Ухвала суду № 61194607, 11.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" серпня 2016 р. м. Київ К/800/56175/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Моторного О.А. Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря судового засідання: Савченко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Ратнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області

на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2014 року

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року

у справі № 803/1385/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «Камінь-Каширська ПМК-70»

до Ратнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області

про визнання нечинним рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Камінь-Каширська ПМК-70» (далі - ПрАТ «Камінь-Каширська ПМК-70»; позивач) звернулось до суду з позовом до Ратнівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Волинській області (далі - Ратнівська ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області; відповідач) про визнання нечинним рішення № 0000082301 від 20 березня 2008 року про застосування штрафних (фінансових) санкцій.

Справа розглядалась неодноразово. За наслідками останнього її розгляду постановою Волинського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року, адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано оспорюваний акт індивідуальної дії.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Волинського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2014 року, ухвали Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року та прийняття нового рішення про повну відмову в задоволенні позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Крім того, Ратнівською ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - Ратнівської ОДПІ ГУ Міндоходів у Волинській області на Ковельську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області у зв'язку з реорганізацією, яке згідно із статтею 55 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, зважаючи на таке.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ПрАТ «Камінь-Каширська ПМК-70» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 жовтня 2005 року по 30 вересня 2007 року, за результатами якої складено акт № 58/23-01036690 від 19 лютого 2008 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято рішення № 0000082301 від 20 березня 2008 року, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 8 615 680,00 грн.

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 2.6 глави 2, пункту 3.3 глави 3, пункту 4.2 глави 4 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 637 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Положення), з огляду на неоприбуткування в касі підприємства готівкових коштів у загальному розмірі 1 723 136,00 грн.

Зокрема, підставою для застосування до позивача спірної суми штрафних (фінансових) санкцій стало невнесення до каси підприємства коштів, отриманих головним інженером ПрАТ «Камінь-Каширська ПМК-70» Костючиком Андрієм Пилиповичем від голів вуличних кооперативів для придбання матеріалів для будівництва газопроводів.

Задовольняючи адміністративний позов повністю, судові інстанції дійшли висновку про те, що готівкові кошти на закупівлю матеріалів для прокладення газопроводів отримувались від замовників робіт (вуличних кооперативів) головним інженером товариства Костючиком А.П. як фізичною особою, а не уповноваженою (відповідальною) особою позивача, про що свідчить постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 05 серпня 2008 року, а також постанова Господарського суду Волинської області від 26 грудня 2008 року у справі № 9/52-2А, залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 листопада 2013 року, де досліджувались розглядувані обставини.

Проте, колегія суддів вважає вказані доводи судів попередніх інстанцій передчасними, виходячи з таких підстав.

Відповідно до пункту 2.6 глави 2 Положення уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Згідно з пунктом 3.1 глави 3 Положення касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням платіжних карток, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Пунктами 4.2, 4.3 глави 4 Положення передбачено, що усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі.

Записи в касовій книзі проводяться касиром за операціями одержання або видачі готівки за кожним касовим ордером і видатковою відомістю в день її надходження або видачі. За відсутності руху готівки в касі протягом робочого дня записи в касовій книзі в цей день можуть не провадитися.

Згідно з частиною 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, за змістом статей 9, 10 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» акт звірки взаєморозрахунків є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості, та фіксує стан розрахунків між сторонами.

Розписка ж за своєю правовою природою є документом, який, зокрема, підтверджує отримання особою грошових коштів.

Відповідно до пункту 5.26 Національного стандарту України ДСТУ 4163-2003 «Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації», затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07 квітня 2003 року № 55, відбитком печатки організації засвідчують на документі підпис відповідальної особи.

За змістом пункту 3.4.1 Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприємствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення замовлень на виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 1999 року № 17 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), відповідальність і контроль за дотриманням порядку зберігання печаток і штампів, а також законністю користування ними покладається на керівників підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів господарської діяльності. Керівники підприємств, установ і організацій, господарських об'єднань, суб'єктів підприємницької діяльності, інших організаційних форм підприємництва, діяльність яких передбачена чинним законодавством України, у разі потреби можуть своїм наказом покласти відповідальність за зберігання і користування печатками і штампами на одного з безпосередньо підлеглих їм працівників.

Враховуючи викладене та з огляду на доводи позивача, зокрема наведені під час розгляду справи в суді касаційної інстанції, щодо незаконного використання Костючиком А.П. печатки товариства (без відома керівника), суду слід витребувати в позивача відповідні докази на підтвердження зазначених фактів (як-от - докази звернення до правоохоронних органів з відповідними заявами, вирок суду в кримінальній справі тощо).

В той же час, суди першої та апеляційної інстанцій безпідставно поклали в основу прийнятих судових актів висновки, викладені в постанові про відмову в порушенні кримінальної справи від 05 серпня 2008 року, а також обставини, встановлені постановою Господарського суду Волинської області від 26 грудня 2008 року у справі № 9/52-2А, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2010 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 11 листопада 2013 року.

Адже, згідно з частиною 4 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України лише вирок суду в кримінальному провадженні (кримінальній справі) або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відтак постанова про відмову в порушенні кримінальної справи не може мати преюдиційний характер під час розгляду даної справи.

Щодо судових рішень у справі № 9/52-2А, то за правилами частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Втім, передбачене вказаною нормою процесуального права звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматись судом як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративний суд не повинен сприймати як обов'язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ, а має під час розгляду контрактної справи на підставі встановлених ним обставин самостійно кваліфікувати поведінку суб'єкта господарської діяльності та дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм.

Згідно з частинами 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Замінити в даній справі відповідача - Ратнівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління Міндоходів у Волинській області її правонаступником - Ковельською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області.

Касаційну скаргу Ковельської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Волинській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2014 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 13 жовтня 2014 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Моторний О.А.

Цвіркун Ю.І.