Постанова № 61198978, 07.09.2016, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа №: 653/2041/16-а

Провадження № 2-а/653/50/16

П О С Т А Н О В А

іменем України

07 вересня 2016 року м. Генічеськ

Генічеський районний суд Херсонської області у складі головуючої судді Шарко Н.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Генічеському районі Херсонської області про зобов'язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1, діючий в інтересах ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України у Генічеському районі Херсонської області, в якому просив зобов'язати відповідача поновити виплату пенсії за віком ОСОБА_2 з 01 січня 2015 року у розмірах, відповідно до чинного законодавства з проведенням її індексації і здійсненням компенсації втрати частини доходу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 проживала на території АР Крим у м. Сімферополь. З травня 2005р. по вересень 2011р. позивач перебувала на пенсійному обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим. У вересні 2011 року вона виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю, де перебуває на консульському обліку посольства України в державі Ізраїль. У зв'язку з виїздом за кордон, їй було припинено виплату пенсії. Постановою Центрального районного суду м. Сімферополь АР Крим від 08 січня 2013 року зобов'язано управління ПФУ в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за віком з 01 травня 2012 року. З 01 січня 2015 року виплату пенсії припинено.

27 січня 2016 року ОСОБА_2, через свого представника - ОСОБА_1 звернулась до управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області із заявою про поновлення виплати пенсії за віком, однак відповідач виплату пенсії не поновив. Вважає, що такі дії відповідача суперечать нормам діючого законодавства, у зв'язку з чим звернулась до суду з вказаним позовом.

Представник позивача у судовому засіданні, яке відбулось 02 вересня 2016р. позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити з підстав вказаних у ньому. Також суду пояснила, що відсутність реєстрації позивача на території України не є підставою для відмови у поновленні виплати пенсії. Просила позовні вимоги задовольнити, а подальший розгляд справи проводити у її відсутність, про що надала письмову заяву.

Представник відповідача у судовому засіданні, яке відбулось 02 вересня 2016р. проти позову заперечила. Зазначила, що станом на день подання заяви про поновлення пенсії між Україною та державою Ізраїль, у сфері пенсійного забезпечення громадян України, які прийняті на консульський облік в консульському відділі посольства України в державі Ізраїль не укладались, остання не має зареєстрованого місця проживання на території України, у зв'язку з чим відсутні правові підстави для поновлення виплати гр. ОСОБА_2 пенсії. Просила у задоволенні позову відмовити, а подальший розгляд справи проводити у її відсутність, про що надала письмову заяву.

Згідно ч.4 ст. 122 КАС України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вказані норми закону, суд вважає, за можливе провести розгляд вказаної справи у порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, оцінивши докази, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України, яка з вересня 2011 року виїхала на постійне місце проживання до Ізраїлю. Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не оспорюються сторонами.

У період з травня 2005р. по вересень 2011р. ОСОБА_2 перебувала на пенсійному обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим. З 01 травня 2012р. виплата пенсії була припинена, у зв'язку з виїздом за кордон.

Постановою Центрального районного суду м. Сімферополя АР Крим від 08 січня 2013 року у справі за №122/9789/2012, залишеної без змін ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2013 року позов ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, позовні вимоги задоволено частково. Визнано дії відповідача протиправними та зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за віком з 01 травня 2012 року.

З 01 січня 2015 року виплату пенсії ОСОБА_2 припинено.

27 січня 2016 року представник позивача за довіреністю звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії ОСОБА_2

Відповідачем була розглянута вказана заява, та 01 лютого 2016 року листом за №357/09, позивачу відмовлено у поновленні виплати пенсії за віком, на підставі Постанови КМУ № 234 від 02 липня 2014 року «Про затвердження порядку виплати пенсії та надання соціальних послуг громадянам України», яка нібито не поширюється на позивача, оскільки вона проживає за кордоном.

Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного кодексу України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Стаття 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зазначає, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Пенсійне забезпечення громадян України, що проживають за її межами, провадиться на основі договорів (угод) з іншими державами.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Пунктом 15 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25 листопада 2005 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 визначено, що поновлення виплати раніше призначеної пенсії здійснюється за документами, що є у пенсійній справі та відповідають вимогам законодавства, що діяло на момент призначення цього виду пенсії.

Відповідно до пункту 16 Порядку особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік.

За документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або довідка уповноважених органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземні громадяни та особи без громадянства подають також копію посвідки на постійне проживання (реєстрації) (п. 29 Порядку).

Відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України» документами, що підтверджують громадянство України, зокрема, є паспорт громадянина України для виїзду за кордон.

Згідно пункту 2 частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» виплата пенсії за рішенням територіальних органів ПФУ або за рішенням суду припиняється на весь час проживання за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Статтею 51 цього Закону передбачено, що у разі виїзду пенсіонера на постійне місце проживання за кордон пенсія, призначена в Україні, за заявою пенсіонера може бути виплачена йому за шість місяців наперед перед від'їздом, рахуючи з місяця, що настає за місяцем зняття з обліку за місцем постійного проживання. Під час перебування за кордоном пенсія виплачується в тому разі, якщо це передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.

Рішенням № 25-рп/2009 пункт 2 частини першої статті 49, друге речення статті 51 вищевказаного Закону щодо припинення виплати пенсії на весь час проживання (перебування) пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, Конституційний Суд України визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Зазначені положення Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Як зазначено в Рішенні № 25-рп/2009, оспорюваними нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб право на соціальний захист поставила в залежність від факту укладення Україною з відповідною державою міжнародного договору з питань пенсійного забезпечення. Таким чином, держава всупереч конституційним гарантіям соціального захисту для всіх осіб, що мають право на отримання пенсії у старості, на законодавчому рівні позбавила цього права пенсіонерів у тих випадках, коли вони обрали постійним місцем проживання країну, з якою не укладено відповідного договору. Виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові від 12 травня 2015 року у справі № 21-180а15 Верховний Суд України дійшов висновку, що з дня набрання чинності Рішенням № 25-рп/2009 виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату пенсії, виплата якої була зупинена на підставі положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З цього часу орган ПФУ має відновити виплату пенсії громадянам України, які виїхали на постійне місце проживання за кордон.

Відповідно до закону України «Про Конституційний Суд України» та рішення Конституційного Суду України №15-рп/2000 від 14 грудня 2000р. закони, правові акти або окремі положення визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню, як такі, що відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Положеннями ст. 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною третьою статті 25 Конституції України передбачено, що Україна гарантує піклування та захист своїм громадянам, які перебувають за її межами.

Таким чином, суд доходить висновку, що відмова управління Пенсійного фонду України в Генічеському районі Херсонської області у поновленні позивачу виплати пенсії за віком у зв'язку із постійним проживанням в державі Ізраїлі є неправомірною, оскільки суперечить Конституції та законам України.

Також, суд не приймає до уваги доводи відповідача про те, що відсутні відомості про взяття ОСОБА_2 на облік в управлінні Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим, та виплати їй пенсії, оскільки, судовим рішенням зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Центральному районі м. Сімферополя АР Крим призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за віком з 01 травня 2012 року, а тому вказані обставини у силу ст. 72 КАС України не підлягають доказуванню, а рішення суду є обов'язковим до виконання на усій території України.

З огляду на те, що ч.1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що виплати сум пенсії, на яку пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, суд вважає, що виплата пенсії позивачу підлягає поновленню з 01 січня 2015 року, що повністю відповідає заявленим позовним вимогам.

Відповідно до абзацу 3 частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком, обчислений за раніше діючим законодавством, підвищується з дня набрання чинності цим Законом до дня її призначення в порядку, передбаченому частинами першою та другою статті 42 цього Закону.

Частинами першою, другою статті 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що пенсії, призначені за цим Законом, індексуються відповідно до законодавства про індексацію грошових доходів населення.

Частиною другою 46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком, затвердженим постановою КМУ від 21 лютого 2001р. за №159, для реалізації згаданого Закону.

Відповідно до ст. ст. 1,2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Із наведеного вбачається, що дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).

Основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст. 46 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядком компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). При цьому компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 18.11.2014р. (справа № 21-518а14).

Отже, враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що управлінню Пенсійного фонду України у Генічеському районі Херсонської області необхідно нарахувати та виплатити ОСОБА_2 індексацію та компенсацію, згідно наведених норм законодавства, з 01 січня 2015р.

Згідно ст. 162 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково. У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову в тому числі про: визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання не чинним рішення чи окремих його положень; зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

За викладених обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.122, 159-163 КАС України, суд

постановив:

адміністративний позов ОСОБА_1, діючого в інтересах ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України у Генічеському районі Херсонської області про зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Генічеському районі Херсонської області поновити виплату раніше призначеної пенсії за віком та виплатити пенсію ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНПП НОМЕР_1), починаючи з 01 січня 2015 року.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України у Генічеському районі Херсонської області провести індексацію та здійснити компенсацію передбачену Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків їх виплати» призначеної ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНПП НОМЕР_1), пенсії за віком з 01 січня 2015р.

Стягнути на користь ОСОБА_2, (ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНПП НОМЕР_1) судовий збір у розмірі 1102 (одна тисяча сто дві) грн. 42 коп. за рахунок бюджетних асигнувань управління Пенсійного фонду України у Генічеському районі Херсонської області (код ЄДРПОУ 21295011).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Одеського апеляційного адміністративного суду через Генічеський районний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Н. А. Шарко