Ухвала суду № 61194476, 04.08.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"04" серпня 2016 р. м. Київ К/800/44817/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Моторного О.А. Островича С.Е.

за участю секретаря судового засідання: Савченко А.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року

у справі № 820/8438/14

за позовом Публічного акціонерного товариства «Завод «Південкабель»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів,

Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року, адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Завод «Південкабель» (далі - ПАТ «Завод «Південкабель»; позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів (далі - СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів; відповідач-1) та Головного управління Державної казначейської служби України у Харківській області (далі - ГУДКС України у Харківській області; відповідач-2) задоволено в повному обсязі. Стягнуто на користь ПАТ «Завод «Південкабель» з Державного бюджету України в особі ГУДКС України у Харківській області заборгованість бюджету в розмірі 1 448 951,00 грн. з відшкодування податку на додану вартість за січень 2014 року та пеню в розмірі 5 442,26 грн., нараховану за 12 днів прострочення (з 01 травня 2014 року по 12 травня 2014 року). Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПАТ «Завод «Південкабель» витрати зі сплати судового збору в розмірі 487,20 грн.

Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями у справі, відповідач-1 оскаржив їх в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального та матеріального права, ставиться питання про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року, ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року та прийняття нового рішення про повну відмову в задоволенні позову.

В запереченні на касаційну скаргу позивач просить залишити її без задоволення, а постановлені у справі судові рішення - без змін.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивачем подано до СДПІ з ОВП у м. Харкові МГУ Міндоходів: податкову декларацію з податку на додану вартість за січень 2014 року, в якій заявлено до бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку суму податку в розмірі 1 448 951,00 грн.; довідку про залишок суми від'ємного значення попередніх податкових періодів, що залишається непогашеним після бюджетного відшкодування, отриманого у звітному податковому періоді, та підлягає включенню до складу податкового кредиту наступного податкового періоду; розрахунок суми бюджетного відшкодування в розмірі 1 448 951,00 грн.; заяву про повернення спірної суми бюджетного відшкодування.

Відповідачем-1, у свою чергу, проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «Завод «Південкабель» з питань законності та достовірності декларування в декларації з податку на додану вартість від'ємного значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом з податку на додану вартість за січень 2014 року в розмірі 928 188,00 грн., а також достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість на рахунок платника в банку в розмірі 1 448 951,00 грн., за результатами якої складено довідку № 134/28-09-40-14/00214534 від 18 квітня 2014 року.

За наслідками здійсненої ревізії, податковий орган не виявив порушень у розрахунку заявленої товариством до відшкодування за січень 2014 року суми податку на додану вартість у розмірі 1 448 951,00 грн., проте не подав у п'ятиденний строк після закінчення перевірки органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням названої суми.

Такі дії контролюючого органу судові інстанції цілком об'єктивно визнали протиправними, адже за правилами пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України) платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Згідно з пунктами 200.10, 200.11, 200.12, 200.13 статті 200 ПК України протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.

За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

Контролюючий орган зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку контролюючого органу.

Разом з тим, судові інстанції, стягуючи з Державного бюджету України в особі ГУДКС України у Харківській області на користь позивача спірну суму бюджетної заборгованості з податку на додану вартість, допустили неправильне застосування норм матеріального права з огляду на те, що така вимога товариства не є правильним способом захисту прав платника податку на додану вартість.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України, викладеного, зокрема, в постановах від 20 квітня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Аскоп-Україна» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві та Головного управління Державної казначейської служби України у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, стягнення коштів, а також від 07 червня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю спільного українсько-німецького підприємства «Атем-Франк» до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області та Головного управління Державної казначейської служби України у Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності та стягнення бюджетного відшкодування, в розглядуваному випадку правильним способом захисту позивача є вимога про зобов'язання відповідача-1 до виконання покладених на нього законом і підзаконними актами обов'язків щодо надання органу казначейства висновку щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету.

У цих рішеннях Суд зазначив, що бюджетне відшкодування податку на додану вартість здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК України, а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року № 39.

Цей Порядок не передбачає бюджетне відшкодування податку на додану вартість у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) зі здійсненням судового контролю над рішеннями податкових органів, ухвалених за результатами перевірки сум податку на додану вартість, заявлених до відшкодування, або окремо від здійснення такого контролю.

Відшкодування з Державного бюджету України податку на додану вартість є виключними повноваженнями податкових органів та органів державного казначейства, а відтак суд не може підміняти державний орган і вирішувати питання про стягнення такої заборгованості.

Наведене в даному випадку вимагало від суду першої інстанції вирішення питання щодо необхідності виходу за межі позовних вимог, заявлених товариством, оскільки відповідна матеріальна-правова вимога (про зобов'язання відповідача-1 подати органу казначейської служби висновок щодо суми, яка підлягає відшкодуванню з бюджету) позивачем не заявлялась.

Адже, зазначені у частині 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не містять виняткового переліку. У абзаці другому зазначеної статті законодавець вказав, що суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Зміст принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі також зобов'язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Згідно з частинами 2, 3 статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, а обґрунтованим - ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Отже, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій не виконано вимоги щодо об'єктивності, всебічності та повноти розгляду справи.

В зв'язку з цим, відповідно до вимог статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, судові рішення судів попередніх інстанцій підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Харкові Міжрегіонального головного управління Міндоходів задовольнити частково.

Скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2014 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 29 липня 2014 року.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Моторний О.А.

Острович С.Е.