Рішення № 61198886, 23.08.2016, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 606/2508/15-ц Головуючий у 1-й інстанції Малярчук В.В. Провадження № 22-ц/789/805/16 Доповідач - Фащевська Н.Є.Категорія - 27

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2016 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Фащевської Н.Є.

суддів - Ходоровський М. В., Щавурська Н. Б.,

з участю секретаря - Коваль О.І.

представника ПАТ КБ " Приватбанк" Кивелюк Є.В., представника ОСОБА_2 ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ПАТ КБ "Приватбанк" на рішення Теребовлянського районного суду від 14 квітня 2016 року у справі за позовом ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИЛА:

20.11.2015 року ПАТ КБ "Приватбанк" звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором кредиту, у якому просив стягнути з відповідача в користь ПАТ КБ "Приватбанк" 7707,00 доларів США, що в гривневому еквіваленті становить 169399 грн. 91 коп., з яких: 7696,25 доларів США - процентів за користування кредитом, 11,37 доларів США -штраф (фіксована частина), 366,46 доларів США - штраф (процентна складова).

На обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що 08 серпня 2008 року між сторонами було укладено договір кредиту № 243257-CRED, за яким банк надав, а відповідачка отримала 3000 доларів США на термін до 06 серпня 2010 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити 24 відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Оскільки відповідачка не виконувала належним чином взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, банк звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості по кредиту та штрафних санкцій за неналежне виконання договору. Рішенням Теребовлянського районного суду від 03 вересня 2010 року з ОСОБА_4 в користь банку стягнуто 3564,17 доларів США кредитної заборгованості, з яких 2811,11 доларів США заборгованості по кредиту: 552,38 доларів заборгованості по процентах за користування кредитом; штраф -32,51 та штраф (процентна складова) - 168,17 доларів США.

На даний час відповідачка продовжує користуватися грошовими коштами і не виконує рішення суду про стягнення боргу та своїх зобов'язань за кредитним договором. Посилаючись на те, що кредитний договір продовжує діяти, позивач просив задовольнити їх позов і стягнути з відповідачки заборгованість в сумі 7707,0 доларів США, що в еквіваленті становить 169 399,91 грн. станом на 03 вересня 2015 року, з врахуванням сум, стягнених попереднім рішенням суду.

Рішенням Теребовлянського районного суду від 14 квітня 2016 року у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості відмовлено у зв'язку зі спливом строку позовної давності.

В апеляційній скарзі представник ПАТ КБ "Приватбанк" вказує, що при ухваленні рішення судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, недостатньо повно досліджено письмові докази та дійсні обставини справи, що мають значення для справи, рішення є необгрунтованим і незаконним.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачка після ухвалення рішення суду сплачувала частково заборгованість (02.02.2009р., 15.08.2011р., 06.10.2011р., 29.07.2013р., 23.09.2013р., 24.09.2013р., 29.10.2013р., 30.10.2013р., 16.12.2013р., 27.01.2014р., 07.05.2014р., 05.08.2014р., 23.07.2015р., 31.07.2015р.), а тому строк позовної давності позивачем не пропущено.

Враховуючи наведене, просить скасувати рішення Теребовлянського районного суду від 14 квітня 2016 року і ухвалити нове рішення, яким позовну заяву ПАТ КБ "Приватбанк" задовольнити.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Суд першої інстанції відмовляючи у задоволенні позову ПАТ КБ "Приватбанк" виходив з того, що позивачем пропущено строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду, а тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення відповідно до вимог ст. 309 ЦПК України.

Судом встановлено, що 08 серпня 2008 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 було укладено договір кредиту № 243257-CRED у розмірі 3000,00 доларів США на термін до 06 серпня 2010 року, а відповідач зобов'язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених кредитним договором.

Відповідно до п. 1.4 Договору термін повного погашення кредиту 06.08.2010 р.

Згідно із п.5.5, п.5.6 Договору при порушенні позичальником зобов'язань, останній сплачує банку штраф за кожен випадок порушення вказаного Графіку в частині дотримання дат погашення кредиту на 10 і більше днів - у розмірі 10% від суми своєчасно непогашеної частини отриманого кредиту, а також штраф у розмірі 2% від суми отриманого кредиту. Сплата штрафу здійснюється в гривнях. У випадку надання кредиту в іноземній валюті штраф сплачується в гривневому еквіваленті.

Відповідно до вимог п.5.7 Договору терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагород, неустойки-пені, штрафів за даним Договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

08 серпня 2008 року між Банком та відповідачкою укладено договір №243257-CRED про відкриття карткового рахунку та обслуговування платіжної картки згідно умов якого ним на ім'я відповідачки відкрито картковий рахунок і видано їй платіжну картку миттєвого випуску терміном дії 3 роки на яку були зараховані кредитні кошти в сумі 3000 доларів США.

Згідно розрахунку заборгованості за договором № 243257-CRED від 08 серпня 2008 року, ОСОБА_2 має заборгованість перед позивачем ПАТ КБ "Приватбанк" станом на 03.09.2015 р. в сумі 10893,34 доларів США, з яких: 2644,70 доларів США - заборгованість за кредитом, 8248,64 - заборгованість за процентами, штраф -( фіксована частина) - 11,37 доларів США та штраф (відсоток від суми заборгованості) - 366,46 доларів США.

Рішенням Теребовлянського районного суду від 03 вересня 2010 року з ОСОБА_4 в користь банку стягнуто 3564,17 доларів США, з яких 2811,11 доларів США заборгованості по кредиту: 552,38 доларів заборгованості по процентах за користування кредитом; штраф -32,51 та штраф (процентна складова) - 168,17 доларів США.

Різниця між поточною заборгованістю та задоволеною рішенням суду становить 7329,17 доларів США, а також 11,37 доларів США - штраф (фіксована частина), 366,46 доларів США - штраф (процентна складова).

Відповідно до службового розпорядження Національного банку України 7707,00 долар США становить 169399 грн. 91 коп.

Як вбачається із розрахунку заборгованості по кредиту на даний час та суми кредитної заборгованості, яка була стягнена рішенням Теребовлянського районного суду від 03 вересня 2010 року, боржник ОСОБА_2 частково погасила тіло кредиту ( рішенням суду стягнено 2811,11 доларів США, а на час подання позову заборгованість по тілу кредиту становила 2644,70 доларів США).

Отже, відповідач ОСОБА_2 зобов'язання виконала частково, однак кредит та відсотки в повному обсязі не повернула. На даний час відповідачка продовжує користуватися грошовими коштами і не виконує рішення суду про стягнення боргу та своїх зобов'язань за кредитним договором. Даний факт невиконання договору визнається самою відповідачкою, яка не оспорила рішення Теребовлянського районного суду від 14.04.2016 року, яким позивачу відмовлено у стягненні заборгованості за пропуском строку давності, а не за безпідставністю вимог.

28 березня 2016 року представник відповідачки ОСОБА_2 звернувся до суду із заявою про застосування строків позовної давності та просить застосувати позовну давність більш тривалу порівняно із загальною позовною давністю, яка згідно п. 5.7 кредитного договору № 243257-CRED встановлена терміном 5 років.

Згідно зі статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Згідно із статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

У статті 611 ЦК України зазначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно абзаців 1, 2 п. 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику розгляду судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» зобов'язання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1ст. 598 ЦК України). Такі підстави, зокрема, зазначені у ст. ст.599-601,604-609 ЦК України. Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобов'язання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог ст. ст. 526,599 ЦК України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Зазначена правова позиція висловлена Верховним судом у постанові від 23 вересня 2015 за №6-1206 цс15, яка згідно зі ст.360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів.

Враховуючи те, що наявність судового рішення не припиняє правовідносин сторін кредитного договору та не позбавляє права кредитора на отримання сум передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, відповідачка своїх з кредитних зобов'язань не виконала, колегія вважає, що з ОСОБА_2 на користь банку підлягають стягненню заборгованість по процентах за користування кредитом за період після ухвалення рішення Теребовлянського районного суду від 03.09.2010 року в межах позовної давності ( 5 років згідно договору) по час подання позову, а саме за період з 20.11.2010 року по 20.11. 2015 року, що становитиме 5619,73 долари США ( 8871,94 -3253,21), що еквівалентно 123 521, 67 грн, а також штрафні санкції, передбачені договором за неналежне виконання його умов в сумі 377,83 долари США (11,37+366,46), що в еквівалентному відношенні становить 8304,70 грн.

Колегія не приймає до уваги посилання відповідачки на те, що позивач пропустив строк позовної давності для звернення до суду про стягнення заборгованості, виходячи з наступного.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч.І ст. 257 ЦК України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 257 ЦК України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. З ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 5.7 кредитного договору № 243257-CRED термін позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагород неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Так згідно Додатку № 1 до кредитного договору №243257-CRED від 08 серпня 2008 року датою останнього платежу на погашення кредиту та відсотків є 08 серпня 2010 року.

ПАТ КБ "Приватбанк" вперше звернувся до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу 8 липня 2010 року, позов якого був задоволений рішенням Теребовлянського районного суду від 03.09.2010 року, яке сторонами не оскаржувалось та набуло законної сили.

Повторно банк звернувся до суду з позовом 20.11.2015 року.

Згідно із розрахунку заборгованості по кредиту на даний час вбачається, що відповідачка частково сплачувала кошти в рахунок заборгованості, зокрема 13.06.2014 року була проведена сплата боргу за кредитом згідно виконавчого листа №2-363 від 14.06.2010 року двічі на суму 400 грн.

Крім того, про факт часткового погашення відповідачкою кредиту свідчить і зменшення суми тіла заборгованості у порівнянні з сумою тіла кредитної заборгованості, яка була стягнена рішенням Теребовлянського районного суду від 03 вересня 2010 року.

Колегія не приймає до уваги посилання представника відповідача на те, що відповідачка сплачувала заборгованість по іншому кредиту, оскільки дані доводи нічим не обґрунтовані.

Колегія також не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що згідно листа відділу ДВС ГУЮ у Тернопільській області станом на 02.10.2010 року виконавчий документ по справі №2-548 від 03.10.2010 року на виконанні у відділі не перебуває, оскільки відомості, зазначені в ньому носять загальний характер, не конкретизовані, стосуються лише певного періоду - 02.02.2016 року.

Будь-яких інших доказів на підтвердження своїх доводів відповідачем не було подано, а також не було заявлено клопотань у отриманні будь-яких інших доказів.

Отже, колегія вважає, що позивач не пропустив строк позовної давності для звернення до суду про стягнення сум, передбачених ч. 2ст. 625 ЦК України, оскільки відповідно до ч.ч. 2,3 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Керуючись ст.ст. 304, 307, 309, 313, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ПАТ КБ "Приватбанк" задовольнити частково.

Рішення Теребовлянського районного суду від 14 квітня 2016 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ПАТ КБ "Приватбанк" до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості по кредитному договору задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ПАТ КБ "Приватбанк" заборгованість по Договору кредиту № 243257-CRED від 8 серпня 2008 року в сумі 131826,37 грн.: 123 521,67 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 8304,70 грн. штрафних санкцій за невиконання договору ( 11,37 доларів США - штраф (фіксована частина), 366,46 доларів США - штраф (процентна складова).

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий Н.Є. Фащевська

Судді: М.В. Ходоровський

Н.Б. Щавурська