 на розрахунковий рахунок 26007480881 в АТ «ОСОБА_3 Аваль» МФО 380805, він переказав кошти ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» згідно договору, як платіж у розмірі 35 000 грн. 12.04.2016 року відповідно до квитанції №N1B6J54967 на розрахунковий рахунок 26007480881 в АТ «ОСОБА_3 Аваль» МФО 380805, він переказав кошти ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» згідно договору, як платіж у розмірі 5 000 грн. Відповідно до договору лізингодавець (ТОВ «Лізингова компанія «Еталон») зобов'язався придбати у свою власність предмет лізингу у вигляді мінітрактора ДТЗ 354С5 та передати його у користування лізингоотримувачеві (ОСОБА_2І). Договір передбачає право лізингоотримувача отримати трактор у власність за умови повної сплати вартості трактора та інших витрат.

Проте позивач вважає договір недійсним у зв'язку із тим, що: умови договору не відповідають діючому законодавству; порушують права лізингоотримувача, як споживача, оскільки статею 16.11 договору «Прикінцеві положення» передбачається, що додатки до даного договору №1, №2, №3 є його невід`ємною частиною, проте таких додатків йому надано не було і він з ними не знайомий. Крім того, у договорі відсутня істотна умова щодо предмету договору так, як відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатися споживач у випадку порушення комплектності та інших умов з продажу товару. Відсутній також додаток № 3 (Специфікація). Всупереч вимогам Закону України «Про фінансовий лізинг» ( ч.2 ст. 6) у договорі відсутня обовязкова для даного договору істотна умова щодо його предмету у обсягах визначених законом, що не відповідає індивідуально-визначеній речі (номер кузова, номер двигуна, колір, рік випуску, обєм двигуна тощо), не містяться вимоги щодо якості предмету лізингу відповідно до ДСТУ, класифікаторів, технічних умов, тощо.

Договір укладений між юридичною особою, яка не має відповідної ліцензії для здійснення фінансових послуг щодо залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Договір фінансового лізингу укладений без нотаріального посвідчення, що тягне його недійсність.

Крім того, умови зазначеного договору є несправедливими, оскільки існує дизбаланс договірних прав та обовязків на шкоду споживачу, що відповідно до ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживача» є самостійною підставою для визнання даної угоди недійсною.

Вищезазначені обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом, в якому він просив визнати договір фінансового лізингу №004180 від 04.04.2016 року, укладений між ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» та ОСОБА_2 недійсним; стягнути з ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» на користь ОСОБА_2 40000 грн.; вирішити питання судових витрат.

Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 18.07.2016 року позов задоволено. Вирішено: визнати недійсним договір фінансового лізингу № 004180 від 04.04.2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" та ОСОБА_2; стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон " на користь ОСОБА_2 40000 грн. авансового платежу та вирішене питання судових витрат.

Не погодившись з даним рішенням, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права; за неповного зясування судом обставин, що мають значення для справи та за невідповідності висновків суду обставин справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції, а позовну заяву залишити без задоволення.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно з законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

При ухваленні оскаржуваного рішення суду, вказані правові вимоги дотримані не в повному обсязі.

Так, задовольняючи позов, суд виходив з наступного.

04.04.2016року між ОСОБА_2 та ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» укладено договір №004180 фінансового лізингу, за умовами якого ТОВ « Лізингова компанія «Еталон» зобовязалася придбати у свою власність предмет лізингу у вигляді мінітрактора ДТЗ 354 С5 та передати його у користування позивача, який, у свою чергу, зобовязався прийняти предмет лізингу і сплачувати лізингові платежі згідно з умовам договору. Строк користування Лізингоодержувачем Предметом Лізингу складається з періодів згідно з графіком сплати лізингових платежів ( додаток №2 до договору ) та починається з дати підписання сторонам акту приймання-передачі предмету лізингу (а.с.10-16).

Договір фінансового лізингу передбачав право позивача отримати трактор у власність за умови повної сплати вартості трактора та інших витрат.

04.04.2016 року, на виконання умов договору відповідно до квитанції №NOW3V44470 і розрахунковий рахунок 26007480881 в АТ «ОСОБА_3 Аваль» МФО 380805, ОСОБА_2І переказав кошти ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» згідно договору, як платіж у розмірі 35000грн. (а.с. 18)

12.04.2016 року відповідно до квитанції №N1B6J54967 на розрахунковий рахунок 26007480881 в АТ «ОСОБА_3 Аваль» МФО 380805, ОСОБА_2 переказав кошти ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» згідно договору, як комісійну сплату у розмірі 5000 грн.(а.с.17). Проте, відповідач не виконав своїх зобовязань передбачених договором фінансового лізингу, не передав предмет лізингу у користування позивача - міні трактор ДТЗ 354С5.

Далі суд проаналізував оскаржуваний Договір, а саме його п.п.3.2 , 5.1, 8.2.1, 8.2.3, 8.5 та п 16.11 «Прикінцевих положень» Договору, норми шостого параграфу ЦК України, які регулюють правовідносини щодо договору лізингу; Закон України «Про фінансовий лізинг» і прийшов до висновку, що у Договорі відсутня обов`язкова істотна умова щодо його предмету в обсягах, визначених Законом.

Так, у договірних документах Договорі та додатках до нього, визначено: марка - міні трактор ДТЗ 354С 5 у кількості 1 . Таке визначення предмету лізингу не відповідає поняттю індивідуально визначеної речі (номер кузова та номер двигуна, рік випуску, колір, об'єм двигуна, індивідуальних технічних характеристик, індивідуальної комплектації тощо), не містить вимог щодо якості предмету лізингу відповідно до ДСТУ, класифікаторів, технічних умов тощо.

У договірних умовах не дотримано право лізингоодержувача на вибір постачальника предмета лізингу. У договорі не зазначено, за дорученням чи за погодженням лізингоодержувача має здійснюватись вибір постачальника предмету лізингу, тобто, яка із сторін договору визначає продавця предмету лізингу.

Згідно договірних умов, право вибору продавця (постачальника) предмету лізингу - належить лізингоодержувачу, однак реалізація такого права договором не передбачена.

У порушення вимог закону, у договорі , продавця (постачальника) предмета лізингу не зазначено взагалі, а Специфікація - додаток № 3 до договору, відсутній, що дає підстави вважати, що він не складався взагалі.

Далі суд проаналізував відповідність Договору Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема, його статтям: 15,18, 21 і зазначив, що положення розділу 10 Договору є несправедливими, оскільки встановлюють жорстку відповідальність за порушення умов договору лише споживача, усувають відповідальність відповідача, не дають права споживачу вимагати дострокового розірвання договору, передбачають покладання на споживача штрафу за дострокове розірвання договору і надають відповідачу право не повертати суму комісії за організацію договору у випадку дострокового його розірвання споживачем.

Зазначені обставини, на думку суду, вказують на недійсність Договору, з огляду на ст. 808 ЦК України та ч.ч.5,6 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів».

Ще суд послався на п.4 ч.1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» і вважає, що оскільки у відповідача відсутня відповідна ліцензія на заняття діяльністю з надання будь-яких фінансових послуг, а послуга з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах є фінансовою послугою, то оскаржуваний договір може бути визнаний недійсним і з цих підстав, в силу ст.227 ЦК України.

Досліджено судом і обставини, щодо відсутності у Договорі його нотаріального посвідчення.

При цьому, суд зіслався на норми ч.2 ст. 806 ЦК України про те, що до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 ЦК України та законом; до відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом, і дійшов висновку що за своєю правовою природою договір лізингу є змішаним договором, який містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, виходячи з норми ст. 628 ЦК України.

А згідно ч.2 ст. 799 ЦК України договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

І, оскільки Договір дійсно не посвідчений нотаріально, то відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України, такий догорів є нікчемним.

За таких обставин, суд визнав договір фінансового лізингу недійсним та застосував наслідки, пов`язані з його недійсністю, визначені ст. 216 ЦК України.

На думку колегії суддів, суд помилково визнав оскаржуваний договір недійсним, з огляду на зазначені доводи його нікчемності та оскільки ч.2 ст. 215 ЦК України говорить про те, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин) і у цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

З огляду на викладене, оскаржуване рішення суду, ухвалене за невідповідності висновків суду обставинам справи та з порушенням і неправильним застосуванням норм матеріального права, тому його необхідно скасувати в частині визнання недійсним договору фінансового лізингу № 004180 від 04.04.2016 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон" та ОСОБА_2 та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 004180 від 04.04.2016 року .

В решті рішення слід залишити без змін, оскільки колегія суддів погоджується з доводами суду, якими обґрунтований висновок про необхідність задоволення решти позовних вимог.

При цьому, колегія суддів вважає, доводи апеляційної скарги додаткового аналізу не потребують, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди апелянтів з висновками суду першої інстанції щодо їх оцінки, які колегія суддів сама переоцінила.

На підставі наведеного та керуючись ст.. ст.. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» задовольнити частково.

Рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 18.07.2016 року в частині визнання недійсним договору фінансового лізингу № 004180 від 04.04.2016 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Еталон " та ОСОБА_2 скасувати та в цій частині ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимоги ОСОБА_2 про визнання недійсним договору фінансового лізингу № 004180 від 04.04.2016 року . В решті рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та з цього ж моменту протягом 20 днів може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді/підписи/

З оригіналом вірно

суддя: В.С. Марчук