Ухвала суду № 61194503, 11.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" серпня 2016 р. м. Київ К/800/40848/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Костенка М.І.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2014 року

у справі № 821/249/14

за позовом Приватного акціонерного товариства «Завод крупних електричних машин»

до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області

про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2014 року, позов Приватного акціонерного товариства «Завод крупних електричних машин» (далі - ПрАТ «Завод крупних електричних машин»; позивач) до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - Новокаховська ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області; відповідач) задоволено. Визнано неправомірним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000352200 від 27 січня 2014 року. Відшкодовано з Державного бюджету України на користь ПрАТ «Завод крупних електричних машин» витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі Новокаховська ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року, ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2014 року та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

В зв'язку з цим, касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до пункту 2 частини 1 статті 222 Кодексу адміністративного судочинства України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку ПрАТ «Завод крупних електричних машин» з питань документального підтвердження господарських відносин з платником податків Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Прогрес-Фонд», їх реальності та повноти відображення в обліку за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, за результатами якої складено акт № 32/220-30769085 від 15 січня 2014 року.

На підставі зазначеного акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000352200 від 27 січня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 570 012,00 грн. (380 008,00 грн. - основний платіж, 190 004,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Перевіркою встановлено порушення товариством пункту 44.1 статті 44, пункту 138.2, підпункту 138.10.3 пункту 138.10 статті 138, підпункту 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) у зв'язку з безпідставним включенням до складу витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, страхових платежів у загальному розмірі 1 809 560,44 грн., сплачених позивачем як страхувальником на користь ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» у рамках виконання Генерального договору добровільного страхування вантажів № 1230/05-309 від 30 грудня 2011 року.

Обґрунтовуючи свою позицію, Новокаховська ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області наголошувала на фіктивному характері розглядуваного правочину, який, на думку відповідача, укладено виключно з метою створення умов для штучного завищення позивачем витрат та одержання завдяки цьому податкової економії.

При цьому податковий орган посилався на акт № 445/2250/30303336 від 19 липня 2013 року про результати планової виїзної перевірки ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2010 року по 31 грудня 2012 року, в якому відображено обставини щодо участі названого страховика у схемі з псевдоперестрахування, при якій одержані від страхувальників суми страхових платежів перераховувались на користь перестраховиків з ознаками фіктивності.

Задовольняючи позов, суди попередніх інстанцій виходили з того, що фактичне виконання оспорюваних господарських операцій підтверджується належним чином складеними первинними документами, а відповідачем, в свою чергу, на підтвердження викладених в акті перевірки доводів не подано доказів нікчемності Генерального договору № 1230/05-309 від 30 грудня 2011 року.

Проте, колегія суддів вважає вказаний висновок судів передчасним, зважаючи на таке.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.

Так, за правилами підпункту 140.1.6 пункту 140.1 статті 140 ПК України при визначенні об'єкта оподаткування враховуються, зокрема, будь-які витрати із страхування ризиків загибелі врожаю, транспортування продукції платника податку; цивільної відповідальності, пов'язаної з експлуатацією транспортних засобів, що перебувають у складі основних засобів платника податку; будь-які витрати із страхування ризиків, пов'язаних із виробництвом національних фільмів (у розмірі не більше 10 відсотків вартості виробництва національного фільму); екологічної та ядерної шкоди, що може бути завдана платником податку іншим особам; майна платника податку; об'єкта фінансового лізингу, а також оперативного лізингу, концесії державного чи комунального майна за умови, якщо це передбачено договором; фінансових, кредитних та інших ризиків платника податку, пов'язаних із провадженням ним господарської діяльності, в межах звичайної ціни страхового тарифу відповідного виду страхування, що діє на момент укладення такого страхового договору, за винятком страхування життя, здоров'я або інших ризиків, пов'язаних з діяльністю фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, обов'язковість якого не передбачена законодавством, або будь-яких витрат із страхування сторонніх фізичних чи юридичних осіб.

Пунктом 138.2 статті 138 ПК України при цьому передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

За змістом підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 ПК України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не включаються до складу витрат.

Аналіз наведених законодавчих норм дає підстави для висновку про те, що умовою визнання витрат на страхування вантажів у податковому обліку платника є, зокрема, понесення таких витрат у рамках провадження діяльності, спрямованої на одержання доходу.

Податкова вигода є недобросовісною у разі, якщо в податковому обліку господарські операції відображені не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, які не зумовлені розумними економічними чи іншими причинами (цілями ділового характеру).

А відтак, для оцінки податкових наслідків господарської операції суд не повинен обмежуватись лише перевіркою формальної наявності та відповідності поданих платником первинних документів вимогам чинного законодавства, а повинен оцінити таку операцію з точки зору її реальності та спрямованості на настання відповідних їй правових наслідків.

Варто наголосити, що за умовами ділового обороту вибору страховика та укладенню з ним договору страхування на істотні суми передує оцінка його платоспроможності, фінансової надійності, наявності у страхової організації ліквідних активів, достатніх для виконання взятих на себе зобов'язань, ділової репутації такої організації на ринку страхових послуг тощо.

Статтею 34 Закону України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування» при цьому передбачено, що страховики публікують свій річний баланс за формою і в порядку, встановленими Уповноваженим органом. Достовірність та повнота річного балансу і звітності страховиків повинна бути підтверджена аудитором (аудиторською фірмою).

Отже, чинним законодавством передбачено публічність окремих відомостей про страховика для забезпечення можливості перевірки його платоспроможності.

За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів до своєчасного їх подання.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить установити при ухваленні судового рішення.

В порушення наведених процесуальних вимог, суди не запропонували позивачу надати докази оцінки фінансової надійності обраного ним страховика, не перевірили наявність у ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд» активів для формування страхових резервів, а також провадження ним фактичної діяльності з формування та розміщення страхових резервів для забезпечення виплат за договорами страхування, не з'ясували, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв'язки між ПрАТ «Завод крупних електричних машин» та ПрАТ «СК «Прогрес-Фонд», хто персонально брав у цьому участь, не допитали відповідних осіб як свідків.

З огляду на те, що передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями, оскаржувані судові рішення у справі з метою об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи підлягають скасуванню з направленням справи на новий судовий розгляд до суду першої інстанції відповідно до частини 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області задовольнити частково.

Скасувати постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2014 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2014 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Костенко М.І.

Цвіркун Ю.І.