Ухвала суду № 61194508, 11.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" серпня 2016 р. м. Київ К/800/47822/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Островича С.Е.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року

у справі № 1170/2а-4233/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного Українсько-Російського підприємства «Орма-Олімп»

до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Спільного Українсько-Російського підприємства «Орма-Олімп» (далі - ТОВ СУРП «Орма-Олімп»; позивач) до Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - Світловодська ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області; відповідач) задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення № 0004102200 від 23 листопада 2012 року та № 0004092200 від 23 листопада 2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 498 981,00 грн. за основним платежем та 119 284,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Присуджено позивачу судові витрати з Державного бюджету України шляхом зобов'язання Державної казначейської служби України безспірно списати з рахунку Світловодської ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області грошові кошти в розмірі 2 146,00 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі Світловодська ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року, ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку ТОВ СУРП «Орма-Олімп» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 30 червня 2012 року, за результатами якої складено акт № 371/2200/34442790 від 09 листопада 2012 року.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення товариством підпункту 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону України від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 334/94-ВР), пунктів 198.1, 198.2, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку при придбанні товарно-матеріальних цінностей у Товариства з обмеженою відповідальністю «Вєста Трейдінг» та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 з огляду на безтоварний характер проведених поставок.

Обґрунтовуючи свою позицію, відповідач посилався на відсутність активу, реалізованого позивачу. Зокрема, зазначав, що поставлені ТОВ СУРП «Орма-Олімп» товарно-матеріальні цінності отримано ТОВ «Вєста Трейдінг» та ФОП ОСОБА_3 відповідно до первинної документації від суб'єктів господарської діяльності, які мають ознаки фіктивності.

На підставі зазначеного акту перевірки та з огляду на вказані порушення контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0004102200 від 23 листопада 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 745 518,75 грн. (596 415,00 грн. - основний платіж, 149 103,75 грн. - штрафні (фінансові) санкції), та податкове повідомлення-рішення № 0004092200 від 23 листопада 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 618 256,25 грн. (498 981,00 грн. - основний платіж, 119 284,25 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Задовольняючи позов повністю, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання оспорюваних господарських операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами; контрагенти ТОВ СУРП «Орма-Олімп» на час здійснення відповідних операцій перебували в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали статус платників податку на додану вартість; Світловодською ОДПІ ГУ Міндоходів у Кіровоградській області на підтвердження викладених в акті перевірки доводів не подано належних доказів.

Проте, колегія суддів вважає вказаний висновок судів передчасним, зважаючи на таке.

За правилами підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 Закону № 334/94-ВР передбачено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Подібні умови формування податкового кредиту з податку на додану вартість встановлюються і пунктами 198.3, 198.6 статті 198 ПК України.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, валові витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

Докази, що можуть використовуватись при аналізі реальності операції - дані про існування активу (чи вироблявся, ким і коли).

Втім, попередні судові інстанції в порушення вимог частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, які зобов'язують суд вжити передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, не перевірили факт реального руху активів по всім ланцюгам учасників схем, не з'ясували, ким і коли вироблялись придбані позивачем товарно-матеріальні цінності та чи вироблялись взагалі.

Не встановлено судами і, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між ТОВ СУРП «Орма-Олімп» та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, не допитано відповідних осіб як свідків.

Не досліджено судами першої та апеляційної інстанцій і технічну можливість ТОВ «Вєста Трейдінг» та ФОП ОСОБА_3 виконати спірні поставки з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів (наявності основних засобів, відповідних трудових ресурсів), понесення ними витрат, пов'язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати тощо).

Судовими інстанціями при вирішенні даного спору не проаналізовано і критерії, якими керувалось ТОВ СУРП «Орма-Олімп» при виборі названих суб'єктів господарської діяльності як контрагентів, здійснення ним заходів розумної обережності при виборі ТОВ «Вєста Трейдінг» та ФОП ОСОБА_3 постачальниками.

Згідно з частинами 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Світловодської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2013 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Острович С.Е.

Цвіркун Ю.І.