Ухвала суду № 61194565, 18.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"18" серпня 2016 р. м. Київ К/800/21136/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Олендера І.Я.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря судового засідання: Савченко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат»

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року

у справі № 0870/10872/12

за позовом Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів

до Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат»

про стягнення частини чистого прибутку, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року, адміністративний позов Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Запоріжжі Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів; позивач) до Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» (далі - ПАТ «Запорізький абразивний комбінат»; відповідач) задоволено повністю. Стягнуто з ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» на користь Державного бюджету України суму частини чистого прибутку за 2004 та 2005 роки в розмірі 1 217 386,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі ПАТ «Запорізький абразивний комбінат», посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в повному обсязі в задоволенні позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем проведено виїзну планову перевірку ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 січня 2004 року по 31 березня 2006 року, за результатами якої складено акт № 71/08-02/00222226 від 28 липня 2006 року.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення товариством статті 72 Закону України від 27 листопада 2003 року № 1344-IV «Про Державний бюджет України на 2004 рік», статті 65 Закону України від 23 грудня 2004 року № 2285-IV «Про Державний бюджет України на 2005 рік», постанови Кабінету Міністрів України від 30 березня 2004 року № 405 «Про затвердження Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році» (далі - Постанова № 405), постанови Кабінету Міністрів України від 15 січня 2005 року № 50 «Про затвердження Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році» (далі - Постанова № 50) у зв'язку з несплатою у відповідних періодах 2004 та 2005 років частини чистого прибутку (доходу) в загальному розмірі 1 217 386,00 грн. до загального фонду Державного бюджету України.

На підставі зазначеного акту перевірки СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001011312/0 від 08 серпня 2006 року, яким відповідачу визначено суму податкового зобов'язання з частини прибутку, що вилучається до бюджету, в розмірі 1 826 079,00 грн. (1 217 386,00 грн. - основний платіж; 698 693,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Не погодившись з названим актом індивідуальної дії, товариство оскаржило його в судовому порядку.

Постановою Господарського суду Запорізької області від 26 квітня 2007 року у справі № 18/102/07-АП-23/222/07-АП податкове повідомлення-рішення № 0001011312/0 від 08 серпня 2006 року визнано протиправним та скасовано.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2012 року назване рішення суду першої інстанції скасовано, податкове повідомлення-рішення № 0001011312/0 від 08 серпня 2006 року та похідні визнано протиправними та нечинними в частині визначення відповідачу основного платежу з частини прибутку в розмірі 1 217 386,00 грн. як податкового зобов'язання та нарахування штрафних (фінансових) санкцій, а також в частині нарахованих штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 608 693,00 грн. скасовано.

Стягуючи з ПАТ «Запорізький абразивний комбінат» на користь Державного бюджету України спірну суму частини чистого прибутку за 2004 та 2005 роки, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про те, що ця сплата є обов'язком відповідача та, у разі його невиконання, підлягає стягненню в судовому порядку.

Втім, при вирішенні спору судовими інстанціями залишено поза увагою, що податковий орган повинен пред'явити адміністративний позов про стягнення частини прибутку (обов'язкового платежу, який не має сили податкового зобов'язання) з урахуванням строків, встановлених частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на момент початку перебігу відповідного строку.

Адже, з огляду на приписи статті 58 Конституції України тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалась на момент початку перебігу відповідного строку.

При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли саме реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли фактично пред'явлено позов.

Однак, судами при розв'язанні спору не перевірено обставини щодо звернення СДПІ з ОВП у м. Запоріжжі МГУ Міндоходів з даним позовом у межах відповідного строку.

Водночас за змістом частини першої статті 100 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час вирішення спору судом першої інстанції) адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Згідно з пунктом 3 Порядку і нормативу відрахування до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) господарськими організаціями за результатами фінансово-господарської діяльності у 2003 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2004 році, затвердженого Постановою № 405, та пунктом 6 Порядку і нормативів відрахування господарськими організаціями до загального фонду Державного бюджету України частини прибутку (доходу) за результатами фінансово-господарської діяльності у 2004 році та щоквартальної фінансово-господарської діяльності у 2005 році, затвердженого Постановою № 50, визначена відповідно до цих Порядків і нормативів частина прибутку (доходу) сплачується у строки, які встановлені для сплати податку на прибуток підприємств, і зараховується на відповідні рахунки з обліку надходжень до загального фонду Державного бюджету України, відкриті в органах Державного казначейства.

Пунктом 11.1 статті 11 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР) передбачено, що для цілей цього Закону використовуються такі податкові періоди: календарні квартал, півріччя, три квартали, рік.

Відповідно до пункту 16.4 статті 16 Закону № 334/94-ВР податок за звітний період сплачується його платником до відповідного бюджету у строк, визначений законом для квартального податкового періоду.

А відтак, для правильного вирішення спору судам слід було з'ясувати граничні строки сплати відповідачем до бюджету частини прибутку відповідно до розміру державної частки (акцій, паїв) у його статутному фонді за період з першого кварталу 2004 року по четвертий квартал 2005 року, на підставі цього зробити вмотивований висновок щодо того, чи було податковим органом подано цей позов у межах строку, встановленого частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, чинній на момент початку перебігу відповідного строку, та за наслідками дослідження відповідних обставин прийняти правильне рішення по суті спору.

Згідно з частинами 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький абразивний комбінат» задовольнити частково.

Скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 22 січня 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 01 квітня 2014 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Олендер І.Я.

Цвіркун Ю.І.