Рішення № 61200337, 05.09.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 742/1487/16-ц Провадження № 22-ц/795/1555/2016 Категорія цивільнаГоловуючий у I інстанції Бездідько В. М. Доповідач - Скрипка А. А.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 вересня 2016 року м. Чернігів

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіОСОБА_1суддів:ОСОБА_2, ОСОБА_3при секретарі:ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

В травні 2016 року ОСОБА_5 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_6М, в якому просила розірвати шлюб, зареєстрований в ОСОБА_7Мері місто Саутгемптон 10.04.2010 року, акт про шлюб №17 в книзі реєстрації актів про шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (а.с. 2-3). Вимоги заявленого позову позивач обґрунтовувала тим, що шлюбні відносини з відповідачем припинені, вони проживають окремо один від одного, оскільки подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам, дітей від шлюбу сторони не мають. Позивач вказує, що вона є громадянкою ОСОБА_8, відповідач - громадянином України. Також позивач зазначала, що на час реєстрації шлюбу з відповідачем вона носила імя ОСОБА_9, в подальшому, відповідно до витягу з Інструкції Регіонального Міністра від 22.06.2012 року №1-4/139, їй було присвоєно нове імя - ОСОБА_5. Позивач просила суд не надавати строк для примирення сторін, оскільки це не принесе позитивних результатів. Також позивач просила розглянути справу за її відсутності, оскільки вона не має можливості прибути в Україну.

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03.06.2016 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить оскаржуване рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги заявленого нею позову про розірвання шлюбу. Доводи апеляційної скарги зазначають, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено судом з неповним зясуванням всіх обставин, що мають значення для справи та неправильним застосуванням норм процесуального права. ОСОБА_5 вказує, що суд першої інстанції відмовив в задоволенні вимог заявленого позову з тих підстав, що позивачем не було представлено суду оригінал свідоцтва про шлюб, а лише його копія. При цьому суд першої інстанції, як зазначають доводи апеляційної скарги, не надав позивачу можливості представити суду оригінал свідоцтва про шлюб. Також ОСОБА_5 стверджує, що судом першої інстанції при розгляді даної цивільної справи не були встановлені фактичні обставини справи, а саме, те, що сторони припинили шлюбні стосунки, проживають у різних країнах, втратили зацікавленість один у одному, що суперечить інтересам позивача та її уявленню про сімю. При цьому до апеляційної скарги додано оригінал свідоцтва про шлюб, зареєстрований 10.04.2010 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_9.

На підставі положень статті 38 ЦПК України іноземні особи можуть брати участь у цивільній справі особисто або через свого представника. Як вбачається з матеріалів справи (а.с.70), між ОСОБА_5 та адвокатом ОСОБА_10 було укладено договір №В від 27.04.2016 року про надання правової допомоги у цивільній справі. Відповідно до приписів ч.5 статті 76 ЦПК України, вручення судової повістки представникові особи, яка бере участь у справі, вважається врученням повістки і цій особі.

В судове засідання апеляційного суду особи, які беруть участь у справі, належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду даної справи (а.с.75,76) не зявились. Як вбачається з позовної заяви (а.с.2-3), позивач просила розглянути справу за її відсутності, оскільки вона не має можливості прибути в Україну. Від ОСОБА_6 на адресу апеляційного суду Чернігівської області 01.09.2016 року надійшла заява з проханням розглянути справу за його відсутності, при цьому ОСОБА_6 сповіщає, що він визнає факт зміни імені позивача, а також визнає вимоги заявленого позову про розірвання шлюбу (а.с.72). Відповідно до приписів ч.2 статті 305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд на підставі приписів п.4 ч.1 статті 309 ЦПК України приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції, - скасуванню. За даних обставин апеляційний суд вважає за необхідне ухвалити нове рішення по суті заявлених позовних вимог, яким позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу задовольнити. Шлюб, зареєстрований в ОСОБА_7Мері місто Саутгемптон 10 квітня 2010 року, акт про шлюб №17 в книзі реєстрації актів про шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (імя на дату реєстрації шлюбу-Єлизавета) ОСОБА_5, - розірвати. (Апостиль. Підтверджено в Лондоні 19 березня 2016 року Головним секретарем її Величності департаменту іноземних справ та справ співдружності за №К910680).

Відмовляючи в задоволенні вимог заявленого позову, суд першої інстанції послався на відсутність в матеріалах справи оригіналу свідоцтва про шлюб.Заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги відносно того, що суд першої інстанції, всупереч вимогам ч.4 статті 10 ЦПК України, не надав позивачу можливості представити суду оригінал свідоцтва про шлюб. Необхідно зазначити, що до апеляційної скарги додано оригінал свідоцтва про шлюб, зареєстрований 10.04.2010 року між ОСОБА_6 і ОСОБА_9 (а.с.35-39).

В ході судового розгляду даної справи встановлено і вказані обставини підтверджуються її матеріалами, що згідно свідоцтва про шлюб,10.04.2010 року в ОСОБА_7Мері місто Саутгемптон, акт про шлюб №17 в книзі реєстрації актів про шлюб, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_9. (Апостиль. Підтверджено в Лондоні 19.03.2016 року Головним секретарем її Величності департаменту іноземних справ та справ співдружності за №К910680) (а.с.35-39).

Як вбачається з витягу з Інструкції Регіонального Міністра від 22.06.2012 року №1-4/139 (а.с.65-67), ОСОБА_9 присвоєно імя та прізвище ОСОБА_5, номер актового запису про переміну імені в Реєстрі населення 1-№82-2012/167, 22.06.2012.

Приписами ч.1 статті 4 Закону України Про міжнародне приватне право, яка регламентує визначення права, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначено, що право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України.

Необхідно зазначити, що іноземці мають такий же процесуальний статус в цивільному процесі, як і громадяни України.

За положеннями ч.1 статті 60 Закону України Про міжнародне приватне право, правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний звязок іншим чином.

Відповідно до статті 63 Закону України Про міжнародне приватне право, припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.

По справі встановлено, що позивач ОСОБА_5 є громадянкою ОСОБА_8 (а.с.68,69), проживає у Великобританії, 7 ОСОБА_11, ОСОБА_12, Саутгемптон. Відповідач ОСОБА_6 є громадянином України (а.с.8-10), зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.59).

Відповідно до ч.1 статті 16 Закону України Про міжнародне приватне право, особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є.

Згідно ч.1 статті 110 Сімейного кодексу України, яка регламентує право на предявлення позову про розірвання шлюбу, позов про розірвання шлюбу може бути предявлений одним із подружжя.

Позивачем ОСОБА_5 апеляційному суду представлено оригінал свідоцтва про шлюб, зареєстрований між нею та ОСОБА_6 в ОСОБА_7Мері місто Саутгемптон 10 квітня 2010 року, акт про шлюб №17 в книзі реєстрації актів про шлюб. (Апостиль. Підтверджено в Лондоні 19.03.2016 року Головним секретарем її Величності департаменту іноземних справ та справ співдружності за №К910680) (а.с.35-39).

Відповідно до статті 13 Закону України Про міжнародне приватне право документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Статтею 1 Гаазької конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05 жовтня 1961 року визначено, що її умови поширюються на офіційні документи, які були видані на території однієї з Договірних держав і мають бути представлені на території іншої Договірної держави. Для цілей цієї Конвенції офіційними документами вважаються: а) документи, які виходять від органу або посадової особи, що діють у сфері судової юрисдикції держави, включаючи документи, які виходять від органів прокуратури, секретаря суду або судового виконавця; b) адміністративні документи; c) нотаріальні акти; d) офіційні свідоцтва, виконані на документах, підписаних особами у їх приватній якості, такі як офіційні свідоцтва про реєстрацію документа або факту, який існував на певну дату, та офіційні і нотаріальні засвідчення підписів.

Відповідно до статей 2,3 зазначеної Конвенції, кожна з Договірних держав звільняє від легалізації документи, на які поширюється ця Конвенція і які мають бути представлені на її території. Єдиною формальною процедурою, яка може вимагатися для посвідчення автентичності підпису, якості, в якій виступала особа, що підписала документ, та, у відповідному випадку, автентичності відбитку печатки або штампу, якими скріплений документ, є проставлення передбаченого статтею 4 вказаної Конвенції апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений. Згідно з приписами статті 4 Гаазької конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05 жовтня 1961 року, передбачений в частині першій статті 3 апостиль проставляється на самому документі або на окремому аркуші, що скріпляється з документом; він повинен відповідати зразку, що додається до цієї Конвенції. Однак апостиль може бути складений офіційною мовою органу, що його видає. Типові пункти в апостилі можуть бути викладені також другою мовою. Заголовок "Apostille" (Convention de la Haye du 5 octobre 1961)" повинен бути викладений французькою мовою.

Позивачем ОСОБА_5 апеляційному суду представлено оригінал свідоцтва про шлюб, зареєстрований 10.04.2010 року між нею та ОСОБА_6 в ОСОБА_7Мері місто Саутгемптон 10 квітня 2010 року, акт про шлюб №17 в книзі реєстрації актів про шлюб. Вказане свідоцтво про шлюб сторін містить Апостиль (Гаазька конвенція від 05 жовтня 1961 року) Обєднане Королівство Великої Британії та Північної Ірландії. Підтверджено в Лондоні 19.03.2016 року Головним секретарем її Величності департаменту іноземних справ та справ співдружності за №К910680) (а.с.35-39).

Згідно ч.1 статті 110 Сімейного кодексу України, яка регламентує право на предявлення позову про розірвання шлюбу, позов про розірвання шлюбу може бути предявлений одним із подружжя.

Відповідно до положень статті 112 Сімейного кодексу України, яка регламентує підстави для розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя, суд зясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Звернувшись до суду з позовною заявою про розірвання шлюбу (а.с.2-3), позивач вказувала, що їх шлюбні відносини з відповідачем припинені, вони проживають окремо один від одного, оскільки подальше спільне життя і збереження шлюбу суперечить їх інтересам, дітей від шлюбу сторони не мають.

В заяві, яка надійшла на адресу апеляційного суду Чернігівської області 01.09.2016 року (а.с.72), відповідач ОСОБА_6 сповіщає суд, що він визнає вимоги заявленого позову про розірвання шлюбу.

Відповідно до приписів ч.3 статті 56 Сімейного кодексу України, кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.

Приймаючи до уваги вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що вимоги заявленого позову про розірвання шлюбу підлягають задоволенню, оскільки сторони припинили шлюбні відносини, проживають окремо, дітей від шлюбу не мають, відповідач визнав вимоги заявленого позову про розірвання шлюбу, і за даних обставин подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам сторін. Надання сторонам строку для примирення суд вважає недоцільним.

Позивачем апеляційному суду представлено засвідчену копію паспорту ОСОБА_5 з оригіналом нотаріально засвідченого перекладу (а.с. 68-69), а також засвідчену копію витягу з Інструкції Регіонального Міністра від 22.06.2012 року №1-4/139 про надання нового імені з оригіналом нотаріально засвідченого перекладу (а.с.65-67). Як вбачається з витягу з Інструкції Регіонального Міністра від 22.06.2012 року №1-4/139 (а.с.65-67), ОСОБА_9 присвоєно імя та прізвище ОСОБА_5, номер актового запису про переміну імені в Реєстрі населення 1-№82-2012/167, 22.06.2012. Вказані документи видані в Естонській Республіці (Естонії).

Необхідно зазначити, що відповідно до статті 13, яка регламентує дійсність документів, Договору між Україною та Естонською Республікою про правову допомогу та правові відносини у цивільних та кримінальних справах, ратифікованого Законом №450/95-ВР від 22.11.1995 року, документи, що були складені або засвідчені відповідною установою однієї з Договірних Сторін, скріплені печаткою та засвідчені підписом компетентної особи, мають силу документа на території другої Договірної Сторони без будь-якого іншого засвідчення. Це стосується також копій та перекладів, що засвідчені відповідним органом. Документи, що на території однієї з Договірних Сторін визнаються офіційними, вважаються такими ж й на території другої Договірної Сторони.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції від 03.06.2016 року, - скасуванню. За даних обставин апеляційний суд вважає за необхідне ухвалити нове рішення по суті заявлених позовних вимог, яким позов ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу задовольнити.Шлюб, зареєстрований в ОСОБА_7Мері місто Саутгемптон 10 квітня 2010 року, акт про шлюб №17 в книзі реєстрації актів про шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (імя на дату реєстрації шлюбу-Єлизавета) ОСОБА_5, - розірвати. (Апостиль. Підтверджено в Лондоні 19 березня 2016 року Головним секретарем її Величності департаменту іноземних справ та справ співдружності за №К910680).

Як вбачається з матеріалів справи (а.с.34), при поданні апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції від 03.06.2016 року представником ОСОБА_5 - адвокатом ОСОБА_10 було помилково сплачено судовий збір в розмірі 606 грн. 32 коп. на реквізити апеляційного суду Херсонської області для перерахування судового збору за подання апеляційної скарги.

Відповідно до ч.1 статті 9 Закону України Про судовий збір, судовий збір сплачується за місцем розгляду справи та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги наведене, апеляційний суд вважає за необхідне повернути ОСОБА_10 кошти на оплату судового збору в сумі 606 (шістсот шість) грн. 32 коп., помилково сплачені ним згідно квитанції №ПН1719 від 10.06.2016 року за реквізитами: рахунок отримувача 31218206780002, отримувач коштів - УДКСУ у м.Херсоні, код отримувача 37959779, банк отримувача ГУ ДКСУ у Херсонській області, код банку отримувача 852010, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Керуючись статтями: 1,63 Закону України Про міжнародне приватне право, статтями 110,112 Сімейного кодексу України, статтями 1,7 Закону України Про судовий збір, статтями: 303, 304, 307; п.4 ч.1 статті 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити.

Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 03 червня 2016 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу задовольнити.

Шлюб, зареєстрований в ОСОБА_7Мері місто Саутгемптон 10 квітня 2010 року, акт про шлюб №17 в книзі реєстрації актів про шлюб між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 (імя на дату реєстрації шлюбу - ОСОБА_9) ОСОБА_5,- розірвати. (Апостиль. Підтверджено в Лондоні 19 березня 2016 року Головним секретарем її Величності департаменту іноземних справ та справ співдружності за №К910680).

Повернути ОСОБА_10 кошти на оплату судового збору в сумі 606 (шістсот шість) грн. 32 коп., сплачені ним згідно квитанції №ПН1719 від 10.06.2016 року за реквізитами: рахунок отримувача 31218206780002, отримувач коштів - УДКСУ у м.Херсоні, код отримувача 37959779, банк отримувача ГУ ДКСУ у Херсонській області, код банку отримувача 852010, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Строк предявлення рішення до виконання в частині повернення суми судового збору - до 05.09.2017 року.

Рішення набирає законної сили з моменту його постановлення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:Судді: