Ухвала суду № 61194602, 18.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 серпня 2016 року м. Київ К/800/48648/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Олендера І.Я.

Приходько І.В.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року

у справі № 814/1033/14

за позовом Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3

про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року, позов Жовтневої об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - Жовтнева ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області; позивач) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3; відповідач) задоволено. Стягнуто з ФОП ОСОБА_3 податковий борг на користь держави в розмірі 57 956,07 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ФОП ОСОБА_3, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що за відповідачем обліковується податковий борг з податку на додану вартість у загальному розмірі 57 956,07 грн., який (з урахуванням наявної на обліковому рахунку платника переплати в розмірі 589,92 грн. та нарахованої пені в розмірі 1,24 грн.) виник внаслідок несплати підприємцем суми податкового зобов'язання в розмірі 525,00 грн., самостійно визначеної в поданій податковій декларації за грудень 2013 року, а також суми податкового зобов'язання в розмірі 58 019,75 грн., збільшеної податковим повідомленням-рішенням № 0003301700 від 16 липня 2012 року, яке не скасовано в адміністративному або судовому порядку (постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2013 року у справі № 2а-5047/12/1470 в задоволенні позову ФОП ОСОБА_3 про скасування названого акту індивідуальної дії відмовлено).

Відповідно до вимог статті 59 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) Жовтневою ОДПІ ГУ ДФС у Миколаївській області 05 лютого 2014 року скеровано на адресу боржника податкову вимогу № 62-11 від 04 лютого 2014 року, яку останнім отримано 08 лютого 2014 року.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з наступних мотивів, з якими погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За правилами пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (пункт 56.18 статті 56 ПК України).

Згідно з пунктами 59.1, 59.3 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

За правилами пунктів 95.1, 95.2 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

Таким чином, враховуючи вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення з підприємця податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством, зокрема дотримання 60-денного з дня надіслання платнику податкової вимоги строку звернення до суду (податкову вимогу надіслано 05 лютого 2014 року, а позов відповідно до штампу Миколаївського окружного адміністративного суду подано 14 квітня 2014 року), суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про задоволення адміністративного позову та стягнення з відповідача спірної суми податкової заборгованості.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року такими, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до їх зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 відхилити, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 02 липня 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 вересня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Олендер І.Я.

Приходько І.В.