Ухвала суду № 61202842, 08.09.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

судова палата з розгляду цивільних справ

___

Україна, 69005,м.Запоріжжя, пр.Соборний,162

Суддя 1-ї інстанції Ачкасов О.М. Суддя доповідач Бондар М.С

Є.у.№ 317/1591/14

08 вересня 2016 року Справа № 22ц/778/3737/16

У Х В А Л А

Іменем України

Коллегія судової палаті з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючий - суддя: Бондар М.С., судді: Спас О.В., Поляков О.З.

секретар - Семенчук О.В.

при участі: прокурора - адвоката -

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за

за апеляційною скаргою заступника прокурора Запорізької області на рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 29 червня 2016 року у справі за позовом Запорізької місцевої прокуратури № 2 Запорізької області в інтересах держави, в особі Головного управління Держземагенства у Запорізькій області до ОСОБА_1, Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області, треті особи - Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області, Обслуговуючий садівничий кооператив "Гриф-2006" про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, витребування земельної ділянки та повернення її власнику, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2014 року Запорізька місцева прокуратура № 2 Запорізької області в інтересах держави, в особі Головного управління Держземагенства у Запорізькій області до ОСОБА_1, Запорізької районної державної адміністрації Запорізької області (далі-Рада), треті особи - Державна інспекція сільського господарства в Запорізькій області, Обслуговуючий садівничий кооператив "Гриф-2006" (далі-Кооператив) про визнання недійсним та скасування державного акту на право приватної власності на земельну ділянку, витребування майна, стверджуючи на тому, що за розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації від 03.03.2007 року № 2/51, на виконання якого, членам Кооперативу було передано у власність земельні ділянки за рахунок земель ОСК "Гриф-2006", зокрема ОСОБА_1 в районі пр.Радянській м.Запоріжжя передано у власність земельну ділянку № 29 площею 0,1005 га, для ведення садівництва та виданий державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯГ 703022, який було зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право користування землею, договорів оренди землі. Згодом, розпорядження Запорізької районної державної адміністрації від 03.03.2007 року № 2/51 за постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.02.2012 року було скасовано та у апеляційній інстанції залишено без змін. За позицією прокурора, відповідач набув право власності на земельну ділянку в порушення норм ст.215 ЦК, ст.118,123 ЗК України, а тому спірний державний акт має бути визнаним недійсним, а земельна ділянка повернута власнику. Тому прокурор прохав позов задовольнити.

Рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 29 червня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі заступник прокурора Запорізької області зазначав, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, а отже підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позову.

Заслухавши прокурора, інших учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що розпорядженням голови Запорізької районної державної адміністрації від 03 березня 2007 року № 2/51 членам ОСК "Гриф-2006" було передано у власність земельні ділянки, розташовані на території Долинської сільської ради за межами населеного пункту, в тому числі, і відповідачу земельну ділянку для ведення садівництва, площею 0,1005 га ( кадастровий номер НОМЕР_1).

На підставі зазначеного розпорядження ОСОБА_1 отримав державний акт на право власності на земельну ділянку.

Проведеною за участю спеціалістів Державної інспекції сільського господарства в Запорізькій області перевіркою дотримання вимог земельного законодавства, за результатами якої складено акти від 04 січня 2012 року та від 28 березня 2014 року, встановлені порушення земельного законодавства при виділенні земельних ділянок на території Долинської сільської ради Запорізького району.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 06 червня 2013 року, розпорядження голови Запорізької районної державної адміністрації від 03 березня 2007 року № 2/51 "Про безоплатну передачу громадянам - членам ОСК "Гриф-2006" у власність земельних ділянок для ведення садівництва" скасовано.

У ст.116 ЗК (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) йдеться, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Згідно з п. 6 ст. 118 ЗК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають заяву до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки. У заяві зазначаються бажані розміри та мета її використання.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом (частина перша статті 126 ЗК (в редакції, яка була чинною на момент виникнення правовідносин).

За положеннями ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об'єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Відповідно до ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ.

За рішенням Запорізького районного суду Запорізької області від 07.11.2013 року у справі № 317/2795/13-ц пр. № 2/317/1262/2013 встановлено, що на підставі Розпорядження № 14/526 від 22.12.2006 р., між ОСК "Гриф-2006" (як орендарем) та Запорізькою районною державною адміністрацією (як орендодавцем) 30.01.2007 року було укладено договір оренди землі, терміном на 12 років, який зареєстровано в Запорізькій регіональній філії ДП "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельним ресурсам", про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі внесено запис від 05.02.2007 року № 040726000001. Зазначений договір не визнаний недійсним та не оскаржується сторонами (а.с.65).

За вказаних обставин, відмовляючи у задоволенні позову прокурора, суд обґрунтовано виходив з того, що спірна земельна ділянка не може знаходитися на теперішній час, у володінні, користуванні чи розпорядженні держави. Тому, вимога позивача про витребування спірної земельної ділянки у відповідача на користь ГУ Держземагенства у Запорізькій області не є виправданою.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод", 1950 року, Першого протоколу і протоколів № 2,4,7 і 11 Конвенції № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифікована Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Перший протокол і протоколи № 2,4,7,11 до Конвенції.

Згідно зі ст.1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична чи юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Пунктом 21 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30 червня 2006 року визначено, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймі "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

Виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24 червня 2003 року майном у значенні статті 1 Протоколу 1 до Конвенції вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: "наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила".

У цій справі Європейський суд дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції".

Верховний Суд України у постанові від 14 березня 2007 року, на підставі ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" застосовував рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" та зазначив, що самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності набувача, якщо вони не допущені в наслідок винної, протиправної поведінки самого набувача.

Положеннями ст.123 ЗК України, посиланням на які, зокрема, обґрунтовано позов, визначають порядок надання у постійне користування земельних ділянок юридичним особам.

Особу може бути позбавлено її власності лише в інтересах суспільства, на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, а при вирішенні питання про можливість позбавлення особи власності мусить бути дотримано справедливої рівноваги між інтересами суспільства та правами власника (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного суду України від 18 вересня 2013 року № 6-92цс13).

Позивачем в даній справі не доведена не правова (протизаконна) поведінка відповідачів при набутті права власності на спірну земельну ділянку.

За таких умов, наведені в апеляційній скарзі доводи не є переконливими і правильність судового висновку не спростовують.

Керуючись ст.303,307,308,313,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу відхилити.

Рішення Запорізького районного суду Запорізької області від 29 червня 2016 року в цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте вона може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Судді: